Ухвала

від 15.11.2019 по справі 175/1351/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3177/19 Справа № 175/1351/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника цивільного відповідача ТОВ "ТД"Раньтьє" ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Раньтьє" в особі директора - ОСОБА_14 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року накладено арешт в межах заявленої суми позовних вимог ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_15 в загальному розмірі 1065532,90 грн. на рухоме та нерухоме майно: обвинуваченого ОСОБА_7 , цивільного відповідачаТОВ «Торговий дім Рантьє».

Мотивуючи ухвалене рішення, суд, керуючись вимогами ст.ст. 170, 173 КПК України, посилався на те, що, майно обвинуваченого ОСОБА_7 та ТОВ "ТД "Раньтьє", у трудових відносинах з яким він перебуває, підлягає арешту з метою забезпечення уточненого цивільного позову у цьому кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Торговийдім Рантьє» ОСОБА_14 просить ухвалу скасувати.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, апелянт вказує на невідповідність судового рішення вимогам кримінального процесуального закону. Так, ОСОБА_14 зазначає, що цивільні відповідачі не довели необхідність накладенні арешту та не зазначили обґрунтування його підстав, що узгоджувалось би з положенням ст.ст. 170, 173 КПК України. На переконання апелянта, цивільним позивачами не підтверджено жодними документами суму заявлених позовних вимог, а судом не досліджено наявність ризиків щодо невиконання ТОВ «Торговий дім Рантьє» своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні. ОСОБА_14 зазначає, що застосовані судом заходи забезпечення кримінального провадження є неспівмірними з негативними наслідками для підприємства, оскільки внаслідок таких дій його працівники можуть бути позбавлені можливості отримувати заробітну плату, а підприємство - здійснювати свою господарську діяльність. Окрім цього, апелянт вказує на те, що суд розглянув клопотання одночасно щодо двох цивільних відповідачів, не перевіривши підстав для накладення арешту на майно кожного з них окремо. Серед іншого, поза увагою суду залишилось й те, що цивільний позов не відповідає вимогам ЦК України, зокрема щодо обґрунтувань його вимог, в тому числі й про забезпечення цивільного позову та відсутності доказів сплати судового збору. Також, суд не врахував й ту обставину, що цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ "СК "Українська страхова група", а тому заявлена сума відшкодування повинна була бути зменшена на суму страхового відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, представника цивільного відповідача, обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали, прокурора, потерпілих та представника ОСОБА_10 , які просили ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

На переконання колегії суддів, ці вимоги кримінального процесуального закону судом під час ухвалення дотримані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно зп.п.2,3ч.2ст.131КПК Україниарешт майнає однимз видівзаходів забезпеченнякримінального провадження,а отжеза правиламист.132КПК Українийого застосуванняможливе,якщо потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, суд, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КРК України, цивільний позивач має право звернутися з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду з метою забезпечення цивільного позову. Проте, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Вказаних вимог судом при ухваленні оскаржуваного рішення враховано не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 12019040000000091, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В межах цього провадження ОСОБА_10 звернулась до ОСОБА_7 та ТОВ "Торговий дім "Раньтьє" з цивільним позовом, в якому, зокрема, просила суд застосувати заходи забезпечення цивільного позову, шляхом накладення арешту на майно відповідачів.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд, задовольняючи зазначені вимоги потерпілої, керувався положеннями ст.ст. 170, 173 КПК України та посилався на те, що, майно обвинуваченого ОСОБА_7 та ТОВ "ТД "Раньтьє", у трудових відносинах з яким він перебуває, підлягає арешту з метою забезпечення уточненого цивільного позову у цьому кримінальному провадженні.

Між тим, суд не визначив розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника, а також наявність підстав для його застосування, з огляду на те, що у кожному конкретному кримінальному провадженні суд, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що суд не з`ясував об`єм та вартість майна, що належить ОСОБА_7 та ТОВ "ТД "Раньтьє", за наявності відомостей про яку можливо визначити співмірність обмеження права власності цих осіб та не врахував можливі наслідки такого арешту для його власників.

Разом із цим, суд також не з`ясував та не надав належної оцінки тим обставинам, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, під керуванням якого було скоєно злочин, застрахована.

Окрім цього, задовольняючи клопотання ОСОБА_10 , суд не з`ясував та не визначив чіткий перелік майна, на яке накладає арешт, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 173 КПК України.

Наведені обставини залишились без належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дотримання вимоги пунктів 1, 4, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна судом були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст. 370 КПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню.

Разом із цим, враховуючи те, що в силу вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції може повторно дослідити лише ті докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, та виключно тоді, коли про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити своє рішення.

Відповідно до вимог ч. 6ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першоюст. 7 цього Кодексу.

Приймаючи доуваги тойфакт,що допереліку істотнихпорушень кримінальногопроцесуального закону,передбаченихст.412КПК України,не входятьзазначені порушення,виходячи ззагальних засадкримінального провадження,а самез вимогп.2ч.1ст.7КПК України,до якихналежать законність, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Отже, перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши їм належну оцінку, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Раньтьє" в особі директора - ОСОБА_14 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року про арешт майна скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інсанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4