Постанова

від 26.11.2019 по справі 1.380.2019.000947

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11660/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С.М.,

суддів Улицького В.З., Шавель Р.М.,

за участю секретаря Герман О.В.

представника апелянта Мармуляк С.В.

представника відповідача Мазяр М.Т.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (постановлену головуючим - суддею Карп`як О.О. о 14 год 50 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2019 року) про закриття провадження у справі № 1.380.2019.000947 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Ременівської сільської ради Кам`янка - Бузького району Львівської області від 16.08.2018 № 7 Про розгляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду

зобов`язати Ременівську сільську раду Кам`янка - Бузького району Львівської області повторно розглянути на черговій сесії сільської ради питання затвердження проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0, 1903 га, розташованої в с. Ременів біля вул. Зарічної ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства та прийняти вмотивоване та обґрунтоване нормами чинного законодавства рішення з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні по цій справі;

зобов`язати Ременівську сільську раду Кам`янка - Бузького району Львівської області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня отримання судового рішення;

стягнути з Ременівської сільської ради Кам`янка - Бузького району Львівської області на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати.

03.10.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання до суду першої інстанції про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначає, що орган місцевого самоврядування, відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви таке своє рішення мотивує тим, що у третьої особи вже існує право на частину земельної ділянки на яку претендує позивач. Отже, в даному випадку має місце спір про право.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 заяву представника відповідача про закриття провадження у даній справі - задоволено. Закрито провадження у справі № 1.380.2019.000947 за позовом ОСОБА_2 до Ременівської сільської ради Кам`янка - Бузького району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено позивачу його право на звернення із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття речових прав (права власності) на земельну ділянку, частина якої знаходиться в користуванні іншої фізичної особи, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, котре в силу законодавчих приписів належить до його компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом. Так зокрема вказує на те, що суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності прийнятого Ременівською сільською радою Кам`янка - Бузького району Львівської області рішення від 16.08.2018 № 7 Про розгляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду , котрим фактично повторно відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою. Існуючого речового права або спору такого права у позивача або інших осіб на цю земельну ділянку немає.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, в справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В судовому засіданні представник відповідача, та третя особа заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та надали пояснення. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третю особу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Рішенням Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області № 9 від 01.11.2013 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,20 га в с. Ременів по вул АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

21.08.2014 рішенням № 323 Ременівська сільська рада за результатами розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, площею 0, 1903 га, розташованої в с. Ременів біля вул. Зарічна, призначеної для ведення особистого селянського господарства відмовила позивачу у затвердженні технічної документації з наступних підстав. При внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державній реєстрації ділянки) було виявлено, що згідно кадастрової зйомки її межа заходить на суміжну земельну ділянку ОСОБА_1 , що було упущено при геодезичному встановленні та узгодженню з суміжними землекористувачами меж ділянки, зважаючи на необхідність корегування в технічній документації параметрів згаданої ділянки. Відповідачем було рекомендовано позивачу звернутися в спеціалізовану землевпорядну організацію.

18.03.2015 позивач звернувся із заявою до відповідача про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленні в натурі меж земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства. Начальником Відділу захисту прав громадян, земельних відносин та охорони навколишнього середовища виконавчого апарату Кам`янка-Бузької районної ради Ковалем Т.В. в присутності позивача та землевпорядника Ременівської сільської ради та ОСОБА_1 . 31.05.2015 проведено обстеження земельних ділянок вказаних вище громадян з виїздом на місце та встановлено наступне. Відповідно до актів обмірів земельних ділянок, що підшиті у технічному звіті обміру присадибних ділянок колгоспу 17 вересня с. Ременів Кам`янка-Бузького району Львівської області від 1989 року згідно Акту № 68 за гр. ОСОБА_3 (матір`ю ОСОБА_1 ) рахувалося 0,07 га. Даних про ОСОБА_2 немає по причині відсутності на той час житлового будинку. Згадані дані про земельні ділянки не визначають їх чітких меж та місця розташування. У згаданих актах площі присадибних землекористувачів включають в себе, в тому числі, земельні ділянки в польових землях колгоспу.

Рішенням Ременівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області № 4 від 15.04.2015, розглянувши заяву позивача про затвердженні технічної документації із землеустрою по встановленню в натурі меж земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, позивачу повторно відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви. Повторно рекомендовано позивачу звернутися в спеціалізовану землевпорядну організацію.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом про визнання їх незаконними та скасування. Постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 446/1420/15-а позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено - постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від12.12.2017 у справі № 446/1420/15-а скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

На виконання зазначеного вище рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача.

Рішенням Ременівської сільської ради Кам`янка - Бузького району Львівської області від 16.08.2018 року №7:

відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,1903 га розташованої в селі Ременів біля вулиці Зарічна, призначеної для ведення особистого селянського господарства;

рекомендовано гр. ОСОБА_2 звернутись в спеціалізовану землевпорядну організацію, якою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,1903 га, розташованої в с. Ременів біля АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства для приведення меж цієї ділянки у відповідність до її фактичного використання на місцевості;

визнано гр. ОСОБА_1 землекористувачем земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0, 07 га відповідно до акта №68, що підшитий у технічному звіті обміру присадибних ділянок колгоспу 17 Вересня с. Ременів від 1989 року.

Як зазначалось вище суд першої інстанції закриваючи провадження в цій адміністративній справі виходив з того, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття речових прав (права власності) на земельну ділянку, частина якої знаходиться в користуванні іншої фізичної особи, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин

Разом з цим суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з цим публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як установлено ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності прийнятого Ременівською сільською радою Кам`янка - Бузького району Львівської області зокрема рішення про відмову ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,1903 га розташованої в селі Ременів біля вулиці Зарічна, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Так суд першої інстанції застосував до правовідносин, що виникли, норми Цивільного процесуального кодексу України, зокрема ст. 19 ЦПК України. При цьому ним зроблено помилковий висновок, що справа виникла виключно з цивільних правовідносин, а її предметом є набуття речових прав (права власності) на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що предметом цих правовідносин є дії та результат таких дій відповідача, а саме дії проявилися у винесенні рішення, як результат реалізації відповідачем своїх контрольних функцій у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Крім цього роблячи висновок, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, суд першої інстанції посилається на те, що рішенням Ременівської сільської ради від 16.08.2018 року № 7 також визнано за третьою особою право землекористування на частину такої ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Однак колегії суддів зазначає, що під час судового засідання згідно пояснень представників сторін та ОСОБА_1 встановлено, що останнім у встановленому законом порядку не зареєстровано права власності чи права користування на згадану земельну ділянку, що в свою чергу виключає спір щодо приватного права.

Крім цього суд звертає увагу, що позивачу було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0, 1903 га розташованої в с. Ременів, а ОСОБА_1 в оскаржуваному рішенні визнано законним землекористувачем земельної ділянки площею 0, 07 га, тобто земельної ділянки меншою по площі ніж зазначено позивачем.

Відтак існуючого речового права або спору щодо такого права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судом не встановлено.

Так зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 у справі № 346/2888/16-а у наголошує на тому, що позивачка в своєму позові не порушує питання щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає їй в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес в свою чергу на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Враховуючи наведене вище та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Також колегія суддів звертає увагу про помилковість покликання суду першої інстанції на судову практику, вказану в оскаржуваній ухвалі, оскільки предметом у цих справах власне було оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо прав на землю зокрема:

справа № 184/2470/13-а - оскарження розпорядження районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки та видачу державного акту на прав приватної власності на землю;

справа № 826/631/15 - оскарження розпорядження районної державної адміністрації про передачу земельних ділянок у власність громадян України;

справа № 520/13190/17 - оскарження бездіяльності міської ради щодо непроведення земельних торгів при передачі в оренду земельної ділянки;

справа № 305/550/14-а - оскарження рішення селищної ради про відмову в наданні в оренду земельної ділянки.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про закриття провадження є помилковим.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 1.380.2019.000947 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 03 грудня 2019 року