Рішення

від 11.11.2019 по справі 480/2008/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 р. Справа № 480/2008/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача Рижова С.Є.,

представників відповідача Савченко С.І., Погорілої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №130" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідачем 13.02.2019 за наслідками планової документальної виїзної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов`язання позивачу з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, застосовано штрафні санкції. Також винесено рішення про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовано штрафні санкції за неподання звітності. Видано вимогу Ю-0002051304 про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вважає такі рішення протиправними.

При проведені перевірки відповідачем зроблено висновки про вчинення позивачем порушень при залученні до роботи засуджених за договорами з ДУ «Конотопський виправний центр (№ 130)» . Висновок про те, що підприємство є роботодавцем засуджених та податковим агентом є хибним. Нарахована заробітна плата перераховувалась позивачем на рахунки виправної установи для подальшого її зарахування засудженим.

Відповідно до ст. 13 закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Відповідно до ст. 118 ч. 1 КВК України засуджені залучаються до праці на підставі строкових трудових договорів, що укладається між засудженим та виправною колонією (слідчим ізолятором). Позивач не є роботодавцем для засуджених, не укладав з ними трудових договорів, а тому не може бути податковим агентом у розумінні Податкового кодексу України та у нього відсутній обов`язок сплати єдиного внеску за засуджених та військового збору. Податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем безпідставно. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки).

01.07.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. Додатково до раніше заявлених вимог просить визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 та від 02.04.2019.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав, пояснив, що у ході документальної перевірки позивача встановлено використання ним праці засуджених та не сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування та військового збору з заробітної плати засуджених, а також несвоєчасну сплату внеску та військового збору з сум, що підлягають виплаті працівникам позивача.

Засуджені залучаються до праці у відповідності до вимог законодавства про працю та отримують плату за виконані роботи. З 01.10.2015 по 30.09.2018 ДП «Підприємство ДКВС України № 130» за договорами з Державною установою «Конотопський виправний центр № 130» залучало засуджених до праці. За цими договорами позивач зобов`язаний був оплатити надані виконавцем послуги , вартість яких складається із заробітної плати засуджених та 50% від цієї суми у відповідності до вимог Постанови КМ України № 653 від 22.04.1999. Кошти перераховуються разом з заробітною платою засуджених ДУ «Конотопський виправний центр № 130» . Тобто, заробітна плата за роботу засудженим нараховується саме позивачем. У розрахункових відомостях зазначено суми заробітної плати окремо по кожній особі, а також суми єдиного внеску, військового збору, аліментів, суми, утримані за цивільними позовами. Відомості містять особисті підписи засуджених. Саме позивач є податковим агентом щодо засуджених та зобов`язаний, у відповідності до вимог ст. 168 ПК України утримувати із виплачених сум податки та збори, сплачувати їх до бюджету. Такий обов`язок відповідачем виконаний не був.

Вважає, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесено правомірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№130)» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 30.09.2018. За наслідками перевірки 13.02.2019 винесено податкові повідомлення-рішення № 0002001304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за неподання звітності; № 0002031304 про збільшення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 484568,25 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367480,69 грн. та пені у розмірі 3225,10 грн.; № 0002041304 про збільшення зобов`язання з військового збору на 277,95 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3412,79 грн. та пені у розмірі 31,82 грн.; рішення № 0002061304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 28987,54 грн.; № 0002071304 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; вимога № Ю-0002051304 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 57047,33 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 10-15). 05.03.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 32767,43 грн. у тому числі штрафу у сумі 28987,54 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-73460-17У; 02.04.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 18071, 41грн. №Ю-73460-17У (а.с. 49-52).

З акту перевірки від 21.01.2019 вбачається, що відповідачем під час її проведення встановлено залучення позивачем до роботи працівників з числа засуджених, які відбували покарання у ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» . У період з 01.10.2015 по 30.09.2018 за договорами, що укладались зазначеними суб`єктами, останнім надавались працівники з числа засуджених. Позивач забезпечував цих осіб роботою та зобов`язувався виплачувати заробітну плату, яка перераховувалась до ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» для подальшого розрахунку з засудженими. За періоді, який перевірявся, ДП «Підприємство ДКВС України № 130» виплачено у вигляді заробітної плати засудженим 340442,61 грн. При цьому до розрахунків сум, виплачених на користь фізичних осіб форми 1-ДФ зазначені виплати позивачем не включались. Зазначені обставини позивачем не оспорюються.

Відповідно до ст. 176 п. 176.2 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Позивач заперечує, що мав статус податкового агента щодо засуджених, а тому вважає безпідставними висновки відповідача. З такою позицією суд погодитись не може. Порядок залучення засуджених до праці врегульовано, зокрема, ст. 118 ч. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України. У періоді, який перевірявся, ця норма неодноразово змінювалась. Так, у редакції чинній до 08.10.2016 засуджені залучались до праці в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. У редакції, що була чинною з 08.10.2016 по 27.08.2018 передбачалось залучення засуджених до оплачуваної праці як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідачем не подано доказів укладення позивачем трудових договорів безпосередньо з засудженими. Було встановлено, що між позивачем та ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» укладались договори за яким останній надавав на замовлення позивача необхідну кількість працівників з числа засуджених (а.с. 102-105). При цьому за умовами договору на позивача покладався обов`язок вести облік робочого часу засуджених, нараховувати за відпрацьований час заробітну плату у розмірі не менше від мінімальної. Кошти підлягали перерахуванню на користь ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» для подальшого розрахунку з засудженими. Також договорами передбачалась виплата коштів у сумі 50% від заробітної плати засуджених у відповідності до вимог Постанова Кабінету Міністрів України № 653 від 22.04.1999 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби» . Відповідно до п. 7, зазначеної Постанови, джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених. Доходи від працевикористання засуджених складаються з нарахувань на їх заробітну плату у розмірі 50 відсотків і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

З наведеної норми вбачається, що передбачено договором між позивачем та ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» сплата коштів у розмірі 50% від заробітної плати засуджених є джерелом фінансування останнього, не є податком чи збором та не призначена для сплати до бюджету.

Відповідно до ст. 14 п.п. 14.1.180 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Норми Податкового кодексу у редакції, що набула чинності з 01.01.2017 містить аналогічні визначення податкового агента.

З наведених норм вбачається, що виникнення обов`язків податкового агента не пов`язане з обов`язковим перебуванням у трудовитих відносинах. Судом встановлено, що позивачем проводився облік робочого часу щодо кожного з засуджених, заручених до праці, окремо. Нараховувалась заробітна плата за відпрацьований час, визначались суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору та остаточні суми, які підлягають виплаті, про що складались відомості про нарахування заробітної плати. Відомості містять особисті підписи працівників (а.с. 104-133).

У зв`язку з наявністю обмежень, пов`язаних зі статусом засуджених, кошти позивачем безпосередньо працівникам не виплачувались, а перераховувались ДУ «Конотопський виправний центр (№130)» для проведення подальшого розрахунку. Незважаючи на такі особливості розрахунків, саме позивач проводив нарахування та виплату коштів на користь платників податку, а тому у нього виник обов`язок нараховувати, утримувати та сплачувати податки та збори до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність, тобто є податковим агентом по відношенню до працівників з числа засуджених.

У ході перевірки відповідачем встановлено невиконання позивачем обов`язків з ведення обліку, подання звітності та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Дослідженими у судовому засіданні доказами такі висновки не спростовано.

За таких обставин, суд вважає правомірним винесені відповідачем 13.02.2019 податкові повідомлення-рішення № 0002001304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за неподання звітності; № 0002031304 про збільшення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 484568,25 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367480,69 грн. та пені у розмірі 3225,10 грн.; № 0002041304 про збільшення зобов`язання з військового збору на 277,95 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3412,79 грн. та пені у розмірі 31,82 грн. Також є правомірними рішення № 0002061304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 28987,54 грн.; № 0002071304 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з наявністю боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідачем правомірно винесено вимоги № Ю-0002051304 від 13.02.2019, від 05.03.2019 № Ю-73460-17У та від 02.04.2019 №Ю-73460-17У.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №130" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2019 № 0002001304, № 0002031304, № 0002041304; рішення № 0002061304, № 0002071304 від 13.02.2019 про застосування штрафних санкцій; вимог № Ю-0002051304 від 13.02.2019, від 05.03.2019 №Ю-73460-17У та від 02.04.2019 №Ю-73460-17У про сплату недоїмки з єдиного внеску відмовити в зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 25.11.2019.

Суддя О.В. Соп`яненко