Постанова

від 12.11.2019 по справі 187/246/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4078/19 Справа № 187/246/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , третіх осіб : Приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвої Надії Олександрівни, державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання нерухомого майна спадковим майном, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна як на частку в спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання нерухомого майна спадковим майном, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом (т. 1 а.с. 2-4), який в подальшому неодноразово уточнювали (т. 1 а.с. 141-143, 177-179).

В обгрунтування своїх вимог посилалися на те, що 10.09.1983 року між їхніми батьками, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 10.09.1983 року був укладений шлюб. За час шлюбу батьками за спільні кошти було придбано спільне майно, а саме земельна ділянка площею 0,0498 га яка розташована в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровської області, яка була зареєстрована на ім`я батька ОСОБА_6 . У 2009 році на вказаній земельній ділянці був збудований садовий будинок. 15.03.2010 року ОСОБА_5 було складений заповіт, яким все своє майно, що їй належить на день смерті вона заповідала позивачам в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_1 їх мати, ОСОБА_5 , померла. Позивачі отримали по заповіту від матері грошові кошти, право власності на квартири в місті Дніпродзержинську та місті Полтава. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на його майно. Позивачі звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , та на частку матері ОСОБА_5 яку вона набула за життя у спільній сумісній власності в період шлюбу із ОСОБА_6 , а саме на частку садового будинку, однак було відмовлено в вчинені нотаріальної дії, так як право власності було зареєстровано тільки за батьком ОСОБА_6 , їм було рекомендовано звернутись до суду.

Просили суд визнати спадковим майном ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0498 га та садового будинку АДРЕСА_1 , визнати за ними право власності за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 на ј частку вказаної земельної ділянки та садового будинку.

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна як на частку в спільній сумісній власності (т. 1 а.с. 151-154).

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона з січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року проживала разом із ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_2 в квартирі, яка належить їй на праві власності, вони були пов`язані спільним побутом, між ними склались відносини притаманні подружжю, незважаючи на те, що ОСОБА_6 перебував в шлюбі із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 в період сумісного проживання з ОСОБА_6 у них народилась донька ОСОБА_4 . З початку січня 2010 року, мешкаючи з ОСОБА_6 на сумісні кошти та сімейні заощадження вони почали будувати садовий будинок на земельній ділянці площею 0,0498 га яка розташована в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровської області. 11.02.2011 року була затверджена поштова адреса садового будинку. 14.09.2012 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на садовий будинок в„– НОМЕР_1 в КСТ Овочівник . В 2012 році вони разом із донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 переїхали до побудованого садового будинку, вели сумісне господарством, придбали техніку, меблі та інші речі для побуту на спільні кошти, проживали разом у вказаному садовому будинку. Позивачка вважає, що за таких обставин цей будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю її ОСОБА_8 .. 10.08.2013 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_6 помер. Звернулась до суду про визначення своєї частки у спільному сумісному майні.

Просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 в період з січня 2010 року по 10 серпня 2013 року, визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя садовий будинок та визнати за нею право власності на Ѕ частку садового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання нерухомого майна спадковим майном, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частках земельну ділянку площею 0,0498 га (кадастровий номер 1223780800-01-300-0110) для ведення садівництва, розташованої в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровської області.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на ј частку земельної ділянки (кадастровий номер 1223780800-01-300-0110) для ведення садівництва, площею 0,0498 га розташованої в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровської області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на ј частку земельної ділянки (кадастровий номер 1223780800-01-300-0110) для ведення садівництва, площею 0,0498 га розташованої в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровської області.

В інших позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна як на частку в спільній сумісній власності відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат /т. 3 а.с. 70-80/.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вказаним рішенням суду не погодились та подали апеляційну скаргу в якій просять рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом прийнято необгрунтоване рішення, оскільки судом невірно встановлені осбставини, які мають значення для справи та невірно дослідженні докази та надано ним невірну оцінку (т. 3 а.с. 90-95).

ОСОБА_3 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 1983 року був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 16 т. 1). В шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 19 т. 1).

В період шлюбу, а саме 10 серпня 2009 року ОСОБА_6 купив земельну ділянку площею 0,0498 га, (кадастровий номер 1223780800-01-300-0110) з цільовим призначенням для ведення садівництва яка розташована в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровської області, що підтверджується договором купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та Державний актом на праві власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_10 (а.с. 13, 14 т. 1).

15.03.2010 року ОСОБА_5 заповідала позивачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках на все те, що буде належить їй на день смерті і на що по закону вона матиме право, що підтверджується копією заповіту (а.с. 20 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 20).

ОСОБА_11 та ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини по заповіту після смерті матері ОСОБА_5 і отримали свідоцтва на право на спадщину по заповіту в березні та червні 2011 року на грошові внески та квартири, розташовані в м. Дніпродзержинську та м. Полтава ( а.с. 22-24 т. 1).

На земельній ділянці в садовому товаристві Овочівник на території Єлизаветівської сільської ради ОСОБА_6 був самочинно збудований садовий будинок А-1 загальною площею 85,6 кв.м року який складався із господарського блоку Б-1, альтанки В-1 та навісу Г -1 і який був побудований у 2009 році що підтверджується записом в технічному паспорті (а.с. 161 т. 1), але в подальшому було самовільно добудований 1 та 2 поверх, що підтверджується фото доказами (а.с. 61-62 т. 2), підведений газ та електроенергія, що не заперечувалось сторонами в суді та поясненнями свідків.

Садовий будинок відповідно висновку судового експерта від 12.07.2017 року складається із двох поверхів: на 1-му поверсі побудовані коридор, прихожа, їдальня, кухня, кімната, санвузол, кладова на загальну площу 43,2 кв.м.: на 2-му поверсі побудовані коридор, кабінет, кімната на зальну площу 42,4 кв.м. ( а.с. 235 т. 1).

Як вбачається із рахунків від 15.07.2011 року ОСОБА_6 укладено договори підряду (а.с. 43, 70 т. 2) та сплачено грошові кошти в розмірі за проведення наружної електричної сітки ( а.с. 40, 41, 71, 72 т. 2), від 09.07.2012 року вказаний будинок був підключений до газопроводу (а.с. 36), а 17.08.2012 року споживачем ОСОБА_6 був укладений договір на газопостачання (а.с. 46 т. 2), садовий будинок підключений 09.11.2011 року до електричної мережі ( а.с. 74 т. 2) відповідно до проекту електропостачання від 2011 року (а.с. 77 т. 2).

Рішенням Єлизаветівської сільради від 11.02.2011 року була затверджена поштова адреса садового будинку в кст Овочівник як ділянка в„– НОМЕР_1 (а.с.157 т. 1).

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації садового будинку (літ.А-2), господарського блоку (літ.Б-1), альтанки (літ.В-1), навісу (літ.Г-1), який розташований на території ділянки № НОМЕР_1 т Овочівник датою реєстрації про готовність об`єкта до експлуатації вказано 17 серпня 2012 року за № ДЛ18212143895 ( а.с. 192 т. 1) і вказану дату суд вважає, як прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю до експлуатації (а.с. 192 т. 1).

20 серпня 2012 року рішенням виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Гнєзділову В.Є. було дозволено подальша експлуатація садового будинку та оформлення в ОКП Дніпродзержинське БТІ оформити свідоцтво про право власності на садовий будинок ( а.с. 188 т. 1).

14 вересня 2012 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво на право власності на садовий будинок в„– НОМЕР_1 загальною площею 85,6 кв.м., який розташований в садовому товаристві Овочівник Єлизаветівської сільради Петриківського району, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 181 т. 1) та рішенням ОКП Дніпродзержинське БТІ про державну реєстрацію прав від 14.09.2012 року (а.с. 182 т. 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , вже після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_5 , а саме через два роки, 17 серпня 2012 року оформив в законному порядку прийняття садового будинку в експлуатацію, а потім право власності на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 11 т. 1).

Відмовляючи у частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання спадковим майном подружжя ОСОБА_13 садового будинку в„– НОМЕР_1 , який розташований в садовому товаристві АДРЕСА_1 , суд своє рішення обгрунтував тим, що відсутні підстави вважати спадковим майном за ОСОБА_5 на 1/2 частку садового буднику № НОМЕР_1 , так як на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 садовий будинок не був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 і тому у позивачів відсутнє право на визнання права власності по заповіту після смерті матері ОСОБА_5 на ј частку вказаного садового будинку, розташованого в с/т Овочівник . Позивачі як спадкоємці 1-ї черги мають право на отримання свідоцтва на спадщину по закону на частку садового будинку за в„– НОМЕР_1 після смерті їх батька ОСОБА_6 .

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. чення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За положеннями п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави вважати спадковим майном за ОСОБА_5 на 1/2 частку садового буднику № НОМЕР_1 , так як на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 садовий будинок не був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 і тому у позивачів відсутнє право на визнання права власності по заповіту після смерті матері ОСОБА_5 на ј частку вказаного садового будинку, розташованого в с/т Овочівник .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині визнання спадковим та визнання права власності на частки садового будинку АДРЕСА_1 , Садове товариство «Овочівник» не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Доводи скарги позивачів щодо пояснень свідків, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Тому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року підлягає залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров