Постанова

від 12.11.2019 по справі 10/110б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 10/110б

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участі секретаря судового засідання Озерчук М. М.

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на ухвалу Господарського суду Луганської області (суддя Б. В. Яресько) від 21.01.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Л. І. Бородіна, судді: О. В. Плахов, Н. О. Мартюхіна) від 07.05.2019

за заявою Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області

до Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький приладобудівний завод"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - не з`явився,

представник боржника - не з`явився,

представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях - Скороход Р. В.,

представник Фонду державного майна України - Ковтяга О. В.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 12.05.2003 Господарський суд Луганської області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький приладобудівний завод" (далі - Боржник) за заявою Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

1.2. 24.11.2013 Господарський суд Луганської області ухвалив відкрити щодо Боржника процедуру санації та призначити керуючим санацією арбітражного керуючого Балабу М. О.

1.3. 30.01.2014 Господарський суд Луганської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити процедуру ліквідації строком на 12 місяців - до 30.01.2015. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Льовіна А. П.

1.4. 28.11.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області (далі - Фонд) подало клопотання про припинення провадження у цій справі.

1.5. Клопотання мотивовано тим, що Держава Україна в особі Фонду є власником пакета акцій Боржника в розмірі 55,778 % від статутного капіталу цієї особи, а 10.07.1995 Фонд державного майна України ухвалив рішення № 39-ДП 121 "Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта", згідно з яким надано дозвіл на приватизацію майна Боржника, що перебуває у загальнодержавній власності.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 21.01.2019 Господарський суд Луганської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019) про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 508 593 грн 46 коп., здійснення відшкодування витрат за підсумками процедур санації, ліквідації на загальну суму 167 514 грн 74 коп., стягнення з Боржника на користь арбітражного керуючого Льовіна А. П. грошової винагороди в сумі 508 593 грн 46 коп. та відшкодування витрат в сумі 167 514 грн 74 коп. з видачею наказу, а також про припинення провадження у справі.

2.2. Рішення судів мотивовані існуванням підстави для припинення провадження у справі про банкрутство Боржника з огляду на те, що Держава Україна в особі Фонду є власником пакета акцій Боржника в розмірі 55,778 % від статутного капіталу цієї особи, а 10.07.1995 Фонд ухвалив рішення у формі наказу № 39-ДП 121 "Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта" щодо приватизації Боржника, докази скасування якого відсутні, а також з урахуванням прямої вказівки закону (пункт 4-3 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення провадження у справах про банкрутство боржників, якими є господарські товариства, більше ніж 50 % акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

У частині затвердження звіту про нарахування та виплату ліквідатору грошової винагороди і витрат за підсумками роботи у процедурах санації та ліквідації Боржника суди виходили з того, що відповідно до Закону про банкрутство існують підстави для задоволення цього клопотання ліквідатора, яке подане у встановлених законом порядку та строк. Покладення цих витрат на Боржника обґрунтоване затвердженням ухвалою від 23.02.2015 джерел оплати винагороди та послуг ліквідатора, у тому числі за рахунок коштів, наявних у Боржника.

2.3. Погодившись із цими висновками місцевого суду, апеляційний суд додав, що згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 № 343 Боржник включений до переліку відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році.

3. Установлені судами обставини

3.1. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 № 343 "Про затвердження переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році" затверджено переліки об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році, згідно з додатками № 1 - 5.

У додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 № 343 визначений Перелік відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році, до якого увійшов Боржник.

Наказом Фонду державного майна України від 10.07.1995 № 39-ДП "Про прийняття рішення про приватизацію" видано дозвіл на приватизацію об`єкта, що перебуває у загальнодержавній власності Боржника (том 7, аркуш справи 48; том 15, аркуш справи 103).

Згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів № 1663 про стан особового рахунку депонентом - власником 55,77801 % акцій Боржника є Держава Україна в особі Фонду державного майна України (том 7, аркуш справи 47; том 15 аркуш справи 104).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 28.05.2019 Головне управління ДФС у Луганській області (що є правонаступником кредитора Боржника - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, ухвала від 21.05.2018) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Суди ухвалили передчасне рішення про закриття провадження у цій справі на підставі неналежних доказів, оскільки Фонд надав суду неактуальні на час ухвалення оскаржуваних рішень відомості щодо частки (кількості акцій) держави у статутному фонді Боржника з огляду на відомості щодо особового рахунку емітента Боржника станом на 23.12.2008, які не підтверджують ту обставину, що частка Держави Україна в статутному капіталі Боржника станом на час розгляду справи перевищує 50 %.

5.2. Суди не з`ясували обставини щодо дотримання порядку приватизації державного майна - Боржника та неналежним чином застосували до спірних правовідносин норми статей 11, 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" в редакції від 04.03.1992, чинній на час ухвалення щодо Боржника рішення про приватизацію, і не врахували, що згідно з цими нормами встановлена вимога про обов`язкову публікацію інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта як істотна умова порядку приватизації державного майна.

6. Позиція Фонду, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. Касаційна скарга не містить посилань на неправильне застосування або порушення судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень.

6.2. Скаржник не спростував чинності наказу Фонду державного майна України від 10.07.1995 № 39-ДП "Про прийняття рішення про приватизацію".

7. Обґрунтування передання справи на розгляд палати

7.1. Ухвалою Верховного Суду 31.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ініціюючого кредитора на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 справу з касаційною скаргою ініціюючого кредитора передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через необхідність вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від правових позицій щодо підстав для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з рішенням про приватизацію боржника, викладених у справах № 905/338/15 та № 1/17-3666-2011, та з метою дотримання Судом єдності правових позицій з огляду на таке.

7.3. У справах № 905/338/15 та № 1/17-3666-2011 Верховний Суд, керуючись імперативними приписами пункту 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, погодився із висновками в рішеннях судів попередніх інстанцій у цих справах про існування підстав для задоволення клопотання про припинення провадження у справах про банкрутство боржників у зв`язку з наявним рішенням про приватизацію кожного із боржників.

8. Розгляд справи палатою

8.1. 30.09.2019 Суд ухвалив справу № 10/110б прийняти до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо наслідків ухвалення рішення про приватизацію боржника

9.1. Частиною другою статті 11 ГПК України визначено обов`язок господарського суду здійснювати розгляд справ відповідно до законів України.

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Правовідносини, що виникають у зв`язку з відкриттям, здійсненням та припиненням/закриттям провадження у справі про банкрутство, врегульовані нормами спеціального Закону про банкрутство.

9.2. За змістом наведених норм Суд дійшов висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що послідовно викладається стосовно пріоритетного застосування норм Закону про банкрутство у справах про банкрутство у постановах від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

9.3. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство встановлено, що провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство був доповнений, зокрема, пунктом 4-3 згідно з пунктом 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна".

9.4. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

9.5. Отже, враховуючи наведений порядок нормотворення, що відбувся у зв`язку з внесенням змін до Закону про банкрутство, Суд дійшов висновку, що положення пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство не є самостійною підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки зазначений розділ доповнений цим пунктом згідно з пунктом 10 розділу V "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою реалізації норми частини п`ятої статті 12 цього закону.

А тому норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про банкрутство та є достатньою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні пункту 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

9.6. Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 11.10.2018 у справі № 1/17-3666-2011, від 20.06.2019 у справі № 910/3406/18, від 16.10.2019 у справі № 905/338/15.

9.7. Порядок прийняття рішення про приватизацію передбачений нормами статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Водночас нормами пункту 3 розділу V "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону встановлено, що акти Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють до затвердження Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України відповідних актів, передбачених цим Законом.

9.8. Отже, з урахуванням висновків, викладених у пункті 9.7 цієї постанови, для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом на підставі поданих сторонами доказів у справі обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано частки акцій цього боржника, що перевищує 50 % акцій, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.

Винятком з цього правила є боржники, що ліквідуються за рішенням власника.

Обставини здійснення процедури приватизації об`єкта боржника законодавцем до уваги не беруться.

Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2) щодо необхідності з`ясування обставин дотримання порядку приватизації державного майна - Боржника для вирішення питання про існування підстав для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

У зв`язку з викладеним відсутні підстави відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати - в постановах у справах № 905/338/15 та № 1/17-3666-2011.

Щодо корпоративної частки Держави Україна у статутних капіталах підприємств, господарських товариств

9.9. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях ГПК України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і жодним іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.10.2018 у справі № 1/17-3666-2011.

9.10. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 12 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

Реєстр формується Фондом державного майна України за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Користувачами Реєстру є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни. Доступ до даних Реєстру здійснюється відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", у тому числі шляхом оприлюднення у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

9.11. Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 (далі - Положення), реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем.

Пунктом 7 Положення передбачено, що реєстр складається з адресно-довідкової та інформаційної частини.

Адресно-довідкова частина містить ідентифікаційний код та повне найменування підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів, відомості про їх місцезнаходження, вид діяльності, організаційну форму господарювання, належність до сфери управління органу, уповноваженого управляти об`єктами державної власності, державну реєстрацію (перереєстрацію).

Адресно-довідкова частина формується на базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Інформаційна частина формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету.

Інформаційна частина містить відомості про засновників підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких акції (частки, паї) належать державі, та про балансоутримувачів, стан приватизації (корпоратизації), монопольне становище, стратегічне значення, фінансові (бухгалтерські) та статистичні показники, відомості про філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, розмір корпоративних прав держави, розмір земельних ділянок та площу забудови для об`єктів нерухомого майна, тип, найменування та вартість цього майна тощо.

9.12. За змістом наведених норм інформація щодо корпоративних прав держави - акції (частки, паї) у статутних капіталах підприємств, господарських товариств, які належать державі, що внесена та міститься у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, є публічно доступною для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян інформацією, оприлюднюється у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, що здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру, а тому з огляду на її зміст та порядок внесення до цього Реєстру (пункт 9.11) закон не вимагає підтвердження додатковими доказами розміру частки корпоративних прав держави у статутних капіталах підприємств, господарських товариств.

9.13. Дійшовши такого висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) щодо неактуальності відомостей про частку (кількість акцій) держави у статутному фонді Боржника, наданих у справі та оприлюднених у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

9.14. Ураховуючи викладене та беручи до уваги висновки щодо змагальності та обов`язку доказування у господарському процесі (пункт 9.10), а також встановлені судами та не спростовані скаржником (зокрема в порядку, передбаченому нормами статті 12 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Положення) обставини щодо ухвалення Фондом державного майна України рішення про приватизацію Боржника, яке не скасоване (у формі наказу від 10.07.1995 №39-ДП "Про прийняття рішення про приватизацію"), щодо розміру в 55,77801 % належних Державі Україна в особі Фонду державного майна України акцій Боржника, щодо включення Боржника до переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році, який затверджено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 № 343 "Про затвердження переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році" (додаток № 1), Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про існування підстав для припинення провадження у справі про банкрутство Боржника відповідно до прямої вказівки закону - частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

9.15. Отже доводи скаржника щодо передчасності та неправомірності припинення провадження у справі про банкрутство Боржника не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

9.16. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства та встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у справі № 10/110б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді О.О. Банасько

В.В. Білоус

С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук

К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко