Ухвала

від 28.11.2019 по справі 916/2751/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

28 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2751/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Керівника Немирівської місцевої прокуратури

на ухвалу господарського суду Одеської області від 23 вересня 2019 року про повернення позовної заяви

у справі № 916/2751/19

за позовом Керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради Вінницької області

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тульчинська швейна фабрика"

про стягнення 95 969,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019р. Керівник Немирівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради Вінницької області до Публічного акціонерного товариства "Тульчинська швейна фабрика", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 80 009,33 грн., та нарахованої пені за несвоєчасне внесення орендної плати в сумі 15 960,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2019 року у справі №916/2551/19 (суддя Гут С.Ф.) позовну заяву Керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради Вінницької області до Публічного акціонерного товариства "Тульчинська швейна фабрика" про стягнення 95 969,89 грн. (вх.ГСОО№2811/19 від 16.09.2019р.) та додані до неї документи - повернуто.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, ( а саме: 01.01.2016 по31.12.2018 р.р. відповідно листа №06-02-702 від 18.04.2019р.) без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

При зверненні з даним позовом, в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави, прокурор вказує на те, що в.о. міського голови Тульчинської міської ради листом № 06/-02-1135 від 09.07.2019р. повідомив керівника Немирівської місцевої прокуратури, що не зверталась до суду про стягнення з ПАТ «Тульчинська швейна фабрика» заборгованості з орендної плати за землю та нарахованої пені, за несвоєчасне внесення орендної плати, у зв`язку з обмеженим фінансуванням місцевого бюджету на сплату судового збору станом на 2019 рік.

Однак, Тульчинська міська рада не обґрунтувала, що саме заважало останньому звернутися до суду з позовною заявою раніше, а саме коли виникла заборгованість по орендній платі за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 роки.

Суд першої інстанції вважає, що керівником Немирівської місцевої прокуратури необґрунтовано неможливість Тульчинської міської ради Вінницької області самостійно звернутися до суду, у випадку наявності порушення прав та охоронюваних інтересів держави у сфері, яка відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, а також не надано належних доказів, відповідно до вимог процесуального закону, в підтвердження того, що Тульчинська міська рада Вінницької області не здійснює або неналежно здійснює свої повноваження (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у наданій до суду позовній заяві прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також, не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

09.10.2019 року до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Керівника Немирівської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Одеської області від 23 вересня 2019 року про повернення позовної заяви у справі №916/2751/19, в якій прокурор просить ухвалу - скасувати, позовну заяву направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Прокурор вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам законодавства та постановлена при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (спору).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що норми чинного законодавства та Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 надають прокурору право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, у чому саме полягає таке порушення.

Прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру позов подано саме прокурором, оскільки Тульчинською міською радою заходи щодо поновлення порушених інтересів територіальної громади м. Тульчина не вживалися.

Встановлено, що згідно листа від 09.07.2019 №06-02-1135 Тульчинська міська рада не зверталась до суду про стягнення з ПАТ Тульчинська швейна фабрика заборгованості з орендної плати за землю та нарахованої пені, за несвоєчасне внесення орендної плати, у зв`язку з обмеженим фінансуванням місцевого бюджету на сплату судового збору.

Зважаючи, що орган місцевого самоврядування, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави - територіальної громади, захист цих інтересів не здійснив, до суду не звернувся упродовж більше ніж року з моменту порушення прав, зазначене є підставою для захисту цих інтересів прокурором.

На думку прокурора, прокурор набув право на представництво, у відповідності до ст.23 ЗУ Про прокуратуру , належним чином повідомив Тульчинську міську раду про звернення до суду.

При цьому, апелянт зауважує, що ЗУ Про прокуратуру та положення чинного ГПК України не містять жодної норм, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно.

Сам факт бездіяльності Тульчинської міської ради Вінницької області є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом про захист інтересів держави.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2751/19.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду за захистом порушених інтересів держави, прокурор посилається на нездійснення Тульчинської міської ради Вінницької області заходів щодо захисту інтересів в сфері бюджетних відносин, що на його думку, є підставою для звернення з відповідним позовом про захист інтересів держави.

Відповідно до листа від 09.07.2019 №06-07-1135 Тульчинською міською радою Вінницької області повідомлено Керівника Немирівської місцевої прокуратури, що радою надсилався лист керівнику ПАТ Тульчинська швейна фабрика про погашення заборгованості з орендної плати за землю , однак відповіді не отримано. По даному факту Тульчинська міська рада не вживала заходи у зв`язку з тим, що згідно бюджету міської ради на 2019 рік не передбачені судові витрати, а саме судовий збір, у зв`язку з чим, рада просить вжити заходів прокурорського реагування щодо стягнення заборгованості орендної плати та нарахованої пені, а саме звернутися до суду на захист Тульчинської міської ради щодо стягнення заборгованості по орендній платі з боржника ПАТ Тульчинська швейна фабрика .

У постанові ВП ВС від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави .

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передано справу №912/2385/18 разом з касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому в ухвалі вказано про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України Про прокуратуру , рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року прийнято до розгляду справу №912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020 року об 11 годині у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

В ухвалі судом зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами п.11 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки як у справі №916/2751/19, так і у справі № 912/2385/18 правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави є подібними, предметом апеляційного дослідження є наявність правових підстав прокурора для звернення до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради, судова колегія вважає за необхідне зупинити провадження у справі №916/2751/19 до закінчення перегляду справи № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 234, 269, 270, 273, 281 Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі №916/2751/19 за апеляційною скаргою Керівника Немирівської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Одеської області від 23 вересня 2019 року до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18.

2. Зобов`язати сторін повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та надати відповідні докази.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, встановлені ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська