Постанова

від 18.11.2019 по справі 917/1198/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 917/1198/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Диканської селищної ради (вх.№2847П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 (повний текст рішення підписаний суддею Кульбако М.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області, дата складання повного тесту рішення не зазначена) у справі №917/1198/16

за позовом Диканської районної спілки споживчих товариств, смт.Диканька Полтавської обл.,

до Диканської селищної ради, смт.Диканька Полтавської обл.,

за участі третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Диканський районний центр зайнятості, смт.Диканька Полтавської області, 2.Полтавський обласний центр зайнятості, м.Полтава,

про визнання недійсними пунктів рішення Диканської селищної ради,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року Диканська районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Диканської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування; визнання протиправними дії Диканського селищного голови Товстій В.В. в частині підписання рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування .

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.08.2016 порушено справу та прийнято позовну заяву до розгляду в частині вимог про визнання протиправним та скасувати рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування . Відмовлено у прийнятті до розгляду позовні вимоги про визнання протиправними дії Диканського селищного голови Товстій В.В. в частині підписання рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування .

23.08.2016 позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 5 рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 №2 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування .

19.09.2016 позивач подав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсними пункти 1, 2, 3, 5 рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 №2 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування .

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.09.2016 строк вирішення справи по суті продовжено на 15 днів. Залучено до участі у даній справі на стороні відповідача Диканський районний центр зайнятості як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2016 розгляд справи відкладено. Залучено до участі у розгляді даної справи на стороні відповідача Полтавський обласний центр зайнятості як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.10.2016 позов задоволено. Визнано недійсними пункти 1, 2, 3, 5 резолютивної частини рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05 липня 2016 року "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування" як такі, що суперечать законодавству.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 апеляційну скаргу Диканської селищної ради залишено без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 21.10.2016 у справі №917/1198/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та рішення господарського суду Полтавської області від 21.10.2016 у справі №917/1198/16 скасовано. Справу №917/1198/16 направлено до господарського суду Полтавської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Скасовуючи вищезазначені судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що поза межами судового дослідження залишились встановлення обставин щодо набуття Диканською районною спілкою споживчих товариств у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 позов задоволено. Визнано недійсними пункти 1, 2, 3, 5 рішення десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради від 05.07.2016 Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування .

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе у разі ліквідації підприємства без визначення його правонаступника. Господарський суд урахував відсутність відмови позивача від права постійного користування земельною ділянкою, припинення діяльності постійного користувача шляхом приєднання до іншого підприємства (позивача у справі), наявності на спірних земельних ділянках об`єктів нерухомого майна, яке перейшло до позивача від юридичної особи, у якої земельні ділянки перебували на праві постійного користування.

Відповідач із вказаним місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1198/16 повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на Диканську районну спілку споживчих товариств.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Заявник вважає, що Диканська районна спілка споживчих товариств не надала суду належних та допустимих доказів набуття у встановленому законодавством України порядку права користування спірними земельними ділянками після припинення діяльності СП Об`єднання підприємств громадського харчування , а відтак і порушення її прав як землекористувача. Посилаючись на частини 1,2 ст.37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, частину 1 ст.120, 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент припинення діяльності СП Об`єднання підприємства громадського харчування 26.12.2002), заявник апеляційної скарги вважає, що реорганізація СП Об`єднання підприємств громадського харчування є юридичним фактом для припинення її права користування спірними земельними ділянками. Ст.92 Земельного кодексу України не відносила Диканську районну спілку споживчих товариств до суб`єктів права постійного користування земельними ділянками, а тому остання не могла набути таке право за будь-яких умов, у тому числі на підставі правонаступництва. Інші положення Земельного кодексу України не передбачали автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою до правонаступника, як і не встановлювали жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів, а відповідно реалізація права Диканської районної спілки споживчих товариств на отримання земельних ділянок в користування була можлива за наявності рішення Диканської селищної ради про надання її в користування на умовах оренди та потребувала додержання відповідного порядку, передбаченого Земельним кодексом України. На думку апелянта, долучені Диканською селищною радою до матеріалів справи інформаційний лист архівного відділу Диканської селищної ради №04-08/164 від 18.07.2017, довідка виконавчого комітету Диканської селищної ради від 26.06.2017 та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доводять відсутність факту набуття Диканською районною спілкою споживчих товариств права власності чи права користування земельною ділянкою, площею 0,24 га, по АДРЕСА_1 .Дзержинського, 5-а, у смт.Диканька та земельною ділянкою, площею 0,04 га, по АДРЕСА_1 .Пушкіна АДРЕСА_2 1-а, в смт.Диканька.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.9.2019 поновлено Диканській селищній раді строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1198/16. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Диканської селищної ради. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 17.10.2019 об 11:30 год. Зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1198/16. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 07.10.2019 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

02.10.2019 від Диканської районної спілки споживчих товариств надійшов відзив (вх.№9374) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Стосовно права користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований ст.13, 14, 41, 55 Конституції України. У будь-якому разі виключається як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою зв`язку з не переоформленням правового титулу. Припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. У відповідності до норм ст.108 Цивільного кодексу України разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. Просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1198/16 без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Розгляд справи проводити без участі представників Диканської районної спілки споживчих товариств.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 18.11.2019 о 14:15 год. Задоволено клопотання Диканської селищної ради про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1198/16 у режимі відеоконференції. Доручено господарському суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1198/16.

22.10.2019 Диканською селищною радою суду надано оригінал рішення 10 (позачергової) сесії 7 скликання Диканської селищної ради Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування №2 від 05.07.2016.

Диканська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості листом від 22.10.2019 повідомила суд апеляційної інстанції, що на підставі наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 18.10.2016 №186 та, починаючи з 01.06.2017 робота Диканського районного центру зайнятості припинена і він реорганізований шляхом приєднання до Полтавського обласного центру зайнятості. Просить суд розглянути справу за відсутності представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23.10.2019 від Диканської селищної ради до суду надійшла заява (вх.№10010) про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи у порядку пункту 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Посилаючись на частину 3 ст.126, частину 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. До заяви надано копію договору про надання правничої допомоги від 24.09.2019, оригінал попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які Диканська селищна рада понесла і очікує понести у зв`язку з розглядом справи №917/1198/18 у Східному апеляційному господарському суді.

23.10.2019 від Диканської селищної ради до суду у порядку ст.266 Господарського процесуального кодексу України надійшли доповнення (вх.№10009) до апеляційної скарги, в яких зазначає, що позивач на час реорганізації (приєднання) СП Об`єднання підприємств громадського харчування не відноситься до підприємств, установ та організацій державної або комунальної форми власності, а тому щодо нього діяло обмеження, передбачене частиною 2 ст.92 Земельного кодексу України (права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності), яке включало правонаступництво в частині переходу права постійного користування на спірні земельні ділянки. Також заявник апеляційної скарги посилається на правовий висновок, викладений у постанові від 14.08.2018 у справі №903/540/17, зокрема, у разі переходу права на земельну ділянку в порядку правонаступництва внаслідок приєднання застосовуються лише обмеження, встановлені частиною 2 ст.92 Земельного кодексу України щодо суб`єктного складу осіб, які можуть набути на неї право в порядку правонаступництва. Діюча на даний час редакція частини 2 ст.92 Земельного кодексу України не відносить Диканську району спілку споживчих товариств до суб`єктів права постійного користування земельної ділянки комунальної форми власності. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення частини 3 ст.24, 142 Земельного кодексу України. Просить суд долучити до матеріалів справи доповнення до апеляційної скарги. Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1198/16 повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на Диканську районну спілку споживчих товариств.

У судовому засіданні 18.11.2019, яке проходило у режимі відеоконференції, представник заявника апеляційної скарги вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.257-260, том 2).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також ураховуючи, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення частини 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Диканської селищної ради народних депутатів від 29.03.1996 №112 Диканському об`єднанню громадського харчування для виробничої діяльності та торгівлі у постійне користування надано 0,28 га землі згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ №002349, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 04.04.1996 за №17(а.с.11-13, том 1).

План зовнішніх меж землекористування, що є невід`ємною частиною Державного акту, містить план-схему двох земельних ділянок: площею 0,24 га та площею 0,04 га у смт.Диканька (а.с.13-14, том 1).

На виконання постанови правління Укоопспілки №182 від 13.09.2002 та постанови правління ОСС (протокол засідання №19 від 16.09.2002) Про реформування споживчої кооперації за постановою правління Диканського районного споживчого товариства №86 від 26.12.2002 ліквідоване СП Об`єднання підприємств громадського харчування шляхом приєднання до райспоживспілки із активами та пасивами підприємства (а.с.48-49, том 1).

Згідно з пунктом 2 розділу І Загальні положення Статуту Диканської районної спілки споживчих товариств, затвердженого постановою правління Диканської районної спілки споживчих товариств від 24.11.2003, Диканська районна спілка споживчих товариств у зв`язку з реорганізацією СП Диканська автоколона , СП Райкоопзаготпромторг , СП Об`єднання підприємств громадського харчування , СП Хлібокомбінат шляхом приєднання до Диканської районної спілки споживчих товариств є правонаступником зазначених спільних підприємств (а.с.46, том 1).

Наведені обставини жодна із сторін не спростовує.

Оспорюваним рішенням десятої (позачергової) сесії сьомого скликання Диканської селищної ради Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування №2 від 05.07.2016, зокрема, вирішено: - припинити право постійного користування Диканської районної спілки споживчих товариств (РССТ) як правонаступнику реорганізованого шляхом приєднання Диканського об`єднання громадського харчування, двома земельними ділянками у смт. Диканька: (1) площею 0,24 га - по вул. Дружби (Дзержинського), 5-а та (2) площею 0, 04 га - по вул Пушкіна, 1-а, що зазначені у Державному акті на право постійного користування землею ІІ - ПЛ №002349, виданому Диканському об`єднанню громадського харчування та який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 04.04.1996 за №17 (пункт 1 рішення);

- перевести зазначені дві земельні ділянки до земель запасу селищної ради (пункт 2 рішення);

-визначити термін до 12.07.2016 для Диканської райспоживспілки щодо передачі за актом приймання-передачі зазначених земельних ділянок Диканській селищній раді як власнику земель комунальної власності (пункт 3 рішення);

-встановити місячний термін Диканській РССТ для подання до селищної ради документів для оформлення права користування земельними ділянками у смт.Диканька: (1) площею 0,24 га - по вул.Дружби (Дзержинського), 5-а та (2) площею 0, 04 га - по вул.Пушкіна, 1-а (пункт 5 рішення).

Не погоджуючись з рішенням Диканської селищної ради від 05.07.2016 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки Диканського об`єднання громадського харчування", Диканська районна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Полтавської області з даним позовом (з урахуванням уточнень до нього).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, оскільки земля є об`єктом цивільних прав і обов`язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод.

До таких справ слід відносити справи, пов`язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб`єкти господарської діяльності; якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі у ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Оскільки заявлені у цьому провадженні позовні вимоги випливають із відносин власності (постійного землекористування), що мають приватноправовий характер, вимога про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування є похідною від права землекористування, участь у справі відповідача, який в інших правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, та оскарження його рішення не змінюють правову природу спірних правовідносин і не перетворюють спір у публічно-правовий.

Таким чином, зазначений спір зводиться до вирішення питання про право користування суб`єкта господарювання земельною ділянкою, а отже, не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (у редакції 18.12.1990, що діяв до 01.01.2002) надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень обласних, районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів за проектами відведення цих ділянок.

Право власності або право постійного користування землею згідно зі ст.23 Земельного кодексу України посвідчується державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Як убачається з матеріалів справи, Диканське об`єднання громадського харчування (СП Об`єднання підприємств громадського харчування ), правонаступником якого є позивач, користувався на підставі Державного акту серія ІІ-ПЛ №002349, спірними земельними ділянками, загальною площею 0,28 га, які знаходяться у смт.Диканька, по вул.Дзержинського, 5-а та по вул АДРЕСА_3 1-а, для обслуговування виробничих приміщень (будівель громадського харчування).

Відповідно до пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року, що набрав чинності з 01.01.2002, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Набуття права власності на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні, в загальному порядку, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення й пункт 6 постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 №563-XII "Про земельну реформу", у частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з пунктами 3, 4 ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Матеріали справи не містять доказів того, що постійний землекористувач - Диканська районна спілка споживчих товариств, добровільно відмовилась від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до частини 5 ст.116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

При цьому пункт 10 ст.148 Земельного кодексу України передбачає, що у разі незгоди користувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Окрім того, знаходження ж об`єктів нерухомості на земельній ділянці, в разі зміни ними (об`єктами нерухомості) власників підпадає під дію регулювання ст.120 Земельного кодексу України, за частиною 2 якої, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як свідчать матеріали справи, спірні земельні ділянки знаходяться у зоні громадської забудови смт.Диканька, під об`єктами нерухомості, які перейшли у власність до позивача у складі майнового комплексу при реорганізації СП Об`єднання підприємств громадського харчування шляхом приєднання до Диканської районної спілки споживчих товариств за відповідними актами приймання-передачі (а.с.41-45, том 1), а, отже, на останню поширюються положення частини 2 ст.120 Земельного кодексу України.

У даному випадку органом місцевого самоврядування прийнято рішення про переведення до земель запасу селищної ради двох земельних ділянок, які перебувають, як у постійному користуванні позивача (на яких розміщені заклади громадського харчування), так і Диканського районного центру зайнятості (Державний акт на право постійного користування землею І-ПЛ №001562 від 24.12.2003, а.с.118-121, том 1), для обслуговування приміщень, без вилучення їх, що за загальними положеннями суперечить вимогам частини 5 ст.116 Земельного кодексу України.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів: а) добровільного звернення позивача щодо переоформлення чи припинення права постійного землекористування на спірну земельну ділянку, б) настання будь-якого з юридичних фактів, передбачених пунктом "б"-"д" ст.141 Земельного Кодексу України, в) наявності судового рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування позивача.

Переведення (без наведення мотивувань) Диканською селищною радою до земель запасу селищної ради спірних земельних ділянок, які знаходяться у зоні громадської забудови селища Диканька, а, отже, припинення органом місцевого самоврядування права постійного землекористування земельною ділянкою (пункт 2 спірного рішення) не відповідає основним принципам земельного законодавства, викладеним у ст.5 Земельного Кодексу України, в якій встановлено забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та забезпечення гарантій прав на землю, та ст.153 Земельного Кодексу України, в якій визначені гарантії права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 154, 155 Земельного Кодексу України містять пряму заборону щодо втручання органів місцевого самоврядування без рішення суду у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження та встановлено відповідальність органів місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, та за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

Щодо обставин про набуття Диканською районною спілкою споживчих товариств права користування спірною земельною ділянкою колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1-4 статті 37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої.

Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

Отже, ліквідація юридичної особи - це припинення його діяльності, для здійснення якої воно було створено.

Реорганізація - це таке припинення діяльності юридичної особи, коли майно (у тому числі право вимоги та борги) передається іншій організації, яка продовжує виконувати функції і завдання юридичної особи, яка припинила свою діяльність, і є його правонаступником.

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації, або у разі злиття, поділу або приєднання. Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягло за собою його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст.37 Цивільного кодексу УРСР.

Закон України Про підприємства в Україні визначав види та організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, а також механізм здійснення підприємницької діяльності, який діяв на момент реорганізації СП Об`єднання підприємств громадського харчування та інших підприємств.

Згідно з частиною 5 ст.34 цього Закону при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства.

Отже, припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе лише у разі ліквідації підприємства без визначення його правонаступника.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач є правонаступником СП Об`єднання підприємств громадського харчування , а, отже, право постійного користування для Диканської районної спілки споживчих товариств не припинялося.

Колегія суддів зазначає, що припинення Диканського об`єднання громадського харчування як юридичної особи дійсно свідчить про факт припинення саме ним права постійного користування як особою, що припинилась як господарський суб`єкт, і жодним чином не свідчить про припинення прав постійного користування позивача, до якого передані усі майнові активи для подальшого здійснення господарської діяльності.

З огляду на те, що згідно з вищезазначеними нормами чинного законодавства Диканська районна спілка споживчих товариств набуває усіх прав та обов`язків, у тому числі права користування земельними ділянкою, а, отже, правомірно користується спірними земельними ділянками, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо необхідності прийняття окремого рішення Диканською сільською радою про надання спірних земельних ділянок у користування на умовах оренди із додержанням відповідного порядку, є помилковими.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі №903/540/17 від 14.08.2018, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у вказаній постанові відсутній висновок, на який посилається апелянт щодо переходу права на земельну ділянку в порядку правонаступництва внаслідок приєднання застосовуються лише обмеження, встановлені частиною 2 ст.92 Земельного кодексу України щодо суб`єктного складу осіб, які можуть набути на неї право в порядку правонаступництва, оскільки Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що суди попередніх інстанцій здійснили неправильну кваліфікацію встановлених у справі обставин, при цьому касаційний суд звернувся до правових позицій Верховного Суду, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, як і будь-яке інше право юридичної особи (яка припиняється в результаті реорганізації) переходить до її правонаступника: постанови Верховного Суду від 10.01.2018 у справі №922/2310/16, від 06.02.2018 у справі №911/46/15, від 02.04.2018 у справі №910/3561/16, від 19.04.2018 у справі №910/9322/16, від 26.04.2018 у справі №914/1874/17, від 08.05.2018 у справі №926/2346/16, від 27.07.2018 у справі №920/676/17.

Колегія суддів вважає, що наведена правова позиція посилює висновок суду першої інстанції щодо обставин правонаступництва позивача від СП Об`єднання підприємств громадського харчування з набуттям в порядку правонаступництва прав на користування спірною земельною ділянкою.

Отже, прийняте відповідачем рішення порушує право користування позивача на спірну земельну ділянку, а тому є незаконним.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2019 у справі №917/1198/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Матеріали справи містять заяву (вх.№10010 від 23.10.2019) про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи у порядку частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, в якій відповідач (заявник апеляційної скарги) просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. До заяви надано копію договору про надання правничої допомоги від 24.09.2019 та попередній розрахунок судових витрат, які Диканська селищна рада понесла, і очікує понести у зв`язку з розглядом справи №917/1198/16 у Східному апеляційному господарському суді.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати про надання професійної правничої допомоги відповідачу покладаються на заявника апеляційної скарги (відповідача).

Керуючись статтями 269, 270, пунктом 1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Диканської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2017 у справі №917/1198/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2019.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова