Постанова

від 27.11.2019 по справі 200/20406/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6889/19 Справа № 200/20406/18 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен-Д" про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ Овен-Д було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо укладення договору оренди нерухомого майна. Сторонами було обумовлено предмет оренди, строки дії договору, вартість оренди та інші обов`язкові для договору оренди умови. Предметом оренди є нерухоме майно, а саме будівля складу літ. А-1, загальною площею 23,0 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що, не зважаючи на погоджені сторонами усіх істотних умов оренди нерухомого майна, відповідачем на адресу позивача було надіслано листа, з якого вбачається, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від укладення договору оренди нерухомого майна. Позивач за власні кошти збудував нежитлове приміщення на капітальному фундаменті та почав користуватись ним для особистих потреб. За результатами проведених робіт з технічної інвентаризації будівлі складено технічний паспорт та зазначено, що будівельні роботи було проведено з дотриманням всіх будівельних норм та правил. У червні 2018 року складено звіт про технічне обстеження будівлі та встановлено, що будівля відповідає вимогам надійності, безпечної експлуатації.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив визнати за ним право власності на будівлю складу (літ. А-1) загальною площею 23,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року позовні вимоги позивача були задоволені. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю складу (літ. А-1) загальною площею 23,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням суду, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду - скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Овен-Д" про визнання права власності, з наступних підстав

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ Овен-Д було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо укладення договору оренди нерухомого майна. Сторонами було обумовлено предмет оренди, строки дії договору, вартість оренди та інші обов`язкові для договору оренди умови. Предметом оренди є нерухоме майно, а саме: будівля складу літ. А-1, загальною площею 23,0 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено, щовідповідач в односторонньому порядку відмовився від укладення договору оренди нерухомого майна, у зв`язку з тим, що позивач не має права укладати договір оренди зазначеного нерухомого майна, оскільки не має права власності на нього.

Згідно матеріалів справи суд встановив, що в 2018 році позивач за власні кошти господарським способом збудував нежитлове приміщення А-1 площею 23,0 м.кв. на капітальному фундаменті та почав користуватися ним для особистих потреб.

За результатом проведених робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , було проведено технічну інвентаризацію будівлі та виготовлено технічний паспорт від 20.06.2018 року.

В червні 2018 року, експертом Моторним М.А., що має відповідний кваліфікаційний сертифікат, виданий Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України серії АЕ № 001580, з видом діяльності - технічне обстеження об`єкту архітектури, було здійснено технічне обстеження будівлі складу літ. А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у дворі будинку, про що складено звіт, в якому зазначено, що об`єкт оцінюється як придатний до нормальної експлуатації, замовнику слід виконати внутрішнє оздоблення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем надано достатньо доказів, що будівля збудована позивачем відповідно з повним дотриманням усіх будівельних норм та правил, є придатною для безпечної експлуатації та не порушує жодних прав чи інтересів третіх осіб, щоб унеможливлювало визнання права власності на зазначене нерухоме майно за позивачем.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України, головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до п. 10 ППВССУ "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)", позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу держаної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі. У разі пред`явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до бюро технічної інвентаризації чи лише до певної фізичної особи) суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 35 ЦПК України, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, також відповідно до ч. 3 ст. 45 ЦПК України залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.

У постанові від 18.04.2019 по справі № 306/2140/17, розглядаючи справу про визнання права власності на самочинно зведену прибудову до будинку, Верховний Суд зазначив, що заінтересована в узаконенні особа першочергово має звертатись до компетентних у архітектурно-будівельному контролі органів.

Крім того, у зазначеній постанові вказано, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Овен-Д" про визнання права власності, оскільки не було звернення позивача до компетентних у архітектурно-будівельному контролі органів, і відповідно не було відмови (підстави спору) цього ж компетентного органу.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Овен-Д" про визнання права власності.

Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен-Д" про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057 грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова