Рішення
від 04.12.2019 по справі 369/1906/18
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1906/18

Провадження № 2/369/1151/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради , т.в.о. директора Ткаченко О.А., третя особа: Києво-Святошинська РДА, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації про звільнення з роботи за власним бажанням, видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення, стягнення заборгованості по оплаті праці, стягнення середнього заробітку за весь час затримання розрахунку при звільненні за затримку видачу трудової книжки, відшкодування компенсації за дні невикористаної відпустки та моральну шкоду, завдану роботодавцем внаслідок грубого порушення трудових прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відповідача Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради , т.в.о. директора Ткаченко О.А., третя особа: Києво-Святошинська РДА, Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації про звільнення з роботи за власним бажанням, видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення, стягнення заборгованості по оплаті праці, стягнення середнього заробітку за весь час затримання розрахунку при звільненні за затримку видачу трудової книжки, а також про відшкодування компенсації за дні невикористаної відпустки та за моральну шкоду, завдану роботодавцем внаслідок грубого порушення трудових прав, з урахуванням уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач, після завершення навчання і після проходження 2 років інтернатури, працював у відповідача на посаді лікаря ЗПСМ, спочатку в Жорнівській АЗПСМ, а потім в Боярській АЗПСМ, що входять до складу КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради .

Позивач подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням, однак відповідач заперечував проти задоволення вказаної заяви посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 року, оскільки повинен був відпрацювати 3 роки.

В останній день роботи позивача 01.12.2017 року відповідач не здійснив заходів щодо звільнення позивача, не зробив остаточні розрахунки по заробітній платі, за невикористану відпустку, не видав наказ про звільнення згідно заяви позивача, не вніс запис до трудової книжки, не видав позивачу трудову книжку та копію наказу про звільнення, що на думку позивача свідчить про порушення відповідачем положень законодавства про працю, та змусило позивача звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач уточнив свої позовні вимоги згідно останнього уточнення до позовної заяви, в яких просив зобов`язати відповідача належним чином оформити звільнення позивача відповідним наказом роботодавця згідно з його письмовою заявою про звільнення у відповідності до ст. 38 КЗпП України, негайно видати позивачу трудову книжку із записом про звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 01.12.2017 року, видати копію наказу про звільнення; стягнути з відповідача грошову компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01.07.2017 року по 01.12.2017 року в сумі 1 802,48 грн., грошову компенсацію за затримку видачі трудової книжки, за затримку розрахунку при звільненні з роботи за період з 01.07.2017 року по 01.06.2018 року в сумі 95 982,06 грн., грошову компенсацію в сумі 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Згідно останнього Розрахунку позивача від 14.06.2019 року, останній вказав, що з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація за 8 днів невикористаної відпустки в сумі 1 802,48 грн., грошова компенсація за затримку видачі трудової книжки, за затримку розрахунку при звільненні з роботи, починаючи з 01.12.2017 року в сумі 126 173,60 грн., грошова компенсація в сумі 30 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував.

У судове засідання представники третіх осіб Києво-Святошинської РДА та Департаменту охорони здоров`я Київської ОДА не з`явились, повідомлялись належним чином про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 2014 році закінчив Національний медичний університет імені О.О. Богомольця і отримав повну вищу освіту за спеціальністю Лікувальна справа та здобув кваліфікацію в тому, що він лікар, що підтверджується дипломом спеціаліста № 04409 від 29.06.2016 року за № 2345.

Згідно з направленням на роботу № 513 від 12.05.2014 року позивач направляється в розпорядження ДОЗ Київської ОДА Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району для роботи на посаді лікар загальної практики-сімейний лікар з місячним окладом (літерами) згідно із штатним розписом, забезпечити житлом згідно із законодавством . Дата прибуття 01.08.2014 року.

Згідно Наказу № 309-Н від 28.07.2014 року Про зарахування в інтернатуру та додатку до наказу позивача зараховано на посаду лікаря-інтерну з 01.08.2014 року для проходження інтернатури, на посаду лікаря загальної практики-сімейний лікар до Києво-Святошинської ЦРЛ.

За Наказом № 91-к від 01.08.2014 року позивача прийнято на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності ЗПСМ по направленню ДОЗ КОДА від 01.08.2014 року для проходження інтернатури на базі Києво-Святошинської ЦРЛ, з посадовим окладом 1551 грн.

Згідно Наказу № 436-к від 29.07.2016 року позивача звільнено з посади у зв`язку із закінченням інтернатури п. 2 ст. 36 КЗпП України з 31.07.2016 року. Відпустка використана повністю.

Згідно Наказу № 448-к від 01.08.2016 року позивача прийнято на посаду лікаря ЗПСМ Жорнівської АЗПСМ як молодого спеціаліста з 01.08.2016 року, з посадовим окладом 2334 грн. + 10% за зав.

17.11.2017 року позивач подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням 01.12.2017 року (№ 66 від 17.11.2017 року).

28.11.2017 року відповідач направив позивачу листа № 305, в якому повідомив, що за результатами проведення аналізу поданої заяви про звільнення повідомлено:

Відповідно до службової записки інспектора відділу кадрів ОСОБА_2 - ОСОБА_1 згідно додатку до наказу Департаменту охорони здоров`я від 28.07.2014 № 309-Н був направлений для проходження інтернатури на базі лікувально-профілактичного закладу Києво-Святошинського району з подальшим працевлаштуванням лікарем загальної практики сімейної медицини.

З 01.08.2014 по 31.07.2016 ОСОБА_1 пройшов інтернатуру на базі КЗ Києво-Святошинський центр первинної медико-санітарної допомоги (наказ від 01.08.2014 № 91-к).

Після закінчення проходження інтернатури лікарем-інтерном ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви від 01.08.2016 він був переведений на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини Жорнівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, а з 05.09.2017 (згідно його заяви) переведено на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини Боярської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 1 (наказ від 31.07.2017 № 438-к).

Відповідно до п. 6 постанови КМУ від 22.08.1996 року № 992 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка, яких здійснювалась за державним замовленням ОСОБА_1 зобов`язаний відпрацювати у замовника, тобто у КЗ Києво-Святошинський центр первинної медико-санітарної допомоги не менше трьох років.

У зв`язку із цим, вказано, що позивач може бути звільнений тільки після надання згоди на звільнення Департаментом охорони здоров`я.

30.11.2017 року відповідач подав до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації лист № 952 з проханням надати роз`яснення порядку дій роботодавця в ситуації з позивачем з метою запобігання порушень трудового права працівника, передбачених Кодексу законів про працю.

04.12.2017 року відповідачем складено акт про відсутність на робочому місці позивача 04.12.2017 року.

05.12.2017 року відповідач видав на ім`я позивача лист № 972 з проханням повідомити причини відсутності на робочому місці з 04.12.2017 року.

06.12.2017 року позивач подав відповідачу заяву про надіслання позивачу рекомендованим листом довідку з місця роботи (період праці з 01.08.2016 року 01.12.2017 року) та довідку про середньомісячну заробітну плату в період з 01.08.2016 року по 01.12.2017 року за адресою його місця проживання.

06.12.2017 року позивач подав відповідачу заяву (відповідь на лист № 972 від 05.12.2017 року) про надіслання позивачу рекомендованим листом трудову книжку із записом про звільнення за власним бажанням, копію наказу про звільнення за адресою його місця проживання та розрахувати його в повному обсязі згідно чинного законодавства.

15.12.2017 року відповідачем складено акт про відсутність на робочому місці позивача з 05.12.2017 року по 15.12.2017 року.

26.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повторно просив надіслати йому трудову книжку, копію наказу про звільнення, здійснити з ним розрахунок у повному обсязі, надіслати довідку з місця роботи, довідку про середньомісячну заробітну плату.

10.01.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці в Київській області із скаргою щодо сприяння у вирішенні вказаних питань.

15.01.2018 року відповідач направив позивачу листа № 7, в якому повідомив, що питання щодо звільнення буде прийняте після отримання відповіді від Міністерства охорони здоров`я України та Департаменту охорони здоров`я щодо надання роз`яснення стосовно звільнення позивача.

Згідно Довідки № 311 про доходи від 05.12.2017 року позивачу нараховано доходу за період з грудня 2016 року по вересень 2017 року всього 49 760,49 грн., відрахування з доходу 8 841,57 грн., сукупний дохід за мінусом відрахувань 40 918,92 грн.

Згідно Довідки № 312 про доходи від 05.12.2017 року позивачу нараховано доходу за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року всього 13 215,70 грн., відрахування з доходу 2 378,82 грн., сукупний дохід за мінусом відрахувань 10 836,88 грн.

За жовтень та листопад 2017 року заробітна плата разом становить 9 688,40 грн., всього за жовтень-листопад 2017 року 43 робочих днів, відповідно середньоденний заробіток позивача складає 225,31 грн.

Відповідач подав до суду відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що позивач зобов`язаний відпрацювати в КЗ Києво-Святошинський центр первинної медико - санітарної допомоги не менше трьох років та з цих підстав та обставин позивачу було відмовлено у звільненні за його власним бажанням.

При цьому відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 922 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням .

Згідно Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року № 376 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 922 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням .

Згідно Розпорядження № 826 від 29.11.2018 року правонаступником КЗ Києво-Святошинський центр первинної медико-санітарної допомоги є Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради .

У зв`язку із вищезазначеними обставинами, на підставі положень Конституції України, КЗпП України просив суд задовольнити його позов в останній редакції та згідно останнього розрахунку, поданого до суду.

У відповідності до ст. 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 2 Кодексу законів про працю України Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

За ст. 21 Кодексу Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В ст. 24 Кодексу вказано, що Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 36 Кодексу Підставами припинення трудового договору є: 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ст. 38 Кодексу Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За ст. 47 Кодексу Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993 року Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вказано, що:

1.1 Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

а) загальні вказівки:

2.3. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

2.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

д) заповнення трудової книжки при звільненні:

2.26. Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України" ( 322-08 ). При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв`язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38 КЗпП України"

4.1. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

4.2. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За ст. 83 Кодексу У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У відповідності до ст. 116 Кодексу При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 Кодексу В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 235 Кодексу У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів вказано:

П. 32 Оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 ( 100-95-п ).

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП ( 322-08 ) оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як зазначалось вище, постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 922 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням , на яку посилається відповідач, втратила чинність.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи обставини справи, керуючись положеннями законодавства про працю України, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача оформити звільнення позивача із займаної посади відповідним наказом згідно його заявою про звільнення згідно вимог ст. 38 КЗпП України, видати позивачу трудову книжку із записом про звільнення позивача із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 01.12.2017 року, видати копію наказу про звільнення.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем компенсації, суд відзначає, що:

вимоги про стягнення грошової компенсації за 8 днів невикористаної відпустки в розмірі 1 802,48 грн. підлягають задоволенню (8 х 225,31 грн.);

вимоги про стягнення грошової компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні з роботи та за затримку видачі трудової книжки, починаючи з 01.12.2017 року по 14.06.2019 року, підлягають задоволенню в розмірі 126 174,50 грн. (560 днів х 225,31 грн.).

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне:

За ст. 237-1 Кодексу Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.3.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди :

П. 3 Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

П. 5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

П. 9 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи спірну ситуацію, протиправність дій відповідача, вину відповідачу у вказаній ситуації, ті обставини, що моральна шкода є пов`язаною з трудовим спором, наявністю душевних страждань у позивача, дії позивача щодо відновлення своїх порушених прав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн..

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати на судовий збір віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 21, 24, 36, 38, 47, 48, 83, 116, 117, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради належним чином оформити звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини ОСОБА_1 відповідним наказом згідно з письмовою заявою ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у відповідності до вимог ст. 38 КЗпП України, негайно видати ОСОБА_1 трудову книжку із записом про звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 01.12.2017 року, видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення з роботи з посади лікаря загальної практики-сімейної медицини за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 01.12.2017 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01.07.2017 року по 01.12.2017 року в сумі 1 802,48 грн., грошову компенсацію за затримку видачі трудової книжки, за затримку розрахунку при звільненні з роботи, починаючи з 01.12.2017 року по 14.06.2019 року в сумі 126 174,50 грн., на відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради , Код ЄДРПОУ 38943382, місце знаходження: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Соборності, буд. 51.

Інформація про третю особу: Києво-Святошинська районна державна адміністрація, Код ЄДРПОУ 39108632, місце знаходження: 03115, м. Київ, пр-т. перемоги, буд. 126.

Інформація про третю особу: Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, Код ЄДРПОУ 02012898, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.

Дата ухвалення рішення04.12.2019
Оприлюднено06.12.2019

Судовий реєстр по справі —369/1906/18

Постанова від 30.08.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 15.08.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 12.04.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 14.02.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Постанова від 06.12.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Ухвала від 17.11.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Березовенко Руслана Вікторівна

Постанова від 13.10.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Ухвала від 27.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Ухвала від 07.08.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сімоненко Валентина Миколаївна

Ухвала від 21.07.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Сімоненко Валентина Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні