Рішення

від 25.11.2019 по справі 909/709/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/709/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України Карпатського національного природного парку

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс"

про витребування земельних ділянок

за участю:

від прокуратури: Гоголь В. В.

від позивача, Карпатського національного природного парку: Івасюк Г. М.

від відповідача: Удудяк Н. М.

ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України Карпатського національного природного парку до ТОВ "Турінвест-Сервіс" про витребування земельних ділянок: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га, що розташовані за адресою с. Татарів Яремчанської міської ради вул. Незалежності у користь держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку. При цьому позивач просить встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "Турінвест-Сервіс" на земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га в с. Татарів Яремчанської міської ради по вул. Незалежності. Ухвалою суду від 10.07.2019 позовну заяву № 04-2433-19-вих.19 від 27.06.2019 (вх. № 13047/19 від 05.07.2019) залишено без руху. Зобов`язано заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду належні докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (опис вкладення в цінний лист) та належним чином засвідчені копії рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 189-3/2001 від 27.12.2001 та державного акту на право постійного користування землею І-ІФ № 002770. Одночасно, вказано на те, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 26.07.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 22.08.2019; учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; зобов`язано позивача подати суду для огляду в судове засідання оригінали документів, долучених до позовної заяви.

16.08.2019 до суду від відповідача надійшли: заява про продовження процесуальних строків № 15-08-19/04 від 16.08.2-019 (вх. № 14195/19), в якій останній просить продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву до вирішення питання про закриття провадження у справі та заява про закриття провадження у справі № 14-08-19/03 від 14.08.2019 (вх. № 16262/19).

Ухвалою суду від 22.08.2019 підготовче засідання відкладено на 19.09.2019, зобов`язано сторін вчини ряд дій.

18.09.2019 до суду, електронною поштою без ЕЦП, від Надвірнянської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення до заяви про закриття провадження у справі (супровідний лист № 01-2057вих.19 від 17.09.2019: вх. № 15967/19).

19.09.2019 до суду від відповідача надійшли докази направлення заяви про закриття провадження у справі позивачу та Надвірнянській місцевій прокуратурі (супровідний лист № 19-09-19/03 від 19.09.2019, вх. № 15997/19).

Ухвалою суду від 19.09.2019 постановлено в задоволенні заяви ТОВ "Турінвест-Сервіс" про закриття провадження у справі № 14-08-19/03 від 14.08.2019 (вх. № 16262/19 від 16.08.2019) - відмовити; продовжити відповідачу строк для подачі відзиву на позов до 10.10.2019; продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 24.10.2019; відкласти підготовче засідання у справі на 22.10.2019.

15.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 09-10-19/01 від 09.10.2019 (вх. № 17599/19).

22.10.2019 до суду від відповідача надійшли:

- клопотання б/н від 21.10.2019 (вх. № 18106/19) про долучення доказів, а саме інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки та копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4;

- клопотання б/н від 21.10.2019 (вх. № 18108/19) про встановлення додаткового строку для подання доказів, а саме для подання висновку земельно-технічного експертного дослідження;

- заява б/н від 18.10.2019 (вх. № 18112/19) про застосування строків позовної давності;

- клопотання б/н від 21.10.2019 (вх. № 20347/19) про призначення судової експертизи з питань землеустрою.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2019, розглянуто клопотання про призначення судової експертизи, заслухано позицію сторін з даного приводу та прийнято рішення про відмову в його задоволенні та оголошено перерву до 25.10.2019, про що зазначено у протоколі судового засідання від 22.10.2019. Судом також зазначалось, що підстави відмови в задоволенні клопотання буде викладено в процесуальному документі.

23.10.2019 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 23.10.2019 (вх. № 18336/19) про визнання обставини встановленою, в якій останній просить визнати встановленою обставину відсутності у Карпатського національного природного парку права постійного користування землею на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ІФ № 002770 від 29.12.2001.

23.10.2019 до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву № 22-10-19/03 від 22.10.2019 (вх. № 18337/19), а саме попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які відповідач поніс та очікує понести, у зв`язку з судовим розглядом даної справи.

25.10.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.10.2019 (вх. № 18504/19 від 25.10.2019) про долучення доказів, а саме висновку експертного дослідження № ЕД-19/109/30-7ЗТ/19 від 24.10.2019.

В судовому засіданні 25.10.2019 представник Карпатського національного природного парку надав суду для огляду оригінал державного акту на право постійного користування землею І-ІФ № 002770 від 29.12.2001 (4133,32 га землі в межах згідно з планом землекористування на території Яблуницької сільської ради), який видано Карпатському національному природному парку.

Судом встановлено, що долучена позивачем до позовної заяви копія державного акту відповідає оригіналу.

Ухвалою суду від 25.10.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" б/н від 23.10.2019 (вх. № 18336/19 від 23.10.2019) про визнання обставини встановленою залишено без розгляду; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2019. Крім того, в даній ухвалі наведено мотиви відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В судовому засіданні 11.11.2019 прокурором відділу прокуратури Івано-Франківської області подано клопотання б/н від 11.11.2019 (вх. № 22209/19) про заміну первісного позивача правонаступником. Зокрема, прокурор просить замінити Міністерство екології та природних ресурсів України на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

Ухвалою суду від 11.11.2019 вищевказане клопотання прокурора задоволено, замінено Міністерство екології та природних ресурсів України правонаступником на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

В судовому засіданні 11.11.2019 оголошено перерву до 25.11.2019.

25.11.2019 до суду від відповідача надійшла заява № 25-11-19/01 від 25.11.2019 (вх. № 20550/19), в якій вказано про його намір подати суду докази, що підтверджують понесені ним витрати, у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги протягом п`яти днів з моменту проголошення судового рішення по справі.

В судових засіданнях 11.11.2019 та 25.11.2019 прокурором, представником Карпатського національного природного парку та представником відповідача висловлено свої правові позиції щодо даного спору.

Представник прокуратури та Карпатського національного природного парку позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вказавши при цьому на те, що спірні земельні ділянки, які Татарівською сільською радою були передані у приватну власність ОСОБА_4 , і які вибули з постійного користування Карпатського НПП не з його волі у протиправний спосіб і в послідуючому були відчужені ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10.03.2010, підлягають витребуванню від набувача. Наведені факти не потребують доказування в силу ст. 75 ГПК України, так як встановлені рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012, яке залишено без змін після касаційного перегляду. Оскільки в подальшому ці земельні ділянки кілька разів відчужувались, з урахуванням вимог ст. 388 ЦК України прокурором заявлено віндикаційний позов.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказавши на те, що:

- обставини, встановлені рішенням суду у справі № 0917/761/2012 не можуть братись до уваги, як такі, що не потребують доказування, оскільки ТОВ "Турінвест-Сервіс" не являвся стороною у наведеній вище справі;

- судовим рішенням у справі № 5010/1325/2012-Пз-16/51 встановлено: недоведеність того, що спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду чи перебування їх у постійному користуванні Карпатського національного природного парку; факт відсутності відомостей про державну реєстрацію державних актів на право постійного користування земельних ділянок парку;

- земельна ділянка кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 віднесена до земель сільськогосподарського призначення, а земельна ділянка кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 - до земель житлової та громадської забудови, про що свідчать висновки Яремчанського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 16.10.2007 та від 12.06.2009;

- при виготовленні проектів землеустрою Карпатським національним парком 11.10.2007 було видано довідку про те, що земельна ділянка кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 не відносяться до земель парку, а належить до земель Татарівської селищною ради.

Міністерство енергетики та захисту довкілля України не скористалося правом на участь в судових засіданнях його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників даної справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

Рішенням Яремчанського міського суду від 14.05.2014 у справі № 0917/761/2012 відмовлено в задоволенні позову прокурора м. Яремче в інтересах Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсними: рішення Татарівської сільської ради від 25.10.2007 № 60-18/2007 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1512 га в с. Татарів по вул. Незалежності; рішення Татарівської сільської ради від 27.08.2009 № 119/36/2009 в частині затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4; рішення Татарівської сільської ради від 26.11.2009 № 126/38/2009 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га; виданих ОСОБА_4 . 10.12.2007 р. державного акта серії ЯЕ № 843433 на право власності на земельну ділянки площею 0,1512 га та 26.01.2010 державного акта серії ЯИ № 913627 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, які розташовані в с. Татарів по вул. Незалежності Яремчанської міської ради Івано-Франківської області; повернення земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий № 2611091201:13:015:0101 та земельної ділянки площею 0,1512 га, кадастровий № 2611091201:13:014:0026 з чужого незаконного володіння Карпатському національному природному парку.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012 вищевказане рішення суду першої інстанції від 14.05.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до Татарівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсними: рішення 18 сесії Татарівської сільської ради від 25.10.2007 № 60-18/2007 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1512 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд; рішення 36 сесії Татарівської сільської ради від 27.08.2009 № 119/36/2009 року щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_4 ; рішення 38 сесії Татарівської сільської ради від 26.11.2009 № 126/38/2009 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га. Визнано недійсними видані ОСОБА_4 державні акти серії ЯЕ № 843433 від 10.12.2007 та ЯИ № 913627 від 26.01.2010 на право власності на земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, розташовані по вул. Незалежності в с . Татарів Яремчанської міської ради. Витребувано у ОСОБА_3 та зобов`язано повернути Карпатському національному природному парку земельні ділянки загальною площею 0,4012 га, загальною вартістю 156507 грн 41 коп., розташовані по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради кадастрові номера яких №2611091201:13:015:0101 та №2611091201:13:014:0026.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступні факти:

- земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, які розташовані по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради складають єдиний масив та відносяться до кварталу № 13, виділу № 2 Яблуницького ПНДВ Карпатського національного природного парку та належать до земель природно-заповідного призначення, про що свідчать державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 та надана прокуратурою схема, виконана в липні 2014 року ДП "Карпатигеодезкартографія" в результаті накладання відомостей геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП і спірних земельних ділянок;

- Карпатський національний природний парк створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 376 від 03.06.1980, п. 2 якої затверджено межі парку згідно додатку до постанови. Приймально-передавальними актами від 19.10.1981 землі від колишніх землекористувачів були передані Карпатському національному природному парку. Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 254 від 19.10.1981 межі Карпатського національного природного парку впорядковано з врахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року;

- передача земель та встановлення меж Карпатського національного природного парку проведено з дотриманням діючого на той час Земельного Кодексу УРСР, затвердженого законом УРСР від 08.07.1970. В подальшому у 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського національного природного парку, в ході проведення якої межі Карпатського національного природного парку було погоджено із сільськими радами усіх населених пунктів Яремчанської міської ради, що підтверджується відповідним актом від 22.10.2001, який серед інших посадових осіб підписано й колишнім Татарівським сільським головою ОСОБА_8;

- рішенням Яремчанської міської ради № 189-3/2001 від 27.12.2001 "Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку" затверджено межі території Карпатського національного природного парку. На підставі даного рішення Карпатському національному природному парку було видано державний акт серії І-ІФ № 002771 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5430,44 га в межах згідно з планом на території Татарівської сільської ради для природно-заповідного використання. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000003. Правомірність рішення встановлено Господарським судом Івано-Франківської області у справі № П-9/102 (рішення від 10.11.2009);

- при прийнятті Татарівською сільською радою рішень щодо питань передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,25 га та 0,1512 га були порушені норми Земельного кодексу України, що стало підставою для визнання недійсними таких рішень та виданих державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки;

- спірні земельні ділянки, які Татарівською сільською радою були передані у приватну власність ОСОБА_4 , і які вибули з постійного користування Карпатського національного природного парку не з його волі у протиправний спосіб і в послідуючому були відчужені ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10.03.2010, підлягають витребуванню від набувача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 касаційні скарги ОСОБА_3 - Удудяк Н. М. та Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відхилено, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 залишено без змін.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.08.2018 у справі № 354/225/16-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах від 18.09.2018 поновлено Керівнику Надвірнянської місцевої прокуратури пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2016 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області, у справі № 0917/761/2012 про витребування у ОСОБА_3 та повернення Карпатському національному природному парку земельних ділянок, розташованих в с. Татарів, Яремчанської міської ради з кадастровими номерами: 2611091201:13:015:0101 та 2611091201:13:014:0026.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, саме в ході ознайомлення Надвірнянською місцевою прокуратурою з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що вищевказані земельні ділянки відчужені та перебувають у власності юридичної особи.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельні ділянки кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га:

- передані ОСОБА_3 у власність ТОВ "Т.Б.С.-Інвест" (номери запису про право власності 3912531 та 3908934 від 18.12.2013);

- передані ТОВ "Т.Б.С.-Інвест" у власність ТОВ "Інвестбуд-Сервіс" (номери запису про право власності 16016762 та 15985328 від 17.08.2016);

- передані ТОВ "Інвестбуд-Сервіс" у власність ТОВ "Турінвест-Сервіс" (номер запису про право власності 23088165 від 25.10.2017).

Суд вважає заявлені заступником керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України Карпатського національного природного парку вимоги обґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 Земельного кодексу України).

Як вказує ч. 1 ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу .

Частинами 1-3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Земельні ділянка, які розташовані по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради (площею 0,2500 га, кадастровий № 2611091201:13:015:0101; площею 0,1512 га, кадастровий № 2611091201:13:014:0026) належать до земель природно-заповідного фонду. Право постійного користування цими земельними ділянками закріплено за Карпатським національним природним парком.

Дані факти підтверджує державний акт на право постійного користування серії І-ІФ № 002770 від 29.12.2001, а також судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 0917/761/2012.

Частина 4 ст. 75 ГПК України вказує на те, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведені вище правові норми слід зробити висновок про те, що спірні земельні ділянки є власністю Українського народу.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 1 ст. 388 ЦК України).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, захист права особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-67 цс 15.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Факти того, що спірні земельні ділянки є державною власністю та відносяться до категорії земель природно-заповідного призначення, які перебувають у постійному користуванні Карпатського національного парку, і які вибули з постійного користування парку не з його волі у протиправний спосіб і в послідуючому були відчужені ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу, підлягають витребуванню від набувача встановлено рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015, що в силу ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

ОСОБА_3 , як набувач спірних земельних ділянок, на виконання вищевказаного судового рішення у справі № 0917/761/2012 повинен був повернути земельні ділянки Карпатському національному природному парку.

Однак, судове рішення у справі № 0917/761/2012 не виконано та на сьогоднішній день не може бути виконаним, у зв`язку з відчуженням ОСОБА_3 спірних земельних ділянок.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вказує на неодноразове відчуження земельних ділянок, а саме: ОСОБА_3 - у власність ТОВ "Т.Б.С.-Інвест; ТОВ "Т.Б.С.-Інвест" - ТОВ "Інвестбуд-Сервіс; ТОВ "Інвестбуд-Сервіс" - ТОВ "Турінвест-Сервіс".

При цьому, варто зазначити, що кінцевим бенефінціарним власником ТОВ "Т.Б.С.-Інвест", ТОВ "Інвестбуд-Сервіс" та ТОВ "Турінвест-Сервіс" є ОСОБА_3 .

Факт того, що спірні земельні ділянки перебувають на даний час у ТОВ "Турінвест-Сервіс" відповідачем не заперечується.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов`язання повернути все одержане за договором.

Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 ст. 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі").

За таких обставин, суд вважає, що позивачем вірно визначено реальний спосіб захисту прав держави.

Варто також зазначити, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Тобто, в даному випадку не підлягають визнанню недійсними правочини, які стали підставою неодноразового відчуження земельних ділянок.

Посилання відповідача на те, що обставини встановлені рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012 потребують повторного доведення, з тих підстав, що ТОВ "Турінвест-Сервіс" не був учасником справи, не беруться судом до уваги зважаючи на те, що по-перше відповідачем не доведено протилежних обставин, які встановлені рішенням, по-друге рішення стосувалось прав ОСОБА_3 , який на даний момент являється кінцевим бенефіціарним власником (контролером) засновника ТОВ "Турінвест-Сервіс", який без достатніх на те правових підстав кілька разів відчужив земельні ділянки, витребування яких в порядку віндикації є предметом даного спору. Більше того, представником як ОСОБА_3 так і ТОВ "Турінвест-Сервіс" є одна і та ж уповноважена особа.

Твердження відповідача про наявність документів Карпатського національного природного парку про те, що спірні земельні ділянки не відносяться до його земель спростовуються наведеними судом обставинами у постанові Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.10.2012.

Обставини встановлені судовим рішення у справі № 5010/1325/2012-Пз-16/51 не потребують доведення, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у даній справі. З цих же міркувань відсутні підстави для дослідження та оцінки поданих відповідачем проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 , висновок експертного дослідження та способів відчуження спірних земельних ділянок ОСОБА_3 (фізичною особою, від імені ТОВ "Т.Б.С.-Інвест", ТОВ "Інвестбуд-Сервіс, де останній являється кінцевим бенефінціарним власником).

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Суд, розглянувши заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Цивільним кодексом України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Пунктом 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За наслідками розгляду даної справи судом встановлено факт порушення права держави, за захистом якого звернувся заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в її інтересах в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України Карпатського національного природного парку.

Суд зазначає, що позовна давність не може поширюватися на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння внаслідок наявності триваючого правопорушення. Власник може пред`явити віндикаційний позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, за умови існування на час його подання порушення прав власника.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16.

Варто зазначити, що позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України).

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника.

Як наслідок, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 916/4433/14.

При вирішенні питання про застосування позовної давності судом взято до уваги перш за все той факт, що спірні земельні ділянки відносяться до природно-заповідного фонду, є власністю Українського народу. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про повернення земель природно-заповідного фонду в державну власність, яка вибула з її власності незаконно. Справа становить "суспільний", "публічний" інтерес.

З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку слід застосувати практику Верховного Суду, якою відступлено від загальної правової позиції, сформованої ним на даний момент.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Беручи до уваги характер заявленого позову суд вважає за необхідне встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення слугуватиме підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "Турінвест-Сервіс" на земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га в с. Татарів Яремчанської міської ради по вул. Незалежності.

Як вказують ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідач заявлені вимоги не спростував.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 118, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерство енергетики та захисту довкілля України Карпатського національного природного парку до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" про витребування земельних ділянок - задоволити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" (вул. Л. Ребета, 8 Б, м. Івано-Франківськ,76018; ідентифікаційний код 41336835) земельну ділянку кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га, що розташована за адресою с. Татарів Яремчанської міської ради вул. Незалежності у користь держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку (вул. Василя Стуса, 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500; ідентифікаційний код 05509323).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" (вул. Л. Ребета, 8 Б, м. Івано-Франківськ,76018; ідентифікаційний код 41336835) земельну ділянку кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га, що розташована за адресою с. Татарів Яремчанської міської ради вул. Незалежності у користь держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку (вул. Василя Стуса, 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500; ідентифікаційний код 05509323).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "Турінвест-Сервіс" на земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101 площею 0,25 га та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 площею 0,1512 га в с. Татарів Яремчанської міської ради по вул. Незалежності.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" (вул. Л. Ребета, 8 Б, м. Івано-Франківськ,76018; ідентифікаційний код 41336835) на користь Прокуратури Івано-Франківської області на р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483 - 5763 грн 00 коп. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.12.2019.

Суддя Т. В. Стефанів