Постанова

від 25.11.2019 по справі 915/676/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 рокум. ОдесаСправа № 915/676/18Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги військового прокурора Миколаївського гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018р. (суддя М.В. Мавродієва)

у справі №915/676/18

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДАР ЛТД,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю СтройІнвест

про: зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном 27/100 частки земельної ділянки, шляхом зносу самовільно побудованих споруд на зазначеній земельній ділянці,

за участю представників учасників процесу :

Від прокуратури - Кришталевич В.М., посвідчення № 052327, дата видачі : 07.03.19;

Від позивача-1 - Дідух С.П., довіреність № 220/526/д, дата видачі : 03.12.18; Міністерства оборони України;

Від позивача-2 - Онищенко Л.В., наказ № 50, дата видачі : 04.03.19; Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв;

Від відповідача - Данилова К.Ю., довіреність № б/н, дата видачі : 20.08.18; Товариства з обмеженою відповідальністю ДАР ЛТД;

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю СтройІнвест в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

(ухвалене суддею Мавродієвою М.В., 21.12.2018р. о 15:58 год. у приміщенні господарського суду Миколаївської області, м. Миколаїв, зал №2, повний текст складено 02.01.2019 р.)

В судовому засіданні 26.11.2019 року згідно з ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону 02.07.2018 звернувся до суду із позовною заявою вих. №7-2/2647 вих-18 від 26.06.2018 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, в якій просить суд зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ДАР ЛТД» усунути перешкоди в користуванні майном 27/100 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62 шляхом зносу самовільно побудованих споруд на зазначеній ділянці.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколава», яким затверджено матеріали інвентаризації земель та надано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) Миколаївського району в постійне користування військове містечко №93 по вул.Московській, 62, м.Миколаїв, та доручено відділу землекористування виконкому видати користувачам та власникам державні акти на земельні ділянки, акту №42 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №277266 від 30.01.2006; технічного паспорту Миколаївського МБТІ, договору купівлі-продажу від 15.02.2006; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, акту приймання-передачі будівель від 27.02.2006; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2006; листа Головного КЕУ ЗСУ від 28.02.2007; листа КЕВ м.Миколаєва від 18.12.2007; рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1192 від 23.05.2008; свідоцтва про право власності від 02.07.2014; довідки Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області від 27.01.2015; листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївському районі від 09.08.2016; рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 у справі №915/687/16; акту обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2017; норм ст.ст.77, 92, 125, 126, 152, 153, 212 Земельного кодексу України, ст.391 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України здійснює будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці 27/100 частки нерухомого майна, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 по вул.Московській, 62 у м.Миколаїв, належить до земель оборони та перебуває в державній формі власності.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018р. (суддя Мавродієва М.В.) у справі №915/676/18 в задоволенні позову відмовлено, з підстав, що межі часток, на які посилається прокуратура, не визначені; сторонами не було визначено та врегульовано порядок користування земельною ділянкою по вул.Московській, 62, в тому числі порядок користування земельною ділянкою під нерухомим майном, яке займає 73/100 часток земельної ділянки, та залишку 27/100 часток спірної земельної ділянки; не відомо, ким саме і в який проміжок часу порушено вимоги землекористування та збудовано об`єкти нерухомості на спірній земельній ділянці; спірна земельна ділянка по вул.Московській, 62 у м.Миколаєві не має кадастрового номеру та не зареєстрована у Держгеокадастрі саме за КЕВ м.Миколаєва або Міністерством оборони України.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати доведеним факт наявності у позивачів права на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. Окрім цього, суд також дійшов висновку про невстановленість прокурором особи, яка фактично порушує права позивачів стосовно спірної частини земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме ТОВ «ДАР ЛТД» здійснило самовільне зайняття спірної частини земельної ділянки та будує там об`єкти (об`єкт) нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 р. справі №915/676/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави, особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу Миколаїв, до ТОВ «ДАР ЛТД» про усунення перешкод в користуванні 27 1 земельної ділянки, шляхом зносу самовільно побудованих на ній споруд, задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, КЕВ м. Миколаїв посилається на наступні обставини.

Відмова суду в задоволені позовних вимог мотивована тим, що прокурором та позивачами не доведено факт приналежності земельної ділянки Міністерству оборони України або КЕВ м. Миколаїв, а також тим, що прокурором не встановлено особу ,яка фактично порушує права позивачів стосовно спірної земельної ділянки.

Скаржник вважає, що вказані висновки суду є такими, що винесені внаслідок неповного дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, внаслідок чого судом допущено неповне з`ясування обставин.

На підтвердження права постійного користування земельною ділянкою Міністерства оборони України, в особі КЕВ м. Миколаїв, по вул. Московська, 62 разом з позовною заявою заступником військового прокурора було надано копію рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м. Миколаєва», яким затверджено матеріали інвентаризації земель та надано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) Миколаївського району, Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського Флоту в постійне користування військове містечко № 93, у т.ч. земельну ділянку площею 1843 кв. м. по вул. Московській, 62, м. Миколаїв.

Після чого КЕВ м. Миколаїв було надано документи на підтвердження переходу земельної ділянки площею 1843 кв. м. по вул. Московській, 62, м. Миколаїв від Морської інженерної служби Чорноморського Флоту (військова частина НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_3 (копія наказу командиру в/Ч НОМЕР_3 від 19.01.2004 №29 та акт прийому-передачі будівель, споруд військового містечка №93 по вул. Московській,62), та в подальшому передачу будівель, споруд та земельної ділянки, тобто всього військового містечка №93, від військової частини НОМЕР_3 до КЕВ м.Миколаїв (акт прийому-передачі будівель, споруд та території військового мітечка №93 (126 від 30.10.2005 р., доручення Південного територіального квартирно- експлуатаційного управління Міністерства оборони України №311/153 від 05.10.2005 р. щодо закріплення військових містечок Військово-Морських Сил разом з усіма фондами за відповідними КЕВ та КЕЧ районів, пунктом Е9 якого наказано закріпити військове містечко №93 за КЕВ м. Миколаєва).

Вказані документи не знайшли жодного відображення в рішенні суду, та судом взагалі не надано правову оцінку вказаних доказів та можливості підтвердження ними факту постійного користування земельною ділянкою по вул. Московська, 62 в м. Миколаєві саме за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв.

Більше того, судом не проаналізовано норми підзаконного нормативно- правового акту, а саме пункт Е2 розділу І Положення про організацію квартирно- експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом МОУ №448 від 03.07.2013 р., який визначає військове містечко, як майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об`єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони (п.1.2 розділу І Положення). Таким чином військове містечко як комплекс будівель та споруд не існує окремо від земельної ділянки, а отже при передачі в постійне користування військового містечка передавалась й земельна ділянка площею 0,1843 га.

Крім того, судом проігноровано норми земельного законодавства, відповідно до якого відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються поміж іншого на землі оборони (ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993)).

Фактично, земельне законодавство України станом на 1993 рік передбачало три форми власності на землю: державна (в тому числі загальнодержавна), колективна та приватна. В даному випадку, земельна ділянка по вул. Московській, 62, м. Миколаїв загальною площею 1843 кв. м. належала до державної форми власності з цільовим призначенням землі оборони. Право розпорядження вказаною земельною ділянкою на момент надання її в постійне землекористування належало Миколаївській міській раді народних депутатів.

При визначенні суб`єкту права постійного користування на спірну земельну ділянку, судом не надано правову оцінку договору купівлі-продажу від 15.02.2006 р., відповідно до якого відчужувалось 73/100 нерухомого майна, яке належало Верховній раді, в оперативному управлінні в/ч НОМЕР_2 Міністерства оборони України та відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 30.01.2006 та технічний паспорт на нежитловий об`єкт, яким за Державою в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні військової частини НОМЕР_2 зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська. 62. З вказаних документів прослідковується безпосередній правовий зв`язок Міністерства оборони України з об`єктами нерухомості, які відчужувались, а відтак із земельною ділянкою на якій вказані об`єкти знаходились. Більше того, судом зазначено, що при укладені договору сторонами не вирішення жодного питання щодо земельної ділянки, однак при цьому не вказано, що вказаним правочином земельна ділянка, чи навіть 73 її сотих частин, не відчужувались.

Більше того, позивачами надавався лист Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 09.08.2016 р. №8-14.03-0.4-1878/2-16. яким надано витяг з форми 2-зем станом на 01.01.2015 р. та 6-зем станом на 01.01.2015 р., якими зазначено, що земельна ділянка площею 0,1843 га по вул. Московська. 63 рахується за військовою частиною А 2238 та в/ч НОМЕР_2 та перебуває у державній власності. Відомості, які містяться у вказаному листі відповідачем спростовано не було, а натомість надано лист Відділу у Миколаївському районі Дергеокадастру у Миколаївській області відповідно до якого у національній кадастровій системі відсутні дані про земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 62

При цьому, на думку скаржника, відсутність кадастрового номеру ніяким чином не нівелює та не позбавляє Міністерство оборони України, в особі КЕВ м. Миколаїв, на право постійного користування земельною ділянкою , яке було отримано останніми на підставі норм чинного на момент винесення рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 «Про відведення (вилучення земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м. Миколаєва» законодавства.

Крім того, апелянт вважає, що для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об`єктивно порушували права власника і були протиправними.

За доводами апелянта, як на момент укладення договору купівлі-продажу, так і після цього, Міністерством оборони жодних об`єктів нерухомості на території вказаної земельної ділянки по вул. Московській, 62 в м. Миколаєві не будувалось, в тому числі не зводився паркан, внаслідок чого всі ново та недобудови які містяться на території військового містечка №93 (126), що розташовані на земельній ділянці по вул. Московська, 62 в м. Миколаєві та, як вбачається з наданих фотоматеріалів до акту обстеження земельної ділянки від 15.06.2018 р., примикають до будівель відповідача, зводились колишнім власником ТОВ «Стройінвест» чи теперішнім власником ТОВ «ДАР ЛТД», при цьому вказані об`єкти є незаконними та такими, що побудовані на земельній ділянці Міністерства оборони без згоди останнього, а відтак чи то дії, чи то бездіяльність (щодо не знесення вказаних об`єктів добровільно після виявлення факту їх наявності та території та виявлення самочинності їх побудови) відповідача порушує право КЕВ м. Миколаїв та Міністерства оборони України щодо можливості в повному обсязі користування та розпорядження земельною ділянкою, зокрема зведення своїх новобудов чи розміщення складів, автомобілів, тощо.

Крім того, 07.02.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга військового прокурора Миколаївського гарнізону (вх. №615/19) на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 року у справі №915/676/18, в якій прокурор викладає аналогічні доводи та просить скасувати рішення суду, та позовні вимоги заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави, особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу Миколаїв, до ТОВ «ДАР ЛТД» про усунення перешкод в користуванні 27 1 земельної ділянки, шляхом зносу самовільно побудованих на ній споруд, задовольнити в повному обсязі.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №915/676/18 та об`єднано апеляційні скарги військового прокурора Миколаївського гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу Миколаїв до сумісного розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу від 01.04.19, ТОВ ДАР заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, зазначає, що всі доводи апелянтів зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом першої інстанції, та незгоди апелянтів із рішенням суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

06.05.2019 року до суду надійшло клопотання КЕВ м. Миколаєва про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії Схеми генерального плану військового містечка №93/2960с/126 та схеми земельної ділянки військового містечка №126, зробленою за допомогою картографічних даних Google.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулось в приміщенні Південно-Західного апеляційного господарського суду 23.04.2019 р., представником відповідача було заявлено про недопустимість доказів наданих позивачами, якими на думку останніх, підтверджується факт наявності самовільної забудови на земельній ділянці Міністерства оборони, в військовому містечку №126 (93) по вул. Московській, 62, зокрема щодо неналежності наданого акту обстеження земельної ділянки від 15.06.2018 р. та доданих до нього фотоматеріалів, а також зроблено заяву щодо того, що на зазначеній земельній ділянці взагалі не ведеться жодного будівництва та не зведено жодної самобудови.

Щодо належності та допустимості доказів, КЕВ м. Миколаїв бажає пояснити, що нормами чинного ГПК України чітко передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Оскільки в предмет доказування входить зокрема наявність самовільної забудови та самозахоплення земельної ділянки, то, на думку позивача, наявні в матеріалах фото дають чітке уявлення саме про факт наявності на території військового містечка №126 (93) по вул. Московська, 62 в м. Миколаєві будівництва, яке здійснюється на землях оборони відповідачем. Вказане будівництво є триваючим, про що свідчать наявні на фотоматеріалах знімки будівельних матеріалів, що також підтверджує факт вчинення зазначеного будівництва саме теперішнім власником частини нерухомого майна, яке знаходиться на території військового містечка, оскільки доступ на територію сторонніх осіб обмежено наявністю воріт та охорони відповідача.

Що стосується наявності несанкціонованого будівництва на землях оборони, то вказане підтверджується також Схемою генерального плану військового містечка №93/2960с/126,та схемою земельної ділянки військового містечка №126, зробленою за допомогою картографічних даних Google.

Неможливість залучення вказаних матеріалів в суді І інстанції позивач обґрунтовує тим, що факт наявності самобудови на території земель оборони військового містечка №126 (93) при розгляді справи господарським судом Миколаївської області відповідачем не оскаржувався та не заперечувався, останнім не визнавався факт приналежності земельної ділянки до земель оборони та пред`явлення прокурором позовних вимог саме до ТОВ «ДАР ЛТД», однак, в зв`язку з тим, що на стадії апеляційного оскарження представником відповідача заперечується сам факт наявності самовільної забудови, у позивача виникла необхідність її документального підтвердження.

Що стосується належності акту обстеження земельної ділянки від 15.06.2018 р. як доказу, то КЕВ м. Миколаїв вважає за необхідне зазначити, що згідно Інструкції з обліку земельних ділянок в органах Квартирно-експлуатаційної служби ЗСУ, затвердженої наказом МОУ №680 від 19.12.2017 р., у день виявлення самовільного зайняття, неправомірного вилучення сторонніми особами земель оборони начальник ККЕУ, КЕВ зобов`язаний скласти Акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земельної ділянки (додаток 9 до цієї Інструкції) (п.8.8 Інструкції). Таким чином, акт обстеження земельної ділянки від 15.06.2018 р. повністю відповідає ознакам належності, допустимості та достовірності, оскільки зміст, форма та суб`єкт, уповноважений на його складання чітко встановлений підзаконним нормативно- правовим актом - Наказом МОУ №680 від 19.12.2017 р.

Судова колегія відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивачем не обгрунтовано неможливості надання вказаних доказів в суді першої інстанції відповідно до ст.269 ГПК України.

07.05.2019 року до суду надійшли заперечення ТОВ «Дар ЛТД» , в яких відповідач зазначає, що Рішення №18/14 від 20.10.1993, яким Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту надано в постійне користування військове містечко № НОМЕР_1 по вул. Московській, 62, м. Миколаїв, на яке прокурор та позивачі посилаються як на доказ приналежності оспорюваної земельної ділянки до земель оборони, не може розцінюватися судом в якості допустимих доказів, оскільки згідно ст.23 ЗК України, чинного на дату складання рішення №18/14 від 20.10.1993, право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Проте, жодного акту постійного користування зазначеної земельною ділянкою прокурором не надано, а отже суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо відсутності доказів приналежності оспорюваної земельної ділянки позивачам.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №277266 від 30.01.2006, належне в матеріалах справи, військове містечко №93 по вул. Московській, 62, м. Миколаїв, належало державі в особі Верховної Ради України та було передано в оперативне управління військовій частині № НОМЕР_2 .

Отже, власником 27/100 часток нерухомого майка по вул. Московській, 62, в м. Миколаєві, які не були продані ТОБ «Стройінвест», була держава в особі уповноваженого нею органу - Верховної Ради України, а володів на праві оперативного управління вказаним майном господарюючий суб`єкт - військова частина № НОМЕР_2 . Доказів передання зазначеного майна комусь з позивачів матеріали справи не містять.

На думку відповідача, акт №42 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка №93 від 31.12.2005, згідно якого вказане військове містечко передано до КЕВ м. Миколаєва на облік, суперечить свідоцтву про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 30.01.2006, виданому пізніше.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що 27/100 часток нерухомого майна по вул. Московській, 62, в м. Миколаєві, належать позивачам.

Натомість, матеріали справи містять докази того, що вищевказані споруди були знесені у встановленому законом порядку, а так наразі відсутнє майно держави на оспорюваній земельній ділянці. Цей факт не заперечується позивачами, а отже за приписами ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року зупинено апеляційне провадження у справі №915/676/18 до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №587/430/16-ц.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року поновлено апеляційне провадження у справі №916/676/18 за апеляційними скаргами військового прокурора Миколаївського гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018р.

27.11.2019 до суду надійшли заперечення ТОВ «Дар ЛТД», в яких відповідач зазначає, що прокурором не вказано підстав його участі у процесі в якості позивача та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, проте, скасування законного по суті рішення суду лише тільки з підстав неналежної участі прокурора звелося б до надмірного формалізму, тоді як суди повинні справедливо, неупереджено та своєчасно вирішувати спори, пов`язані із здійсненням господарської діяльності.

З пояснень відповідача вбачається, що прокурор вказує на самовільне використання саме 27/100 часток оспорюваної земельної ділянки, виходячи із співвідношення реалізованих за договором купівлі- продажу від 15.02.2006 часток державного майна ТОВ «Стройїнвест».

Проте відповідач наголошує, що у зв`язку із скороченням військ та розформуванням військової частини 29.12.2006 було списано будівлі: склад (частково) та навіс, що підтверджується актами списання від 29.12.2006.

Крім того, виконавчий комітет Миколаївської міської ради своїм рішенням №1192 від 23.05.2008 надав дозвіл ТОВ «Стройїнвест» на проведення робіт по знесенню нежитлових будівель літ.ЖІ-1, Ж1 1 І -1. Ж1У-2 та частини навісу літ. М 1 -1 по вул. Московській, 62. Комунальному підприємству «ММ БТІ» доручено внести зміни до технічної документації згідно з цим рішенням.

15.08.2008 КП «ММ БТІ» на виконання вищезазначеного рішення виготовило новий технічний паспорт на нежитловий об`єкт по вул. Московській, 62, в м. Миколаєві.

А згодом, 02.07.2014, на підставі вищезазначених документів ТОВ «Стройїнвест» отримало свідоцтво про право власності па вказаний нежитловий об`єкт, де його частка з урахуванням знесених будівель склала 1/1, та 05.04.2017 передало зазначене майно до статутного фонду відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що не брав участі у справі №915/687/16, а тому відповідно до ст.75 ГПК України може спростувати висновок суду, викладений рішенні від 16.08.2016, у загальному порядку, а саме наданням інших доказів, зокрема, відповіді на адвокатський запит за вих.№337/115- 18 від 03.08.2018, згідно якого Держгеокадастр повідомляє, що в національній кадастровій системі відсутні дані про земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 62.

Зазначена відповідь на запит є належним та допустимим доказом, оскільки згідно ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (сг. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

Таким чином, відповідач вважає, що в рішенні, на яке посилається прокурор та позивачі, не встановлювалися преюдиційні факти, оскільки воно стосується іншого суб`єктного складу та іншого предмету і підстав позову. Більше того, судовим рішенням взагалі, не може бути встановлено вид та цільове призначення земельної ділянки. Тим більше, вказаним рішенням не визначалося за кимось з позивачів право користування певною земельною ділянкою з певними межами та кадастровим номером.

В судове засідання 26.11.2019 не з`явився представник ТОВ «Стройінвест». Повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, відкладення судового розгляду є правом, а не обов`язком суду, строк розгляду апеляційної скарги обмежений, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, врахувавши висновки судової експертизи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 1993 року за №18/14 Миколаївською міською радою народних депутатів було прийнято рішення Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколаєва, відповідно до якого, зокрема, було прийнято рішення затвердити матеріали інвентаризації земель у користування земельними ділянками підприємствам, установам та організаціям згідно з переліком.

В тому числі даним рішенням затверджено Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту у постійне користування військове містечко 93, склади 1995, площею 1843 кв.м по вул. Московській, 62.

30.12.2005 за актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_1 , КЕС військової частини НОМЕР_3 здала, а КЕВ м. Миколаєва прийняла на облік казармено-житловий фонд згідно з доданим до дійсного акту опису №1; комунальні споруди, облаштування та об`єкти благоустрою військового містечка згідно з доданим до дійсного акту опису №2; земельна ділянка площею 0,1845 га, зайнята військовим містечком №93, окремими будівлями та спорудами; технічну документацію на казармено-житловий фонд, комунальні споруди та облаштування, документи на землекористування та інше згідно з доданим до дійсного акту опису №4. (т.1 а.с.25)

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.01.2006, з якого вбачається, що на нежитловий об`єкт (військове містечко №93), розташований за адресою м.Миколаїв, вул. Московська, 62 зареєстровано право власності за державою в особі Верховної Ради України з відміткою, що вказане майно знаходиться в оперативному управлінні військової частини №А 0954.

15.02.2006 за реєстр. №977 між дочірнім підприємством державної компанії Укрспецекспорт - державне підприємство Укроборонсервіс, як продавцем, що діє на виконання договору комісії від 21.11.2005 №ґд29-1.3/1111, укладеного з Міністерством оборони України, та на підставі довіреності, та товариством з обмеженою відповідальністю СтройІнвест, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю нерухоме військове майно: побутову будівлю в літері А загальною площею 80,2 кв.м; гараж в літері Д загальною площею 122,7 кв. м; частину навісу з обшивкою-складу в літері М загальною площею 91,5 кв.м; частину складу в літері Ж (приміщення №№1-1, 2-1, 2-2, 3-І) загальною площею 334,8 кв.м, що складає 73/100 частки, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, а покупець зобов`язався прийняти вказане майно та сплатити ціну відповідно до умов договору. Майно розташоване в військовому містечку №93, будівлі: №1 побутова будівля, №2 гараж, №3 склад, №4 навіс (навіс з обшивкою-складу).

Умовами пункту 1.2 вказаного договору визначено, що майно належить державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні військової частини №А0954 Міністерства оборони України.

Вказаний договір був зареєстрований належним чином у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 15.02.2006 №2088204 (а.с.47 т.1).

За актом приймання-передачі від 27.02.2006 року уповноважений представник Міністерства оборони України передав товариству СтройІнвест реалізоване через ДП «Укроборонсервіс» нерухоме військове майно, що складає 73/1000 частки за адресою м. Микоаїв, вул. Московська, 62 (т.1 а.с.48).

У грудні 2007 року КЕВ м. Миколаїв МОУ погоджено знос будівель за адресою м. Миколаїв, вул. Московська, 62, товариству з обмеженою відповідальністю «СтройІнвест» у зв`язку з тим, що дані будівлі списані згідно актів списання, а саме :

Літ. М1-1 загальною площею 26,3 кв.м.

Літ.Ж1-1 загальною площею 166,3 кв.м.

Літ.Ж111-1 загальною площею 58,3 кв.м.

Літ.Жiv-2 загальною площею 33,1 кв.м. (т.1 а.с.51)

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради рішенням від 23.05.2008 за №1192 надав дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю СтройІнвест на проведення робіт по знесенню нежитлових будівель літ. Ж1-1, Ж111-1, ЖІV 2 та частини навісу літ. М1-1 по вул. Московській, 62.

В подальшому, Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 02.07.2014 було зареєстровано за ТОВ СтройІнвест право власності на нежитловий об`єкт загальною площею 629,2 кв.м, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №23687361 від 02.07.2014 (а.с.53 т.1).

Згідно з наданою позивачем довідкою Управління Держземагентства у Миколаївській області від 27.01.2015 №334/751-2/1300, за даними державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.01.2015 земельна ділянка по вул. Московській 62 в Ленінському районі м.Миколаєва обліковується за військовим містечком №93 (раніше в/м №126), площа земельної ділянки становить 0,1843 га. т.1 а.с.54

15 червня 2018 року Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаєва було проведено позапланову перевірку використання земельної ділянки, будівель та споруд військового містечка №126 загальною площею 0,1800 га, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62. За результатами такої перевірки був складений акт обстеження, копія якого надана суду (а.с.62-63 т.1).

У даному акті КЕВ м. Миколаєва зазначила, що право постійного користування земельною ділянкою за Міністерством оборони закріплено на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993. Також, у акті зазначено, що під час обстеження земельної ділянки військового містечка №126 виявлено, що на території земельної ділянки, що за цільовим призначенням належить до земель оборони, без відповідного дозволу Міністерства оборони України в особі законного землекористувача КЕВ м.Миколаєва, здійснюється забудова земельної ділянки. Після розібрання будівель за генпланом №4 а також складу (частково) №3 не було допущено на територію представників КЕВ м.Миколаєва для складання акту розбирання будівель та споруд, що передбачено п. 5.10 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 03.07.2013 №448. На території військового містечка №126 під час здійснення перевірки, вихідних будівельних матеріалів, що залишились після розібрання будівель та споруд, комісією не виявлено.

Наразі, з наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №101776296 від 27.10.2017 вбачається, що власником нежитлового об`єкта загальною площею 629,2 кв.м, який розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, є ТОВ ДАР ЛТД.

Прокурор у позові стверджує, що незважаючи на часткове володіння ТОВ ДАР ЛТД об`єктами нерухомості за вищевказаною адресою, останні, в порушення вимог статей 126,126 Земельного кодексу України, використовують для своїх потреб і решту 27/100 частки земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні держави в особі КЕВ м. Миколаєва та здійснює на даній самовільно зайнятій частині земельної ділянки (27/100) будівництво споруд, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Як на підтвердження факту самовільного використання земельної ділянки та будівництва ній споруд прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 1993 року за №18/14 Миколаївською міською радою народних депутатів було прийнято рішення «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколаєва», відповідно до якого, зокрема, було прийнято рішення затвердити матеріали інвентаризації земель у користування земельними ділянками підприємствам, установам та організаціям згідно з переліком. В тому числі даним рішенням затверджено Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту у постійне користування військове містечко 93, склади 1995, площею 1843 кв.м по вул. Московській, 62.

30.12.2005 за актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_1 , КЕС військової частини НОМЕР_3 здала, а КЕВ м.Миколаєва прийняла на облік казармено-житловий фонд згідно з доданим до дійсного акту опису №1; комунальні споруди, облаштування та об`єкти благоустрою військового містечка згідно з доданим до дійсного акту опису №2; земельна ділянка площею 0,1845 га, зайнята військовим містечком №93, окремими будівлями та спорудами; технічну документацію на казармено-житловий фонд, комунальні споруди та облаштування, документи на землекористування та інше згідно з доданим до дійсного акту опису №4.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.01.2006, з якого вбачається, що на нежитловий об`єкт (військове містечко №93), розташований за адресою м.Миколаїв, вул. Московська, 62 зареєстровано право власності за державою в особі Верховної Ради України з відміткою, що вказане майно знаходиться в оперативному управлінні військової частини №А 0954.

15.02.2006 за реєстр. №977 між дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «СтройІнвест», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю нерухоме військове майно: побутову будівлю в літері А загальною площею 80,2 кв.м; гараж в літері Д загальною площею 122,7 кв. м; частину навісу з обшивкою-складу в літері М загальною площею 91,5 кв.м; частину складу в літері Ж (приміщення №№1-1, 2-1, 2-2, 3-І) загальною площею 334,8 кв.м, що складає 73/100 частки, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, а покупець зобов`язався прийняти вказане майно та сплатити ціну відповідно до умов договору. Майно розташоване в військовому містечку №93, будівлі: №1 побутова будівля, №2 гараж, №3 склад, №4 навіс (навіс з обшивкою-складу).

Умовами пункту 1.2 вказаного договору визначено, що майно належить державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні військової частини №А0954 Міністерства оборони України.

Вказаний договір був зареєстрований належним чином у Державному реєстрі правочинів та нерухоме майно було передане товариству «СтройІнвест» за відповідним актом приймання-передачі, що підтверджується відповідними витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 15.02.2006 №2088204 та актом приймання-передачі від 27.02.2006, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.47-48 т.1).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради рішенням від 23.05.2008 за №1192 надав дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «СтройІнвест» на проведення робіт по знесенню нежитлових будівель літ. «Ж1-1», «Ж111-1», «ЖІV 2» та частини навісу літ. «М1-1» по вул. Московській, 62.

В подальшому, Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 02.07.2014 було зареєстровано за ТОВ «СтройІнвест» право власності на нежитловий об`єкт загальною площею 629,2 кв.м, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №23687361 від 02.07.2014 (а.с.53 т.1).

Згідно з наданою позивачем довідкою Управління Держземагентства у Миколаївській області від 27.01.2015 №334/751-2/1300, за даними державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.01.2015 земельна ділянка по вул. Московській 62 в Ленінському районі м.Миколаєва обліковується за військовим містечком №93 (раніше в/м №126), площа земельної ділянки становить 0,1843 га.

15 червня 2018 року Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаєва було проведено позапланову перевірку використання земельної ділянки, будівель та споруд військового містечка №126 загальною площею 0,1800 га, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62. За результатами такої перевірки був складений акт обстеження, копія якого надана суду (а.с.62-63 т.1).

У даному акті КЕВ м.Миколаєва зазначила, що право постійного користування земельною ділянкою за Міністерством оборони закріплено на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993. Також, у акті зазначено, що під час обстеження земельної ділянки військового містечка №126 виявлено, що на території земельної ділянки, що за цільовим призначенням належить до земель оборони, без відповідного дозволу Міністерства оборони України в особі законного землекористувача КЕВ м.Миколаєва, здійснюється забудова земельної ділянки. Після розібрання будівель за генпланом №4 а також складу (частково) №3 не було допущено на територію представників КЕВ м.Миколаєва для складання акту розбирання будівель та споруд, що передбачено п. 5.10 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 03.07.2013 №448. На території військового містечка №126 під час здійснення перевірки, вихідних будівельних матеріалів, що залишились після розібрання будівель та споруд, комісією не виявлено.

Наразі, з наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №101776296 від 27.10.2017 вбачається, що власником нежитлового об`єкта загальною площею 629,2 кв.м, який розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Московська, 62, є ТОВ «ДАР ЛТД».

Прокурор у позові стверджує, що незважаючи на часткове володіння ТОВ «ДАР ЛТД» об`єктами нерухомості за вищевказаною адресою, останні, в порушення вимог статей 126,126 Земельного кодексу України, використовують для своїх потреб і решту 27/100 частки земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні держави в особі КЕВ м.Миколаєва та здійснює на даній самовільно зайнятій частині земельної ділянки (27/100) будівництво споруд, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Як на підтвердження факту самовільного використання земельної ділянки та будівництва на ній споруд прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018.

Предметом купівлі-продажу у цих договорах були саме нежитлові будівлі без вказівки на перехід права користування або оренди земельної ділянки, на якій вони розташовані; дані щодо цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, їх кадастрових номерів і документів, які б підтверджували належність прав на земельні ділянки продавцям нерухомого майна, також були відсутні у договорах.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність правових підстав вважати доведеним факт наявності у позивачів права на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Так, відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року у справі № 915/687/16, яке набрало законної сили та є чинним, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СтройІнвест до відповідача Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради 3\27 від 17.03.2016 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю СтройІнвест у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1 761 кв.м. за рахунок земель державної власності для обслуговування нежитлової будівлі по вул. Московській, 62 та зобов`язання Миколаївської міської ради на найближчій сесії розглянути питання щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1 761 кв.м. за рахунок земель державної власності для обслуговування нежитлової будівлі по вул. Московській, 62, з урахуванням вимог діючого законодавства України, встановлено наступні обставини:

«В спірному випадку, земельна ділянка по вул. Московській, 62, м. Миколаїв загальною площею 1843 кв. м. належала до державної форми власності з цільовим призначенням землі оборони. Право розпорядження вказаною земельною ділянкою на момент надання її в постійне землекористування належало Миколаївській міській Раді народних депутатів.

Відповідно до Акту № 42 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 93 від 31.12.2015 року будівлі та споруди, інженерні мережі, територія військового містечка № 93 (в тому числі земельна ділянка площею 0, 1845 га, зайнята військовим містечком № 93) передані до КЕВ м. Миколаїв на облік (арк. 59-63).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.01.2006 року власником нежитлового об`єкту / військового містечка № 93/ державної форми власності за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Московська, 62 є держава в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні військової частини № А 0954. Об`єкт складається з чотирьох основних будівель: літ. А загальною площею 80, 2 кв.м., літ. Д загальною площею 122, 7 кв.м., літ. Ж загальною площею 592, 5 кв.м., літ. М загальною площею 117, 8 кв.м. (арк. 22).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.02.2006 року, укладеному між ДП ДК «Укрспецекспорт» (продавець) та ТзОВ «СтройІнвест» (покупець), останній придбав у власність нерухоме військове майно: побутова будівля в літері А загальною площею 80, 2 кв.м.; гараж в літері Д загальною площею 122, 7 кв.м; частина навісу з обшивкою складу в літері М загальною площею 91, 5 кв.м., частина складу в літері Ж (приміщення №№ 1-1, 2-1, 2-2, 3-І) загальною площею 334, 8 кв.м., що складає 73/100 частки, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 62 (далі - майно) (арк. 13-15, 18).

Майно розташоване в військовому містечку № 93, будівлі: № 1 побутова будівля, № 2 гараж, № 3 склад, № 4 навіс (навіс з обшивкою складу).

Цільове призначення спірної земельної ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення не змінювалось. Доказів зворотнього суду не подано. Таким чином, за цільовим призначенням спірна земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення відносилась до земель оборони.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу зі Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» за формою 6-зем станом на 01.01.2015 року та Звіту про землі, які перебувають у власності й користуванні за формою № 2-зем станом на 01.01.2015 року спірна земельна ділянка по вул. Московській, 62, м. Миколаїв обліковувалась як земельна ділянка державної форми власності, власник - Міністерство оборони України, землекористувачі - Військова частина № 2238 (військове містечко № 93); Військова частина № А-0954.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки земельна ділянка по вул. Московській, 62, м. Миколаїв відноситься до земель державної власності, цільове призначення - землі оборони. Будь-яких доказів, які б підтверджували передачу спірної земельної ділянки до комунальної власності (зокрема, земель запасу), а також зміну цільового призначення суду не подано. За таких обставин, Миколаївською міською радою правомірно прийнято рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки Миколаївська міська рада як орган місцевого самоврядування не наділена повноваженнями з розпорядження землями державної власності.»

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

У справі №915/687/16 приймали участь Міністерство оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю СтройІнвест, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, які є учасниками даної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

За таких обставин, відповідно до ст.75 ГПК України, судова колегія вважає преюцидійними обставини, встановлені у рішенні господарського суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року у справі № 915/687/16, стосовно того, що спірна земельна ділянка по вул. Московській, 62, м. Миколаїв відноситься до земель державної власності, цільове призначення - землі оборони.

Крім того, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони вбачається також з наступних доказів, наявних в матеріалах справи.

Як зазначалось вище, рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м. Миколаєва» затверджено матеріали інвентаризації земель та надано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) Миколаївського району, Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського Флоту в постійне користування військове містечко № 93, у т.ч. земельну ділянку площею 1843 кв. м. по вул. Московській, 62, м. Миколаїв.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга стаття 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Відповідно до статті 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

З наказу командиру в/ч НОМЕР_3 від 19.01.2004 №29 та акту прийому-передачі будівель, споруд військового містечка №93 по вул. Московській,62 вбачається, що земельна ділянка площею 1843 кв. м. по вул. Московській, 62, м. Миколаїв перейшла від Морської інженерної служби Чорноморського Флоту (військова частина НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_3 .

Після цього, за актом №42 прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка №93 (126) від 30.10.2005 р., передано від військової частини НОМЕР_3 до КЕВ м. Миколаїв земельну ділянку площею 0,1845 га, зайняту військовим містечком №93. Будівлі та споруди взято на балансовий облік в/ч А2238 (т.1 а.с.25)

Наказом начальника КЕВ м. Миколаїв від 28.11.2006 №188 згідно Розпорядження Головного КЕУ ЗС України від 02.09.2005 №303/1/4/4170 та листа Південного територіального КЕУ від 05.10.2005 №31/1/153 щодо перерозподілу фондів за територіальним принципом з урахуванням рівномірного закріплення фондів між відповідними КЕВ міст та КЕЧ районів присвоєно військовому містечку №93 новий номер №126 (т. 1 а.с.120)

З довідки Управління Держземагентства у Миколаївській області від 27.01.2015 №334/751-2/1300, вбачається, що за даними державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.01.2015 земельна ділянка по вул. Московській 62 в Ленінському районі м. Миколаєва обліковується за військовим містечком №93 (раніше в/м №126), площа земельної ділянки становить 0,1843 га. (т.1 а.с.54)

Листом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.08.2016 року №8-14.03-0.4-1878/2-16 повідомлено КЕВ м. Миколаїв, що за згідно державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.01.2015 земельна ділянка (по вул. Московській 62 м.Миколаєва) знаходиться в постійному користуванні в/ч №А-2238 в/м №93 в/ч №А-0954. (т.1 а.с.55)

Крім того, з договору купівлі-продажу нерухомого військового майна від 15.02.2006 вбачається, що майно, що відчужується, належало державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні військової частини №А0954 Міністерства оборони України та розташоване в військовому містечку №93.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 та абз.1 ч. 5 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи у сукупності зміст вищезазначених доказів, а саме: рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 року, наказ командиру в/ч НОМЕР_3 від 19.01.2004 №29, акт прийому-передачі будівель, споруд військового містечка №93 по вул. Московській,62 №42 від 30.10.2005 р., наказ начальника КЕВ м. Миколаїв від 28.11.2006 №188, довідка Управління Держземагентства у Миколаївській області від 27.01.2015 №334/751-2/1300, лист ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.08.2016 року №8-14.03-0.4-1878/2-16, договір купівлі-продажу нерухомого військового майна від 15.02.2006 року, судова колегія доходить висновку про те, що земельна ділянка по вул. Московській, 62, м. Миколаїв відноситься до земель державної власності, цільове призначення - землі оборони, що обґрунтовано зазначалось в апеляційних скаргах прокуратури та Міністерство оборони України.

Судова колегія відхиляє посилання відповідача на те, що Рішення №18/14 від 20.10.1993, яким Миколаївському відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту надано в постійне користування військове містечко № НОМЕР_1 по вул. Московській, 62, м. Миколаїв, не може розцінюватися судом в якості допустимих доказів, оскільки згідно ст.23 ЗК України, чинного на дату складання рішення №18/14 від 20.10.1993, право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Колегія суддів роз`яснює, що чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992 року) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акта, що посвічує відповідне право.

Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970 року, так і Земельний кодекс України 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Поряд з цим, судова колегія приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 116 Конституції України, статей 13, 77, 84 Земельного кодексу України, статей 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 3, 4, 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №406/2011, пункту 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акта, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування.

Держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Відповідний висновок наведено Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі № 926/1017/14.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що право позивачів не порушене з підстав відсутності доказів того, що спірна земельна ділянка по вул.Московській, 62 у м.Миколаєві має кадастровий номер та зареєстрована у Держгеокадастрі саме за КЕВ м.Миколаєва або Міністерством оборони України.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Аналіз Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей відбувається при формуванні земельної ділянки та набутті речових прав на неї.

Водночас, позивачі не є набувачами спірної земельної ділянки, оскільки остання знаходиться у них в постійному користуванні та із набутого законним шляхом постійного користування не вибувала.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частина 5 статті 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державної власності відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011, Міністерство оборони України, зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Таким чином, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

Згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Водночас, перелік підстав для припинення права постійного користування, визначений статтею 141 Земельного кодексу України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню (таку правову позицію висловлено у п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6).

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права.

За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

За змістом частини першої статті 167 та статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За договором купівлі - продажу військового майна від 15 лютого 2006 року відбулося відчуження військового майна, яке належало на праві власності державі, в приватну власність.

Таким чином, судова колегія зазначає, що до покупця об`єктів нерухомого майна перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.

Згідно з положеннями ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті ділянки підлягають поверненню власниками землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян чи юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Якщо на момент подання позову правопорушення, що є об`єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для задоволення позову у суду немає.

Умовою задоволення негаторного позову позивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача. При цьому задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача.

Надаючи оцінку вимогам прокурора та позивачем про усунення перешкод в користуванні 27/100 частки земельної ділянки за адресою м. Миколаїв, вул. Московська, 62 шляхом зносу самовільно побудованих споруд ТОВ «Дар ЛТД», судова колегія доходить наступних висновків.

В обґрунтування своїх вимог та на підтвердження факту самовільного використання земельної ділянки та будівництва на ній споруд прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки, будівель та споруд від 15.06.2018.

Відповідно до вказаного Акту, комісія у складі головного інженеру КЕВ м . Миколаїв, інженеру з землекористування, економістів з претензійної роботи, офіцера групи проведення службових розслідувань Миколаївського ВЗ ВСП здійснила обстеження земельної ділянки, будівель та споруд військового містечка №126 загальною площею 0,1800 га, яка розташована за адресою м. Миколаїв, вул. Московська, 62 та виявлено:

На території земельної ділянки, що за цільовим призначенням відноситься до земель оборони, без відповідного дозволу МОУ та КЕВ м. Миколаїв здійснюється забудова земельної ділянки. Після розібрання будівель за генпланом №4, а також складу (частково) №3 на підставі актів списання будівлі (споруди) від 29.12.200+6, рішення виконкому ММР №1192 від 23.05.2008р., не було допущено на територію представників КЕВ м. Миколаїв для складання акту розбирання будівель та споруд. Крім того, на території військового містечка №126 під час здійснення перевірки вихідних будівельних матеріалів, що залишились після розібрання будівель та споруд, комісією не виявлено.

До акту додано матеріали фотофіксації об`єкта (т.1 а.с.62-68)

Судова колегія вважає зазначений акт неналежним доказом самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки Акт складено без участі представника відповідача, не містить точних даних про площу та місце розташування земельної ділянки. Матеріали фотофіксації також не дають можливості ідентифікувати розташування площі, яку самовільно зайнято відповідачем. Межі часток, на які посилається прокуратура, не визначені.

Крім того, з акту взагалі не вбачається, що самовільне будівництво здійснюється саме відповідачем ТОВ «ДАР ЛТД», матеріали справи також не містять належні та допустимі докази того, що саме ТОВ «ДАР ЛТД» здійснило самовільне зайняття спірної частини земельної ділянки та будує там об`єкти (об`єкт) нерухомого майна, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Інших доказів зайняття відповідачем площі більшої, ніж під об`єктами нерухомості, які йому належать, матеріали справи не містять.

Клопотань про призначення судової експертизи з метою встановлення конфігурації та характеристик земельної ділянки, яку займає ТОВ «ДАР ЛТД» до суду не надходило.

Крім того, відсутня технічна документація на земельну ділянку, передбачена вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998, № 53/5.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ТОВ «ДАР ЛТД» в порушення вимог статей 126,126 Земельного кодексу України, використовує для своїх потреб 27/100 частки земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні держави в особі КЕВ м.Миколаєва та здійснює на даній самовільно зайнятій частині земельної ділянки (27/100) будівництво споруд.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції помилково не враховано, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, проте зазначена помилка не вплинула на правильність вирішення спору по суті, оскільки судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог прокурора.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018р. у справі №915/676/18 є законним, правомірним, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282, 287-288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги військового прокурора Миколаївського гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018р. у справі №915/676/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписаний 03.12.2019 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Н.М. Принцевська Г.П. Разюк