Постанова

від 12.05.2020 по справі 910/11430/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа№ 910/11430/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019

(повний текст рішення складено 03.12.2019)

у справі № 910/11430/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 861 643,84 грн.

за участю представників:

від позивача: Танасійчук Т.Б.,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НВП "Укроргсинтез" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" про стягнення 1 861 643,84 грн. за договором поставки товару № б/н від 24.02.2017, з яких 1 500 000,00 грн. основної заборгованості, 97 643,84 грн. 3 % річних, 264 000,00 грн. інфляційні нарахування на суму заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 позов задоволено частково, стягнуто 1 500 000,00 грн. попередньої оплати, 3 328,77 грн. 3 % річних та 22 549,93 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та іншої частини 3% річних відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач правомірно скористався передбаченим ст. 693 ЦК України правом вимагати повернення суми попередньої оплати, оскільки відповідач не поставив товар у строк, визначений договором. Суд встановив, що початок здійснення нарахувань інфляційних витрат та 3% річних має починатися з 25 липня 2019 року.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

За твердженням скаржника, позивачем в порушення умов договору не була здійснена попередня оплата, а кошти, які надійшли від позивача за платіжним дорученням № 544 від 20.03.2017 на суму 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за комірки згідно р-ф NСФ-012 від 16.03.2017 р/договір від 24.02.2017р, в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн." були зараховані відповідачем за іншим договором на надання інформаційних послуг від 12.07.2016.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11430/19, розгляд справи призначено на 12.05.2020, доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 отримана 17.03.2020 особисто керівником ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн".

16.04.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "НВП "Укроргсинтез" просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11430/19 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" без задоволення з огляду на її безпідставність. Позивач також просить суд вжити заходів до ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" та його представника - Марківа Назара Володимировича у зв`язку із систематичним, на думку заявника, зловживанням процесуальними правами, а саме стягнути штраф у порядку ст. 135 ГПК України.

В судове засідання представник скаржника не з`явився, хоч скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від відповідача не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності його представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представника скаржника за наявними у справі доказами.

Представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення з огляду на її безпідставність, наполягаючи на зловживанні ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" в особі представника - адвоката Марківа Назара Володимировича процесуальними правами.

Колегія суддів відхилила як безпідставну вимогу ТОВ "НВП "Укроргсинтез" притягнути ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" та його представника - Марківа Назара Володимировича до відповідальності, передбаченої ст. 135 ГПК України, оскільки така вимога позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2017 був укладений договір, на умовах якого ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" (постачальник) зобов`язалося передати у власність ТОВ "НВП "Укроргсинтез" (покупцеві) товар, а саме: комірку ввідну КСО 393 М-18 (2 шт.), комірку ввідну КСО 393 М-17 (2 шт.), комірку трансформаторну КСО 393 М-04 (4 шт.), комірку секційну КСО 393 М-22 (1 шт.), комірку з трансформатором напруги КСО 393 М-12 (2 шт.), блоки релейного захисту і автоматики, блоки телемеханізації, а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити визначений товар.

У п. 4.4 договору сторони домовились, що оплата буде здійснена одним платежем, який повинен бути перерахований на поточний рахунок постачальника упродовж 5 робочих днів з моменту підписання договору. Сума платежу складає 1 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 250 000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник бере на себе обов`язок після отримання замовлення за цим договором в строк не пізніше 60 робочих днів з моменту оплати передати покупцеві товар із сертифікатом якості (при необхідності, залежно від виду товару - документи по їх експлуатації).

На виконання умов договору на замовлення позивача відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-012 від 16.03.2017, який був оплачений позивачем 20.03.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 544 від 20.03.2017. Додатковим підтвердженням здійснення оплати ТОВ "НВП "Укроргсинтез" є податкова накладна від 20.03.2017.

Таким чином, оплачений товар ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" мало поставити покупцю відповідно до договору до 19.06.2017.

Однак зобов`язання з поставки товару відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач 15.07.2019 направив претензію № 795 від 12.07.2019 з вимогою повернути попередню оплату у розмірі 1 500 000 грн. Дану претензію було отримано відповідачем 16.07.2019, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами та не оспорюється скаржником. Вказана претензія була залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України зобов`язують продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

У випадку відмови продавця передати проданий товар покупцеві наступають правові наслідки визначені ст. 665 ЦК України, а саме: покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно із ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено місцевим господарським судом, заявлена ТОВ "НВП "Укроргсинтез" вимога про повернення суми попередньої оплати, отримана ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" 16.07.2019, не була задоволена у визначений ч. 2 ст. 510 ЦК України строк - до 24.07.2019 включно.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань за період невиконання відповідачем грошового зобов`язання з 25.07.2019 по 20.08.2019 відповідає вимогам чинного законодавства та роз`ясненням пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності заборгованості з попередньої оплати перед позивачем з огляду зарахування ТОВ "Компанія "Імпекс Юкрейн" коштів, які надійшли від ТОВ "НВП "Укроргсинтез" за платіжним дорученням № 544 від 20.03.2017 на суму 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за комірки згідно р-ф NСФ-012 від 16.03.2017 р/договір від 24.02.2017р, в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн." в рахунок оплати за іншим договором на надання інформаційних послуг від 12.07.2016.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Можливість зарахування кредитором коштів в рахунок погашення заборгованості за іншим договором безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, довільно визначена кредитором або встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором у випадку, коли платіж отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 15.10.2019 у справі № 909/1141/18.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпекс Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11430/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11430/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11430/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова