Рішення

від 29.10.2019 по справі 757/63654/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63654/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Ткаченко І.Р.,

справа № 757/63654/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

підповідач: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Розвиток ,

третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток , третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси , про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року до суду надійшов вказаний позов, в обґрунтування якого позивач зазначив, що у період з 20.04.2015 року по 20.07.2015 року він працював на Державному підприємстві Міністерства внутрішніх справ України Київщина-Інформ-Ресурси , в зв`язку з реорганізацію якого його було переведено на підприємство ДП Розвиток , на посаду електромонтера 5-го розряду (наказ №21-к від 20.07.2015 р.).

30 червня 2017 року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Разом з тим, в день звільнення розрахунок з виплати заробітної плати з ним проведено не було, трудову книжку із відповідним записом про звільнення не видано, про що свідчать його заяви до Міністра МВС України, Генеральної прокуратури України, Прем`єр-Міністра України, Головного управління Держпраці у Київській області.

Згідно розрахункового листа, станом на день звільнення заборгованість відповідача перед ним склала 29 930,36 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати та середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку.

Ухвалою судді від 27.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання на 27.02.2019 р., на яке були викликані сторони (а.с.37-40).

27.02.2019 р. сторони в підготовче судове засідання не з`явились.

Від позивача надійшла заява, в якій останній просить розглянути справу за його відсутністю (а.с. 41).

Ухвалою судді від 27.02.2019 року підготовче судове засідання закрито, та справу призначено до судового розгляду по суті на 08.04.2019 р.

05.04.2019 р. відповідач ДП МВС України Розвиток направило до суду клопотання про перенесення розгляду справи, призначене на 08.04.2019 р. в зв`язку з відсутністю можливості бути присутнім у судовому засіданні та одночасно подано клопотання про вирішення питання щодо належності відповідача у справі та постановлення відповідної ухвали. В клопотанні ставиться питання, що у випадку відсутності клопотання від позивача щодо заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача, про закриття провадження у справі. Клопотання надійшло до суду та зареєстровано 11.04.2019 р. (вх. 49633).

Статтею 197 ЦПК України передбачено порядок та підстави проведення підготовчого засідання. Зокрема у підготовчому засіданні суд (з-поміж іншого) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, тощо.

Враховуючи, що клопотання відповідача про вирішення питання щодо неналежності відповідача у даній справі та/або його заміни або залучення співвідповідача підлягає залишенню без розгляду, як таке що подано після закриття підготовчого судового засідання.

Слід відзначити також, що право подавати клопотання про заміну неналежного відповідача належить виключно позивачу (ст. 51 ЦПК України).

Правом подати відзив на позовну заяву, відповідач не скористався.

В судові засідання, призначені на 20.06.2019р., 10.09.2019 р. та 29.10.2019 р. сторони не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи заяву позивача, про можливість розгляду справи у його відсутність, а також повторну неявку представників відповідача та третьої особи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно записів в трудовій книжці, позивач з 20.04.2015 року прийнятий на посаду електромонтера в ДП МВС України Київщина-Інформ-Ресурси , наказ №12-к від 20.04.2019 р.

20.07.2015 р. наказом № 21-к позивача було звільнено за п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням до ДП Розвиток .

Наказом № 75-к від 21.07.2015 р. позивач прийнятий на посаду електромонтера 5-го розряду ДП Розвиток (а.с. 9).

08.09.2015 р. ДП Розвиток перейменовано на ДП МВС України Розвиток (наказ №51 від 08.09.2015 р.) (а.с. 10).

Наказом №43к від 30.06.2017 р. позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно розрахункового листка за червень 2017 р. борг по заробітній платі підприємства перед працівником становив 29 930,36 грн (а.с.17).

Станом на день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку та не видано трудову книжку.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно розрахункового листка ДП МВС України Розвиток про заробітну плату (дохід) позивача за червень 2017 р. з зазначенням суми боргу підприємства на дату звільнення відповідач затримав виплату заробітної плати позивачу в розмірі 29 930,36 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Станом на 29.10.2019 р. затримка з виплати заробітної плати складає 362 дні.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до третього абзацу пункту 3 розділу III Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до третього абзацу п. 8 розділу IV Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У відповідності до розрахунків позивача його середньоденна заробітна плата становила 443,07 грн.

Ураховуючи вищевикладене, сума стягнення середнього заробітку за весь час затримки з виплати заробітної плати становить 160 391,34 грн (443,07 грн х 362дні).

З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем, а тому підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за 362 дні, а не за 370 днів, як зазначено позивачем у позові.

Позивач також просить стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, посилаючись при цьому на норми закону та підзаконні акти які регулюють відшкодування втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивач висуваючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, в сумі 4392,98 грн мав на увазі саме втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з п. 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачем наданий суду розрахунок інфляційних збитків, що відповідає вимогам закону.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 392,98 грн втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву та/або заперечень щодо суми невиплаченої при звільненні заробітної плати.

Отже для доведення заборгованості по зарплаті при звільненні достатньо самого факту не проведення розрахунку з позивачем.

Обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП МВС України Розвиток на час розгляду даної справи перебуває в стані припинення.

Припинення (ліквідація) юридичної особи - це процедура, результатом якої є повне припинення юридичної особи, шляхом внесення запису про це в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, після чого така юридична особа припиняє своє існування.

Тобто стан припинення ДП МВС України Розвиток не звільняє останнє від обов`язку виплатити належні позивачу суми.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 40, 44, 47, 83, 94, 115, 116 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток , третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси , про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 29 930 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 36 коп.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 160 391 (сто шістдесят тисяч триста дев`яносто одну) гривню 34 коп.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати (втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) в сумі 4392 (чотири тисячі триста дев`яносто дві) гривні 98 коп.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Розвиток судовий збір на користь держави в розмірі 1 947 (одну тисячу дев`ятсот сорок сім) гривень 15 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Розвиток , код ЄДРПОУ:33545152, юридична адреса: м. Київ, вул. Залізничне Шосе, буд 9;

третя особа: Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ-РЕСУРСИ м. Київ, Проїзд Військовий, 8.

Суддя: Г.О.Матійчук