Постанова

від 02.04.2020 по справі 910/13052/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2020 р. Справа№ 910/13052/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Житлово-будівельного кооперативу "Восход"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 (повний текст рішення складено 25.11.2019)

у справі № 910/13052/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Восход"

про стягнення 125.465,60 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/13052/19 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Восход" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 95.575,10 грн заборгованості, 4.898,42 грн інфляційних втрат, 2.763,83 грн 3% річних, 3.113,23 грн пені, 19.115,02 грн 02 штрафу, а також 1.921,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом факт існування у відповідача заборгованості в розмірі 95.575,10 грн належним чином підтверджений матеріалами справи, зокрема наявними в матеріалах справи виписками за рахунками позивача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Восход" (далі - ЖБК "Восход") подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 910/13052/19 апеляційну скаргу ЖБК "Восход" залишено без руху; зобов`язано ЖБК "Восход" усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання суду доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

03.02.2020 від ЖБК "Восход" надійшла заява про усунення недоліків з доданими доказами направлення копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Восход" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/13052/19, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки, що:

- пунктом 5.2 укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення передбачено можливість переукладення тільки на один новий строк;

- договір на послуги водопостачання та водовідведення втратив чинність відповідно до абз. 2 п. 1 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004, оскільки його положення не були приведенні у відповідність із цим Законом;

- відповідач не входить до складу учасників у сфері житлово-комунальних послуг, визначеного Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004;

- позивач уклав прямі договори із мешканцями будинку, які фактично оплачують вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж на рахунки позивача.

21.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, 22.10.1997 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Восход" (абонент) укладений Договір № 04799/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила).

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82; прийняти каналізаційні строки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 Договору абонент, зокрема, зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг за тарифами постачальника. У разі зміни тарифів, чинних на час укладення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно з новими цінами без зміни інших умов договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а за його відсутності - за узгодженням з постачальником, за чинними нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 Договору).

У п. 3.6 Договору визначено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Відповідно до п. 4.1 Договору цей договір може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї зі сторін дозволяється за письмового попередженні другої сторони за 1 місяць.

Згідно з п. 4.2 Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. Крім того постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

За умовами п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно з чинним законодавством від суми платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що цей договір укладається строком з 22.10.1997 по 22.10.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 5.2 Договору він вважається переуладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Додатковою угодою від 05.07.2017 сторони погодили внести зміни до Договору на послуги водопостачання та водовідведення №04799/4-09 від 22.10.1997, зокрема, п. 1.1 Договору виклали в новій редакції, а саме: "Постачальник зобов`язався надати абоненту послуги з централізованого постачання питної води (в тому числі, для вироблення послуги з постачання гарячої води) та з приймання стічних вод у систему каналізацій міста Києва. Постачальник надає абоненту послуги до об`єктів водоспоживання, зазначених у дислокації об`єктів житлового фонду, яка є невід`ємною частиною договору, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.10.2011 №1879 (Правила №1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором".

Отже, за вказаним договором позивач - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" - є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач - Житлово-будівельний кооператив "Восход" - є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.07.2017 по 30.09.2017 за кодом 4-849 позивач виставив рахунки відповідачу за надані послуги в розмірі 63.666,05 грн, з яких відповідач сплатив 57.013,62 грн, за кодом 4-50849 за період з 01.06.2017 по 30.04.2019 позивач виставив рахунки на суму 119.790,25 грн, з яких відповідач сплатив 30.867,58 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 95.575,10 грн.

Обсяг питної води, наданої відповідачу, підтверджується матеріалами справи, зокрема актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, за якими відповідач частково проводив оплату вказаних послуг, а також розшифровками рахунків абонента за спірний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627) /далі - Правила № 190/ передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Враховуючи встановлене вище, колегія суддів відзначає, що факт існування заборгованості в розмірі 95575,10 грн станом на момент звернення позивача до місцевого суду належним чином підтверджений матеріалами справи, зокрема, наявними в матеріалах справи виписками за рахунками позивача.

Доводи апелянта про те, що укладеним між сторонами договором передбачено можливість переукладення тільки на один новий строк, у зв`язку з чим спірний договір припинив свою дію з 23.10.1999, колегією суддів оцінюються критично, оскільки умовами спірного договору, а саме пунктом 5.2 сторони погодили, що договір вважається переуладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами Договору не передбачено обмеження щодо кількості строків, на які може переукладатись (продовжуватись) договір, а відтак, підписавши спірний договір, відповідач фактично погодився із його умовами, зокрема з 5.2 договору, у якому визначено можливість переукладення договору на новий строк необмежену кількістю разів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами Розділу 4 Договору сторони передбачили можливість розірвання договору, утім матеріали справи не містять жодних доказів, що спірний договір розірвано за погодженням сторін, так само матеріали справи не містять жодних доказів того, що спірний договір визнано судом недійсним.

Доводи апелянта про те, що за період з 01.10.2017 по 15.05.2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надавались ПАТ "Київенерго", а починаючи з 01.05.2018 надання послуг з постачання гарячої води здійснювалось КП "Київтеплоенерго", колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки предметом спору у даній справі, як вірно встановлено місцевим судом, є стягнення заборгованості за надані послуги з постачання саме питної (холодної) води та її водовідведення.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач уклав прямі договори із мешканцями будинку, які фактично оплачують вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж на рахунки позивача, колегія суддів зазначає, що відповідач до матеріалів справи надав лише три такі договори, укладені із мешканцями лише трьох квартир, жодних доказів існування прямих договорів із іншими мешканцями будинку відповідачем суду не надано.

Окремо колегія суддів відзначає, що представники відповідача підписали акти зняття показань засобів обліку за обома спірними кодам без жодних заперечень, в т.ч. щодо обсягу наданих позивачем послуг.

Здійснивши часткові оплати наданих позивачем послуг за спірний період, відповідач фактично визнав, що Договір на послуги водопостачання та водовідведення №04799/4-09 від 22.10.1997 та Додаткова угода 05.07.2017 є чинними та підтвердив факт споживання зазначених послуг.

З урахуванням наведеного, зокрема внесення до Договору змін Додатковою угодою 05.07.2017, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Договір втратив чинність відповідно до абз. 2 п. 1 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004. При цьому суд бере до уваги, що спірна сума визначена позивачеві за період, коли вже діяла Додаткова угода 05.07.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, відповідач не заперечує факту споживання ним наданих позивачем послуг, однак відмовляється оплатити заборгованість, посилаючись на викладені вище доводи, які колегією суддів визнані безпідставними.

Колегія суддів також відзначає, що ПАТ АК Київводоканал є підприємством питного водопостачання, що здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення в місті Києві на підставі ліцензії та статуту; суб`єктом природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України Про природні монополії .

Ліцензована діяльність з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення закінчується на межі балансової належності мереж виробника та споживача.

Відповідно до пункту 11.1.1 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, межею внутрішньої системи водопроводу є зовнішня поверхня стіни будівлі.

Отже, позивач здійснює ліцензовану діяльність до зовнішньої поверхні стіни будівлі.

У свою чергу діяльність житлово-будівельного кооперативу є неліцензованим видом діяльності, що також підтверджує у своїх роз`ясненнях щодо здійснення неліцензованих видів діяльності підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства від 09.11.2012 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем, отже дана норма не є зобов`язальною для ПАТ АК Київводоканал .

У випадку, коли виробника послуг (ліцензіата) визначено виконавцем житлово-комунальних послуг, діяльність такого підприємства з надання послуг споживачам є іншою діяльністю, пов`язаною з основною (ліцензованою), і яка не відноситься до ринку природних монополій.

Підприємство ліцензіат може працювати у багатоквартирному буднику за умови, як мінімум, беззбитковості такої діяльності. Послуги з холодного водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку - не ліцензований вид діяльності, а відтак витрати на обслуговування та ремонт внутрішньобудинкової мережі не включено до тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення включаються до складу тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Крім того, відповідно до чинного у спірний період пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженими постановами від 10.08.2012 №279, від 22.03.2017 №307 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія), Комісія здійснює ліцензування господарської діяльності: суб`єктів господарювання, які надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання (виробництво, транспортування та постачання питної води споживачам) та/або централізованого водовідведення (відведення та/або очищення комунальних та інших стічних вод) в одному чи декількох населених пунктах в межах території однієї області (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь), чисельність або сукупна чисельність населення яких становить більше ніж тридцять тисяч осіб (більше ніж сто тисяч осіб, згідно постанови від 22.03.2017 № 307) та обсяги реалізації послуг яких становлять відповідно: з централізованого водопостачання - більше ніж триста тисяч метрів кубічних на рік; з централізованого водовідведення - більше ніж двісті тисяч метрів кубічних на рік.

Отже, твердження апелянта щодо неможливості виконання Договору з причини відсутності у нього відповідної ліцензії є безпідставними також з огляду на критерії ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, під які відповідач не підпадає. Жодні міркування та аргументи відзиву, так само як і законодавство України, не містять прямої або опосередкованої вимоги або вказівки на те, що Договір має бути припиненим.

Колегія суддів також відзначає, що твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198- VII, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки зазначений закон надає право позивачу укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим законом передбачена можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), однак прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів.

Внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на які посилається апелянт, вважаючи, що він не є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (не має відповідної ліцензії), а тому не вправі провадити діяльність даного виду, що виключає будь-яку можливість бути стороною договору в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", не позбавляє відповідача обов`язку виконувати свої зобов`язання за укладеним договором на послуги водопостачання та водовідведення, оскільки відповідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як зазначено у ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

01.05.2019 набув чинності Закон України від 09.06.2018 № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги , який визначає питання обрання постачальників комунальних послуг та моделі договірних відносин з ними.

Відповідно до п. 4 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону (зі змінами) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної форми управління будинком не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто до 01.05.2020) зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці житлово-комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Враховуючи особливості перехідного періоду, а саме період від моменту введення в дію Закону до моменту укладання між виконавцем комунальних послуг та співвласниками багатоквартирних будинків договорів про надання відповідних комунальних послуг, п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону (зі змінами) передбачеає, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Водночас відповідач не надав доказів укладання договорів з іншим виконавцем послуг з водопостачання та водовідведения, а також договорів з мешканцями будинку, який належить ЖБК Восход , а тому в силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 95.575,10 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4.898,42 грн та трьох відсотків річних в сумі 2.763,83 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що вказані нарахування здійсненні позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3113,23 грн та штрафу в сумі 19115,02 грн колегія суддів зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п. 4.2 Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. Крім того постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

За умовами п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно з чинним законодавством від суми платежу за кожний день прострочення.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що надані позивачем розрахунки арифметично правильні, відповідають умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Восход" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/13052/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/13052/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13052/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз