Рішення

від 19.11.2019 по справі 914/1518/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019 р. Справа № 914/1518/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б. розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА", м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 «Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова» .

за участю представників:

від позивача: Степанюк Ніна Леонтіївна- адвокат

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

від третьої особи: ОСОБА_1 .

Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 «Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова» .

Ухвалою від 02.08.2019 відкрито провадження у справі № 914/1518/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.09.2019.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Відповідач в судове засідання з`явився, відзив на позов подав, проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06 червня 2019 року Львівська міська рада ухвалила Ухвалу № 5092 від 06.06.2019 Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 №3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова , якою внесено зміни у додаток до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова та доповнено пунктом 10 у такій редакції: сквер на вул. Героїв УПА, 77, 0,2000 га.

Ухвала Львівської міської ради №5092 від 06.06.2019 Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова прийнята відповідачем без повідомлення, за відсутності та без врахування інтересів позивача як особи, яка має право користування земельною ділянкою як власник нерухомого майна, що розмішене на вказаній земельній ділянці, що призвело до порушення прав позивача на подальше землекористування, з огляду на наступне

Аргументи відповідача .

Відповідач відзив на позов подав, щодо позовних вимог заперечив з підстав, що викладені у відзиві.

Відповідач стверджує, що позивачем не вказано, яке саме право ТзОВ ВТП Лангора невизнано, оспорювано чи порушено з прийнтяттям ЛМР оскаржуваної ухвали від 06.06.2019 року № 5092. Позивач, керуючись ст. 12 Земельного кодексу України, безпідставно вважає себе законним користувачем земельної ділянки, оскільки на ній розташовано об`єкт нерухомого майна. Проте, як вважає відповідач, власник нерухомого майна автоматично не є власником земельної ділянки, адже, згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Ст. 126 Земельного кодексу україни визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідач зазначає, що окільки у позивача відсутнє зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій розміщено належне ТзОВ ВТП Лангора майно, земельна ділянка є коммунальною і Львівська міська рада вправі розпоряджатися коммунальною земельною ділянкою відповідно до ст. 13 Закону України Про місцеве самоврядування .

ТзОВ ВТП Лангора не зверталося до Львівської міської ради із заявою про надання у власність або у користування земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомомго майна, що підтверджується листом департаменту адміністративних послуг, згідно якого у системі електронного документообігу Львівської міської ради з 01.01.2016 року по теперішній час звернення ТзОВ ВТП Лангора щодо надання у користування земельної ділянки для обслуговування нерухомомго майна - декоративного фонтану, який розташовано у м. Львові по вул. Героїв УПА,73 на перетині вулиць Героїв УПА - Кульпарківської не зареєстровані. Відтак, на думку відповідача, позовні вимоги про скасування ухвали, як такої що порушує право ТзОв ВТП Лангора на отримання земельної ділянки, як власника нерухомого майна, передчасні, адже позивач не звертався з такою вимогою до власника земельної ділянки - Львівської міської ради, а також відсутня відмова у наданні земельної ділянки позивачу.

Посилання позивача на те, що оскаржувана ухвала суперечить рішенню виконавчого комітету Львівської міської ради № 560 від 13.07.2016 року Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА-вул. Кульпарківської є безпідставним, оскільки надання дозволу на розроблення детального плану території не породжує для розробника жодних прав чи переваг щодо отримання земельної ділянки у власність чи користування. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території наеленого пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. Крім того, надання згоди на розроблення детального плану території не є наданням згоди органом місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і ТзОВ ВТП Лангора не надавалася згода органом місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 371/957/16а є безпідставне.

Згідно пояснювальної записки до проекту ухвали, проект ухвали Львівської міської ради підготовлено з метою раціонального використання і збереження зелених насаджень, враховуючи звернення мешканців Франківського району міста, а також недопущення будівництва автозаправки. Прийняття ухвали зменшить суспільно напругу у мікрорайоні, яка виникла у зв`язку із можливим будівництвом автозаправного комплексу на цій території, а також дозволить розпочати реалізацію проекту громадського бюджету з облаштування громадського простору у сквері на перетині вулиць Героїв УПА та Кульпарківської. Враховуючи значний суспільний резонанс та заперечення мешканців протии забудови АЗС, з метою збереження зелених насаджень прийнято оскаржувану ухвалу Львівської міської ради від 06.06.2019 року. Також для врегулювання спірної ситуації листом департаменту містобудування від 11.03.2019 рок5у № 24-вих-27 зверталося до ПАТ Концерн ГАЛНАФТОГАЗ з пропозицією щодо можливості викупу, обміну чи передачі в інших спосіб об`єкта нерухомого майна у комунальну власність м. Львова, проте відповіді міська рада не отримала.

Також є безпідставним посилання позивача на те, що оскаржуваною ухвалою відповідач змінив цільове призначення цієї земельної ділянки, віднісши її до категорії рекреаційного призначення, таким чином порушивши процедуру, передбачену законодавством. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки по вул. Героїв УПА,77 у м. Львові до певної категорії, як передбачено чиним земельним законодавством, не приймалося. Земельна ділянка орієнтовною площею 0,2000 га на вулиці Героїв УПА у м. Львові відповідно до плану зонування території Франківського району, затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 18.09.2014 року № 3840. Розташована в межах функціональної зони Р-3 - рекреаційна зона озеленених територій загального користування. Згідно плану зонування території (зонінг), рекреаційні зони озеленених територій загального користування призначаються для повсякденного відпочинку населення і включають парки, сквери, сади, бульвари, міські ліси, водойми, лугопарки. Лісопарки, гідпропарки, меморіальні парки. Також є встановлений перелік переважних видів використання таких земельних ділянок, супутні види забудо, дозволені види забудов та допустимі види забудов, серед яких капітальна забудова у межах функціональної зони Р3 не передбачена.

На думку відповідача, зважаючи на те, що позивач на праві власності володіє декоративним фонтаном і згідно плану зонування в межах функціональної зони Р-3 на земельній ділянці можливий вид використання даної земельної ділянки - елементи дизайну, скульптурні композиції, об`єкти декоративно-монументального мистецтва. Тому, права власника об`єкта нерухомості - декоративного фонтану не порушені, оскільки такий вид забудови є допустимим у межах функціональної зони Р-3 - рекреаційна зона озеленених територій якою є сквер по вулиці Героїв УПА,77.

Аргументи третьої особи.

30.10.2019 року третя особа надала пояснення по суті спору, згідно яких заперечує повністю позовні вимоги, просить суд відмовити в задоволенні позову, окільки проект по облаштуванню АЗС не відмповідає вимогам закону та порушує права та інтреси жителів вказаного району.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА" володіє на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна - декоративним фонтаном, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Героїв АДРЕСА_1 та територіально розташований на перетині вулиць Героїв УПА та Кульпарківської у м. Львові (надалі - об`єкт нерухомості). Право власності Позивача на об`єкт нерухомості зареєстровано 01 листопада 2012 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 36080335, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

06 червня 2019 року Львівська міська рада ухвалила Ухвалу № 5092 від 06.06.2019 Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова , якою внесено зміни у додаток до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова та доповнено пунктом 10 у такій редакції: сквер на вул. Героїв УПА, 77, 0,2000 га.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 560 від 13.07.2016 року Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської , прийнятим за зверненням ТОВ ВТП ЛАНГОРА :

- Дозволено розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, генерального плану м. Львова та положень затвердженої містобудівної документації (схема розміщення додається).

- Визначено замовником розроблення детального плану території - управління архітектури департаменту містобудування з залученням фінансових джерел організацій, зацікавлених у розробленні містобудівної документації.

- Відповідальним за розроблення та фінансування детального плану території визначено товариство з обмеженою відповідальністю ВТП Лангора .

Державним інститутом проектування міст МІСТОПРОЕКТ розроблено Детальний план території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської (надалі також - Детальний план території), фінансування якого проводилось за рахунок власних коштів ТОВ ВТП ЛАНГОРА .

В період з 22.02.2018 р. по 19.03.2018 р. відбулись громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської у м. Львові.

Проектним рішенням Детального плану території не передбачено влаштування на цій території скверу.

ОЦІНКА СУДУ.

Частинами 1, 3, 4 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини 1статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як визначено в ч. 2 вказаної статті, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з матеріалів справи та вказується позивачем, 01.11.2012 року за ним було зареєстроване право власності на нерухоме майно - декоративний фонтан, який розташований за адресою: Львів, вул. Героїв УПА, 73, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 36080335, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення права власності позивача на нерухоме майно), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Як визначено в ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У частині першій статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постановах: від 23 грудня 2015 року у справі № 6-244цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18).

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 р. у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54). Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції може бути оренда майна (право користування).

Так, в п."а" ч. 2. ст. 83 ЗК України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

З огляду на це, земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, є земельною ділянкою комунальної власності, проте перебуває в користуванні позивача, як власника нерухомого майна.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником нерухомого майна та законним користувачем земельної ділянки , на якій цей об`єкт розташований.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 "Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської", прийнятим за зверненням ТОВ "ВТП Лангора", копія якого додана позивачем до матеріалів справи: дозволено розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, генерального плану м. Львова та положень затвердженої містобудівної документації (схема розміщення додається); визначено замовником розроблення детального плану території - управління архітектури департаменту містобудування з залученням фінансових джерел організацій, зацікавлених у розробленні містобудівної документації; та визначено відповідальним за розроблення та фінансування детального плану території товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП Лангора".

Згідно ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» , детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Статтею 19 вказаного Закону визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Державним інститутом проектування міст МІСТОПРОЕКТ розроблено Детальний план території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської (надалі також - Детальний план території), фінансування якого проводилось за рахунок власних коштів ТОВ ВТП ЛАНГОРА .

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно п.1.1. Положення про Виконавчий комітет Львівської міської ради, затверджений ухвалою Львівської міської ради від 09.02.2017 р. № 1478, Виконавчий комітет Львівської міської ради (надалі - виконавчий комітет) - орган, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" утворює міська рада для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні« та іншими законами.

Таким чином, Львівська міська рада та її виконавчий комітет діють у нерозривній єдності, а тому при ухваленні оскаржуваної ухвали, Львівська міська рада повинна була врахувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 р. "Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської", оскільки згідно вказаного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради в позивача виникло право розробити детальний план території та подати його на затвердження.

З огляду на викладені положення вбачається, що основоположними принципами виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого, в свою чергу, є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У постанові від 22.01.2019 р. у справі № 371/957/16-а Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію, суть якої полягає в тому, що зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування на користь особи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у неї виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів, і зазначена особа, як суб`єкт цих правовідносин, має надати згоду на їх зміну чи припинення.

Також в період з 22.02.2018 р. по 19.03.2018 р. відбулись громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської у м. Львові.Проектним рішенням Детального плану території не передбачено влаштування на цій території елементів громадського простору.

Враховуючи викладене, прийняття та подальше виконання оскаржуваної ухвали унеможливлює виконання планувальних рішень, визначених в Детальному плані території, оскільки елементи громадського простору будуть розташовані на території, на яку розроблявся детальний план, що прямо порушує права та законні інтереси ТОВ "ВТП ЛАНГОРА" як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває в законному користуванні.

Таким чином, позивач вжив заходів для реалізації свого охоронюваного законом інтересу щодо визначення планувальної організації території через розроблення детального плану території та мав "законні очікування" на оформлення права оренди (користування) на земельну ділянку на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської, у зв`язку з чим виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію його суб`єктивного права на отримання земельної ділянки в користування, а орган місцевого самоврядування, реалізуючи принципи «належного урядування» повинен був врахувати таке право позивача, під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії", "ПайнВеліДевелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Позивач вважає, що прийняттям оскаржуваної ухвали Львівська міська рада здійснила втручання у право ТОВ "ВТП ЛАНГОРА" на мирне володіння майном шляхом фактичного передачі земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна для суспільних (громадських) потреб.

В даному випадку, відсутній як "публічний інтерес", так і "пропорційність" в світлі наведеної практики Європейського суду з прав людини, оскільки жителі територіальної громади міста Львова не позбавленні можливості реалізовувати свої соціальні права (в тому числі й організовувати об`єкти громадського простору) на території скверу, який розташований поруч (на відстані не більше 20 метрів від території на якій оскаржуваною ухвалою запропоновано влаштувати громадський простір). Більше того, оскаржуваною ухвалою також затверджено також проект № 81 "Встановлення сучасного спортивного майданчика на території парку скверу біля "Кінескопу", з графічних матеріалів якого видно що він має бути реалізований на території скверу на вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківській орієнтовною площею 1,4546 га, що доводить відсутність об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу" в розумінні практики Європейського суду з прав людини, на використання території на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна позивача як територію для влаштування громадського простору.

Отже, ухвала Львівської міської ради №5092 від 06.06.2019 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова суперечить рішенню виконавчого комітету Львівської міської ради № 560 від 13.07.2016 Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської , прийнятим за зверненням ТОВ ВТП ЛАНГОРА , порушує права та законні інтереси позивача.

Також оскаржуваною ухвалою відповідачем віднесено земельну ділянку по вул. Героїв УПА, 77 у м. Львові до категорії земель рекреаційного призначення, тобто визначено цільове призначення з порушенням процедури передбаченої чинним законодавством України.

Згідно з ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Законом України Про Державний земельний кадастр , та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру створено єдиний Державний земельний кадастр. Відповідно до пунктів 4, 5 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи, до складу яких входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень. За приписами пунктів 10, 15 вказаного Порядку відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.

Згідно з приписами статті 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово - паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики. Статтею 35 вказаного Закону унормовано, що технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об`єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Ухвала Львівської міської ради від № 5092 від 06.06.2019 року прийнята без розробленої та погодженої технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, з порушенням частини 1 статті 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів .

В той же час, ухвалення Львівською міською радою Ухвали № 5092 від 06.06.2019 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова призвело до протиправного включення земельної ділянки до переліку скверів Франківського району м. Львова, яка не є сквером (статус скверу не надавався).

В оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на будь-які документи, які дали б змогу ідентифікувати вказану земельну ділянку, та на підставі яких Львівська міська рада вирішила що це сквер, зокрема, і планово-картографічні матеріали.

Відтак, при винесенні Ухвали № 5092 від 06.06.2019 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова Львівською міською радою виявлено непослідовність в діях та не дотримано принципу належного урядування .

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування . Принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.

Крім того, оскаржувана ухвала була прийнята з порушенням процедури передбаченої для винесення ухвал Львівської міської ради.

Зокрема, Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 3507 від 07.06.2018 року .

Так, згідно п.2.1.5. Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 3507 від 07.06.2018 року, для розробки проекту ухвали, якщо предметом розгляду є об`єкти землекористування або нерухомості, то автор проекту ухвали додає правовстановлюючі документи на цей об`єкт (витяг про реєстрацію права власності, рішення суду тощо), відповідно план земельної ділянки масштабу М 1:500 аботехнічний паспорт об`єкта у сканованому вигляді та світлини цих об`єктів у електронному вигляді.

Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №3507 від 07.06.2018 після проходження процедури візування автор проекту передає у відділ організації пленарних засідань ради управління «Секретаріат ради« :

4.1.1. Завізований проект ухвали з підписаними додатками (за наявності) та пояснювальну записку.

4.1.2. Подані зауваження (пропозиції) візуючих осіб (за наявності).

4.1.3. Оригінали або завірені копії документів, посилання на які містяться в мотивуючій частині проекту ухвали.

4.1.4. Інші матеріали справи.

Позивачу на адвокатський запит від 20.06.2019 року такі документи надані не були.

Також, як зазначено в пояснювальній записці до ухвали автором було підготовлено проект ухвали Про надання Франківській районній адміністрації дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Героїв УПА, 77 для збереження та використання скверу , а натомість прийнято оскаржувану ухвалу.

При цьому не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що позивач не має укладеного договору оренди щодо земельної ділянки та не є належним землекористувачем, з огляду на закріплений в законодавстві принцип цілісності нерухомого майна із земельною ділянкою, право користування на яку виникло у позивача при купівлі об`єкта нерухомого майна та підлягає захисту в разі його порушення, в тому числі в судовому порядку, та з огляду на те, що позивач у позовній заяві обґрунтовує порушення права власності на об`єкт нерухомого майна, а не права оренди земельною ділянкою.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 цього Закону).

Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009 р. у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) було проведено розмежування правових актів та зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти (акти індивідуальної дії) передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Вказана позиція неодноразово підтверджена судовою практикою, зокрема , й постановою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31935/15.

Згідно ч.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Право користування земельною ділянкою виникло в позивача в момент купівлі об`єкта нерухомого майна в силу норми закону - ч.2 ст. 120 ЗК України. З огляду на це, позивач є законним власником об`єкта нерухомого майна (декоративного фонтану) та законним користувачем земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна. Вказані права позивача порушені оскаржуваною ухвалою, а тому, доводи відповідача про відсутність правових підстав для користування земельною ділянкою є необгрунтованими.

Як визначено в ч.4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1. ст. 166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.Згідно п. 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України,відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

Відповідач у поданому відзиві обмежився лише загальним трактуванням про недоведеність позовних вимог не навів та не подав жодного доказу на спростування позовних вимог, що позбавляє відповідача права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті.

Підсумовуючи викладене, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної ухвали діяв без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками прав та законних інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана ухвала та без дотримання принципу верховенства права, а тому оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши всі обставини справи, приходить до висновку, що ухвала Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова прийнята з порушенням закону, а тому підлягає скасуванню.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП ЛАНГОРА» до Львівська міська рада, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 «Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова» є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 0001965825 від 29.07.2019 року на суму 1 921,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА" до відповідача: Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 «Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова» - задоволити.

2. Визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року " Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова ".

3. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП ЛАНГОРА» (79056, м. Львів, вул. Пластова, 1, ЄДРПОУ 37952312) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4 . Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27 листопада 2019 р.

Суддя Горецька З. В.