Ухвала

від 29.11.2019 по справі 947/28435/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/28435/19

Провадження № 1-кс/947/15831/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Ніколайчука І.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Богомоловим Ю.Ю. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160000000987 від 22.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що16 жовтня 2019 року до відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області з УСР ГУНП в Одеській області надійшли матеріали щодо можливих неправомірних дій службових осіб Одеської філії ДП «АМПУ», які шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою із посадовими особами ТОВ «Український морський та портовий сервіс» заволоділи грошовими коштами державного бюджету підчас проведення тендерних закупівель у 2017 2019 роках за предметом закупівлі «Послуги щодо забезпечення водолазних та промірних робіт катером».

Встановлено, що у період часу з 2017 по 2019 рік, з метою забезпечення потреб водолазної служби ОФ ДП «АМПУ» проведено три тендерні закупівлі, а саме: 27 січня 2017 року на предмет закупівлі «Послуги щодо оренди та лізингу водних транспортних засобів за кодом ДК 016 2010 77.34.1 (за кодом ДК 021:2015 60651000 6 Прокат суден із екіпажем) (Послуги щодо забезпечення водолазних та промірних робіт катером) на суму 912 340 гривень без ПДВ; 14 серпня 2017 року на предмет закупівлі «Послуги щодо забезпечення водолазних та промірних робіт катером» на суму 1 398 670 гривень без ПДВ; 12 липня 2019 року на предмет закупівлі «Прокат водного транспортного устаткування з екіпажем» за кодом ДК 021:2015 6065000 9 (Послуги щодо забезпечення водолазних та промірних робіт катером) на суму 2 677 567 гривень без ПДВ. Учасниками перелічених закупівель виступали два суб`єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ «Український морський та портовий сервіс» (ЄДРПОУ 37549632) та ТОВ «Арована Тур» (ЄДРПОУ 33081076), при цьому в усіх трьох конкурсах переможцем визнано ТОВ «Український морський та портовий сервіс», таким чином отримавши замовлення на загальну суму 4 988 577 гривень без ПДВ.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1ст. 17 ЗУ «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922 VIII: «Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника».

Вищевказані закупівлі проведено з метою задоволення технічних потреб водолазної служби ОФ ДП «АМПУ», керівником якої є ОСОБА_1 . В тендерній документації із закупівлі послуг ОСОБА_1 вказаний як посадова особа замовника,уповноважена здійснювати зв`язок з учасниками із спеціальних питань щодо предмета закупівлі.

Засновником та керівником ТОВ «Український морський та портовий сервіс» (ЄДРПОУ 37549632) з 22 лютого 2011 року є ОСОБА_2 , який в поданих на конкурсні торги документах вказав, що ніякого зв`язку з членами тендерної комісії або посадовими особами ОФ ДП «АМПУ» немає.

Відповідно до поданої на початку 2019 року ОСОБА_1 декларації про майно і доходи за 2018 рік, його дочка ОСОБА_3 володіє нежитловим приміщенням площею 83,7 кв.м. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 володіє нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснюється продаж професійного спорядження для дайверів (водолазів). При цьому встановлено, що у вказаному приміщені здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 , а продавцем-консультантом та інструктором з дайвінгу працює ОСОБА_2 , тобто директор ТОВ «Український морський та портовий сервіс».

Наведені відомості свідчать про можливу причетність ОСОБА_1 до організації виграшу у тендерних закупівлях підконтрольного йому суб`єкту господарської діяльності, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету шляхом зловживання своїм службовим становищем.

В ході перевірки можливої причетності посадової особи водолазної служби ОФ ДП «АМПУ» до вищевказаного кримінального правопорушення, співробітниками УСР ГУНП в Одеській області підтверджений соціальний зв`язок та трудові взаємовідносини між ОСОБА_1 , який фактично керує господарською діяльність магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОСОБА_2 , який працює у ньому продавцем.

Враховуючи викладене, 21 листопада 2019 року слідчим слідчого управління ГУНП в Одеській області підполковником поліції Василенко А.В., на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси проведено обшук за адресою розташування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме нежитловому приміщенні, розташованому у будинку АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено наступні речі та документи:

1. Системний блок чорного кольору з написом «Glute SN 0021581»;

2. Мобільний телефон марки «НОNOR» ІМЕІ: НОМЕР_1 ;

3. Скріншоти дисплею мобільного телефону ІМЕІ: НОМЕР_2 в кількості 6 штук.

Враховуючи вищевикладене, оскільки вилучені речі мають суттєве значення для доказування по кримінальному провадженню та в сукупності підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення, для подальшого повного, всебічного розслідування кримінального, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, разом з цим від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.

Представник власника майна про дату та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені речі, а саме системний блок, мобільний телефон, скріншоти дисплею мобільного телефону, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, щодо факту можливої причетності ОСОБА_1 до організації виграшу у тендерних закупівлях підконтрольного йому суб`єкту господарської діяльності, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Викладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовим доказом та доручення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 22.11.2019 року, відповідно до якої вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12019160000000987 від 22.10.2019 року.

Крім того, як вбачається з протоколу огляду предметів від 22.11.2019 року, за результатом огляду встановлено, що вилучені речі та документи мають суттєве значення для доказування по кримінальному провадженню, та в сукупності підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення, зокрема, містять відомості про господарську діяльність суб`єктів, які мають безпосередні зв`язок із начальником водолазної служби ОФ ДП «АМПУ» ОСОБА_1 ..

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до переконання, що викладеним підтверджується наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, та в цілому обґрунтованість клопотання сторони обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його зміни або знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження, а також не досягнення мети досудового розслідування.

Таким чином на підставі викладеного в сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про який йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому з метою збереження речових доказів, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Ніколайчука І.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Богомоловим Ю.Ю. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160000000987 від 22.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою розташування магазину «Глибина», нежитловому приміщенні, розташованому у будинку АДРЕСА_2 , а саме:

1. Ситемний блок чорного кольору з написом «Glute SN 0021581»;

2. Мобільний телефон марки «НОNOR» ІМЕІ: НОМЕР_1 ;

3. Скріншоти дисплею мобільного телефону ІМЕІ: НОМЕР_2 в кількості 6 штук.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Ніколайчука І.І..

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.