Постанова

від 28.11.2019 по справі 816/2357/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа №816/2357/16

адміністративне провадження №К/9901/30798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Макаренко Я. М., судді: Мінаєва О. М., Шевцова Н. В.) від 25 квітня 2017 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області до Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про стягнення капіталізованих платежів,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, у якому просило стягнути з відповідача капіталізовані платежі у розмірі 847042,55 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області капіталізовані платежі в сумі 847042 (вісімсот сорок сім тисяч сорок дві) гривні 55 (п`ятдесят п`ять) копійок.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку позивачем капіталізованих платежів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, якою затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю (далі - Порядок № 765), оскільки ліквідація відповідача (органу державної влади) не пов`язана з його банкрутством, а здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 348 Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції .

Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (як правонаступник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області) звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач посилається на п. 2.1 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 31 Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за № 1286/18581 (далі - Постанова № 31), та вважає, що ця постанова зобов`язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках банкрутства.

19 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 листопада 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

Як убачається з матеріалів справи, Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Полтава Полтавської області, як платник страхових внесків.

При цьому, Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області знаходиться у стані припинення у зв`язку з його ліквідацією з 12 жовтня 2016 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, з 29 листопада 2010 року на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Полтава Полтавської області перебуває ОСОБА_1 , як потерпіла на виробництві. Факт нещасного випадку на виробництві, що стався із зазначеною особою, підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта форми Н-1 від 13 січня 2011 року № 1.

Ураховуючи вказані обставини та вважаючи, що в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області виник обов`язок зі сплати капіталізованих платежів у розмірі 847042,55 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі -Закон № 1105-XIV).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Положення ст. 11 Закону № 1105-XIV визначають джерела формування коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 765 встановлено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тобто, норми Порядку № 765 поширюються на правовідносини з приводу здійснення капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язання суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області перебуває в стані припинення з 12 жовтня 2016 року. Підставою для такого припинення слугувала Постанова № 348, якою визначено ліквідувати, як юридичні особи публічного права, територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби за переліком згідно з додатком 1, серед яких є Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області та утворити, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Міністерства юстиції - Міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації за переліком згідно з додатком 2.

Міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї Постанови, є правонаступниками територіальних органів Управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються.

Тобто, ліквідація відповідача не пов`язана з його банкрутством, а зумовлена Постановою № 348 про ліквідацію юридичної особи публічного права (територіальні органи Управління Державної пенітенціарної служби) з визначенням її правонаступника (Міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції). Відтак, ліквідація відповідача здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв`язку з їх передачею іншому органу державної влади.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Порядок № 765, на який посилається позивач і на підставі якого, на його думку, слід стягнути капіталізовані платежі, не може бути застосований до спірних правовідносин.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 804/1315/17.

Також колегія суддів вважає вірним твердження апеляційного суду про безпідставність посилання скаржника на п. 2.1 Постанови № 31 з огляду на таке.

Пунктом 2.1. Постанови № 31 установлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134.

Пунктом 5.9 Інструкції передбачено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженим Постановою № 765.

Отже, приписи наведених вище законодавчих норм також можуть бути застосовані до підприємств, які ліквідовано без правонаступника.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: В. М. Кравчук

С. М. Чиркін