Постанова

від 18.11.2019 по справі 922/1570/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 922/1570/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Зубченко І.В.

за участю секретаря судового засідання Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лучко А.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1355 від 14.11.05 р.; довіреність б/н від 15.05.19 р.;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - Юрченко В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4451/10 від 16.02.11; ордер серія АХ №1002495 від 13.09.19 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх.2713) та апеляційну скаргу другого відповідача (вх.2867) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2019 (суддя Шатерніков М.І., повний текст складено 27.08.2019) у справі №922/1570/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ЛТД" (63552, Харківська область, Чугуївський район, с. Волохів Яр, вул. Миру, 8; код 24333539)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопокровка", (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. В.Вішталя, 16/1; код 31869973);

2. Чкаловської селищної ради (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Свободи, 1; код 04397738)

про визнання права постійного користування ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопокровка" та Чкаловської селищної ради, в якому просило суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 31.05.2019, а.с.31 т.1):

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕРВІС" ЛТД право володіння та користування земельною ділянкою на праві постійного користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6325483400:01:000:0624, загальною площею 210,9506 гектарів, (Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер ХР-26-00-000798, виданий 08.12.1997 року Іванівською сільською радою Чугуївського району Харківської області, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 53), яка розташована на території Чкаловської селищної ради (в минулому території Іванівської сільської ради) Чугуївського району Харківської області;

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕРВІС" ЛТД (63552, Харківська область, Чугуївський район, с. Волохів Яр, вул. Миру, 8; ідент. код 24333539) право володіння та користування земельною ділянкою на праві постійного користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6325483400:02:000:0656, загальною площею 445,5908 гектарів, (Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер ХР-26-00-000798, виданий 08.12.1997 року Іванівською сільською радою Чугуївського району Харківської області, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 53), яка розташована на території Чкаловської селищної ради (в минулому території Іванівської сільської ради) Чугуївського району Харківської області.

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕРВІС" ЛТД (63552, Харківська область, Чугуївський район, с. Волохів Яр, вул. Миру, 8; ідент. код 24333539) право володіння та користування земельною ділянкою на праві постійного користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6325483400:02:000:0649, загальною площею 109,8500 гектарів, (Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер ХР-26-00-000798, виданий 08.12.1997 року Іванівською сільською радою Чугуївського району Харківської області, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 53), яка розташована на території Чкаловської селищної ради (в минулому території Іванівської сільської ради) Чугуївського району Харківської області.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає про те, що йому належить право володіння та користування спірними земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР-26-00-000798 від 08.12.1997, однак, ці права не визнаються відповідачами, про що свідчать наступні обставини.

Як зазначає позивач, перший відповідач (ТОВ Новопокровка ) звернувся до нього з листом від 22.03.2019, в якому повідомив, зокрема, про те, що ТОВ Агросервіс ЛТД не переоформило у встановленому законодавством порядку право власності або право оренди на спірні земельні ділянки і обробляє їх незаконно; вказані земельні ділянки комунальної власності повинні бути вилучені з постійного користування TOB "АГРОСЕРВІС" ЛТД та виставлені на земельні торги, за результатами проведення яких був би укладений договір оренди землі між переможцем торгів і Чкаловською селищною радою.

Також позивач посилається на те, що представники першого відповідача неодноразово прибували на спірні земельні ділянки і закликали працівників позивача припинити роботи з тих підстав, що земельні ділянки будуть виставлені на земельні торги, а позивач позбавлений права їх обробляти.

Крім того, позивач вказує на те, що другий відповідач (Чкаловська селищна рада) направив йому лист від 13.02.2019, в якому просив надати документи, що посвідчують особу користувача земельних ділянок, установчі документи, державний акт на право постійного користування землею та інші документи, на підставі яких позивачу надано право користування земельною ділянкою. Ці дії, на думку позивача, свідчать про невизнання другим відповідачем його права, оскільки останньому, як власнику земельних ділянок, було відомо про те, що право постійного користування зареєстровано позивачем відповідно до вимог законодавства.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що його право постійного користування земельними ділянками не визнається відповідачами та вони мають намір порушити це право в майбутньому, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2019 у справі №922/1570/19 позов задоволено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції встановив, що на теперішній час у позивача відсутній обов`язок переоформлення права постійного користування землею, позивачем рішення про добровільне припинення права постійного користування спірними земельними ділянками не приймалось, а відтак будь-які дії третіх осіб щодо звуження прав позивача як законного користувача земельними ділянками на праві постійного користування є незаконними та порушують його права на мирне володіння своїм майном. Як зазначив суд в оскаржуваному рішенні, твердження першого відповідача про те, що ТОВ "Агросервіс" ЛТД не є суб`єктом права постійного користування спірними земельними ділянками (на орендне користування якими претендує перший відповідач) є необґрунтованим та свідчить про невизнання законних прав ТОВ "Агросервіс" ЛТД.

Перший відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі перший відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач користується спірними земельними ділянками з порушенням ст.92 Земельного кодексу України, оскільки останній не переоформив у встановленому законодавством порядку право власності або право оренди на ці земельні ділянки. Перший відповідач вважає, що спірні земельні ділянки комунальної власності повинні бути вилучені з постійного користування позивача - ТОВ Агросервіс ЛТД та виставлені на земельні торги, за результатами проведення яких будуть укладені договори оренди землі між переможцем торгів та Чкаловською селищною радою.

Другий відповідач також не погодився із рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2019 у цій справі, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Другий відповідач зазначає про те, що задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем права постійного користування земельними ділянками, суд першої інстанції не врахував того, що спірні земельні ділянки вже знаходяться в користуванні позивача на підставі державного акту на право постійного користування землею і це право позивача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Другий відповідач не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що перший відповідач не визнає право позивача на постійне користування землею. Як зазначає другий відповідач, ТОВ Новопокровка є суб`єктом господарювання та не наділений будь-якими функціями держави щодо розпорядження землею, а тому його лист позивачу від 22.03.2019 не впливає на право позивача користуватись земельним ділянками, та, відповідно, не свідчить про оспорювання цього права першим відповідачем. Крім того, другий позивач зазначає про те, що лист від 13.02.2019, направлений ним позивачу на виконання повноважень, передбачених Законом України Про місцеве самоврядування та не свідчить про невизнання другим відповідачем прав позивача на земельні ділянки.

Позивач надав суду відзиви на апеляційні скарги, в яких проти доводів відповідачів заперечує та зазначає, зокрема, про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, які підтверджують факт невизнання відповідачами прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вважає рішення місцевого господарського суду у цій справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційні скарги першого та другого відповідачів - без задоволення.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення від 08.11.2019 стосовно площ спірних земельних ділянок. До пояснень позивач надав технічну документацію на земельні ділянки.

Другий відповідач надав суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначає про те, що у разі наявності у державного реєстратора відомостей про інші речові права на земельну ділянку (крім відомостей про право власності на неї), реєстратор переносить такі відомості з Державного земельного кадастру до відповідного розділу реєстру.

В судове засідання 18.11.2019 перший відповідач не з`явився.

Перший відповідач надіслав суду клопотання від 21.10.2019 про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки перший відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника першого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.12.1997 ТОВ Агросервіс ЛТД (позивач) отримало державний акт серії ХР-26-00-000798 на право постійного користування землею, площею 793,15 га для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с.48-51 т.1).

В подальшому, на підставі вказаного акту, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Агросервіс ЛТД зареєстровано право постійного користування на:

-земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:01:000:0624, площею 210,9506 га (запис №14740715 від 31.05.2016);

-земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:02:000:0656, площею 445,5908 га (запис №14722035 від 30.05.2016);

-земельну ділянку з кадастровим номером 6325483400:02:000:0649, площею 109,85 га (запис №14719702 від 30.05.2016).

Зазначене підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які надані до матеріалів справи (а.с.52-57 т.1).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на момент здійснення державної реєстрації за позивачем права постійного користування, власником спірних земельних ділянок була держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В подальшому, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад , у комунальну власність Чкаловської селищної територіальної громади в особі Чкаловської селищної ради були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, в тому числі, спірні земельні ділянки.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2019, земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325483400:01:000:0624 (площею 210,9506 га); 6325483400:02:000:0656 (площею 445,5908 га); 6325483400:02:000:0649 (площею 109,85 га) знаходяться у комунальній власності. Власниками цих земельних ділянок є Чкаловська селищна об`єднана територіальна громада Чугуївського району Харківської області в особі Чкаловської селищної ради (а.с.90-108 т.1).

Другий відповідач (Чкаловська селищна рада) направив позивачу лист від 13.02.2019 року №05-16/377 (а.с.58-59 т.1) з проханням у місячний термін з дня отримання листа, звернутися до Виконавчого комітету Чкаловської селищної ради та надати документи, що посвідчують особу користувача земельними ділянками (паспорт, ідентифікаційний код керівника товариства, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), установчі документи, Державний акт на право постійного користування землею або інші наявні документи, на підставі яких позивачу було надано право користування спірними земельними ділянками.

Перший відповідач (ТОВ Новопокровка") надіслав позивачу лист від 22.03.2019 (а.с.60-62 т.1)., в якому вказав на те, що ТОВ Агросервіс ЛТД не переоформило у встановленому законодавством порядку право власності або право оренди на спірні земельні ділянки і обробляє їх незаконно; ТОВ "Новопокровка", як сільськогосподарський товаровиробник, має намір збільшувати обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок розширення площі земельних ділянок шляхом набуття в оренду вільних земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва на території Чкаловської об`єднаної територіальної громади; спірна земельна ділянка комунальної власності повинна бути вилучена з постійного користування TOB "АГРОСЕРВІС" ЛТД та виставлена на земельні торги, за результатами проведення яких був би укладений договір оренди землі між переможцем торгів і Чкаловською селищною радою.

Позивач зазначає, що зміст вказаних листів відповідачів свідчить про невизнання ними права позивача на володіння та користування земельними ділянками. Також позивач посилається на те, що під час здійснення весняно-польових робіт представники першого відповідача неодноразово прибували на спірні земельні ділянки і закликали працівників позивача припинити роботи з тих підстав, що земельні ділянки будуть виставлені на земельні торги, а позивач позбавлений права їх обробляти.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-26-00-000798 від 08.12.1997 (далі - акт) зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №53, відповідно до законодавства, що діяло на момент видачі акту.

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, який є додатком до вказаного акту, позивачу надано в постійне користування дві земельні ділянки: №1 - площею 211,59 га та №2 - площею 581,56 га., загалом - 793,15 га землі.

Вказаним земельним ділянкам кадастрові номера не присвоювались, оскільки це не вимагалося чинним на той час законодавством.

01.01.2013 набрав чинність Закону України Про Державний земельний кадастр , яким передбачено створення Державного земельного кадастру та введено нові правила реєстрації земельних ділянок та прав на них.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У зв`язку із зміною правового регулювання прав на землю, у 2016 році позивачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на дві земельні ділянки (а.с.71-123 т.2).

Судова колегія приймає до уваги пояснення позивача про те, що під час виготовлення технічної документації виявилося, що фактична площа земельних ділянок, наданих позивачу в користування, є меншою, ніж вказано в акті.

Як зазначає позивач, така ситуація склалася у зв`язку з тим, що протягом тривалого часу розпорядниками землі були надані земельні ділянки суміжним землекористувачам у власність та користування, частково за рахунок земельних ділянок, які надані позивачу на підставі акту, внаслідок чого загальна площа земельних ділянок згідно з виготовленою технічною документацією виявилась на 26,7586 га меншою, ніж зазначено в акті.

Крім того, у зв`язку із необхідністю одержання кадастрових номерів позивач замовив землевпорядні роботи.

За результатами проведених землевпорядних робіт були встановлені нові межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складено Технічну документацію (а.с.71-123 т.2).

В технічній документації щодо земельної ділянки (площею 211,59 га за державним актом) зазначено наступне (а.с.74 т.2).

Земельна ділянка розташована на території Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області (за межами населеного пункту).

Межі земельної ділянки визначені безпосереднім обстеженням на місцевості.

На земельну ділянку зареєстрований державний акт на право постійного користування землею серії ХР-26-00-000798 від 08.12.1997 і виданий ТОВ Агросервіс ЛТД.

По обліковим даним площа земельної ділянки становить - 210,9506 га , з них рілля - 210,9506 га.

У зв`язку з тим, що державний акт на право постійного користування землею був оформлений у 1997 році, було проведено кадастрову зйомку і встановлені фактичні розміри земельної ділянки, а тому, площа та лінійні проміри в технічній документації мають розбіжності з державним актом на право постійного користування землею .

Отже, технічною документацією підтверджено, що фактична площа земельної ділянки становить 210,9506 га, тобто, менше, ніж вказано в акті (211,59 га).

Позивач зазначає, що на земельну ділянку, площа якої згідно акту становить 581,56 га, було складено технічну документацію на дві земельні ділянки, площею 445,5908 га та 109,8500 га, оскільки ці земельні ділянки є окремими земельними масивами, які поділені між собою лісосмугою.

В технічній документації щодо цих земельних ділянок зазначено наступне (а.с.97-123 т.2).

Земельні ділянки розташовані на території Іванівської сільської ради Чугуївського району Харківської області (за межами населеного пункту).

Межі земельних ділянок визначені безпосереднім обстеженням на місцевості.

На земельні ділянки зареєстрований державний акт на право постійного користування землею серії ХР-26-00-000798 від 08.12.1997 і виданий ТОВ Агросервіс ЛТД.

По обліковим даним площа земельних ділянок становить - 572,6086 га , з них: рілля - 550,3172 га, під господарськими шляхами і прогономи - 0,8636 га, полезахисних лісосмуг - 4,2600 га, сторонній землекористувач - 17,1678 га.

У зв`язку з тим, що державний акт на право постійного користування землею був оформлений у 1997 році, було проведено кадастрову зйомку і встановлені фактичні розміри земельної ділянки, а тому, площа та лінійні проміри в технічній документації мають розбіжності з державним актом на право постійного користування землею .

На земельну ділянку площею 445,5908 га встановлено обмеження - охоронна зона навколо об`єкта енергетичної системи, площа обмеження - 0,9539 га.

На земельну ділянку площею 109,8500 га обмеження та обтяження відсутні.

Отже, технічною документацією підтверджено, що земельна ділянка, площа якої за актом складала 581,56 га, фактично складається з двох земельних ділянок, розділених лісосмугою. Площі земельних ділянок, за результатами кадастрової зйомки, становлять 445,5908 га та 109,8500 га.

На підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР-26-00-000798 від 08.12.1997, у 2016 році проведено державну реєстрацію права позивача на постійне користування трьома земельними ділянками:

- з кадастровим номером 6325483400:01:000:0624, площею 210,9506 га (запис №14740715 від 31.05.2016);

- з кадастровим номером 6325483400:02:000:0656, площею 445,5908 га (запис №14722035 від 30.05.2016);

- з кадастровим номером 6325483400:02:000:0649, площею 109,85 га (запис №14719702 від 30.05.2016).

Вказане підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.52-57 т.1).

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 було визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Втім, обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи наведене, посилання першого відповідача на те, що позивач не виконав вимог п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, є безпідставними, оскільки це положення Кодексу визнано неконституційним.

Таким чином, для господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, законом не встановлено обов`язку та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до встановлення в законодавчому порядку відповідної процедури.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.

За наведених обставин, доводи першого відповідача про наявність у позивача обов`язку переоформити право постійного користування землею є необґрунтованими та не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Право постійного землекористування є безстроковим і на відміну від права оренди може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

В матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови позивача від права постійного користування землею, а також докази на підтвердження інших підстав припинення права користування землею, визначених у статті 143 Земельного кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач володіє та користується спірними земельними ділянками на законних підставах та має право на переоформлення його права постійного користування в інший правовий титул згідно чинного законодавства.

Право позивача на постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6325483400:01:000:0624 (площею 210,9506 га); 6325483400:02:000:0656 (площею 445,5908 га); 6325483400:02:000:0649 (площею 109,85 га) підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ХР-26-00-000798 від 08.12.1997 та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою , доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що, за переконанням позивача, відповідачі не визнають його право (яке оформлено у відповідності до вимог законодавства та зареєстровано державою) на постійне користування земельними ділянками.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову .

Водночас, застосування такого способу захисту як визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул.

Тобто, такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право. Вимога про визнання права може бути пред`явлена до особи, яка не визнає чи порушує право.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Позивачем, при зверненні до суду з цим позовом, не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів.

Посилання позивача на лист Чкаловської селищної ради №15-16/377 від 13.02.2019 не свідчить про невизнання останнім прав позивача на спірні земельні ділянки, оскільки зі змісту вказаного листа вбачається, що він направлений позивачу на виконання селищною радою своїх повноважень зі здійснення контролю за використанням земель комунальної власності.

У вказаному листі селищна рада просить позивача надати документи на підтвердження права постійного користування земельними ділянками, у зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки передані у комунальну власність Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018.

Представник Чкаловської селищної ради в судових засіданнях суду апеляційної інстанції пояснював, що витребування вказаних документів пов`язане також із тим, що селищна рада є новим власником спірних земельних ділянок після розмежування повноважень між державою та органами місцевого самоврядування на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018. У зв`язку з цією подією, селищна рада мала впорядкувати документацію щодо користувачів земельними ділянками, що перейшли до комунальної власності.

Отже, відсутні підстави вважати, що в листі, на який посилається позивач, Чкаловська селищна рада оспорює чи не визнає права позивача на користування спірними земельними ділянками.

Щодо листа ТОВ Новопокровка від 22.03.2019, колегія суддів зазначає наступне.

У вказаному листі перший відповідач вказує на те, що позивач не переоформив у встановленому законодавством порядку право постійного користування земельними ділянками, а тому користується ними незаконно. З цих підстав, як зазначає перший відповідач, спірні земельні ділянки повинні бути вилучені з постійного користування ТОВ Агросервіс ЛТД та виставлені на земельні торги.

Судова колегія зазначає, що метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів та створення необхідних умов для реалізації права особи.

При цьому, невизнання чи оспорювання права є посяганням на суб`єктивні права особи, що полягає у вчиненні особою дій, які створюють реальну загрозу спричинення несприятливих наслідків для правомочної особи і які у випадку їх продовження можуть призвести до істотного порушення чи припинення цього суб`єктивного права.

Із вказаного листа ТОВ Новпокровка та з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та першим відповідачем існує спір щодо того, кому з них належить право постійного користування спірними земельними ділянками.

Перший відповідач є суб`єктом господарювання та не наділений функціями держави щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а тому його посилання на те, що спірні земельні ділянки повинні бути вилучені із користування позивача та передані на земельні торги, не впливають на право позивача на постійне користування земельним ділянками, яке підтверджується належним правовстановлюючим документом та зареєстроване державою.

Отже, у даному випадку позивачем не доведено вчинення першим відповідачем дій, які створюють загрозу порушення чи припинення його права постійного користування земельними ділянками.

Позивач також посилається на те, що під час здійснення весняно-польових робіт представники першого відповідача неодноразово прибували на спірні земельні ділянки і закликали працівників позивача припинити роботи з тих підстав, що земельні ділянки будуть виставлені на земельні торги, а позивач позбавлений права їх обробляти.

Втім, у разі вчинення першим відповідачем дій, що перешкоджають позивачу у реалізації ним своїх повноважень на користування земельними ділянками, останній не позбавлений права захистити свої права суміжними способами захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками на підставі ст.391 Цивільного кодексу України.

Натомість, пред`явлення позову про визнання права постійного користування у такому випадку не є ефективним способом захисту, оскільки не відповідає змісту порушеного права та не забезпечить його поновлення.

Враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення (невизнання або оспорювання) відповідачами його права постійного користування земельними ділянками, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційних скарг відповідачів, скасування рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2019 у справі №922/1570/19 з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.129, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.2 ч.1 ст.277, ст.282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача та апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2019 року у справі №922/1570/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ЛТД" (63552, Харківська обл., Чугуївський район, село Волохів Яр, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 8, код ЄДРПОУ 24333539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопокровка" (63523, Харківська обл., Чугуївський район, селище міського типу Новопокровка, ВУЛИЦЯ ІМ. В. ВІШТАЛЯ, будинок 16/1, код ЄДРПОУ 31869973) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8664,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс ЛТД" (63552, Харківська обл., Чугуївський район, село Волохів Яр, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 8, код ЄДРПОУ 24333539) на користь Чкаловської селищної ради (63544, Харківська обл., Чугуївський район, селище міського типу Чкаловське, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 1, код ЄДРПОУ 04397738) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8664,50 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя А.М. Білецька

Суддя І.В. Зубченко