Ухвала

від 04.12.2019 по справі 199/6479/18

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6479/18

(1-в/199/323/19)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі заяву ОСОБА_4 про зняття арешту на квартиру.

В С Т А Н О В И В:

В межах кримінального провадженні №42015040030000033, яке надійшло з Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, заявник ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зняття арешту на квартиру.

Свою вимогу ОСОБА_4 обґрунтовує тим,що,далі мовоюоригінала,необхідно «зняти арешт на квартиру яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на яку помилково був накладений арешт за ухвалою провадження № 1 кс 199/1308/18, справа № 199/550/18, видана 26.07.2018 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, так як кв. АДРЕСА_2 . В 2005 році так само помилково був накладений арешт».

Заявник у судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Приписами ч.1 ст.114 КПК України визначено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановити процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених пів час відповідного кримінального провадження.

Суд, вислухавши думку прокурора, вважає, оскільки заявник не прибув за викликом у судове засідання, причини неприбуття суду не повідомив, був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, письмові заяви від нього на адресу суду про неможливість розгляду заяви не надходили, суд вважає, відповідно до припису ч.1 ст.114, ч.2 ст.174 КПК України, розгляд заяви здійснити за відсутністю ОСОБА_4 .

Вирішуючи заяву,суд враховуєнаступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першійстатті 24 Конституції України.

Вирішуючи заявлене клопотання суд враховує, що ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Таким чином, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження №42015040030000033, яке надійшло з Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Заявник ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, не є стороною кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншій його статус не визначений, тому, суд вважає, що він є зацікавленою особою.

27 березня 2019 року в рамках справи № 202/1452/18, провадження № 14-559цс18 (ЄДРСРУ №81139238) Велика Палата Верховного Суду підтвердила раніше сформовану правову позицію та зазначила, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності,навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Відповідно до приписів ст.ст.91-93 КПК України обставини, що підлягають доказуванню, збирання доказів здійснюються сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

ОСОБА_4 до заяви не додав жодного доказу, який би обґрунтовував його вимогу.

В сенсі приписів, зазначених ст.ст.91-93 КПК України, суд не є органом, на який покладено відшукування та збирання доказів, оскільки це суперечить загальним засадам кримінального провадження.

Слід зауважити, що на теперішній час здійснюється судовий розгляд зазначеного кримінального провадження, а саме дослідження доказів допит свідків. Інші докази сторонами для дослідження - суду не подавались.

Крім того, як слідує з тексту заяви, ОСОБА_4 зазначає, що «в 2005 році так само помилково був накладений арешт», тому суд вважає необхідним вказати наступне.

24 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 (ЄДРСРУ № 81691819) зазначила наступне.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як зазначалось вище порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Проте, якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справіна підставі положень КПК України 1960 рокуі при цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, то розгляд справи повинен відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, позиція Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикційної підсудності щодо зняття арешту з майна накладеного в рамках кримінального провадження залишається не змінним - розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження, з єдиним нюансом, а саме, якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України 2012 р., то спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 174, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні клопотання, заявленого ОСОБА_4 про зняття арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1