Постанова

від 03.08.2020 по справі 480/2008/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 р.Справа № 480/2008/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача Рижова С.Є.

представника відповідача Савченко С. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, повний текст складено 25.11.2019 року) по справі № 480/2008/19

за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" (далі - ДП "ПДКВС (№130)", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Сумській області, прийняті на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 21.01.2019 № 73/18-28-13-04/8680787/3, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002001304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за неподання звітності;

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002031304 про збільшення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 484568,25 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367480,69 грн. та пені у розмірі 3225,10 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002041304 про збільшення зобов`язання з військового збору на 277,95 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3412,79 грн. та пені у розмірі 31,82 грн;

- рішення від 13.02.2019 № 0002061304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 28987,54 грн.;

- рішення від 13.02.2019 № 0002071304 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002051304 від 13.02.2019 на суму 57 047,33 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-73460- 17У від 05.03.2019 на суму 32 767,43 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-73460- 17У від 02.04.2019 на суму 18 071,41 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог зазначив про не врахування судом, що позивачем укладалися в період з 2015-2018рр. договори із виправним центром, в якому відбували покарання особи, які в подальшому виконували певні види робіт, отже позивач не є ні роботодавцем, ні податковим агентом в даних правовідносинах, а тому донарахування здійснені податковим органом є неправомірними.

Головне управління ДПС у Сумській області (відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обгрунтування зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач як податковий агент зобов`язаний сплачувати податок за засуджених.

В судових засіданнях представник позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що з 28.12.2018 по 14.01.2019 ГУ ДПС у Сумській області проведено позапланову виїзну перевірку ДП "ПДКВС (№130)" з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт № 73/18-28-13-04/8680787/3 21.01.2019 (а.с. 16-31).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- пп. б п. 176.2 ст.176 ПК України в результаті подання звітності форми 1 ДФ за IV квартал 2015 р. - ІІІ квартал 2018 р. з недостовірними даними;

- пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, ст.. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України - несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб з заробітної плати працюючих та грошового забезпечення військовослужбовців в розмірі 6105,29 грн. за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, не перерахованого до бюджету податок на доходи з фізичних осіб під виплачену заробітну плату працюючих та грошового забезпечення військовослужбовців в розмірі 392425,98 грн та не перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб під виплачену заробітну плату засуджених в розмірі 91549,90 грн станом на 30.09.2018;

- пп. 1.2 п. 16 прим 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу - несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір з доходів у вигляді заробітної плати засуджених на загальну суму 4774,45 грн. та не перерахування до бюджету військового збору при виплаті доходів у вигляді заробітної плати засудженим в сумі 277,95 грн під виплачену заробітну плату станом на 30.09.2018;

- пп.4 п. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування внаслідок неподання звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення за лютий 2016 р.;

- ст.ст. 8, 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в результаті заниження бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в січні 2015 р. на 309,00 грн, в лютому 2015 р. на 275,24 грн, в березні 2015 р. на 293,22 грн, в квітні 2015 р. на 251,80 грн. та в результаті несвоєчасного обчислення єдиного внеску за серпень 2013 р., за липень 2014 р., за вересень 2014 р., за жовтень 2014 р., за лютий 2016 р.;

- пп. 1 п. 1 ст. 4, пп. 1 п. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , п. 1 розділу ІІ, п. 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 № 449 в частині не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на оплату праці осіб, засуджених до позбавлення волі, внаслідок чого занижено єдиний внесок в періоді з 08.10.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 56617,08 грн (а.с. 16-31).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002001304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за неподання звітності;

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002031304 про збільшення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 484568,25 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367480,69 грн. та пені у розмірі 3225,10 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002041304 про збільшення зобов`язання з військового збору на 277,95 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3412,79 грн. та пені у розмірі 31,82 грн;

- рішення від 13.02.2019 № 0002061304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 28987,54 грн.;

- рішення від 13.02.2019 № 0002071304 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002051304 від 13.02.2019 на суму 57 047,33 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-73460- 17У від 05.03.2019 на суму 32 767,43 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-73460- 17У від 02.04.2019 на суму 18 071,41 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є податковим агентом, то має обов`язок сплачувати податок за засуджених, а тому прийняті податковим органом рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України (далі ПК України) платником податку є податковий агент.

Відповідно до ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Чинним законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п.п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Відповідно до ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (зі змінами внесеними Законом України № 1492-VI.II від 07.09.2016) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Вказані зміни набрали чинності 08.10.2016.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності з 28.08.2018, внесено зміни до ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема частину першу викладено в такій редакції: "Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами".

Таким чином, статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України в редакції, що діяла до 28.08.2018 передбачалась можливість укладати строкові трудові договори виключно із виправною колонією.

Юридичні підстави для укладання трудових договорів між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг (і відповідні трудові договори в обов`язковому порядку мали бути погоджені з установою виконання покарань) виникли з 28.08.2018.

Відповідно до п.1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №396/5 від 07.03.2013 (далі - Інструкція № 396/5) засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно з п. 5.1 Інструкції № 396/5 праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (замовник) та Державною установою Конотопський виправний центр (№ 130) (виконавець) укладено ідентичні договори про залучення засуджених до суспільно-корисної праці № Г-1 від 03.01.2015, № Г-2 від 04.01.2016, № Г-1 від 02.01.2017, № Г-1 від 02.01.2018, відповідно до яких виконавець надавав в розпорядження замовника робочу силу з числа засуджених, які мають бажання бути залученими до оплачуваної праці та уклали строковий договір з виконавцем.

Згідно договорів оплата виконаних засудженими робіт здійснюється шляхом перерахування коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця.

На виконання умов договорів, укладених позивачем, надано до перевірки табелі обліку робочого часу, розрахункові відомості, виписки банку.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що строкові трудові договори із засудженими укладалися Державною установою Конотопський виправний центр (№ 130) , а не позивачем, кошти перераховувались на рахунки установи виконання покарань у відповідності до умов договорів про залучення засуджених осіб та в подальшому саме установа виконання покарань здійснювала відповідні виплати засудженим, з якою і були укладені відповідні договори із засудженими. Позивач не мав доступу до особових рахунків засуджених і не здійснював перерахування коштів безпосередньо засудженим у вигляді заробітної плати чи інших виплат. Оплата здійснювалася не за результатом виконання робіт конкретної особи, а за місяць щодо всіх осіб, які залучались до робіт.

Таким чином, до 28.08.2018 були відсутні правові підстави укладання трудових договорів засудженими з будь-якими підприємствами, і всі трудові договори, відповідно до вимог законодавства, мали бути укладені виключно з установою виконання покарань в якій відбувала покарання особа та в подальшому установа виконання покарань мала можливість за договором залучити відповідних засуджених до праці на підприємствах з якими були укладені договори про залучення до суспільно корисної праці засуджених.

В спірних правовідносинах, позивачем в 2015, 2016, 2017, 2018 роках укладені договори безпосередньо з установою виконання покарань, на підставі яких нею були залучені засуджені до праці на підприємствах, з якими укладені договори про залучення до суспільно корисної праці засуджених.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що в період з 28.08.2018р. по 30.09.2018р. засуджені залучені до суспільно корисної праці на підставі раніше укладених договорів між позивачем та установою виконання покарань.

Отже, у правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в ДУ "Конотопський виправний центр (№ 130)" позивач, виступаючи замовником перед установою виконання покарань, не є роботодавцем для засуджених, не має статусу податкового агента у правовідносинах, пов`язаних із використанням праці засуджених, а тому у нього відсутній обов`язок та правові підстави в утримані з доходів засуджених з метою подальшої сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб.

Вищенаведене суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що позивач є податковим агентом та зобов`язаний сплачувати податок за засуджених.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішення № 0002001304 від 13.02.2019, за не включення позивачем до податкового розрахунку форми 1ДФ сум доходу, нарахованого засудженим, залученим до робіт на підприємстві, застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

податкове повідомлення-рішення № 0002031304 від 13.02.2019 визначено грошове зобовязання з подату на доходи фізичних осіб на загальну суму 855 274,04 грн (основний платіж- 484568,25 грн, штрафна санкція - 367480,69, пеня - 3225,10). Зазначене податкове зобов`язання нараховано позивачу:

- по працівникам підприємства на суму 695061,57 грн (основний платіж - 393018,27, штрафна санкція - 298818,20 (4498,71 + 294319,49), пеня - 3225,10): штрафна санкція та пеня за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 6105,29 грн за період з 12.05.2016 по 27.09.2018 та штрафна санкція за несплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 392425,98 грн під виплачену заробітну плату станом на 30.09.2018;

- по засудженим, залученим до робіт на підприємстві на суму 160212,47 грн (основний платіж - 91549,98, штрафна санкція - 68662,49) за несплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 91549,98 грн під виплачену заробітну плату станом на 30.09.2018.

податковим повідомленням-рішення № 0002041304 від 13.02.2019 визначено грошове зобов`язання по військовому збору на загальну суму 3722,56 грн ( основний платіж - 277,95 грн, штрафна санкція - 3412,79 грн (3204,33 + 208,446), пеня - 31,82 грн) (по засудженим, залученим до робіт на підприємстві)

рішенням № 0002061304 від 13.02.2019 застосовано штрафні санкції на загальну суму 28987,54 грн:

- по працівникам підприємства на суму 678,99 грн (215,13 + 463,86 грн) у зв`язку із заниженням бази нарахування єдиного соціального внеску в сумі 430,25 грн та несвоєчасним нарахуванням єдиного соціального внеску в сумі 3124,76 грн;

- по засудженим, залученим до робіт на підприємстві на суму 28308,55 грн за не нарахування єдиного соціального внеску в сумі 56617,08 грн за період з 08.10.2016 до 30.09.2018.

рішенням № 0002071304 від 13.02.2019 застосовано штрафнв санкції на загальну суму 170,00 грн за неподання звіту по єдиному внеску на суми грошового забезпечення військовозобов`язаним найманим працівникам за лютий 2016.

13.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу по єдиному соціальному внеску № Ю- 0002051304 на загальну суму 57047,33 грн:

- по працівникам підприємства - 430,25 грн у зв`язку з заниженням бази нарахування єдиного внеску в сумі 1129,26 грн по найманому працівнику ОСОБА_1 за січень-квітень 2015 року;

- по засудженим, залученим до робіт на підприємстві, - 56617,08 грн за не нарахування єдиного внеску в сумі 257350,35 грн за період з 08.10.2016 до 30.09.2018.

05.03.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу по єдиному соціальному внеску по засудженим, залученим до робіт на підприємстві, № Ю-73460- 17У на загальну суму 32767,43:

- основний платіж - 3779,89 грн - донараховано єдиний внесок згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 0002051304;

- штрафні санкції 28987,54 грн - донараховано по єдиному внеску згідно рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахований єдиний внесок № 0002061304 від 13.02.2019.

02.04.2019 відповідачем винесено вимогу № Ю-73460- 17У про сплату боргу по єдиному соціальному внеску на загальну суму 18071,41 грн по самостійно нарахованого платником єдиного внеску.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних та допустимих доказів того, що позивач є роботодавцем для засуджених та укладав строкові трудові договори відповідачем не надано.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність обов`язку позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення відповідача є неправомірними в частині визначення грошових зобов`язань по засудженим, залученим до робіт на підприємстві, у зв`язку з чим підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002001304, № 0002041304, № 0002031304 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 160212,47 грн (основний платіж - 91549,98 грн, штрафні санкції - 68662,49 грн); рішення про застосування штрафних санкцій від 13.02.2019 № 0002061304 в частині 28308,55 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 № Ю-0002051304 в частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем 56617,08 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-73460- 17У від 05.03.2019 на суму 32 767,43 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002031304 від 13.02.2019 в частині визначення грошового зобов`язання 695061,57 грн; рішення від 13.02.2019 № 0002061304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 678,99 грн; № 0002071304 щодо застосування штрафу в розмір 170 грн., вимоги від 13.02.2019 № Ю- 0002051304 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску у розмірі 430,25 грн; вимоги від 02.04.2019 № Ю-73460- 17У, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується актом перевірки від 21.01.2019, що ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№130) здійснювало нарахування та сплату заробітної плати в спірний період найманим працівникам, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів та не є засудженими.

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу України передбачено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Доказів своєчасного виконання позивачем здійснення відповідних нарахувань матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, позивач, як роботодавець, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок по найманим працівникам, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0002031304 від 13.02.2019 в частині визначення грошового зобов`язання 695061,57 грн; рішення від 13.02.2019 № 0002061304 про застосування штрафних санкцій у розмірі 678,99 грн; № 0002071304 , вимога від 13.02.2019 № Ю- 0002051304 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску у розмірі 430,25 грн; вимога від 02.04.2019 № Ю-73460- 17У є правомірними.

Вищенаведене суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130" задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року по справі № 480/2008/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 № 0002001304; № 0002041304

та № 0002031304 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 160 212,47 грн (основний платіж - 91 549,98 грн, штрафні санкції - 68 662,49 грн).

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 13.02.2019 № 0002061304 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 28 308,55 грн.

Скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 № Ю-73460- 17У та від 13.02.2019 № Ю-0002051304 в частині визначення боргу в розмірі 56 617,08 грн.

В іншій частині позов Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області області (40009 м.Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399) на користь Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 08680787) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10586,55 (десять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 11.08.2020