Ухвала

від 02.12.2019 по справі 910/16256/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/16256/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 28 листопада 2019 року № 702/19-аб про забезпечення позову у справі за позовом Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Вищий навчальний заклад "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Прошкіна Олександра Васильовича комунального підприємства "Реєстраційний центр нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44629756 від 14 грудня 2018 року, а також про скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 29463457.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року позовну заяву Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16256/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 9 січня 2020 року.

29 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову від 28 листопада 2019 року № 702/19-аб, в якій останнє просило суд заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у місті Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1414959680000 та № 1722265580000).

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що останній є власником громадської будівлі з господарськими будівлями та допоміжними спорудами загальною площею 3035,0 м 2 , що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1414959680000), до складу якої входять: громадська будівля (літера А-2) загальною площею 2762,0 м 2 ; гараж (літера Б) загальною площею 81,2 м 2 ; гараж (літера В) загальною площею 116,5 м 2 ; овочесховище (літера Г) загальною площею 75,3 м 2 . Право власності позивача на вищенаведені об`єкти нерухомості у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Пархомчук Анною Василівною, що підтверджується відповідним витягом з цього реєстру. У своїй заяві Вищий навчальний заклад "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю також вказував на те, що з 1994 року по день подання до Господарського суду міста Києва даного позову будь-яких договорів про відчуження зазначеного майна позивачем укладено не було, а таке майно використовувалося для забезпечення діяльності цього навчального закладу.

У той же час 15 липня 2019 року на територію Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" невідомими особами було здійснено напад з метою захоплення приміщень позивача, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б.

16 липня 2019 року представником позивача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було отримано інформацію про те, що право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2046,5 м 2 за вищевказаною адресою 14 грудня 2018 року було зареєстровано за приватним підприємством "Салон мармур, граніт, агломерат" на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2018 року № 44629756 (з відкриттям розділу).

Відтак, на даний час приватне підприємство "Салон мармур, граніт, агломерат" не позбавлене можливості вчиняти дії щодо відчуження майна, зареєстрованого за цією юридичною особою на підставі рішення від 14 грудня 2018 року № 44629756, яке фактично належить позивачу, що може завдати шкоди правам та інтересам останнього, спричинити необхідність повторних звернень до суду з вимогами про скасування реєстраційних дій щодо переоформлення прав на таке майно на інших осіб, а також призведе до неможливості відновлення порушених прав Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у разі задоволення позову.

Розглянувши подану Вищим навчальним закладом "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, у тому числі щодо предмета спору.

Згідно з частиною 5 статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Суд зазначає, що позов може забезпечуватися заходами, у випадку якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (в межах заявлених позовних вимог).

Таким чином, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен встановити: предмет позовних вимог (спосіб захисту порушених/невизнаних прав, з яким звернувся/має намір звернутись позивач); підстави позовних вимог (обставини, якими обґрунтовується відповідне порушення/невизнання прав); обставини щодо характеру рішення суду; наявність (доведену належними доказами) обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; співрозмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів (справедливої рівноваги) заявника та особи, права, якої обмежуються у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення; збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі; необхідність запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; можливість таких заходів реально запобігти можливим негативним наслідкам в контексті заявленого способу захисту.

Відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення можливе, якщо такі заходи можуть запобігти ускладненню/неможливості ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас суд зазначає, що питання щодо визначення ефективності захисту/поновлення порушених прав може розглядатись судом виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах заявленого позивачем способу захисту (предмету позову), з огляду на приписи статті 5 та частини 1 статті 14 ГПК України.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо скасування державної реєстрації права власності приватного підприємства "Салон мармур, граніт, агломерат", зокрема, на нежитлову будівлю (літера А) загальною площею 2046,5 м 2 , розташовану в місті Києві по вулиці Березняківській, 26-Б. Проте зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що вищенаведене нерухоме майно на час звернення заявника до суду з цією заявою про забезпечення позову на праві власності належало самому позивачу згідно з рішенням державного реєстратора комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Пархомчук Анни Василівни від 22 листопада 2017 року № 38270891.

Слід також зазначити, що площа будівлі, зареєстрованої згідно оскаржуваного позивачем рішення за приватним підприємством "Салон мармур, граніт, агломерат", яка знаходиться у місті Києві по вулиці Березняківській, 26-Б, не відповідає площі цієї будівлі, зазначеній у відповідній інвентаризаційній справі № 11/6. Разом із тим у матеріалах справи відсутні докази існування двох окремих будівель площею 2762,0 м 2 та 2046,5 м 2 за вищевказаною адресою.

Зазначені обставини свідчать про реєстрацію прав власності на одне і те ж майно одночасно за двома власниками, що додатково підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 жовтня 2019 року № 187050176.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення даного позову та значно утруднить поновлення порушених прав власності позивача на спірне майно, за захистом яких він звернувся до суду.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Крім того, вжиття заходів забезпечення, які носять тимчасовий характер, не обмежить права та законні інтереси як суб`єктів спірних правовідносин, так і інших осіб, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Таким чином, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.

Згідно з частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову.

Частиною 8 статті 140 ГПК України передбачено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Водночас оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Вищого навчального закладу "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову від 28 листопада 2019 року № 702/19-аб задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1414959680000 та № 1722265580000).

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили 2 грудня 2019 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законодавством України для виконання судових рішень.

Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання в передбаченому законодавством порядку до 2 грудня 2022 року.

Стягувачем за даною ухвалою є Вищий навчальний заклад "Київський університет ринкових відносин" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 26-Б; ідентифікаційний номер 02030494).

Боржником за даною ухвалою є Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний номер 00015622).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до пункту 17.5 частини 1 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Дата підписання: 2 грудня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко