Ухвала

від 23.12.2019 по справі 369/5665/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа №369/5665/18

провадження № 61-22683ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс - Леонтьєва Геннадія Павловича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс , третя особа - Приватне акціонерне товариство Київобленерго про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Арсенал-Житлосервіс , третя особа: ПрАТ Київобленерго про визнання неправомірним та скасування рішення.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 квітня 2018 року він виявив відсутність постачання електричної енергії в належній йому квартирі і відсутність на сходовій клітині в електрощитовій лічильника, яким обліковувалась електроенергія, яка постачалась до його квартири. Про даний факт він повідомив Києво-Святошинський ВП ГУ НП у Київській області за фактом крадіжки лічильника подавши заяву про кримінальне правопорушення.

20 квітня 2018 року, ТОВ Арсенал-Житлосервіс (ЖЕК) його повідомили телефоном про те, що лічильник демонтовано за його відсутності працівниками ЖЕК за наявну у нього заборгованість за прибирання прибудинкової території, якої насправді не було і немає. Зазначав, що попросив документ, який фіксує дії працівників ЖЕК, на що йому повідомили, що такий документ можуть надати в суботу 21 квітня 2018 року.

21 квітня 2018 року об 11.00 годині по приїзду до ТОВ Арсенал-Житлосервіс йому вручили акт б/н від 20 квітня 2018 року, про порушення Правил користування електричною енергією, складений у його відсутність працівниками ТОВ Арсенал-Житлосервіс про те, що встановлені факти порушень ПКЕЕ і пунктами 1.5.17 Правил улаштування електроустановок, а саме: безоблікове споживання електроенергії шляхом несанкціонованого підключення струмоприймачів квартири до мережі ЖЕК, пунктом 3 ПКЕЕМ , пунктом 7 ПКЕЕМ , пунктом 9 ПКЕЕМ , згідно пунктом 35 ПКЕЕМ .

Розгляд акту комісією було призначено на 24 квітня 2018 року на 13.00 годину. Розписавшись про отримання копії акту, він зазначив про незгоду з його змістом, так як вказані порушення надумані і вся електроенергія, яка надходить до квартири, обліковується електролічильником.

24 квітня 2018 року на засіданні комісії не було прийнято жодного рішення. Натомість йому було вручено акт б/н від 16 квітня 2018 року технічної перевірки, відповідно до якого 16 квітня 2018 року було демонтовано лічильник електроенергії, та акт б/н від 19 квітня 2018 року технічної перевірки, відповідно до якого повторно підключено лічильник електроенергії, а також акт від 20 квітня 2018 року.

11 травня 2018 року в приміщенні ТОВ Арсенал-Житлосервіс позивачу було вручено копію протоколу від 24 квітня 2018 року про розгляд акту б/н від 20 квітня 2018 року та акту № 1 від 27 квітня 2018 року (якого не могло існувати на дату протоколу від 24 квітня 2018 року), відповідно до якого комісією було прийнято рішення про нарахування позивачу за недораховану електроенергію 28 844,93 грн за період у три роки, керуючись Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією .

Разом із протоколом засідання комісії від 24 квітня 2018 року, позивачу було вручено рахунок на оплату № 21 від 11 травня 2018 року на суму 28 844,93 грн.

Позивач заперечував повністю наявність вказаних в актах та протоколі порушень, вважав, що представники ТОВ Арсенал-Житлосервіс внесли у вказані документи неправдиві відомості, а у вказаної юридичної особи відсутні повноваження, передбачені чинним законодавством для енергопостачальників.

Позивач зазначав, що ТОВ Арсенал-Житлосервіс не отримувало ліцензію на постачання електричної енергії споживачам, не укладало зі споживачами договорів постачання електричної енергії, та фактично присвоїло собі статус електропостачальника і незаконно продає електроенергію споживачам за завищеними, та самовільно встановленими тарифами.

Посилався на те, що відповідач не є електропостачальником, вказаний суб`єкт господарської діяльності не має право на складання актів про порушення та нарахування вартості недорахованої електричної енергії, тому просив суд визнати неправомірним і скасувати рішення комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс від 24 квітня 2018 року по розгляду актів про порушення від 20 квітня 2018 року та від 24 квітня 2018 року про нарахування 28 844,93 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до ТОВ Арсенал-Житлосервіс , третя особа: ПрАТ "Київобленерго" про визнання неправомірним та скасування рішення задоволено.

Визнано неправомірним і скасувано рішення комісії ТОВ Арсенал-Житлосервіс від 24 квітня 2018 року по розгляду актів про порушення від 20 квітня 2018 року та від 24 квітня 2018 року про нарахування 28 844,93 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Арсенал-Житлосервіс залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року залишено без змін.

19 грудня 2019 року представник ТОВ Арсенал-Житлосервіс - Леонтьєв Г. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у вище вказаній справі, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є визнання неправомірним і скасування рішення комісії ТОВ Арсенал-Житлосервіс від 24 квітня 2018 року по розгляду актів про порушення від 20 квітня 2018 року та від 24 квітня 2018 року про нарахування 28 844,93 грн .

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд)згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду зазначене в касаційній скарзі клопотання про зупинення дії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс - Леонтьєва Геннадія Павловича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Житлосервіс , третя особа - Приватне акціонерне товариство Київобленерго про визнання неправомірним та скасування рішення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко