Постанова

від 21.11.2019 по справі 397/30/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року м. Кропивницький

справа № 397/30/17

провадження № 22-ц/4809/1688/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.

учасники справи:

позивач - Керівник Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2017 року у складі судді Мирошниченка Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Керівник Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі ГУ Держгеокадастру) і ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ; визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.10.2016, укладений на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ, між ГУ Держегеокадастром та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 2,9661 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9032; визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.10.2016, укладений на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ, між ГУ Держегеокадастром та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 1,5909 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9031; зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,9661 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9032 (нормативно-грошова оцінка - 59738 грн); зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 1,5909 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9031 (нормативно-грошова оцінка - 28856 грн) та стягнути пропорційно з ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 6 890 грн на користь прокуратури Кіровоградської області.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.07.2001 ОСОБА_1 створено фермерське господарство Лада , засновником і керівником якого він являється.

16.04.2013 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельних ділянок, загальною площею 4,56 га для ведення фермерського господарства. Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 29.04.2016 № КР/3520580500:02:000/00000019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку відповідного проекту. Наказу ГУ Держгеокадастру № 11-4058/14-16-СГ від 27.04.2016 затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 4,56 га, у тому числі: 2,9661 га ріллі (кадастровий номер 3520580500:02:000:9032) та 1,5909 га ріллі (кадастровий номер 3520580500:02:000:9031) із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

ОСОБА_1 , звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок, умисно приховав інформацію щодо створення ним фермерського господарства Лада з метою отримання в користування земельні ділянки, без проходження процедури земельних торгів.

Таким чином, наказ ГУ Держтеокадастру у Кіровоградській області від 27.04.2016 №11-4058/14-16-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, без проходження процедури земельних торгів ОСОБА_1 , грубо порушив вимоги ст. 134 ЗК України та позбавив державу можливості реалізувати право оренди вказаних земельних ділянок на більш вигідних умовах з урахуванням засад конкурентного ринку, чим підриває основи національної безпеки та її фінансової стабільності.

У подальшому було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , тобто ці договори оренди землі укладено на підставі незаконного рішення органу державної влади, а тому вони підлягають визнанню недійсними.

Крім того, земельні ділянки, які вибули з володіння власника Держави на підставі протиправних наказів та недійсних договорів оренди землі підлягають поверненню у володіння держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру прийнято відповідно до вимог земельного законодавства та встановленій законом процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, укладені договори оренди відповідають вимогам чинного законодавства. Після державної реєстрації договорів оренди відповідач ОСОБА_1 в установленому законом порядку створив та зареєстрував фермерське господарство Лада Б не приховуючи факт того, що він є головою ФГ Лада , надавши усі необхідні для цього документи, з метою ведення та створення фермерського господарства, яке було у подальшому створене.

До створення нового фермерського господарства ОСОБА_2 С.П ОСОБА_3 спірні земельні ділянки до державної реєстрації права оренди земельних ділянок та укладання договорів оренди не використовував.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступника прокурора Кіровоградської області подав апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03.05.2017 була відхилена, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.03.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Кіровоградської області просив оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов Керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року касаційну скаргу задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд у порушення згаданих положень закону не врахував доводи прокурора про те, що у квітні 2013 року ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок, з 2001 року вже був засновником й головою ФГ Лада , а згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у нього у власності перебували ще дві земельні ділянки площею 5,1513 га та 5,3584 га.

Апеляційний суд не звернув уваги на положення статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, згідно з якими право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити, чи отримав ОСОБА_1 , як засновник і керівник ФГ Лада , дві земельні ділянки площею 5,1513 га та 5,3584 га, чи суперечить зазначеним вище положенням закону повторна передача у користування останньому спірних земельних ділянок без проведення торгів, чи є зазначені ділянки одного виду.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області просив скасувати рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилаючись на Закону України Про фермерське господарство та Земельний Кодекс України, зазначав, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Судом не було взято до уваги, що ОСОБА_1 звертався до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області як громадянин, не вказуючи при цьому, що він є керівником вже існуючого фермерського господарства, тобто він приховав факт створення фермерського господарства з метою уникнення процедури отримання права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах шляхом участі у земельних торгах.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що подав заяву про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства відповідно до вимог чинного законодавства. Той факт, що він є головою фермерського господарства Лада він не приховував, так як цю землю брав для створення нового фермерського господарства.

Вважає, що своїми діями прокурор свідомо порушує права людини та його громадянські права гарантовані державою.

В письмових запереченнях ГУ Держгеокадастру просило апеляційну скаргу відхилити, оскільки її доводи є необґрунтованими, та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки правові підстави для скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди відсутні, а інтереси держави не є порушеними.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 заперечив проти скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру в засідання апеляційного суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України , неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

16.04.2013 громадянин ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проектної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 17 років для ведення фермерського господарства із земель державної власності, що знаходяться за межами с. Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 11 т.1).

Наказом від 26.04.2013 № КР/3520580500:02:000/00000019 надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років, розташованої на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району (за межами населеного пункту) зі східної сторони с. Бовтишка, розміром 4,56 га з цільовим призначенням 01.02 - для ведення фермерського господарства (а.с. 12 т.1).

Наказом ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства, розташованих на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району та надано ОСОБА_1 в оренду строком на 7 років земельні ділянки площею 4,56 га, у тому числі 2,9661 га ріллі (кадастровий номер 3520580500:02:000:9032), 1,5909 га ріллі (кадастровий номер 3520580500:02:000:9031) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташовані на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району (а.с. 13 т.1).

18.10.2016 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 2,9661 га, у тому числі ріллі 2,9661 га, кадастровий номер земельної ділянки 3520580500:02:000:9032 строком на 7 років (а.с. 14-16 т.1).

Також, 18.10.2016 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 1,5909 га, у тому числі ріллі 1,5909 га, кадастровий номер земельної ділянки 3520580500:02:000:9031 строком на 7 років (а.с. 18-20 т.1).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є орендарем земельних ділянок: площею 1,5909 га, кадастровий номер 3520580500:02:000:9031; площею 2,9661 га, кадастровий номер 3520580500:02:000:9032, які розташовані на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області та цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства (а.с. 47-48 т.1).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 з 09.07.2001 являється засновником ФГ Лада (а.с. 75-76 т.1).

31.01.2017 було затверджено Статут ФГ ЛАДА Б (а.с. 105-113 т.1).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом статті 22 ЗК України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частини другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV)та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IVяк спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Із матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 до ГУ Держземагентства у Кіровоградській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства позивач був засновником Фермерського господарства ЛАДА (далі - ФГ ЛАДА ), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, дата запису у реєстрі - 09 липня 2001 року (а.с.76).

Для ведення зазначеного фермерського господарства ОСОБА_1 одержав у постійне користування земельну ділянку загальною площею 26,7 га на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградськоїї області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею - Серія КР 00279.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

ОСОБА_1 не було обґрунтовано необхідність створення іншого фермерського господарства ФГ ЛАДА-Б , при наявності у нього в цій же місцевості вже створеного фермерського господарства ФГ ЛАДА , якому у 2001 році вже було безоплатно виділено у постійне користування земельну ділянку, також, в цій же місцевості, частину з якої площею 5,1513 га була йому передана у приватну власність у 2002 році згідно акту на право приватної власності на землю Серія Р1 № 310740,

Крім цього, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 5,3584 га земель сільськогосподарського призначення, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, одержана ним у спадщину у 2012 році, яка також розташована на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградськоїї області і була передана ним в оренду ПАТ 2-ге ім. Петровського терміном до 2023 року, згідно договору оренди землі від 24.05.2013 (а.с. 21, том 2).

Таким чином, ураховуючи, що ОСОБА_1 є засновником ФГ ЛАДА , який отримав земельну ділянку у постійне користування для створення фермерського господарства у 2001 році, частина з якої була передана йому у приватну власність, тому передача йому на позаконкурсній основі в оренду строком на 7 років земельних ділянок площею 4,56 га, у тому числі 2,9661 га ріллі (кадастровий номер 3520580500:02:000:9032), 1,5909 га ріллі (кадастровий номер 3520580500:02:000:9031) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району, суперечить зазначеним вище правовим нормам.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину, а тому підстави для недійсності договору повинні існувати саме в момент вчинення правочину сторонами.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання зобов`язання недійсним визначено ст. 216 ЦК України.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. В майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов`язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов`язки передбачалися на майбутнє.

Тобто, визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов`язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов`язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Відтак, вимога про визнання недійсним договорів оренди землі в частині - на майбутнє - не ґрунтується на законі.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ, визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 18.10.2016, укладених між ГУ Держегеокадастром та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок площею 2,9661 га та площею 1,5909 га й зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначені земельні ділянки на користь держави.

При цьому колегія суддів вважає, що таке вирішення справи не порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном, оскільки обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду на позаконкурентних умовах

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п 2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову прокуратури.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.10.2016, укладений на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ між ГУ Держегеокадастром та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 2,9661 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9032.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.10.2016, укладений на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 27.04.2016 № 11-4058/14-16-СГ між ГУ Держегеокадастром та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки загальною площею 1,5909 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9031.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 2,9661 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9032.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 1,5909 га ріллі, кадастровий номер 3520580500:02:000:9031.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко