Окрема ухвала

від 11.11.2019 по справі 133/158/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І., Червинської М. Є.,

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 133/158/16-ц

провадження № 61-21693сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Синельникова Є. В., суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Сімоненко В. М., Червинської М. Є., касаційну скаргу ФГ Агродвір Бродецьке залишив без задоволення. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року залишив без змін.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що: Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли за обставин цієї справи обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами спору. Оцінені судами докази свідчать про те, що ФГ Агродвір Бродецьке за 2014-2015 роки не подавало звіт державного статистичного спостереження за формою № 4-сг (річна) Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур , який подають юридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що займаються виробництвом продукції рослинництва, незалежно від розміру площі сільськогосподарських угідь у власності та/або користуванні, а у 2014 році не подавало статистичну звітність сільгоспвиробника взагалі, зокрема не подавало звіт державного статистичного спостереження за формою № 29-сг (річна) Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду . Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що виплата орендної плати протягом 2013-2014 років проводилась орендодавцю у грошовій формі іншою юридичною особою, яка має код ЄДРПОУ 05487478 (приватне акціонерне товариство Калинівський агрохім ). Вказані обставини, а також відсутність власних матеріально-технічних ресурсів (транспортних засобів, сільськогосподарської техніки) й доказів на підтвердження здійснення виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції свідчать про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо того, що ФГ Агродвір Бродецьке у 2013-2014 роках не здійснювало господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, яка належить позивачу, а фактично передало орендовану земельну ділянку у користування іншій особі без згоди орендодавця , що суперечить умовам договору оренди землі від 20 січня 2010 року та є підставою для його розірвання . ФГ Агродвір Бродецьке не довело, що воно, як господарюючий суб`єкт, безпосередньо використовувало у 2013-2014 роках за цільовим призначенням орендовану земельну ділянку, яка належить позивачу . Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди правильно застосували положення статей 8, 32 Закону України Про оренду землі та статті 93 ЗК України .

Не можемо погодитися із цим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду з таких мотивів.

1. Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,07 га, що розташована у межах згідно з планом на території Поличинецької сільської ради, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку.

1.1. 20 січня 2010 року між ОСОБА_1 (позивач, орендодавець) та ФГ Агродвір Бродецьке (відповідач, орендар) був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 8 років, який 07 листопада 2011 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Козятинському районі Вінницької області за № 0521400040012366.

1.2. Відповідно до пунктів 1, 9 договору оренди ФГ Агродвір Бродецьке прийняло від позивача земельну ділянку у строкове платне користування.

1.3. Відповідно до пункту 15 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умовами договору оренди землі від 20 січня 2010 року не передбачено право орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду.

1.4. При зверненні із позовом позивач вказувала, що починаючи з 2013 року ФГ Агродвір Бродецьке не використовувало належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передало право користування зазначеною ділянкою іншим особам (суборенда), що суперечить умовам договору.

1.5. Відповідно до довідки управління статистики у Козятинському районі від 22 вересня 2015 року № 01-15/2 ФГ Агродвір Бродецьке останній раз подавало звітність за формою 4-сг Посівні площі сільськогосподарських культур у 2013 році, за формою № 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів ягід та винограду у 2013 році, фінансова звітність останній раз подавалась станом на 31 грудня 2012 року.

1.6. Згідно з довідками Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області та Поличинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 12 листопада 2015 року ФГ Агродвір Бродецьке за місцем своєї реєстрації та за місцем розташування земельних ділянок будь-якої матеріально-виробничої бази не має.

1.7. Відповідно до інформації, наданої управлінням ДАІ УМВС України у Вінницькій області 25 вересня 2015 року, за ФГ Агродвір Бродецьке на території Вінницької області будь-які транспортні засоби не зареєстровані.

1.8. У листі начальника Головного управління регіональної статистики від 09 серпня 2016 року вказано, що ФГ Агродвір Бродецьке подавало звіти в органи державної статистики у: 2013 році за формами: ф. № 1-м (річна), ф. № 2-м (річна); ф. № 4-мтп (місячна) за квітень; ф. № 29-сг (річна); ф. № 4-сг (річна); ф. № 21-заг (річна), (місячна); ф. № 37-сг (місячна). У 2014 році не звітувало. У 2015 році звітність подавалась в електронному вигляді за формами: ф. № 1-м (річна), ф. № 2-м (річна); ф. № 29-сг (річна); ф. № 21-заг (річна); ф. № 37-сг (місячна).

