Постанова

від 27.11.2019 по справі 755/4448/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 755/4448/19

провадження № 51-3878 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110150001095, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Трибухівці, Бучацького району, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , працюючого директором Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 236 КК,

ОСОБА_8 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с. Байбузи, Черкаського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого у АДРЕСА_4 , працюючого виконавчим директором ТОВ «Комплекс Агромарс», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 236 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 28, 236 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністюіз застосуванням ст. 69 КК.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. Відповідно до ст. 76 КК покладено на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.

ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 28, 236 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням ст. 69 КК.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік. Відповідно до ст. 76 КК покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили у виді застави залишено без змін.

Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ст. 236 КК повернуто.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції згідно територіальної підсудності у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Адвокат вважає, що суд першої інстанцій здійснив судовий розгляд зазначеного кримінального провадження за відсутності осіб, інтереси яких він представляє, чим порушив права зазначених осіб. Вважає, що суд апеляційної інстанції, не надав належну оцінку доводам адвоката щодо того, що всі особи, в інтересах яких подано апеляційну скаргу, є потерпілими та цивільними позивачами. На стадії відкриття апеляційного провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 , суд ухвалив рішення, яким порушив права потерпілих та цивільних позивачів.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у кримінальному провадженні заступник начальника управління начальник першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 надіслав заперечення на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , у якому просив зазначену касаційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу адвоката необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.

Адвокат ОСОБА_12 касаційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили залишити касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Положення ч. 2 вказаної норми передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно зіст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як встановлено у даному кримінальному провадженні, вирок суду першої інстанції не був предметом розгляду в апеляційному порядку та не може бути предметом касаційного розгляду з огляду на положення ч. 1 ст. 433 КПК до прийняття рішення судом апеляційної інстанції по суті апеляційної скарги. Відтак доводи касаційної скарги щодо скасування вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_7 ОСОБА_8 та передачі кримінального провадження до суду першої інстанції згідно територіальної підсудності не можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

Згідно з вимогами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (Рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2007 від 11 грудня 2007 року).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення узгоджується з положеннями процесуального закону.

Відповідно до ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

На підставі пп. 7, 8 ч. 1 ст. 393 КПК, апеляційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Аналіз правових норм пп. 7, 8 ч. 1 статті 393 КПК у системному тлумаченні з статтею 24 КПК, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до правосуддя, дає підстави для висновку, що особи, щодо яких суд вирішив питання про їх права чи законні інтереси мають право на апеляційний перегляд, набувши процесуального статусу потерпілого в рамках кримінального провадження, а не поза ним, та, довівши наявність у них правового зв`язку з судовим рішенням. Особа набуває передбачені законом права учасника процесу лише тоді, коли про це буде прийнято відповідне процесуальне рішення.

Враховуючи зазначені вимоги закону, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до вимог ст. ст. 55, 61, 393 КПК відсутні правові підстави вважати 301 особу, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_6 потерпілими та цивільними позивачами та такими, що довели наявність у них правового зв`язку з ухваленим судовим рішенням щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

За матеріалами кримінального провадження встановлено заподіяння збитків у розмірі 19620116,88 грн державі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що згідно обвинувального акта в кримінального провадження №12017110150001095 від 7 листопада 2017 року, направленого до Дніпровського районного суду м. Києва 19 березня 2019 року, за результатами розгляду якого ухвалено вирок, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільні позови зазначеними особами на стадії досудового розслідування та суду не заявлялись.

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визнання зазначених осіб потерпілими та цивільними позивачами поза межами досудового розслідування та висунутого обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_8 суперечить п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожний, відповідно до якого обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до змісту ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду (тобто на досудовому слідстві або у підготовчому судовому засіданні) пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Доводи адвоката ОСОБА_6 , що статус потерпілих і цивільних позивачів доведено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року щодо скасування постанов слідчого у кримінальному провадженні про відмову у визнанні потерпілими осіб, інтереси яких він представляє, не можуть впливати на зміст спірних правовідносин, виходячи з обставин даного кримінального провадження.

Частиною 1 статті 61 КПК України визначено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди та, яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила позов.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що станом на дату ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, у матеріалах кримінального провадження відсутні цивільні позови та до обвинувального акту не долучались. Наведені обставини свідчать про те, що висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для визнання осіб, зазначених у апеляційній скарзі потерпілими та цивільними позивачами у даному кримінальному провадженні, є обґрунтованим.

Інші доводи касаційної скарги адвоката щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції також є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вони містять власну оцінку доказів і виклад своєї позиції щодо обставин кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо підстав повернення апеляційної скарги.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог адвоката немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3