Постанова

від 10.02.2020 по справі 914/1518/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 р. Справа №914/1518/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

Секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, б/н від 12.12.2019 (вх. №01-05/4507/19 від 16.12.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 (повне рішення складено 27.11.2019)

у справі №914/1518/19 (суддя Горецька З.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА", м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 "Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова"

За участю представників від:

позивача: Степанюк Н.Л. - адвокат;

відповідача: Поліщук О.С. - представник;

третьої особи: Воскресенська Т.С. - особисто.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19, з врахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 про виправлення описки, позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 "Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова". Стягнуто з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА" судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником нерухомого майна - декоративного фонтану, який розташований за адресою: Львів, вул. Героїв УПА, 73 та законним користувачем земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований. Позивач вжив заходів для реалізації свого охоронюваного законом інтересу щодо визначення планувальної організації території через розроблення детального плану території згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 "Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської" та мав "законні очікування" на оформлення права оренди (користування) на земельну ділянку на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської, у зв`язку з чим виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію його суб`єктивного права на отримання земельної ділянки в користування, а орган місцевого самоврядування, реалізуючи принципи належного урядування, повинен був врахувати таке право позивача під час прийняття оскаржуваної ухвали.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради №5092 від 06.06.2019 порушує права та законні інтереси позивача.

Окрім того,суд дійшов до висновку, що ухвала Львівської міської ради №5092 від 06.06.2019 прийнята без розробленої та погодженої технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, з порушенням частини 1 статті 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ухвалення такої призвело до протиправного включення земельної ділянки до переліку скверів Франківського району м. Львова, оскільки така не є сквером (статус скверу не надавався), в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на будь-які документи, на підставі яких Львівська міська рада вирішила що це сквер, зокрема, і планово-картографічні матеріали.

Крім того, ухвала Львівської міської ради №5092 від 06.06.2019 прийнята з порушенням процедури, передбаченої Інструкцією про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, затвердженою ухвалою Львівської міської ради №3507 від 07.06.2018.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що у рішенні суду першої інстанції не вказано яке саме право позивача невизнано, оспорено або порушено з прийняттям оскаржуваної ухвали Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 "Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова". При цьому, відповідач зазначає, що власник нерухомого майна не є автоматично власником земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності, оренди чи постійного користування виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки у позивача відсутнє зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій розміщене належне останньому нерухоме майно, відповідач зазначає що земельна ділянка є комунальною і Львівська міська рада вправі розпоряджатись такою.

Відповідач вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 "Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської", зазначаючи, що надання дозволу на розроблення детального плану території не породжує для розробника жодних прав чи переваг щодо отримання земельної ділянки у власність чи у користування, а також не є наданням згоди органом місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Окрім того, відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем ухвала прийнята з врахуванням суспільного інтересу мешканців мікрорайону, з метою раціонального використання і збереження зелених насаджень, зменшення суспільної напруги, яка виникла у зв`язку із можливим будівництвом автозаправного комплексу на цій території.

09.01.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення та відзив, у яких третя особа просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на те, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради захищає інтереси громади.

11.01.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1518//19 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 20.01.2020.

В судовому засіданні 20.01.2020 року, за згодою представників сторін, оголошено перерву до 10.02.2020.

В судовому засіданні 10.02.2020 представники сторін та третя особа підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та третю особу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТП ЛАНГОРА" належить на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна - декоративний фонтан, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА,73 (надалі - об`єкт нерухомості). Право власності позивача на об`єкт нерухомості зареєстровано 01 листопада 2012 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 36080335, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської : дозволено розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, генерального плану м. Львова та положень затвердженої містобудівної документації; відповідальним за розроблення та фінансування детального плану території визначено ТОВ ВТП Лангора .

В період з 22.02.2018 по 19.03.2018 відбулись громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської у м. Львові.

Ухвалою Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 "Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова" внесено зміни у додаток до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 "Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова" та доповнено пунктом 10 у такій редакції: сквер на вул. Героїв УПА,77, 0,2000га.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Частинами 1, 3, 4 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ч. 1ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з ч. 1ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2012 за позивачем зареєстроване право власності на декоративний фонтан, розташований на вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За приписами ч. 1 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на фонтан) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У частині другій цієї статті зазначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно з висновками Великої палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та від 16.10.2019 у справі №164/409/17, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Отже, оскільки позивач є законним власником декоративного фонтану, до нього відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій цей фонтан розміщений.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 "Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської", прийнятим за зверненням ТОВ "ВТП Лангора": дозволено розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, генерального плану м. Львова та положень затвердженої містобудівної документації (схема розміщення додається); визначено відповідальним за розроблення та фінансування детального плану території товариство з обмеженою відповідальністю "ВТП Лангора".

Згідно ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно п.1.1. Положення про Виконавчий комітет Львівської міської ради, затверджений ухвалою Львівської міської ради від 09.02.2017 р. № 1478, Виконавчий комітет Львівської міської ради (надалі - виконавчий комітет) - орган, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" утворює міська рада для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та іншими законами.

Львівська міська рада та її виконавчий комітет діють у нерозривній єдності, а тому при ухваленні оскаржуваної ухвали, Львівська міська рада повинна була врахувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №560 від 13.07.2016 р. "Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської", оскільки згідно вказаного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради в позивача виникло право розробити детальний план території та подати його на затвердження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії", "ПайнВеліДевелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Позивач вжив заходів для реалізації свого охоронюваного законом інтересу щодо визначення планувальної організації території через розроблення детального плану території та мав "законні очікування" на оформлення права оренди (користування) на земельну ділянку на розі вул. Героїв УПА вул. Кульпарківської, у зв`язку з чим виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію його суб`єктивного права на отримання земельної ділянки в користування, а орган місцевого самоврядування, реалізуючи принципи належного урядування повинен був врахувати таке право позивача, під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Отже, ухвала Львівської міської ради №5092 від 06.06.2019 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківськогорайону м. Львова суперечить рішенню виконавчого комітету Львівської міської ради № 560 від 13.07.2016 Про розроблення детального плану території на розі вул. Героїв УПА - вул. Кульпарківської , прийнятим за зверненням ТОВ ВТП ЛАНГОРА , порушує права та законні інтереси позивача.

Прийняттям оскаржуваної ухвали Львівська міська рада здійснила втручання у право ТОВ "ВТП ЛАНГОРА" на мирне володіння майном шляхом фактичного передачі земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна для суспільних (громадських) потреб.

Окрім того, відповідно до ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об`єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Однак,ухвала Львівської міської ради від №5092 від 06.06.2019, в порушення вимог ст. 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів , прийнята без розробленої та погодженої технічної документації з питань благоустрою.

Крім того, відповідно до п.2.1.5. Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №3507 від 07.06.2018, для розробки проекту ухвали, якщо предметом розгляду є об`єкти землекористування або нерухомості, автор проекту додає правовстановлюючі документи на цей об`єкт ( витяг про реєстрацію права власності, рішення суду тощо), відповідно план земельної ділянки масштабу М 1:500 або технічний паспорт об`єкта у сканованому вигляді та світлини цих об`єктів у електронному вигляді.

Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок документообігу проектів ухвал Львівської міської ради, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №3507 від 07.06.2018 після проходження процедури візування автор проекту передає у відділ організації пленарних засідань ради управління Секретаріат ради :

4.1.1. Завізований проект ухвали з підписаними додатками (за наявності) та пояснювальну записку.

4.1.2. Подані зауваження (пропозиції) візуючих осіб (за наявності).

4.1.3. Оригінали або завірені копії документів, посилання на які містяться в мотивуючій частині проекту ухвали.

4.1.4. Інші матеріали справи.

Однак, як вбачається з пояснювальної записки до проекту оскаржуваної ухвали Львівської міської ради, автором було підготовлено проект ухвали Про надання Франківській районній адміністрації дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) на вул. Героїв УПА,77 для збереження та використання скверу , а натомість прийнято оскаржувану ухвалу.

З огляду на все викладене вище в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ухвала Львівської міської ради № 5092 від 06.06.2019 року Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3723 Про затвердження переліку та меж скверів Франківського району м. Львова прийнята з порушенням закону, порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1518/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської міської ради - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок та строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.02.2020