Постанова

від 20.11.2019 по справі 755/11741/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 755/11741/18-ц

провадження № 61-8448св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач)

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю Рубін Інвест , товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Атекс ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , на постанову Київського апеляційного суду

від 04 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю Рубін Інвест (далі - ТОВ Рубін Інвест ), товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Атекс (далі - ТОВ БК Атекс ), про витребування приміщень з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу приміщення громадського призначення № 616, вбудованого у житловий будинок у літері А , загальною площею 35,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176196980000). Право власності на указане приміщення перейшло до позивачів, про що нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. було здійснено відповідний запис № 18805233 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У липні 2018 року позивачі з`ясували, що з незалежних від них причин указане приміщення вибуло з їх володіння поза їх волею, та з

23 березня 2018 року право власності на приміщення перереєстроване на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2018 року, укладеного з ТОВ БК Атекс . Позивачі посилались на те, що вибуття спірного нерухомого майна з їх власності стало можливим у результаті існування підробленої довіреності від 15 серпня 2016 року на представництво інтересів одного з попередніх власників спірного приміщення, а саме ОСОБА_4 , яку насправді він ніколи не підписував та видання якої заперечував. Вважали, що реєстрація права власності на спірне приміщення за ОСОБА_3 порушує права позивачів як законних власників на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Посилаючись на положення статті 55 Конституції України, статей 12 , 15 , 16 , 30 , 203 , 215 , 216 , 330 , 387 , 388 ЦК України, статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та з урахуванням викладеного, позивачі просили: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 приміщення громадського призначення, вбудоване у житловий будинок у літері А , загальною площею 35,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 616 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176196980000) шляхом визнання права власності на дане приміщення за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на вказане приміщення за ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року позов задоволено.

Вирішено витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 приміщення громадського призначення, вбудоване в житловий будинок в літері А , загальною площею 35,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 616 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176196980000) шляхом визнання права власності на дане приміщення за ОСОБА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на приміщення громадського призначення, вбудоване в житловий будинок в літері А , загальною площею 35,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 616 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176196980000) за

ОСОБА_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння позивачів поза волею власників, а тому права позивачів підлягають захисту в порядку статті 388 ЦК України , шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачі не є власниками спірного майна, так як наказом Міністерства юстиції України від 06 червня

2017 року № 1809/5 була скасована державна реєстрація їхнього права власності на спірне нежитлове приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права звертатись за захистом свого порушеного речового права на нерухоме майно (права власності) у порядку статей 387, 388 ЦК України. Не надав належної оцінки тому, що позивачі правомірно набули у власність спірне приміщення 01 лютого 2017 року на підставі договору купівлі-продажу і незаконність набуття такого права власності не встановлена судом. Заявники вважали, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що 15 грудня 2015 року між ТОВ Кліко Компані та ОСОБА_4 укладеного договір купівлі-продажу приміщення громадського призначення № 616, вбудованого у житловий будинок в літері А у будинку АДРЕСА_1 .

На підставі указаного договору купівлі-продажу за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 12553242.

Згідно із протоколом загальних зборів засновників ТОВ Рубін Інвест

від 18 серпня 2016 року на зборах було прийнято рішення про, зокрема: створення ТОВ Рубін Інвест ; утворення статутного капіталу товариства за рахунок наступного майна, що складає 100 % статутного капіталу товариства на момент його державної реєстрації: майно учасника ОСОБА_4 - приміщення № 616 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 особисто участі у загальних зборах засновників ТОВ Рубін Інвест 18 серпня 2016 року не брав, від його імені на підставі нотаріально завіреної довіреності від 15 серпня 2016 року діяв ОСОБА_7 (громадянин Республіки Молдова).

31 серпня 2016 року між ТОВ Рубін Інвест та ТОВ БК Атекс укладено договір про припинення зобов`язання переданням відступного.

У договорі про припинення зобов`язання переданням відступного зазначено, що ТОВ БК Атекс (кредитор) згоден на передачу йому ТОВ Рубін Інвест (боржник) нерухомого майна, яким є спірне приміщення № 616 (пункт 1.1 договору).

27 грудня 2016 року між представником ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу приміщення громадського призначення № 616, вбудованого у житловий будинок в літері А , загальною площею 35,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176196980000).

01 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу приміщення громадського призначення № 616, вбудованого у житловий будинок в літері А , загальною площею 35,90 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176196980000), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 02 червня 2017 року за результатами розгляду скарги ліквідатора

ТОВ БК Атекс Венської О. О. від 11 травня 2017 року, Міністерством юстиції України виданий наказ від 06 червня 2017 року № 1809/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким, зокрема скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2017 року

№ 33659233, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. Скасування державної реєстрації прав було обґрунтовано тим, що державний реєстратор в порушення вимог законодавства не встановив набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно на підставі поданих Постанови та Рішення суду, не запитав копії рішень судів, засвідчених в установленому порядку не зупинив розгляд заяв, оскільки відсутня інформація про ухвалення судами рішень.

06 червня 2017 року наказом № 1809/5 Міністерства юстиції України задоволено скаргу ліквідатора ТОВ БК Атекс , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2016 року № № 33187677, 33187957, 33187231, 33187455, 33186601, 33186969, 33185679, 33186184, 33184596, 33185218, 33188339, 33188490, 333177916, 33179314, прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С. В.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2016 року №№ 33224396, 33224340, 33224471, 33224523, 33224615, 33224572, 33224683, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В. І.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2017 року № 33659233, прийняте приватним нотаріусом Єгоровою М. Є.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 20 березня 2017 року №№ 34353982, 34355429, 33659233, 34354421, 34354632, 34354737, 34354847, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З. А.

На підставі вказаного наказу із Реєстру були видалені записи про право власності на спірне приміщення за позивачами.

21 березня 2018 року між ТОВ БК Атекс та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу приміщення № 616, вбудованого у житловий будинок в літері А , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В.

У відповідності до висновку експерта від 29 січня 2018 року № 8-4/2472 підпис від імені ОСОБА_4 на довіреності від 15 серпня 2016 року, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М., якою уповноважено громадянина Республіки Молдова ОСОБА_7 на вчинення юридичних правочинів, в графі Підпис поруч із рукописним текстом синього кольору ОСОБА_8 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня

2018 року у справі № 904/7274/17 позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Рубін Інвест , на підставі яких 18 серпня 2016 року було здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи (запис № 12241020000078102 від 18 серпня

2016 року), визнано недійсним Статут ТОВ Рубін Інвест , державну реєстрацію якого проведено 18 серпня 2016 року, запис № 12241020000078102, визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ Рубін Інвест , на підставі яких 19 серпня 2016 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документа юридичної особи (запис № 12241050001078102 від 19 серпня

2016 року), визнані недійсними зміни до установчих документів ТОВ Рубін Інвест , державну реєстрацію яких проведено 19 серпня 2016 року, запис

№ 12241050001078102.

Цим же рішенням визнаний недійсним правочин щодо передачі приміщень

№ № 604, 605, 616, 617, 635, 636, 637, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ Рубін Інвест , оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна від 18 серпня 2016 року, на підставі якого в Державному peєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Рубін Інвест було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами: 176060880000 (запис про право власності

№ 15998900), 176110480000 (запис про право власності № 16000269), 176196980000 (запис про право власності № 16003423), 176479380000 (запис про право власності № 16003803), 176597080000 (запис про право власності

№ 16004089), 175973780000 (запис про право власності № 16004314), 176651680000 (запис про право власності № 16004548), стягнуто з ТОВ Рубін Інвест судові витрати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття перша Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові

від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що реєстрація спірного приміщення за ОСОБА_3 порушує права позивача, як законного власника, на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Спірне приміщення вибуло з їх власності незаконно та поза їх волею. Дана обставина виникла на підставі підробленої довіреності від 15 серпня 2016 року, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 8-4/2472 від 29 січня 2018 року.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, встановивши, що наказом Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1809/5 скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірні нежитлові приміщення, відмовив у задоволенні позову. Проте свого висновку належним чином не мотивував, наявні у матеріалах справи докази у повному обсязі не дослідив та оцінки їм не надав.

Зокрема, вказуючи про те, що у позивачів відсутня державна реєстрація права власності на спірне майно, апеляційний суд, не врахував, що метою віндикаційного позову є саме забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункт 142 постанови).

Оскільки однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), а рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Тобто незаконне позбавлення власника права володіння нерухомим майном, у тому числі, шляхом безпідставного виключення відповідного запису про державну реєстрацію права власності із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з подальшим його неодноразовим відчуженням передбачає наявність у такого власника права на захист порушених прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції помилково залишив поза увагою, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року позов ОСОБА_4 у справі № 904/7274/17 задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Рубін Інвест , на підставі яких 18 серпня

2016 року було здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи (запис № 12241020000078102 від 18 серпня

2016 року), визнано недійсним статут ТОВ Рубін Інвест , державну реєстрацію якого проведено 18 серпня 2016 року, запис № 12241020000078102, визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ Рубін Інвест , на підставі яких 19 серпня 2016 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документа юридичної особи (запис № 12241050001078102 від 19 серпня

2016 року), визнані недійсними зміни до установчих документів ТОВ Рубін Інвест , державну реєстрацію яких проведено 19 серпня 2016 року, запис

№ 12241050001078102. Визнано недійсним правочин щодо передачі приміщень № № 604, 605, 616, 617, 635, 636, 637, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ Рубін Інвест , оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна від 18 серпня 2016 року, на підставі якого в Державному peєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Рубін Інвест було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами: 176060880000 (запис про право власності

№ 15998900), 176110480000 (запис про право власності № 16000269), 176196980000 (запис про право власності № 16003423), 176479380000 (запис про право власності № 16003803), 176597080000 (запис про право власності

№ 16004089), 175973780000 (запис про право власності № 16004314), 176651680000 (запис про право власності № 16004548), стягнуто з ТОВ Рубін Інвест судові витрати.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд не з`ясував, чи набуло указане судове рішення законної сили та не дав оцінку встановленим цим рішенням обставинам та не врахував їх при вирішенні судового спору.

Також судом апеляційної інстанції не встановлено, чи оскаржувалися дії Міністерства юстиції України щодо видачі наказу Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1809/5, чи є вказаний наказ чинним.

Крім того, апеляційним судом не досліджено питання, чи є відповідач у справі добросовісним набувачем майна, з урахуванням доводів позивачів про те, що на час придбання ОСОБА_3 спірного майна ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року на спірне приміщення було накладено арешт.

При цьому, як роз`яснено у пункті 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця). Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Встановлення цих обставин має істотне значення для вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування зпередачею справина новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило