Постанова

від 02.12.2019 по справі 923/530/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/530/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019, прийняте суддею Закуріним М.К., м. Херсон, повний текст складено 16.09.2019,

у справі №923/530/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача: Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації

про стягнення 101 344,47 грн

ВСТАНОВИВ :

У червні 2019 р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося з позовом до Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 101344,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача компенсувати позивачу витрати на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.07.2019 відкрито провадження у справі №923/530/19.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019 у справі №923/530/19 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до чинного законодавства України підприємства та організації, що надають послуги зв`язку пільговим категоріям населення, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості таких послуг згідно з затвердженою формою "2-пільга", яка повинна бути підписана керівником підприємства (організації), що надає послуги, та головним бухгалтером такого підприємства (організації), між тим подані позивачем до суду розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, не мають підписів вказаних посадових осіб, тобто не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідного документу, а тому у розумінні приписів процесуального закону останні не є допустимими доказами, які б підтверджували факт надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, а також вартість останніх, при цьому будь-які інші докази на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить стягнути з Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість у розмірі 101344,47 грн.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що національним законодавством встановлено безумовний обов`язок компенсації постачальнику вартості витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення, що покладається на головного розпорядника коштів місцевого бюджету, до компетенції якого належить питання соціального захисту населення, тому, враховуючи, що у спірних зобов`язальних правовідносинах боржником виступає Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації, а обов`язок компенсації постачальнику витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення, не ставиться в залежність від бюджетного забезпечення відповідних субвенцій, відмова останнього відшкодувати понесені позивачем витрати є безпідставною. Крім того, апелянт зауважує, що надані ним розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складені за затвердженою формою "2-пільга" та підписані спеціалістом з розрахунків у макрорегіоні відділу групи роботи з розрахунками Бриндіною Т.Ю., до посадових обов`язків якої входить здійснення розрахунків з управліннями праці та соціального захисту населення, відтак, підписуючи зазначені розрахунки, остання діяла добросовісно та в інтересах позивача, при цьому Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" погоджується з нарахування відповідачу суми відшкодування пільг у розмірі 101344,47 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (101344,47 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу №07/02.09-2716 від 23.10.2019 (вх.№3716/19/Д1 від 28.10.2019) Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач зазначає про те, що не визнає себе зобов`язаною особою перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", оскільки не є головним розпорядником коштів на відшкодування витрат на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, при цьому фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги проводиться виключно за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, проте Державним бюджетом України не було затверджено відповідних бюджетних призначень на відшкодування Управлінням соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації вищезазначених витрат. Відповідач також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що подані позивачем до суду розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складені з порушенням вимог чинного законодавства.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані скаржником до апеляційної скарги, а саме: копії доказів направлення відповідачу форми "2-пільга" на електронних носіях у вигляді файлів DBF-формату, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що скаржником взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом з апеляційною скаргою.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян у Генічеському районі Херсонської області відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Факт надання Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вказаних послуг відповідачем не оспорюється.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" зверталося до Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації з листами №1 від 15.02.2018, №2 від 18.03.2018, №3 від 16.04.2018, №4 від 20.05.2018, №5 від 11.06.2018, №6 від 09.07.2018, №7 від 18.08.2018, №8 від 06.09.2018, № 9 від 05.10.2018, №10 від 06.11.2018, №16 від 07.12.2018 та №4 від 11.01.2019, в яких просило прийняти списки пільговиків, що складалися позивачем щомісячно за формою "2-пільга", та підписати зі своєї сторони акти звіряння. Крім того, у зазначених листах позивач пропонував відповідачу звірити відомості, зазначені у вказаних документах, та повідомити про наявність або відсутність в них розбіжностей.

Вищезазначені листи надсилалися позивачем на адресу Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації засобами поштового зв`язку та були отримані останнім, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №7550003150785, №7550003229373, №7550008150769, №7550002986480, №7550003246537, №7550003150793, №7550002972757, №7550003289520, №7550003267941, №7550003150777, №7550003840951 та №7550003842288, між тим від підписання актів звірки розрахунків відповідач відмовився.

Відповідно до розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складених позивачем за затвердженою формою "2-пільга", загальна сума понесених Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" витрат становить 101344,47 грн, з яких: 11039,43 грн у січні місяці, 10195,83 грн у лютому місяці, 9198,16 грн у березні місяці, 9123,74 грн у квітні місяці, 8924,34 грн у травні місяці, 8906,33 грн у червні місяці, 6604,90 грн у липні місяці, 6686,87 грн у серпні місяці, 6312,11 грн у вересні місяці, 7995,66 грн у жовтні місяці, 8450,13 грн у листопаді місяці, 7906,97 грн у грудні місяці.

Всі вищезазначені розрахунки зі сторони Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підписані Бриндіною Т.Ю., посадове становища якої не зазначено, проте наявне посилання на "Відділ обслуговування масового сегмента".

В подальшому позивач направив на адресу відповідача лист №5-65С000/28 від 19.03.2019, в якому вимагав в семиденний строк з дня пред`явлення даного листа-вимоги погасити існуючу перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість з компенсації витрат на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, у розмірі 101344,47 грн.

Даний лист Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації отримало 26.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7350103557085.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з компенсації витрат на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, у розмірі 101344,47 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що надані позивачем до суду розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідного документу, а тому у розумінні приписів процесуального закону останні не є допустимими доказами, які б підтверджували факт надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, а також вартість останніх, при цьому будь-які інші докази на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

В силу статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

За умовами частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила №295 від 11.04.2012), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту б) пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постановку №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256 від 04.03.2002) та визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 2 Порядку №256 від 04.03.2002).

Наведене свідчить про те, що обов`язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв`язку), покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 "Положення про Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації", затвердженого розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації №492 від 19.10.2017, основним завданням управління у межах реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення є, зокрема, виплата компенсацій з оплати послуг зв`язку.

Отже, головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яке проживає у Генічеському районі Херсонської області, що здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів, є Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації.

В силу приписів частин першої, третьої, четвертої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, а метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідач як розпорядник коштів на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих тим категоріям громадян, яким державою передбачені пільги з їх оплати, зобов`язаний здійснювати розрахунки з надавачами таких послуг.

З огляду на зазначені вище норми законодавства у Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням послуг зв`язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України, а спірні правовідносини носять змішаний характер і підпадають під правове регулювання не лише Бюджетного кодексу України, який визначає безпосередню процедури сплати грошових коштів, але також регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та відповідними законами України, які визначають правову підставу, в даному випадку для оператора телекомунікаційних послуг, надавати послугу на пільговій умові певним категоріям осіб.

Водночас апеляційний господарський суд зауважує, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації та захисту, незважаючи на те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного вище Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вбачає, що ані Закон України "Про телекомунікації", ані Правила №295 від 11.04.2012 не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення №5-рп/2002 від 20.03.2002, №7-рп/2004 від 17.03.2004, №20-рп/2004 від 01.12.2004, №6-рп/2007 від 09.07.2007).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на вищевикладене, судом апеляційної інстанції відхиляються твердження відповідача про відсутність у останнього обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, через те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" на відповідний рік не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, не із Закону про державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Водночас Південно-західним апеляційним господарським судом враховується наступне.

За умовами пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за №1172/14439, "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

Зі змісту затвердженої форми "2-пільга" вбачається, що розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, складений за вказаною формою, повинен бути підписаний керівником підприємства (організації), що надає послуги, та головним бухгалтером такого підприємства (організації) .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складених позивачем за затвердженою формою "2-пільга", загальна сума понесених Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" витрат становить 101344,47 грн, з яких: 11039,43 грн у січні місяці, 10195,83 грн у лютому місяці, 9198,16 грн у березні місяці, 9123,74 грн у квітні місяці, 8924,34 грн у травні місяці, 8906,33 грн у червні місяці, 6604,90 грн у липні місяці, 6686,87 грн у серпні місяці, 6312,11 грн у вересні місяці, 7995,66 грн у жовтні місяці, 8450,13 грн у листопаді місяці, 7906,97 грн у грудні місяці.

Всі вищезазначені розрахунки зі сторони Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підписані лише однією особою - Бриндіною Т.Ю., посадове становища якої не зазначено, проте наявне посилання на "Відділ обслуговування масового сегмента".

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржником до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що на момент підписання розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складених позивачем за затвердженою формою "2-пільга", Бриндіна Т.Ю., підпис якої міститься у вказаних розрахунках, була керівником або головним бухгалтером Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідних документів, оскільки не містять підписів керівника та головного бухгалтера підприємства позивача, відтак у розумінні приписів процесуального закону останні не є допустимими доказами, які б підтверджували вартість надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, при цьому жодні інші докази на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подані.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 займає посаду спеціаліста з розрахунків у макрорегіоні відділу групи роботи з розрахунками та до посадових обов`язків останньої входить здійснення розрахунків з управліннями праці та соціального захисту населення, відтак, підписуючи зазначені розрахунки, остання діяла добросовісно та в інтересах позивача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки сам факт наявності у вказаної особи посадових обов`язків щодо здійснення відповідних розрахунків, на підтвердження чого скаржником також не подано жодного доказу, не зумовлює виникнення у позивача права самостійно змінювати конкретно визначену та затверджену нормативно-правовим актом форму "2-пільга".

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 16.09.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019 у справі №923/530/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук