Рішення

від 19.11.2019 по справі 922/2373/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2373/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 літера "А"; ідент. код 35116194)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (63404, Харківська область, місто Зміїв, вул. Гагаріна, будинок 21 -А; ідент. код 31994650)

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех", 25.07.2019 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" про визнання разового договору-заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 р., укладеного між ТОВ "Ренесанс-Тех" та ТОВ "Агротехсоюз Групп" недійсним. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на приписи ст. 227 ЦК України та зазначає, що у відповідача відсутня ліцензія на дозволені види робіт по міжнародним перевезенням вантажів вантажними автомобілями, яка видається Державною службою України з безпеки на транспорті, а відтак відповідач не мав права укладати спірний договір, у зв`язку з чим він підлягає визнанню судом недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2019 р. було залишено без руху позовну заяву ТОВ "Ренесанс-Тех", у зв`язку з порушенням приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України, оскільки позивачем не було надано до суду належних доказів, що посвідчують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 прийнято позовну заяву ТОВ "Ренесанс-Тех" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2373/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на "18" вересня 2019 р. об 11:30. Крім того, у відповідача за клопотанням позивача витребувано документи.

Сторони у підготовче засідання 18.09.2019 своїх повноважних представників не направили, про день, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Явка представників сторін у підготовче засідання не була визнана обов`язковою.

11 вересня 2019 р. позивачем з супровідним листом (вх. 21659) надано до суду: клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме копію відповіді на адвокатський запит Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.08.2019 № 5208/02/15-19, копію платіжного доручення № 5176 від 15.08.2019 р. про оплату правової допомоги, конверта з поверненням позовної заяви, направленої на адресу відповідача, роздруківку з сайту Укрпошти; а також надано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Процесуальні документи у даній справі направлялись на адресу учасників справи, зокрема відповідача, в порядку приписів ст. 242 ГПК України та із дотриманням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України. Разом з тим, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, була повернута на адресу суду із довідкою пошти від 28.08.19 про повернення "з інших причин, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу, ТОВ "Агротехсоюз Групп", на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (63404, Харківська обл., Зміївський район, місто Зміїв, вул. Гагаріна, будинок 21-А), судом було визнано, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, проте не виявив бажання бути присутнім у підготовчому засіданні. Разом з тим, судом було визнано, що відповідачем не виконані вимоги суду щодо надана витребуваних судом документів, або обґрунтованих заперечень щодо їх надання.

У підготовчому засіданні 18.09.2019 у справі № 922/2373/19 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 02 жовтня 2019 року об 11:30 год., в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

У підготовчому засіданні 02.10.2018 р. судом враховано, що у строк визначений судом для подання відзиву на позов, заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило; відповідач у підготовчі засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позов не надав, про день, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач також не виявив бажання бути присутнім у підготовчому засіданні.

Частиною 2 статті 178 ГПК України унормовано, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2019 р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 17.11.2019 р. включно; закрито підготовче провадження у справі № 922/2373/19 та призначено її до судового розгляду по суті на "30" жовтня 2019 р. о 10:00.

У судовому засіданні 30.10.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 19.11.2019 р. о 10:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Сторони правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористались, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином в порядку приписів ст.ст. 120, 242 ГПК України. Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано.

За таких підстав, враховуючи те, що всі процесуальні документи у справі № 922/2373/19 направлялись відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд визнає, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судових засідань, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (відповідач, виконавець) укладено Разовий Договір-Заявку на здійснення транспортного перевезення № 230/2703, відповідно до умов якого, відповідач зобов`язався виконати міжнародно-транспортні послуги, а саме подати під завантаження автомобіль DAF АХ 4821 НЕ та причіп АХ 7190 ХО та здійснити перевезення вантажу з Італії (4 пункти завантаження) в Україну (адреса вивантаження: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/3).

Датою початку завантаження призначено 27.03.2019 року, а останньою датою завантаження визначено 29.03.2019 року.

За умовами Договору загальна вартість перевезення еквівалентна 2200,00 євро по курсу НБУ.

Відповідно до умов Договору, оплата повинна проводитися наступним чином: попередня оплата у розмірі 50%, яка складає 33506,00 грн., що в еквіваленті євро по курсу НБУ становить 1100,00 євро, оплачується на момент укладення договору, а наступні 50 % - повинні бути оплачені по факту вивантаження товару.

Як зазначає позивач, на підставі виставленого відповідачем рахунку до Договору, позивачем було проведено оплату за дані послуги у розмірі 33506,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4803 від 28.03.2019 року. Таким чином, позивачем в повному обсязі виконано умови Договору в частині проведення попередньої оплати у розмірі 50% загальної вартості перевезення. Разом з тим, відповідач не надав автомобіль під завантаження, тобто не здійснив дії, направлені на виконання взятих на себе зобов`язань по перевезенню вантажу.

У подальшому, позивачем було з`ясовано з електронного сервісу "Електронний кабінет перевізника" (Веб-портал Державної служби України з безпеки на транспорті) httрs://е-sегvісеs.dsbt.gоv.ua/#/, що відповідач відсутній в реєстрі перевізників, що, в свою чергу, свідчать про відсутність у відповідача ліцензії на дозволені види робіт по міжнародним перевезенням вантажів вантажними автомобілями.

Такі дії відповідача щодо укладення договору транспортного перевезення та взяття на себе зобов`язань з надання послуги по міжнародному перевезенню вантажів за відсутності відповідної ліцензії, яка видається Державною службою України з безпеки на транспорті, як вказує позивач, порушує права позивача та вимоги чинного законодавства, зокрема, приписи ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та приписи п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", відповідно якого ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом. Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання спірного договору, укладеного між сторонами недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, 27.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" укладено разовий Договір-Заявку на здійснення транспортного перевезення № 230/2703.

Отже, суд вважає, що шляхом підписання 27.03.2019 Договору - Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Приписами п. 5 та п. 6 ст. 1 цього Закону встановлено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

З наведеною нормою кореспондуються і приписи ч. 1 та ч. 3 ст. 14 ГК України, відповідно до яких ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в`їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством. Уповноважені органи Договірних Сторін - державні органи Договірних Сторін, визначені законодавством для виконання його положень у галузі міжнародних автомобільних перевезень.

У відповідності до пункту 1 Постанови КМУ № 103 від 11.02.2015 р. "Про затвердження положення про Державну службу України з безпеки на транспорті" Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 103 від 11.02.2015 р. "Про затвердження положення про Державну службу України з безпеки на транспорті" основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснення контролю наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; ведення під час видачі дозвільних документів на виконання перевезень обліку автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.

Таким чином, обов`язковою умовою для здійснення такого виду господарської діяльності, як міжнародні перевезення вантажів, являється наявність ліцензії, яка дозволяє проводити певні види робіт.

В той же час, ліцензія на право провадити господарську діяльність з надання послуг міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом станом на час укладення сторонами Договору - Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 у відповідача була відсутня, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.08.2019 № 5208/02/15-19, згідно з яким станом на 06.08.2019 року відсутня інформація щодо наявності ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом у ТОВ "Агротехсоюз ГРУПП". Доказів на спростування вказаної інформації, а також доказів виконання взятих на себе зобов`язань за договором відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує порушення відповідачем вимог закону щодо ліцензування такого виду діяльності, як надання послуг з перевезення вантажів міжнародним сполученням.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсності.

Таким чином, враховуючи факт відсутності у відповідача ліцензії на право провадити господарську діяльність з надання послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом станом на час укладення сторонами Договору - Заявки на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019, суд визнає, що вказаний договір, укладений між сторонами, суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин господарський суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу та стягнення судових витрат, які складаються із сплаченого позивачем судового збору та витрат на послуги адвоката, суд керується наступним.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Гаморя Марини Вікторівни, яка здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КР № 000348 від 20.06.2019 р., з метою надання йому юридичних послуг, (а саме консультування з питань, що виникли по договірним відносинам Клієнта з ТОВ "АГРОТЕХСОЮЗ ГРУПП"; підготовки позовної заяви до ТОВ "АГРОТЕХСОЮЗ ГРУПП" про визнання недійсним договору та інших процесуальних документів, а також подання їх до суду; супроводження справи в господарському суді першої інстанції до ТОВ АГРОТЕХСОЮЗ ГРУПП" про визнання недійсним договору, моніторинг справи у разі розгляду справи без виклику сторін; виконання інших дій, направлених на повне виконання взятих Адвокатом на себе зобов`язань), про що було укладено відповідний договір про надання юридичних послуг № 2 від 19.07.2019. Відповідно до ч. 2 п.2.1 договору № 2 про надання правової допомоги від 19.07.2019 з урахуванням додатку № 1 до Договору № 2, сторонами узгоджено вартість послуг згідно з додатком у сумі 3500,00 грн.

Факт надання юридичних послуг позивачу адвокатом Гаморя Мариною Вікторівною, підтверджується наявним в матеріалах справи доказами (відповідним договором, детальним описом виконаних робіт), при цьому на виконання умов договору № 2 про надання правової допомоги позивачем проведено оплату правової допомоги у розмірі 3500,00 грн., згідно платіжного доручення № 5176 від 15.08.2019 р.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було компенсовано адвокату вартість витрат, понесених адвокатом на купівлю електронних проїзних квитків сполученням: Київ-Харків вартістю 443,52 грн. та Харків-Знам"янка вартістю 126,06 грн. і Знам"янка Пасажирська-Олександрія вартістю 45,41 грн., з метою забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 30.10.2019 р.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

А відтак, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4135,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати разовий Договір-Заявку на здійснення транспортного перевезення № 230/2703 від 27.03.2019 р., укладений між ТОВ РЕНЕСАНС-ТЕХ (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 літера "А"; ідент. код 35116194) та ТОВ АГРОТЕХСОЮЗ ГРУПП (63404, Харківська область, місто Зміїв, вул. Гагаріна, будинок 21 -А; ідент. код 31994650) недійсним.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (63404, Харківська область, місто Зміїв, вул. Гагаріна, будинок 21 -А; ідент. код 31994650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Тех" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 літера "А"; ідент. код 35116194) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та 4135,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "29" листопада 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков