Постанова

від 25.11.2019 по справі 914/2351/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа № 914/2351/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Орищин Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача за первісним позовом - Жарський І.Р.

від відповідача-1 за первісним позовом - не з`явився

від відповідача-2 за первісним позовом (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 28 серпня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року (підписане 18.06.2019 року), головуючий суддя Ділай У.І., судді: Бортник О.Ю., Манюк П.Т.

у справі № 914/2351/18

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1 Приватного підприємства "ГУД ВУД", м. Львів

до відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Бірки, Львівська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.11.2017 в розмірі 350 000 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Бірки, Львівська область

до відповідача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

про визнання договору поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 недійсним з моменту укладення

В С Т А Н О В И В :

18.12.18 Акціонерне товариство комерційного банку ,,Приватбанк'' звернулось з позовом до Приватного підприємства "ГУД ВУД"' та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.11.2017 в розмірі 350 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "ГУД ВУД" у порушення вимог кредитного договору не повернуло Банку отримані кредитні кошти в сумі 350000,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 поручився за виконання Підприємством умов кредитного договору, Банк просить стягнути заявлену суму боргу солідарно з обох відповідачів на підставі статей 554 та 610 Цивільного кодексу України.

13.02.19 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання договору поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 недійсним з моменту укладення

Зустічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що при укладені спірного договору поруки сторонами не було дотримано вимог частин 1,2,5 ст.205 ЦК України, у звязу із чим позивач за зустрічним позовом вважає підставним відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнати такий договір недійсним.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі №914/2351/18 (головуючий суддя Ділай У.І., судді: Бортник О.Ю., Манюк П.Т.) первісний позов задоволено повністю. Вирішено стягнути солідарно з Приватного підприємства "ГУД ВУД" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 350 000,00 грн заборгованості за кредитом та 5250,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові витрати за зустрічним позовом покладено на ОСОБА_1 . Рішення суду мотивовано тим, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.11.2017, відповідач-1 тим самим приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", які разом із заявою відповідача-1 складають договір банківського обслуговування б/н від 28.11.2017 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору, а відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 також погодився із вказаними Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідача-1, як боржника, за зазначеним договором банківського обслуговування б/н від 28.11.2017 в тому ж обсязі, що і боржник. На виконання зазначеного договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти. Однак, відповідачі свої зобов`язання за укладеними договорами банківського обслуговування та поруки не виконали, кредитні кошти в повному обсязі не повернули, докази на спростування зазначених обставин не надали, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 28.11.2017 в розмірі заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи вищевикладене, встановлення судом першої інстанції факту неналежного виконання відповідачами 1,2 (за первісним позовом) взятих на себе зобовязань щодо повернення коштів, натомість місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.19 у справі №914/2351/18 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 350 000,00 грн. заборгованості за кредитом і 5250,00 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах в частині стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відмовити повністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 просить задоволити. Зокрема, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції статтей 547 та 1055 Цивільного Кодексу України та залишення поза увагою факту ненадання ОСОБА_1 згоди на укладення правочину в електронній формі. Позивачем не доведено підписання зяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.11.2017 відповідачами та використання електронного цифрового цифрового підпису.

Також апелянт наголошує на тому, що згоди на приєднання до угоди-приєднання, розділу 3.2.8 ,,Кредит Куб'' ,,Умов та правил надання банківських послуг'' ним не надавалась.

Судом першої інстанції, на думку апелянта, також не досліджено чи отримав ОСОБА_1 як поручитель повідомлення яке позивач надіслав цінним листом з описом вкладення 15.07.18 про наявність заборгованості у позичальника-ПП ,,ГУД ВУД''.

Окрім того, апелянт наголошує, що не був ознайомлений зі всіма істотними умовами Договору поруки, а відтак не знав про обсяг відповідальності.

Пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Апелянт зазначає, що в даному випадку, відповідач 2 як засновник станом на 28.11.17 не міг відповідати перед кредитором всіма своїми власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Це свідчить про збільшену відповідальність скаржника перед кредитором, а також надає позивачу можливість стягненя в рахунок заборгованості власного майна скаржника. Оскільки, згідно статуту ,,ГУД ВУД'', до компетенції директора відносяться здійснення оперативного керівництва діяльністю підприємства, розпорядження майном та коштами підприємства, вчинення правочинів від імені підприємства, а скаржник як засновник підприємства позбавлений можливості і компетенції впливати на дані функції господарської діяльності ПП ,,ГУД ВУД''. Отже на думку апелянта, відповідач 2 діяв в цілях, що вийшли за межі його господарської діяльності. Крім того, укладений між сторонами спору договір поруки у вигляді електронного правочину, в розумінні Закону України ,,Про електронну комерцію'', а згідно ст.1 цього закону його дія не поширюється на правочин, якщо виконання зобовязання забезпечується особою, яка уклала договір поруки або іншої форми майнового забезпечення, за умови, що така особа діє в цілях, що виходять за межі її господарської діяльності чи незалежної професійної діяльності.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Беручи до уваги вищенаведене, апелянт зазначає, що укладення договору поруки у вигляді електронного правочину з проставленням електронного підпису скаржника та ще й без його згоди на це зумовлює недійсність договору поруки.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання зявився, проти поданої апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у поданому письмовому відзиві на неї (вх № 01-04/6096/19 від 05.10.19). Рішення суду першої інстанції від 11 червня 2019 року вважає законним та обгрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання 25.11.19 не зявився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи з поясненнями, що у звязку із несприятливими погодніми умовами не може вчасно зявитись у судове засідання. (вх. № 01-04/7089/19 від 25.11.19).

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні та звертає увагу на те, що з урахуванням обставин конкретної справи суд може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Окрім того, апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №463/9663/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ ,,Приватбанк'' та ПП ,,ГУД ВУД'' про визнання договору поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 припиненим.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом апелянт обгрунтовує тим, що у вападку винесення Личаківським районним судом м.Львова рішення у справі №463/9663/19 про визнання договору поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 припиненим, відсутніми будуть підстави у Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" звертатись до відповідача 2 як поручителя з позовом у даній справі.

Крім того, як зазначає апелянт, у випадку визнання Личаківським районним судом м.Львова договір поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 припиненим, будуть встановлені обставини, що мають безпосереднє відношення до справи №914/2351/18, а також вплинуть на оцінку доказів у даній справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Беручи до уваги вищенаведене, а також недостатню обгрунтованості підстав для зупинення провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі..

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

28.11.2017 Приватне підприємство "ГУД ВУД" підписав Анкету-Заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (Анкета-заява). Згідно цієї заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання послуги КУБ" (Умови КУБ) та уклав кредитний договір. Анкета-заявка про приєднання до умов та правил надання банківських послуг "КУБ" підписана шляхом накладання електронного цифрового підпису. Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті ПАТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua.

В Анкеті-заяві визначено зокрема такі істотні умови договору: вид кредиту: строковий, розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у про файлі позичальника на сайті kub.pb.ua; строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів; проценти (комісія) за користування кредитом 2% в місяць від поточного розміру кредиту; порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений у п. 1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладення кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов (в редакції чинній на момент подання анкети) визначено, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуги КУБ , а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50 000,00 грн до 1 000 000,00грн.

Строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів. Кошти видані 30.11.2017, отже строк повернення кредиту в повному обсязі - 30.11.2018, при цьому сторони погодили, що повернення тіла кредиту здійснюється щомісячним погашенням протягом 12 місяців рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів. ( п. п. 1.3, 1.5 Заяви)

30.11.2017 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 350000,00 грн.

Вищенаведене підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 та меморіальним ордером № HSAV0B65N1 від 30.11.2017 на суму 350000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань позивач уклав з відповідачем-2: ОСОБА_1 договір поруки №РOR1511878060223 від 28.11.2017.

Відповідно до п. 1.2 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору, поручитель з умовами "Угоди 1" ознайомлений.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладених Кредитного договору та Договору поруки в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (Анкета-заява) від 28.11.2017.

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1.3 Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.

Згідно п. 1.5 Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1.3 Умов, клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені у заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі.

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов (в редакції чинній на момент подання анкети) сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.При цьому, остаточне повернення кредиту позичальник зобов`язаний здійснити в строк до 28.11.2017.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Позичальник частково виконав зобов`язання в частині сплати заборгованості по кредиту, процентам та комісії, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

Однак, обов`язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачем-1 своєчасно та в повному обсязі не був виконаний, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 350000,00грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Враховуючи вищезазначене, станом на дату прийняття рішення обов`язок по поверненню кредитних коштів у повному обсязі настав, заборгованість по кредиту в розмірі 350000,00грн клієнта перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та клієнтом не спростована, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача (за первісним позовом) є обґрунтованими та підставно задоволені судом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки №РOR1511878060223 від 28.11.2017, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків. До матеріалів справи також долучено копію письмової згоди дружини ОСОБА_1 на укладення спірного договору поруки.

Пунктом 1.3 договору поруки №POR1511878060223 від 28.11.2017 передбачено, що поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя, безпосередньо на права та обов`язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов`язань не впливає, оскільки зобов`язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 17.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно із ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис (чинному на момент підписання спірного договору поруки), електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Як зазначено в ст. 7 Закону України Про електронний цифровий підпис (чинному на момент підписання спірного договору поруки), підписувач зобов`язаний зберігати особистий ключ у таємниці та має право оскаржити дії чи бездіяльність центру сертифікації ключів у судовому порядку.

До матеріалів справи долучено копію повідомлення, яке позивачем надіслано цінним листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 15 липня 2018 року та в якому зазначено про наявність заборгованості у позичальника: ПП ГУД ВУД . Вказане повідомлення надіслано ОСОБА_1 як поручителю з вимогою оплатити заборгованість.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення апелянта про відсутність його згоди на укладення спірного правочину (договору поруки) колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази, що спірний договір поруки підписаний цифровим підписом без його відома. Натомість, як вбачається з копії договору поруки, його підписав відповідач 2 шляхом проставлення електронного підпису, час накладення ЕЦП-28.11.17, 16:31:47. Дійсність зазначеного електронного підпису була обєктом перевірки, якою встановлено, що зазначений підпис є вірним та належить ОСОБА_1 , час складання ЕЦП 28.11.17. Видавець сертифікату ПАТ КБ ,,Приватбанк'' дата закінчення дії-28.11.18р. Стосовно посилань апелянта, що власник не відповідає своїм майном за зобов`язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника слід зазначити, що позивач за зустрічним позовом підмінює поняття володіння корпоративними правами та поняття поруки як виду забезпечення виконання зобов`язання . При цьому це не є тотожні поняття, оскільки корпоративні права належать до майнової основи господарювання, за яким особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття такого права, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Натомість порука за своєю правовою природою походить із зобов`язального права. Тобто договір поруки розглядається як договірне зобов`язання, сторонами яких є лише боржник, кредитор і поручитель та відповідно зобов`язання (договір) поруки за своєю природою є додатковим (акцесорним) до основного зобов`язання (договору), в якому є свої кредитор та боржник. Причому поручитель (боржник) у зобов`язанні (договорі) поруки забезпечує виконання зобов`язання боржника перед кредитором за основним зобов`язанням. При цьому варто звернути увагу на те, що згідно з статтею 511 ЦК України зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора лише у випадку, якщо це передбачено договором.

В даній справі за умовами спірного договору поруки ОСОБА_1 відповідає перед кредитором (позивачем за первісним позовом) за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції на дату відступлення в статутному капіталі ПП ГУД ВУД 100% частки ОСОБА_1 було відомо про укладення договору поруки, взяті зобов`язання за цим правочином та наслідки невиконання кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Частина 1 ст. 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з п. 1.2. Договору поруки сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідач-2 (за первісним позовом) самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідачі-1,2 (за первісним позовом) своїх зобов`язань не виконали, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 28.11.2017 в розмірі заявлених до стягнення позивачем суми основного боргу (тіла кредиту) та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі ,,Серявін та інші проти України'' зауважив, що згідно з його уставленою практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обгрунтованості рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі ,,Трофимчук проти України'' Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обгрунтовувати своє рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно присуджено до солідарного стягнення з відповідачів судовий збір у розмірі 5250,00 грн., оскільки чинним законодавством не передбачено солідарного обов`язку боржників щодо сплати судових витрат, в тому числі і судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року у справі №914/2351/18 в частині солідарного стягнення судового збору в розмірі 5250,00 грн., виклавши пункти 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ГУД ВУД" (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, ідентифікаційний код 37288901) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 350 000,00 грн заборгованості за кредитом.

Стягнути з Приватного підприємства "ГУД ВУД" (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, ідентифікаційний код 37288901) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 2 625,00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 2 625,00 грн. судового збору".

В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року у справі №914/2351/18 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в такій редакції:

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ГУД ВУД" (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, ідентифікаційний код 37288901) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 350 000,00 грн. заборгованості за кредитом.

Стягнути з Приватного підприємства "ГУД ВУД" (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, ідентифікаційний код 37288901) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 2 625 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 2 625 грн. судового збору. .

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2019 року у справі №914/2351/18 залишити без змін.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/2351/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 02 грудня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Орищин Г.В.