Постанова

від 19.11.2019 по справі 140/2053/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9655/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

встановив:

ОСОБА_1 , 01.07.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 20.06.2019 № UA205110/2019/000551/2.

Обґрунтовує позов тим, що 20.05.2019 позивач став переможцем в аукціоні з придбання вживаного легкового автомобіля марки Ford модель Focus, 2016 року виготовлення, що проводив UAB Gelgotos Transportas (Литва). Позивач оплатив вартість транспортного засобу за ціною 5150 євро, витрати пов`язані із транспортуванням цього авто організатором аукціону в сумі 380 євро, операційний збір - 226 євро, збір лізингу країни продавця - 125 євро, реєстраційні документи підготовлені продавцем - 99 євро, витрати пов`язані із участю в аукціоні - 89 євро. Всього - 6069 євро. Крім того, позивач поніс витрати на пальне в сумі - 10,95 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару, декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 20.06.2019 № UA205090/2019/076043 та документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість самостійно за основним методом. Однак, відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 № UА205110/2019/000551/2 та оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00551. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2019 № UА205110/2019/000551/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому повідомлення відповідача від 20.06.2019 не містить жодного обґрунтування підстав витребування зазначених документів, доказів недостовірності заявленої митної вартості, посилань, які саме дані та числові значення не підтверджені наданими до митного органу документами, враховуючи, що декларантом надано документи, які відображають здійснену операцію із придбання товару та інші документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відповідно до вимог статті 53 МК України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позов задоволено повністю.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що зазначене судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки згідно рахунку-фактури № GA 2019-01476 від 18.06.2019 вартість становить 6069 євро, проте, згідно квитанції про отримання готівки в сумі 5590 євро № 1000193 в графі Платник зазначено ОСОБА_1, а в графі Оплатив ОСОБА_3 , хоча рахунок стосується угоди, укладеної між UAB Gelgotos transportas та ОСОБА_1 .

Позивач, 18.11.2019 подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2019 позивач став переможцем в аукціоні з придбання вживаного легкового автомобіля марки Ford модель Focus, 2016 року виготовлення, що проводив UAB Gelgotos transportas (Литва).

Фірмою продавцем надано позивачу до оплати попередній рахунок від 20.05.2019 № 6059008 на суму 6069 євро, з яких: вартість транспортного засобу становить 5150 євро, витрати пов`язані із транспортуванням авто організатором аукціону - 380 євро, операційний сбір - 226 євро, збір лізингу країни продавця - 125 євро, реєстраційні документи підготовлені продавцем - 99 євро, витрати пов`язані із участю в аукціоні - 89 євро.

Оплата зазначених сум в загальному розмірі 6069 євро, підтверджується копіями квитанцій про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА №100019485 та № 100019379. Крім того, відповідно до чеку № 528416 від 19.06.2019 позивач поніс витрати на пальне в сумі - 10,95 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 20.06.2019 № UA205090/2019/076043, у якій вартість автомобіля була визначена за основним методом, а саме за фактурною в розмірі 6079,95 євро (а. с. 33).

До митної декларації додано наступні документи (графа 44 та доповнення №1): попередній рахунок № 6059008; ПДВ рахунок - фактуру Серії GA №2019-01476 від 18.06.2019, акт прийому-передачі № 201901476 від 19.06.2019, квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА № 100019485 та №100019379, митну декларацію країни відправлення 19 LTKC0100EK10ED16, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2016 2016 НОМЕР_1 , свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 № НОМЕР_3, чек на підтвердження ціни придбаного пального для транспортування автомобіля № 528416 від 19.06.2019, заяву від 20.06.2019 про здійснення транспортних витрат за доставку автомобіля у сумі 10,95 євро.

Однак, посадовою особою митниці вручено декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, оскільки декларантом заявлено митну вартість на рівні 6079,95 євро, а згідно рахунку фактури № 1872-ВА від 04.06.2019 вартість становить 6069 євро; в технічному паспорті № НОМЕР_2 від 01.04.2016 в графі С зазначений власник транспортного засобу Arval Service lease, а в рахунку фактурі № GA2019-01476 від 18.06.2019 продавцем є UAB Gelgotos transportas. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують митну вартість, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_4, валюта - EUR, вартість - 8000 позивачу запропоновано в 10-денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказано інший власник.

Відповідачем, 20.06.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000551/2.

Підставою для прийняття рішення, як зазначено в останньому, є аргументи аналогічні тим, що були викладені у повідомленні про надання додаткових документів. Крім того, зазначено, що декларант не надав платіжних документів, які засвідчують факт оплати, що містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару та для підтвердження заявленої митної вартості, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, декларацію країни відправлення, рахунки про здійснення платежів третім особам, договір (угода, контракт) із третіми особами. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС № 780 від 28.11.2018 Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку , та спрацюванням системи ризиків АСАУР. … Рівень митної вартості становить 8000 євро .

У зв`язку з прийнятим рішенням, відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00551.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Волинська митниця ДФС, надсилала вимогу, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: рахунки про здійснення платежів третім особам; чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному вказаний інший власник; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові наявні документи, за бажанням декларанта відповідно по п. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та документів подано не було.

Підставою для сумнівів щодо достовірності відомостей про заявлену митну вартість позивачем, слугувало те, що згідно рахунку-фактури № GA 2019-01476 від 18.06.2019 вартість автомобіля становить 6069 євро, проте, згідно квитанції про отримання готівки в сумі 5590 євро № 1000193 в графі Платник зазначено ОСОБА_1, а в графі Оплатив ОСОБА_3 , хоча рахунок стосується угоди, укладеної між UAB Gelgotos transportas та ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, на підтвердження ціни автомобіля, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема, попередній рахунок № 6059008; ПДВ рахунок - фактуру Серії GA №2019-01476 від 18.06.2019, акт прийому-передачі № 201901476 від 19.06.2019, квитанції про отримання готівки від 19.06.2019 серії АА № 100019485 та № 100019379, митну декларацію країни відправлення 19 LTKC0100EK10ED16, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2016 2016 НОМЕР_1 , свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 № НОМЕР_3, чек на підтвердження ціни придбаного пального для транспортування автомобіля № 528416 від 19.06.2019, заяву від 20.06.2019 про здійснення транспортних витрат за доставку автомобіля у сумі 10,95 євро.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно рахунку-фактури № GA 2019-01476 від 18.06.2019 вартість автомобіля становить 6069 євро. Відповідно до квитанції про отримання готівки в сумі 5590 євро № 1000193 в графі Платник зазначено ОСОБА_1, а в графі Оплатив ОСОБА_3 , однак згаданий вище рахунок-фактура стосується взаємовідносин між UAB Gelgotos transportas та ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції зауважує, що документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3 на переказ коштів від імені позивача (покупця) - ОСОБА_1 , за оплату вказаного транспортного засобу не надано.

Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена покупцем вказаного транспортного засобу та особи, яка фактично здійснила оплату транспортного засобу, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна позиція, у подібних правовідносинах, викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 1.380.2019.000630 (№ К/9901/20037/19).

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Волинська митниця ДФС з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 МК України, а тому рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі № 140/2053/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повний тексти складено 03.12.2019.