Постанова

від 28.11.2019 по справі 369/5665/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369 /5665/18 головуючий у суді І інстанції Баличева М.Б.

провадження № 22-ц/824/14068/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс , третя особа: Приватне акціонерне товариство Київобленерго про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс , третя особа: Приватне акціонерне товариство Київобленерго про визнання неправомірним та скасування рішення. Свої вимоги мотивував тим, що 19.04.2018 року він виявив відсутність постачання електричної енергії в належній йому квартирі і відсутність на сходовій клітині в електрощитовій лічильника, яким обліковувалась електроенергія, яка постачалась до його квартири. Про даний факт він повідомив Києво-Святошинський ВП ГУ НП у Київській області за фактом крадіжки лічильника подавши заяву про кримінальне правопорушення.

20.04.2018 року, ТОВ Арсенал-Житлосервіс (ЖЕК) його повідомили телефоном про те, що лічильник демонтовано за його відсутності працівниками ЖЕК за наявну у нього заборгованість за прибирання прибудинкової території, якої насправді не було і немає. Зазначав, що попросив документ, який фіксує дії працівників ЖЕК, на що йому повідомили, що такий документ можуть надати в суботу 21.04.2018 року.

21.04.2018 року об 11.00 год. по приїзду до ТОВ Арсенал-Житлосервіс йому вручили акт б/н від 20.04.2018 року, про порушення Правил користування електричною енергією, складений у його відсутність працівниками ТОВ Арсенал-Житлосервіс про те, що встановлені факти порушень ПКЕЕ і п.1.5.17 Правил улаштування електроустановок, а саме: безоблікове споживання електроенергії шляхом несанкціонованого підключення струмоприймачів квартири до мережі ЖЕК, п. 3ПКЕЕМ , п. 7 ПКЕЕМ , п. 9 ПКЕЕМ , згідно п. 35 ПКЕЕМ .

Розгляд акту комісією було призначено на 24.04.2018 року на 13-00 годин. Розписавшись про отримання копії акту, він зазначив про незгоду з його змістом, так як вказані порушення надумані і вся електроенергія, яка надходить до квартири, обліковується електролічильником.

24.04.2018 року на засіданні комісії не було прийнято жодного рішення. Натомість йому було вручено акт б/н від 16.04.2018 року технічної перевірки, відповідно до якого 16.04.2018 року було демонтовано лічильник електроенергії, та акт б/н від 19.04.2018 року технічної перевірки, відповідно до якого повторно підключено лічильник електроенергії, а також акт від 20.04.2018 року.

11.05.2018 року в приміщенні ТОВ Арсенал-Житлосервіс позивачу було вручено копію протоколу від 24.04.2018 року про розгляд акту б/н від 20.04.2018 року та акту № 1 від 27.04.2018 року (якого не могло існувати на дату протоколу від 24.04.2018 р.), відповідно до якого комісією було прийнято рішення про нарахування позивачу за недораховану електроенергію 28 844,93 грн. за період у три роки, керуючись Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією .

Разом із протоколом засідання комісії від 24.04.2018 року, позивачу було вручено рахунок на оплату № 21 від 11.05.2018 року на суму 28 844,93 грн.

Позивач заперечував повністю наявність вказаних в актах та протоколі порушень, вважав, що представники ТОВ Арсенал-Житлосервіс внесли у вказані документи неправдиві відомості, а у вказаної юридичної особи відсутні повноваження, передбачені чинним законодавством для енергопостачальників.

Позивач зазначав, що ТОВ Арсенал-Житлосервіс не отримувало ліцензію на постачання електричної енергії споживачам, не укладало зі споживачами договорів постачання електричної енергії, та фактично присвоїло собі статус електропостачальника і незаконно продає електроенергію споживачам за завищеними, та самовільно встановленими тарифами.

Посилався на те, що відповідач не є електропостачальником, вказаний суб`єкт господарської діяльності не має право на складання актів про порушення та нарахування вартості недорахованої електричної енергії, тому просив суд визнати неправомірним і скасувати рішення комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс від 24.04.2018 року по розгляду актів про порушення від 20.04.2018 року та від 24.04.2018 року про нарахування 28 844,93 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним і скасовано рішення комісії Товариства з обмеженою відповідальністю АРСЕНАЛ-ЖИТЛОСЕРВІС від 24.04.2018 року по розгляду актів про порушення від 20.04.2018 року та від 24.04.2018 року про нарахування 28 844,93 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АРСЕНАЛ-ЖИТЛОСЕРВІС на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач ТОВ АРСЕНАЛ-ЖИТЛОСЕРВІС подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального іпроцесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову та стягнути на його користь судові витрати по справі.

При цьому зазначає, що в ухвалі про відкриття провадження від 08.06.2018 року суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому розглянув справу за правилами загального позовного провадження. Між відкриттям провадження і закриттям підготовчого провадження пройшло більше півроку, що на думку апелянта є порушенням ст. 196 ЦПК України, а сама справа після цього розглянута на протязі 8 місяців, що є порушенням ст. 210 ЦПК України. Залучивши в якості 3-ї особи ПрАТ Київобленерго , суд неправильно вказав адресу юридичної особи, направляючи за нею судові повістки, що унеможливило участь в розгляді справи 3-ї особи. Суд першої інстанції прийняв до розгляду позов не забезпечений оплаченим судовим збором, та невірно стягнув з відповідача судовий збір. Балансоутримувачем електромереж, якими до квартир споживачів в буд. АДРЕСА_1 від трансформаторної підстанції ТП №2742 постачається електроенергія, є відповідач. Межа балансового розмежування електромереж між відповідачем та територіальним підрозділом Київобленерго Києво-Святошинським РЕС встановлена Актом балансового розмежування. Між відповідачем і енергопостачальником укладений договір від 01.12.2015 р., що дозволяє відповідачу постачати електроенергію субабонентам, тому апелянт вважає твердження позивача і висновки суду про незаконність постачання електроенергії безпідставним. В результаті огляду схеми обліку електроенергії електромережі та електроустановок в квартирі позивача виявлено несанкціоноване підключення поза приладом обліку спожитої електроенергії, що дає право відповідачу відключати споживача від споживання електричної енергії. Тому, вважає твердження суду щодо рішення комісії по факту крадіжки упередженими та такими, що не відповідають обставинам справи.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

09 .10.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно якого позивач вважає, що рішення суду першої інстанції обґрунтоване і законне, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання апелянта є помилковими, у відповідача відсутні повноваження для енергопостачальників, оскільки ТОВ АРСЕНАЛ-ЖИТЛОСЕРВІС не отримував відповідної ліцензії, тому не має права на складання актів про порушення та нарахування вартості недорахованої електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи що, дана категорія справ не підпадає під процесуальну заборону передбачену ч.4 ст. 274 ЦПК України, апеляційну скаргу слід розглядати в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2018 року відповідачем відносно позивача був складений акт про порушення правил користування електричною енергією б/н (а.с. 27-29).

Відповідач вказував, що для контролю за загальною кількістю спожитої мешканцями буд. 45 електроенергії в електрощитовій встановлений загальнобудинковий прилад обліку спожитої електроенергії, який є власністю відповідача і опломбований його пломбами. Ними ж опломбовані, й квартирні лічильники, які розміщені в місці загального користування - коридорі на кожному поверсі і є власністю відповідача.

14 квітня 2018 року, в зв`язку з розходженням кількості спожитої мешканцями буд. 45 електроенергії, встановленої за показниками загальнобудинкового лічильника, з сумарною кількістю спожитої електроенергії у квартирах, була призначена перевірка технічного стану вузлів обліку в буд . 45, з повідомленням кв. 47 , у вигляді залишеної в дверях записки, про існування боргу у сумах 1295, 30 грн. за відшкодування витрат на експлуатацію електромереж та 2139,75 грн., за відшкодування витрат на догляд за прибудинковою територією, а всього 3435,05 грн.

По результатам огляду директору ТОВ Арсенал-Житлосервіс головним енергетиком була подана доповідна записка про порушення схеми обліку постачання в кв. 47 .

20.04.2018 року за участі директора ТОВ Арсенал-Житлосервіс Абасова В. Г . , майстра Сапак ЛС., та гол . енергетика Костенко В.Е. , відносно позивача за адресою: АДРЕСА_3 було складено акт про порушення №б/н, за безоблікове споживання електроенергії шляхом несанкціонованого підключення струмоприймачів квартири до мереж ЖЕК.

24.04.2018 року членами комісії власника електричних мереж ТОВ Арсенал-Житлосервіс в присутності власника квартири АДРЕСА_4 та його представників було складено АКТ №1 про порушення порядку користування електричними мережами (а.с. 30 ).

В подальшому акт про порушення розглядався комісією відповідача за участі Директора ТОВ Арсенал житлосервіс Абасова В.Г. , електрика Шершень О.В. , юрисконсульта Леонтьєва Г.П. , незалежного експерта з енергопостачання Губань О.Д. , головного енергетика ТОВ Арсенал-Житлосервіс Костенко В.Є., та був оформлений протоколом від 24.04.2018 року (а.с. 31). Відповідач та його представники були присутні на засіданні комісії, заперечували, та не визнали порушень викладених в акті про порушення №б/н від 20.04.2018 року.

Комісією було прийнято рішення про нарахування недооблікованої, але використаної споживачем електроенергії, за період у 3 роки, відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією , затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач не мав права виступати як енергопостачальник, а відтак, на нього не розповсюджуються права та обов`язки енергопостачальника, що визначені в законах Про електроенергетику , Про ринок електричної енергії та ПКЕЕ і ПКЕЕН . Дії ТОВ Арсенал-Житлосервіс щодо складання акту про порушення правил користування електричною енергією від 20.04.2018 року №б/н, та розгляд даного акту на комісії, що оформлено протоколом від 24.04.2018 року, яким ОСОБА_1 було нараховано 28 844, 93 грн. вартості необлікованої електричної енергії не відповідають вимогам закону, а тому, підлягають припиненню, як протиправні.

При перевірці висновків суду першої інстанції у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин, відносини у сфері постачання електричної регулювалися Цивільним кодексом України, Законом України Про електроенергетику № 575/97-ВР від 16.10.1997 року (що частково втратив сулу), Законом України Про ринок електричної енергії № 2019-VIII від 13.04.2017 року , Правилами користування електричною енергією для населеннязатвердженимипостановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357(ПКЕЕН ), (в окремій частині) Правилами користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року (ПКЕЕ ), Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією , затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562(Методика).

Закон України Про ринок електричної енергії визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до пп. 30 ч.1, ст.1 Закону, електропостачальник, це суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Нормами ч.1, ст. 8 даного Закону встановлено, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, наявність відповідної ліцензії є обов`язковою умовою для здійснення (ведення) господарської діяльності на ринку електричної енергії.

З наявного в матеріалах витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що видами діяльності ТОВ Арсенал-Житлосервіс не являється діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку. Ліцензія для здійснення такої діяльності у відповідача відсутня.

Норми Закону Про ринок електричної енергії стосовно визначення поняття енергопостачальник, презюмуються і на правила користування електричною енергією (ПКЕЕ ), та правила користування електричною енергією для населення(ПКЕЕН ), та Методики №562.

У відповідності до п. 1 ПКЕЕН , ці Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками.

Правила обов`язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Пунктом 2.1 Методики передбачено, що методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Порядок складання акту про порушення правил передбачений п. 53 ПКЕЕН , у відповідності до якого, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об`єкта або має право користуватися цим об`єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

В той же час нормами ПКЕЕН визначено порядок та процедуру розгляду акту про порушення. Відповідно до п. 53 ПКЕЕН акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Електропостачальник повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення цих Правил, в якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники НКРЕКП, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, обласних державних адміністрацій, обласних відділень Антимонопольного комітету, спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність побутового споживача (у разі відсутності зазначити причини відсутності побутового споживача); перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення.

Побутовий споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.

Енергопостачальник повідомляє побутового споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.

Рішення комісії з розгляду актів оформлюється протоколом, копія якого видається побутовому споживачу.

У протоколі зазначається інформація про причетність побутового споживача до порушення цих Правил.

У разі причетності побутового споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються:

-відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;

-розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 611 ЦК України правові наслідки настають тільки у випадку порушення зобов`язань, що встановлені договором або законом.

Так, відповідно до Правил користування електричною енергією постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом (п.1.3).

Пунктами 3.2., 3.3. указаних Правил користування електричною енергією встановлено, що відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Як вбачається з наданого позивачем договору про постачання електричної енергії від 01.12.2015 року він укладений між ПАТ Київобленерго , що є Постачальником та ТОВ Арсенал-Житлосервіс , як Споживачем (т.1, а.с.55).

За таких обставин, доводи апелянта, про те, що вказаний договір дозволяє відповідачу виявляти порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складати акт, який розглядати комісією з розгляду актів, що утворюється співробітниками ТОВ Арсенал-Житлосервіс (права енергопостачальника), на думку колегії суддів є безпідставними, та такими, що суперечать зазначеним вище вимогам закону.

Пункт 35 ПКЕЕН надає право енергопостачальникувідключати побутового споживача від споживання у разі самовільного підключення до електричної мережі і розкрадання електричної енергії, проте не містить відомості про наділення такими правами інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права виступати як енергопостачальник, а відтак, на нього не розповсюджуються права та обов`язки енергопостачальника, що визначені в законах Про електроенергетику , Про ринок електричної енергії та ПКЕЕ і ПКЕЕН .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що дії ТОВ Арсенал-Житлосервіс щодо складення акту про порушення правил користування електричною енергією від 20.04.2018 року №б/н, та розгляд даного акту на комісії, що оформлено протоколом від 24.04.2018 року, яким ОСОБА_1 було нараховано 28 844, 93 грн. вартості необлікованої електричної енергії не відповідають вимогам закону, а тому обґрунтовано визнані протиправими.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК) .

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Переглядаючи справу, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про наявність у відповідача статусу та прав енергопостачальника, а, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є недоведеними та необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів, критично оцінює доводи апелянта про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи судом норм процесуального права, оскільки вказані обставини, на які посилається відповідач, є не підставами для скасування рішення суду, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апелянта, що стосуються посилання на невірний розрахунок судового збору, що стягнуто з відповідача на користь позивача є, також, не обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, згідно п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Оскільки, позов до суду подано у 2018 році і його ціна складає 28 844,93 грн., застосовується прожитковий мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, який становить 1762 грн., а тому судом першої інстанції вірно визначено суму судового збору в розмірі 704,80 грн.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. А відтак, вказана норма спростовує доводи апелянта щодо прийняття до розгляду позову не забезпеченого судовим збором.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: Є.М. Суханова

С.В. Лівінський