Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/13052/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/13052/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Восход

про стягнення 125465,60 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Восход про стягнення заборгованості в розмірі 125465,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Житлово-будівельний кооператив Восход належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань за Договором №04799/4-09 від 22.10.1997 та Додаткової угоди від 05.07.2017, зокрема позивачем було надано послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі по коду 4-849 за період з 01.07.2017 по 30.09.2017 на суму 63666,05 грн з яких відповідачем було сплачено 57013,62 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 6652,43 грн. Також, по коду 4-50849 позивачем було надано послуги за період з 01.06.2017 по 30.04.2019 на суму 119790,25 грн з яких відповідачем було сплачено 30867,58 грн внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 88922,67 грн, що разом становить 95575,10 грн. Також у зв`язку із неналежним виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 4898,42 грн інфляційних втрат, 2763,83 грн трьох відсотків річних, 3113,23 грн пені та 19115,05 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.10.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.10.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 25.10.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 21.10.2019.

08.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 заяву Житлово-будівельного кооперативу Восход із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі №910/13052/19 залишено без задоволення.

17.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі Акціонерного товариства К.Енерго та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Мотивуючи необхідність залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вказаних підприємств відповідач зазначив, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання, у тому числі і за постачання гарячої води та водовідведення, а відтак оскільки вказані підприємства фактично надавали відповідачу послуги з гарячого водопостачання та отримували кошти за надані послуги, на думку відповідача, рішення у даній справі може вплинути на права і обов`язки вказаних підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Разом з тим, судом встановлено, що вимогами позивача у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості виключно за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором №04799/4-09 від 22.10.1997 та Додаткової угоди від 05.07.2017, за умовами якого сторонами не було передбачено постачання позивачем гарячої води, тобто наразі позивачем фактично заявлено вимоги про стягнення заборгованості за постачання питної (холодної) води та її водовідведення. З огляду на викладене суд дійшов висновку, щодо необґрунтованості поданої відповідачем заяви, а відтак і відсутності підстав для її задоволення.

21.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов у якому останній в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що Договір №04799/4-09 від 22.10.1997 був укладений між сторонами строком на один рік, а саме з 22.10.1997 по 22.10.1998, також за умовами вказаного договору було передбачено можливість продовження його дії на новий строк, за відсутності заяви однієї із сторін про закінчення строку дії договору. Так, відповідач зазначає, що умовами договору не передбачено необмежену кількість термінів продовження строку дії договору, а відтак, останній міг продовжитись тільки на один рік. З огляду на викладене відповідач вказав, що спірний договір припинив свою дію з 23.10.1999. Також відповідач зазначив, що Додаткова угода від 05.07.2017 до Договору №04799/4-09 від 22.10.1997 була укладена після закінчення строку дії основного договору, а відтак не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків.

Також відповідач вказав, що за період з 01.10.2017 по 15.05.2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надавались ПАТ Київенерго , а починаючи з 01.05.2018, надання послуг з постачання гарячої води здійснювалось КП Київтеплоенерго .

Крім того відповідач зазначив, що позивачем були укладені прямі договори із мешканцями будинку, які фактично оплачують вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж на рахунки позивача.

З огляду на викладене, відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

05.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній в повному обсязі заперечив проти доводів відповідача, зокрема зазначивши, що твердження відповідача стосовно припинення дії договору з 23.10.1999 є помилковими, оскільки умовами спірного договору сторони передбачили можливість та порядок розірвання останнього, проте у визначеному договором та чинним законодавством порядку спірний договір між сторонами не припинено, не визнано недійсним, а отже договір є чинним та обов`язковим для виконання сторонами.

06.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких відповідач в повному обсязі заперечив проти доводів позивача пославшись на їх безпідставність.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 22.10.1997 року між Державним комунальним об`єднанням Київводоканал , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельного кооперативу Восход (абонент) укладено Договір №04799/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65 (надалі Правила).

Відповідно до п.2.1 Договору, постачальник зобов`язаний забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82; прийняти каналізаційні строки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п.2.2 Договору, абонент зокрема зобов`язаний, сплатити вартість наданих послуг за тарифами, постачальника. У разі зміни тарифів, діючих на час заключення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2 Правил (п.3.4 Договору).

У п.3.6 Договору визначено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Відповідно до п.4.1 Договору, цей договір може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється при письмовому попередженні другої сторони за 1 місяць.

Згідно з п.4.2 Договору, за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

За умовами п.4.3 Договору, за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що цей договір укладається строком з 22.10.1997 по 22.10.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір вважається переуладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Додатковою угодою від 05.07.2017 сторони погодили внести зміни в Договір на послуги водопостачання та водовідведення №04799/4-09 від 22.10.1997, зокрема п.1.1 Договору виклали в новій редакції, а саме: Постачальник зобов`язався надати абоненту послуги з централізованого постачання питної води (в тому числі, для вироблення послуги з постачання гарячої води) та з приймання стічних вод у систему каналізацій міста Києва. Постачальник надає абоненту послуги до об`єктів водоспоживання, зазначених у дислокації об`єктів житлового фонду яка є невід`ємною частиною договору, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.10.2011 №1879 (Правила №1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором .

Отже, за вказаним договором позивач - Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач - Житлово-будівельний кооператив Восход є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.07.2017 по 30.09.2017 по коду 4-849 позивачем виставлено рахунки відповідачу за надані послуги в розмірі 63666,05 грн, з яких відповідачем сплачено 57013,62 грн, по коду 4-50849 за період з 01.06.2017 по 30.04.2019 позивачем виставлено на суму 119790,25 грн, з яких відповідачем сплачено 30867,58 грн, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в загальному розмірі 95575,10 грн.

Обсяг питної води, наданої відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, за якими відповідач частково проводив оплату вказаних послуг, а також роз шифровками рахунків абонента за спірний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За правилами статті 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Факт існування заборгованості, станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, в розмірі 95575,10 грн належним чином підтверджений матеріалами справи, зокрема наявними в матеріалах справи виписками по рахунках позивача за спірний період.

Разом з тим, заперечення відповідача що умовами договору не передбачено необмежену кількість термінів продовження строку дії договору, а відтак, останній міг продовжитись тільки на один рік, у зв`язку з чим, спірний договір припинив свою дію з 23.10.1999, судом оцінюються критично з огляду на те, що умовами спірного договору (п.5.2) сторони погодили, що договір вважається переуладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, умовами спірного договору не передбачено обмеження щодо кількості строків на який може переукладатись договір, а відтак, підписавши спірний договір відповідач фактично погодився із його умовами, зокрема з 5.2 договору, у якому визначено можливість переукладення договору на новий строк із необмеженою кількістю разів.

Крім того, суд зазначає, що умовами Розділу 4 спірного договору сторони передбачили можливість розірвання договору, утім матеріали справи не містять жодних доказів, що спірний договір розірвано за погодженням сторін, так само матеріали справи не містять жодних доказів, що спірний договір визнано судом недійсним.

Також стосовно доводів відповідача, що за період з 01.10.2017 по 15.05.2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надавались ПАТ Київенерго , а починаючи з 01.05.2018, надання послуг з постачання гарячої води здійснювалось КП Київтеплоенерго , судом до уваги не приймаються, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги з постачання саме питної (холодної) води та її водовідведення.

Стосовно тверджень відповідача, що позивачем були укладені прямі договори із мешканцями будинку, які фактично оплачують вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж на рахунки позивача, суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи надано лише три такі договори, що укладені із мешканцями лише трьох квартир, жодних доказів існування прямих договорів із іншими мешканцями будинку відповідачем суду не надано.

При цьому, представниками відповідача підписано акти зняття показань засобів обліку по обом спірним кодам без жодних заперечень, чи незгоди з обсягом наданих позивачем послуг.

Разом з тим, суд зазначає, що здійснивши часткові оплати наданих позивачем послуг за спірний період, відповідач фактично визнав, що Договір на послуги водопостачання та водовідведення №04799/4-09 від 22.10.1997 та Додаткова угода 05.07.2017 є чинними та підтвердив факт поживання зазначених послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 95575,10 грн.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4898,42 грн та трьох відсотків річних в сумі 2763,83 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що вказані нарахування проведені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3113,23 грн та штрафу в сумі 19115,02 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п.4.2 Договору, за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

За умовами п.4.3 Договору, за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що надані позивачем розрахунки арифметично правильні, відповідають умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Восход (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 29/2; ідентифікаційний код 24372806) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 95575 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 10 коп. заборгованості, 4898 (чотири тисячi вісімсот дев`яносто вісім) грн 42 коп. інфляційних втрат, 2763 (двi тисячi сімсот шістдесят три) грн 83 коп. 3% річних, 3113 (три тисячi сто тринадцять) грн 23 коп. пені, 19115 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятнадцять) грн 02 коп. штрафу, а також 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.11.2019

Суддя Я.В. Маринченко