Рішення

від 19.11.2019 по справі 910/11430/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/11430/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи № 910/11430/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРОРГСИНТЕЗ" (01133, м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29; код ЄДРПОУ: 31607028)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІМПЕКС ЮКРЕЙН" (03062, м. Київ, вулиця Естонська, будинок 120; код ЄДРПОУ: 34565164)

Про стягнення заборгованості у розмірі 1 861 643, 84 грн

За участю представників учасників справи:

від позивача: Танасійчук Т.Б. (довіреність № б/н від 08.10.2019);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРОРГСИНТЕЗ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІМПЕКС ЮКРЕЙН" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1861643 (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча) грн 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № б/н від 24.02.2017. Згідно умов договору постачальник зобов`язується передати товар покупцеві в строк не пізніше 60 днів з моменту отримання оплати. Позивач звернувся до відповідача з претензією № 795 від 12.07.2019, якою просив повернути 1500 000 грн здійсненої оплати, оскільки відповідачем не було здійснено поставки товару, згідно умов договору, проте, відповідач не виконав вимоги позивача щодо повернення коштів, та не здійснив поставку товару. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 1 861 643, 84 грн, з яких 1 500 000 грн - основної заборгованості, 97 643, 84 грн - 3 % річних, 264 000, 00 грн - інфляція із суми заборгованості. Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 924, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 позовну заяву було залишено без руху.

09.09.2019 від позивача, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

17.09.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначив на 22.10.2019 та встановив строк відповідачу на подання відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали, але не пізніше закінчення строку підготовчого провадження (60 днів з моменту винесення ухвали), у випадку продовження процесуального строку судом.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, м. Київ, вулиця Естонська, будинок 120.

21.10.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення № 0103051532299 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі № 910/11430/19, яке не було вручене під час доставки, з причини: за закінченням терміну зберігання .

Суд виходить з наступного, а саме: якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17).

Тобто, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі № 910/11430/19 про відкриття провадження у справі має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://www.reestr.court.gov.ua/Review/84318854 .

Слід зазначити, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття провадження у справі від 17.09.2019 оприлюднена в реєстрі 19.09.2019. Тобто, саме з цієї дати Товариство з обмеженою відповідальністю Команія Імпекс Юкрейн , не отримавши копію ухвали за допомогою засобів поштового зв`язку, могло дізнатися про наявність ухвали про відкриття провадження у справі.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю Команія Імпекс Юкрейн не вживались заходи спрямовані на те, щоб дізнатись про стан судового провадження. Тому процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому, Суд звертає увагу відповідача на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України , згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, Суд зазначає, що сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу. Також, сторона не позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух справи, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак, наданими йому процесуальними правами не скористався (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 року по справі № 44/227-б).

Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами .

В судове засідання 22.10.2019 представник відповідача не з`явився. Суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 19.11.2019.

Суд ухвалою від 22.10.2019 викликав представника відповідача в судове засідання на 19.11.2019.

23.10.2019 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

19.11.2019 в судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримала.

Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/11430/19, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство УКРОРГСИНТЕЗ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Імпекс Юкрейн (постачальник) було укладено договір поставки товару № б/н від 24.02.2017 (далі - Договір), з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві комірку ввідну КСО 393 М-18 (2 шт.), комірку ввідну КСО 393 М-17 (2 шт.), комірку трансформаторну КСО 393 М-04 (4 шт.), комірку секційну КСО 393 М-22 (1 шт.), комірку з трансформатором напруги КСО 393 М-12 (2 шт.), блоки релейного захисту і автоматики, блоки телемеханізації, а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Договором прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно з пунктом 4.4 Договору оплата здійснюється одним платежем, який повинен бути перерахований на поточний рахунок постачальника упродовж 5 робочих днів з моменту підписання Договору. Сума платежу складає 1 500 000, в тому числі ПДВ 250 000 грн.

Так, на замовлення позивача відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-012 від 16.03.2017, який був оплачений позивачем 20.03.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 544 від 20.03.2017. Додатковим підтвердженням здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство УКРОРГСИНТЕЗ є податкова накладна від 20.03.2017.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний протягом 60 робочих днів з моменту оплати передати покупцеві товар. Таким чином, товар, визначний Договором, повинен був бути поставлений до 19.06.2017.

Позивач зазначає, що зобов`язання з поставки товару відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач 15.07.2019 направив претензію № 795 від 12.07.2019 з вимогою повернути попередню оплату у розмірі 1 500 000 грн. Дану претензію було отримано відповідачем, що підтверджується доказами, доданими до позовної заяви.

Проте, як зазначив позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю Команія Імпекс Юкрейн вказану претензію було залишено без відповіді.

Господарським зобов`язанням відповідно до статті 173 Господарського кодексу України визнається, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України внормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України Господарські зобов`язання виникають, зокрема, з господарського договору.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір є договором поставки.

Положеннями частин 1, 3, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663 Цивільного кодексу України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до частини 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідач на вимогу позивача не поставив товар у строк, визначений договором, і доказів протилежного матеріали справи не містять. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Статтею 693 Цивільного кодексу України внормовано, що у разі якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснити попередню оплату товару, тобто оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором. Не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу , а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (пункт 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Так як позивач скористався наданим йому правом, і направив вимогу відповідачу про повернення суми попередньої оплати, у відповідача, з огляду на приписи статей 693, 530 Цивільного кодексу України, у семиденний строк з моменту отримання вимоги виникло зобов`язання по їх поверненню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3).

На підтвердження факту направлення та отримання відповідачем листа-вимоги позивач надав поштову накладну (службовий чек), опис вкладення у цінний лист, а також роздруківку офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта . Останнє підтверджує отримання відповідачем поштового відправлення (вимоги позивача) 16 липня 2019 року.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву для викладення своєї позиції, заперечень (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується.

Доказів виконання обов`язку відповідачем щодо повернення передоплати за непоставлений товар у розмірі 1 500 000 грн матеріали справи не містять. З огляду на це, Суд доходить висновку, що обставина отримання відповідачем вимоги та невиконання обов`язку відповідачем щодо повернення попередньої оплати, здійсненою позивачем є доведеною.

Відповідно до часини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (вказана норма співвідноситься з статтею 526 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що за приписом частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції ), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що позивач здійснив невірний розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки неправильно визначив початок виникнення обов`язку щодо сплати заборгованості (повернення суми попередньої оплати).

Так, позивач визначив період прострочення виконання зобов`язання з 20.06.2017 по 20.08.2019. Обґрунтовуючи такий розрахунок позивач зазначив, що згідно умов Договору поставка товару повинна була бути здійснена протягом 60 робочих днів з моменту оплати товару, тобто з 20.03.2017 до 19 червня 2017 року.

Оскільки поставка товару не була здійснена у строк встановлений договором, прострочення виконання розпочалось з 20.06.2019. Позивач, скориставшись своїм правом відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, направив вимогу по повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар 15.07.2019.

Враховуючи той факт, що відповідач отримав таку вимогу 16 липня 2019 року, семиденний строк на повернення оплати починається з 17.07.2019 і триває по 24.07.2019.

Таким чином початок здійснення нарахувань має починатися з наступного дня, тобто з 25 липня 2019 року.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

При здійсненні розрахунку необхідно враховувати положенням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання , і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що при застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи ЛІГА Закон перерахунок сум, що стягуються, а саме 3 % річних та інфляційних втрат, Суд зазначає, що підлягає стягненню:

- 3 % річних у загальному розмірі 3 328, 77 грн (за період з 25.07.2019 по 20.08.2019).

Щодо інфляційних нарахувань, Суд зазначає, що враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство УКРОРГСИНТЕЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю Команія Імпекс Юкрейн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Команія Імпекс Юкрейн (03062, м. Київ, вулиця Естонська, будинок 120; код ЄДРПОУ: 34565164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство УКРОРГСИНТЕЗ (01133, м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29; код ЄДРПОУ: 31607028) 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп. суми попередньої оплати; 3 % річних у розмірі - 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 77 коп. та судовий збір 22 549 (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн 93 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та іншої частини 3% річних у розмірі 0435,07 грн. відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 03.12.2019

Суддя Г.П. Бондаренко