1.9. 20 березня 2015 року ФГ Агродвір Бродецьке уклало договір про надання послуг із ТОВ Сервісагротех . У пункті 1.1. цього договору сторони погодили, що в порядку на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надати послуги з обробітку земель, догляду за посівами, збирання врожаю тощо. Термін дії договору сторони погодили до 31 грудня 2015 року (пункт 6.2.). Вартість наданих послуг, згідно акту виконання робіт (надання послуг) № 125 від 31 жовтня 2015 року, склала 225 860 грн.

2. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

2.1. У постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 зроблено висновок, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

2.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

2.3. Суди при розгляді справи не встановили, що позивач довела: факт передачі орендарем земельної ділянки у користування іншій особі; порушення свого права діями орендаря, які б свідчили про те, що позивач була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору оренди; що їй було задано шкоду діями орендаря у зв`язку із укладенням договору про надання послуг від 20 березня 2015 року, укладеного між ФГ Агродвір Бродецьке та ТОВ Сервісагротех .

2.4. За таких обставин підстави для розірвання договору оренди від 20 січня 2010 року були відсутні.

3. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

3.1. Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

3.2. Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний маскувати волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

3.3. У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином .

3.4. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

3.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню .

3.6. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

3.7. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

3.8. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них .

3.9. Тлумачення статті 774 ЦК України свідчить, що піднайм (суборенда) - це передача в найм наймачем орендованої ним речі третій особі (піднаймачеві). Договір піднайму по своїй суті є також договором найму, в якому наймач виступає наймодавцем, а піднаймач як наймач. Отже, наймач, будучи стороною в договорі найму, укладає договір піднайму, у якому він сам виступає як наймодавець. Як наслідок ці договори пов`язані між собою як первинний і похідний (додатковий), в силу чого договір піднайму залежить від договору найму. Це зумовлює похідний характер прав піднаймача, зміст договору піднайму в усіх аспектах залежить від змісту договору найму.

4. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду погодилася із висновками судів про те, що укладений між ФГ Агродвір Бродецьке та ТОВ Сервісагротех договір про надання послуг з обробки земель, догляду за посівами, збирання врожаю становить приховану суборенду , тобто, є удаваним правочином, що приховує договір суборенди, зазначивши, що відсутність власних матеріально-технічних ресурсів (транспортних засобів, сільськогосподарської техніки) й доказів на підтвердження здійснення виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції свідчать про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо того, що ФГ Агродвір Бродецьке у 2013-2014 роках не здійснювало господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, яка належить позивачу, а фактично передало орендовану земельну ділянку у користування іншій особі без згоди орендодавця .

4.1. Тобто, по суті, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду здійснила перекваліфікацію договору про надання послуг від 20 березня 2015 року, укладеного між ФГ Агродвір Бродецьке та ТОВ Сервісагротех , з надання послуг на договір піднайму (суборенди).

4.2. У цьому контексті постає повністю закономірне питання за яких саме обставин суд може здійснювати перекваліфікацію договору, щодо якого не розглядається спір.

4.3. Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні договору.

4.4. Проте варто зауважити, що перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору . Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

4.5. У справі, що переглядалася Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду, спір стосувався розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Агродвір Бродецьке . Будь-яких позовних вимог про тлумачення чи визнання недійсним внаслідок удаваності договору про надання послуг від 20 березня 2015 року, укладеного між ФГ Агродвір Бродецьке та ТОВ Сервісагротех , в справі, яка переглядалася, ОСОБА_1 заявлено не було. За таких обставин, у судів першої та другої інстанції, і в Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду були відсутні правові підстави для перекваліфікації договору про надання послуг від 20 березня 2015 року, укладеного між ФГ Агродвір Бродецьке та ТОВ Сервісагротех , в договір піднайму (суборенди) та на цій підставі розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Агродвір Бродецьке .

5. Окрім цього, істотною обставиною, яка не врахована Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду, є те, що позивач приймала грошові суми, які були сплачені іншою особою як орендна плата за спірну земельну ділянку за 2013 та 2014 роки за відомостями за № 483, 488, що було встановлено судами.

5.1. У справі, що переглядається, поведінка позивача, яка без заперечень прийняла від іншої особи грошові кошти, а не сільськогосподарську продукцію в оплату орендної плати за спірним договором оренди земельної ділянки, у подальшому поклала обставини здійснення таких платежів в обґрунтування позовних вимог про розірвання спірного договору, є очевидно недобросовісною, що навіть саме по собі виключає можливість надання позивачу судового захисту як особі, що зловживає правом на захист.

6. За таких обставин, Верховному Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду потрібно було відступити від висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 133/600/16-ц (провадження № 61-3350св18), касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Суддя В. І. Крат

Суддя М. Є. Червинська