Рішення

від 26.11.2019 по справі 922/3043/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3043/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ, до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима", м.Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа", м.Харків , 3) Харківської державної академії фізичної культури, м.Харків, про визнання недійсними додаткових угод до договору, за участю представників:

прокуратури - не з`явився;

позивача - не з`явився;

першого відповідача - Зайцевої Н.А. (ордер серія ХВ № 1730 000308 від 10.10.2019);

другого відповідача - не з`явився;

третього відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області 19.09.2019 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима", м.Харків, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа", м.Харків, Харківської державної академії фізичної культури, м.Харків, в якому просить суд визнати недійсними з моменту укладання додаткові угоди до Договору про спільну діяльність №1/30-09 від 30.09.2004, укладені між відповідачами, а саме: додаткову угоду № 3 від 15.01.2006; додаткову угоду № 5 від 13.09.2006; додаткову угоду № 6 від 29.12.2006; додаткову угоду № 7 від 25.06.2007; додаткову угоду № 8 від 27.06.2007; додаткову угоду № 9 від 29.12.2011; додаткову угоду № 9 від 10.12.2013. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що спірні додаткові угоди суперечать приписам ст. 92 Земельного кодексу України, а також пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Постанові Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 про затвердження "Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 703-р "Питання укладення деяких договорів".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/3043/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Даною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про витребування у відповідачів оригіналів доказів, а саме Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 1 від 07.09.2005 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 2 від 03.10.2005 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 3 від 15.01.2006 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 4 від 06.06.2006 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 5 від 13.09.2006 до Договору про спільну діяльність №1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 6 від 29.12.2006 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 7 від 25.06.2007 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 8 від 27.06.2007 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 9 від 29.12.2011 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004; Додаткової угоди № 9 від 10.12.2013 до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004.

23.09.2019 до суду надійшла заява ТОВ "Оптима" про повернення позовної заяви заступника прокурора Харківської області на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, у зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Заяву обґрунтовано тим, що заступник прокурора Харківської області неодноразово звертався до Господарського суду Харківської області з аналогічною позовною заявою до тих самих сторін з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак суд повертав такі заяви з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Отже, відповідач вважає, що заступник прокурора Харківської області зловживає своїм правом, кожного разу звертаючись до суду в особі Міністерства освіти і науки України без обґрунтування жодних підстав для такого звернення, без надання доказів нездійснення або неналежного здійснення МОН України своїх повноважень. Чергова позовна заява є незаконною, необґрунтованою та спрямована на безпідставну заміну належного суб`єкта, який може і бажає захищати власні інтереси у справі, що суперечить нормам національного та міжнародного права.

10.10.2019 до суду надійшла заява ТОВ "Альфа" про неможливість надати до суду оригінали витребуваних документів через їх відсутність у зв`язку з їх вилученням в процесі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018221090000277 від 28.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

10.10.2019 ТОВ "Оптима" було подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи завірених копій витребуваних судом документів. Оригінали вказаних документів перший відповідач зобов`язався надати суду для огляду у підготовчому засіданні, призначеному на 22.10.2019.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.10.2019, ТОВ "Оптима" проти позову заперечувало повністю, посилаючись на те, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, які не були чинними на момент укладення спірних додаткових угод. Весь строк дії Договору ані Міністерство, ані ХДАФК не заявляли до ТОВ "Оптима" жодних вимог чи претензій; і на виконання вимог Договору першим відповідачем було здійснено фінансування та передача у власність ХДАФК Об`єкта-1. Правомірність та чинність укладеного сторонами Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004 та додаткових угод до нього підтверджена преюдиційними обставинами, встановленими у справах № 922/3093/17 та № 922/3735/18. Спірні додаткові угоди не передбачали жодних додаткових обов`язків сторін, не змінювали його істотних умов, а тому не передбачали погодження уповноваженого органу. В даній ситуації відсутні порушення інтересів держави, а тому відсутні підстави для звернення прокуратури до суду з цим позовом, що також підтверджує відсутність жодних претензій з боку МОН України до сторін Договору.

11.10.2019 до суду надійшов відзив ТОВ "Альфа" на позовну заяву, в якому другий відповідач, заперечуючи проти позову заступника прокурора Харківської області, зокрема, зазначив, що непогодження додаткових угод з МОН України в будь-якому разі не може свідчити про відсутність правових підстав для виконання третім відповідачем своїх обов`язків перед першим відповідачем, оскільки обов`язок з передання земельної ділянки Академією випливав саме з Договору, а не з додаткових угод. Натомість, сам Договір є чинним та дійсним, був погоджений з уповноваженим органом, що свідчить про надання ним згоди на передання земельної ділянки по вул.Динамівській, 5-А як будівельного майданчику першому відповідачу.

22.10.2019 першим відповідачем у справі - ТОВ "Оптима" було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора, оскільки Міністерством освіти і науки України було погоджено Договір спільної діяльності, укладений 30.09.2004 відповідачами, а тому з моменту укладення даного договору у МОН України існувала об`єктивна можливість знати про обставини його укладення та можливе порушення інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/3043/19 було закрито; розгляд справи по суті призначено на 26.11.2019.

У судове засідання, яке відбулося 26.11.2019, представники прокуратури та позивача не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Прокуратура Харківської області була повідомлена про час та місце судового засідання через її представника Захарову Н.О., присутню у попередньому судовому засіданні 12.11.2019, під розписку.

Міністерство освіти і науки України було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Присутня у судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечувала повністю на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, просила застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Представники другого та третього відповідачів у судове засідання не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Копія ухвали-повідомллення від 12.11.2019 та копії попередніх ухвал суду, надіслані на адресу другого відповідача, були повернуті до суду без вручення адресатові.

Третій відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Тобто, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення другого відповідача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв`язку направлялись копії ухвал від 24.09.2019, 22.10.2019, 12.11.2019 на юридичну адресу останнього: 61019, м.Харків, провул.Більшовицький, 12-а, зазначену в позовній заяві, і яка зазначена як місцезнаходження даної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвали суду від 24.09.2019, 22.10.2019, 12.11.2019 були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, другий відповідач не був обмежений в доступі до інформації про дату і час проведення судових засідань, і відповідно мав змогу надати суду клопотання відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України з обґрунтованими поясненнями причин неможливості бути присутнім у судових засіданнях. Тобто друний відповідач мав змогу ознайомитися зі змістом ухвал самостійно, навіть якщо ухвалу в паперовому вигляді ними отримано не було.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а тому учасники справи, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважаються такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Проте, прокурор та позивач не повідомили суд про причину неявки в судове засідання та не скористалися наданим їм правом щодо звернення до суду з відповідними клопотаннями про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 202 ГПК України, та визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників прокуратури, позивача, першого та другого відповідачів, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.09.2004 між Харківською державною академією фізичної культури (Сторона-1 за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа» (Сторона-2 за Договором) було укладено Договір про спільну діяльність № 1/30-09 (далі - Договір).

Предметом Договору сторони визначили досягнення спільної господарської мети - спорудження двох об`єктів нерухомості на земельних ділянках Сторони-1 для досягнення соціального ефекту (пункт 1.1).

Згідно із визначенням термінів Договору:

Об`єкт-1 - приміщення, які плануються збудувати на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99.

Об`єкт-2 - приміщення, які плануються збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 Динамівська, 5-А.

Земельні ділянки - земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99, яка надана Стороні-1 у постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.03.1997 за № 248; земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 5-А, яка надана Стороні-1 у постійне користування, що підтверджується Державним актом землекористування, виданим Виконавчим комітетом Харківської міської ради № 265 від 07.06.1993.

Відповідно до положень пункту 1.1. Договору про спільну діяльність, сторони зобов`язувались збудувати наступні об`єкти нерухомості: Об`єкт-1 - приміщення, які планують збудувати на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99 та Об`єкт-2 - приміщення, які планують збудувати на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 1/30-09 від 30.09.2004, метою Договору про спільну діяльність сторони визначили забудову Об`єкта-1, який повністю вважається власністю Харківською державною академією фізичної культури (ХДАФК) та Об`єкта-2, який повністю вважається власністю ТОВ "Альфа".

Відповідно до п. 3.1. Договору № 1/30-09 від 30.09.2004, сторони домовились, що Сторона-1 вносить в якості свого вкладу право на будівництво Об`єкта-2 на земельній ділянці, наданій їй в постійне користування, що підтверджується Державним актом землекористування, виданим Виконавчим комітетом Харківської міської ради № 265 від 07.06.1993, а також Актом приймання-передачі від 20.07.2000, складеного комісією, створеною відповідно Наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту № 1165 від 03.06.1999, а також трудову участь у формах і межах, що випливає з положень розділу 4 Договору. На виконання цього пункту Сторона-1 під час підписання цього Договору надає клопотання з добровільною відмовою від постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 5-А на користь Сторони-2.

Сторона-2 в якості свого вкладу вносить кошти на будівництво Об`єкта-1 та Об`єкта-2 за рахунок власних і / або залучених фінансових коштів / та обов`язок по поверненню залучених та позичкових коштів.

За наслідками виконання Договору у власність Сторони-1 будуть передані всі забудовані площі Об`єкта-1 (пункту 4.1. Цього Договору).

Після введення Об`єкта-2 в експлуатацію у власність Сторони-2 будуть передані всі забудовані площі Об`єкта-2, з урахуванням положень п. 4.4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Розділу 4 Договору, Сторона-1 передає земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 5-А у користування Стороні-2 згідно із встановленою чинним законодавством процедурою.

Згідно з пунктом 5.1 Договору про спільну діяльність, сторони доручили ведення спільних справ за договором ТОВ "Альфа", яка є уповноваженою особою сторін.

Пунктом 5.3 Договору Сторона-1 взяла на себе обов`язок здійснювати всі необхідні дії, які вимагає законодавство України щодо оформлення права власності Сторони-2 та/або інвесторів на профінансовані ними площі (та/або об`єкти).

Договір належним чином посвідчено сторонами та узгоджено з уповноваженим органом управління державною власністю - Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту (відповідно до Положення "Про Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту", затвердженого Указом Президента України від 26.02.2002 № 191/2002, чинного на момент укладення Договору), що встановлено судом та не заперечувалося сторонами.

07.09.2005 між другим відповідачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа" та третім відповідачем - Харківською державною академією фізичної культури було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), якою сторони погодили продовжити строк спорудження Об`єкта-1 до 01.06.2006 на зазначеній в договорі земельній ділянці для досягнення соціального ефекту.

Вказану Додаткову угоду № 1 було узгоджено з Міністерством України у справах молоді та спорту.

03.10.2005 між другим та третім відповідачемами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), якою сторони домовились викласти п. 2.1 Договору в наступній редакції: "У разі невиконання з будь-яких умов Харківською державною академією фізичної культури зобов`язань, прийнятих на себе у відповідності з цим договором, побудований Об`єкт-1 має вважатися власністю тієї сторони, яка понесла усі витрати щодо будівництва цього об`єкту".

Вказану Додаткову угоду № 2 також було узгоджено з Міністерством України у справах молоді та спорту.

15.01.2006 укладено Додаткову угоду № 3 до Договору (далі - Додаткова угода № 3), відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо вводу у суб`єктний склад Договору Сторони-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" (перший відповідач), яка набуває всіх прав та обов`язків ТОВ "Альфа" (другий відповідач).

Додаткову угоду № 3 не було узгоджено з Міністерством України у справах молоді та спорту.

06.06.2006 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору (далі - Додаткова угода № 4), якою сторони домовились викласти п. 1.1. Договору в такій редакції: "Сторони зобов`язуються разом діяти для досягнення спільної господарської мети - спорудження Об`єкта-1 строком до вересня 2006 року включно на зазначеній в договорі земельній ділянці. Строк забудови Об`єкта-2 встановлюється сторонами до 2009 року включно".

Додаткову угоду № 4 було узгоджено з Міністерством України у справах молоді та спорту.

13.09.2006 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору (далі - Додаткова угода № 5), якою сторони домовились викласти п. 1.1 Договору в такій редакції: "Сторони зобов`язуються разом діяти для досягнення спільної господарської мети - спорудження Об`єкта-1 строком до грудня 2006 року включно на зазначеній в договорі земельній ділянці. Строк забудови Об`єкта-2 встановлюється Сторонами до 2009 року включно".

Додаткову угоду № 5 не було узгоджено з Міністерством України у справах молоді та спорту.

26.12.2006 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 6 до Договору (далі - Додаткова угода № 6), якою сторони домовились викласти п. 1.1 Договору в такій редакції: "Сторони зобов`язуються разом діяти для досягнення спільної господарської мети - спорудження Об`єкта-1 строком до вересня 2007 року включно на зазначеній в договорі земельній ділянці. Строк забудови Об`єкта-2 встановлюється Сторонами до 2011 року включно".

Додаткову угоду № 6 не було узгоджено з Міністерством України у справах молоді та спорту.

25.06.2007 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 7 до Договору (далі - Додаткова угода № 7), якою сторони домовились додати до п. 2.1. Договору наступне: "Метою цього Договору сторони вважають забудову Об`єкта-1, який повністю має вважатися власністю Харківської державної академії фізичної культури та Об`єкта-2, який буде вважатися власністю ТОВ "Альфа". У разі виникнення обставин, які перешкоджають процедурі будівництва Об`єкта-2, зокрема, прийняття будь-яких розпорядчих актів органами місцевого самоврядування, судовими органами, міністерством у справах сім`ї, молоді та спорту, які можуть будь-яким чином зупинити або здійснити неможливим будівництво Об`єкта-2, Харківська державна академія фізичної культури зобов`язується відшкодувати усі понесені ТОВ "Оптима" витрати на будівництво Об`єкта-1. Сторони виконали зобов`язання по Договору у частці спорудження Об`єкта-1 та досягли мети спільної діяльності по спорудженню Об`єкта-1, у зв`язку з чим не мають претензій до ТОВ "Оптима" як Замовника будівництва. Сторони затверджують наступний порядок розподілу побудованого майна спільної діяльності: право власності на Об`єкт-1 - прибудова спортивного залу по вул. Клочківській, 99, до навчального корпусу, за згодою Сторін, набуває Харківська державна академія фізичної культури. З метою подальшого виконання умов Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004 року Сторони розпочинають виконання зобов`язань щодо забудови Об`єкта-2 на умовах, встановлених Договором про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004 року".

Додаткову угоду № 7 не було узгоджено з уповноваженим органом управління.

27.06.2007 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору (далі - Додаткова угода № 8), якою сторони досягли згоди, що "після введення в експлуатацію Об`єкта-2 студенти та викладачі Харківської державної академії фізичної культури будуть користуватися приміщеннями та знаряддями Об`єкта-2 під час проведення навчально-тренувальних занять безоплатно та по пільговому тарифу. Сторони також домовились про заборону на розірвання та відмову від договірних відносин в односторонньому порядку за Договором при будь-яких змінах власника або керівника будь-якої зі сторін. Сторони встановили спільний режим експлуатації Об`єкта-1 сторонами на умовах пільгового та безкоштовного використання Об`єкта-1, з моменту вводу Об`єкта-1 в експлуатацію".

Додаткову угоду № 8 не було узгоджено з уповноваженим органом управління.

29.12.2011 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору (далі - Додаткова угода № 9 від 29.12.2011), якою сторони домовились викласти п.1.1 Договору в такій редакції: "Строк забудови Об`єкта-2 встановлюється Сторонами до 2013 року включно".

Додаткову угоду № 9 від 29.12.2011 не було узгоджено з уповноваженим органом управління.

10.12.2013 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору (далі - Додаткова угода № 9 від 10.12.2013), якою сторони домовились викласти п.1.1 Договору в такій редакції: "Строк забудови Об`єкта-2 встановлюється Сторонами до 2015 року включно".

Додаткову угоду № 9 від 10.12.2013 не було узгоджено з уповноваженим органом управління.

Позивач просить суд визнати недійсними додаткові угоди до Договору, які не були узгоджені з уповноваженим органом, який діяв на момент укладення цих додаткових угод.

Проаналізувавши зміст укладених відповідачами додаткових угод до Договору та дослідивши положення законодавства, чинного на момент їх укладення, суд виходить з наступного.

Додаткова угода № 3 була укладена відповідачами 15.01.2006, на момент укладення якої діяв Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є загальнодержавній власності" від 15.12.1992 (далі - Декрет КМУ від 15.12.1992, втратив чинність на підставі Закону № 185-V (185-16) від 21.09.2006), який встановлював повноваження Міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади брати участь у підготовці та укладенні лише міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності відповідно до п. 2 цього Декрету.

Крім того, пунктом 3 Декрету була встановлена пряма заборона міністерствам та іншим підвідомчим КМУ органам державної виконавчої влади втручатися в господарську діяльність підприємств, що є у загальнодержавній власності.

Таким чином, суд погоджується з доводами першого та другого відповідачів, що чинним на момент укладення Додаткової угоди № 3 законодавством не була встановлена обов`язкова процедура погодження договорів про спільну діяльність чи додаткових угод до цих договорів з міністерствами чи іншими органами виконавчої влади.

Суд відхиляє посилання позивача на положення Розпорядження КМУ від 07.05.2008 № 703-р "Питання укладення деяких договорів" та Постанови КМУ від 11.04.2012 № 296 № "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном" як на підставу для визнання недійсною Додаткову угоду № 3, у зв`язку з тим, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається позивач, набули чинності після її укладення, а тому не можуть поширювати свою дію на порядок її укладення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що на момент укладення Додаткової угоди № 3, вона не потребувала погодження з уповноваженим на той момент органом управління державною власністю.

Додаткова угода № 5 була укладена відповідачами 13.09.2006, під час укладення якої був також чинний Декрет КМУ від 15.12.1992.

Як було зазначено судом вище, положеннями цього нормативно-правового акту не був встановлений обов`язок погодження договорів про спільну діяльність чи додаткових угод до цих договорів з міністерствами чи іншими органами виконавчої влади.

Таким чином, суд також встановлює відсутність порушення чинного на момент укладення Додаткової угоди № 5 законодавства з боку сторін договору.

Інші додаткові угоди, зокрема: Додаткова угода № 6 до Договору від 29.12.2006 (далі - Додаткова угода № 6), Додаткова угода № 7 до Договору від 25.06.2007 (далі - Додаткова угода № 7), Додаткова угода № 8 від 27.06.2007 до Договору (далі - Додаткова угода № 8) були укладені відповідачами вже після набрання чинності Законом України "Про управління об`єктами державної власності" (далі - Закон).

Пунктом 20 частини 1 статті 6 цього Закону визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Додаткова угода № 9 від 29.12.2011 до Договору (далі - Додаткова угода № 9 від 29.12.2011) була укладена під час дії Розпорядження КМУ "Питання укладення деяких договорів" від 07.05.2008 (далі - Розпорядження КМУ), яке передбачало обов`язок для центральних органів виконавчої влади та інших суб`єктів управління об`єктами державної власності забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Додаткова угода № 9 від 10.12.2013 до Договору (далі - Додаткова угода № 9 від 10.12.2013) була укладена відповідачами після набрання чинності Постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, якою було затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок № 296).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 296, суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності (далі - орган управління) звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідними документами.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу визнання недійсними додаткових угод, регулюють правові відносини, пов`язані з укладенням договорів спільної діяльності та відчуженням державної власності підприємствами, установами, організаціями без згоди уповноваженого органу управління.

Натомість, у даному випадку відносини, пов`язані з передачею третім відповідачем земельної ділянки по вул. Динамівській, 5-А, виникли раніше, ніж вказані положення законодавства набули чинності, а саме з укладенням Договору.

Тобто обов`язок з передання третім відповідачем земельної ділянки по вул. Динамівській, 5-А для будівництва Об`єкта-2 випливає саме з Договору, а не з додаткових угод до нього.

Тому на момент прийняття цього Закону Договір між сторонами вже було укладено, вклади (внески) сторін у спільну діяльність та взаємні права і обов`язки сторін було визначено.

Крім того, вклади сторін в укладений відповідачами договір, порядок передання державного майна у користування, права та обов`язки сторін, а також інші істотні умови були погоджені уповноваженим органом - Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту, що не оспорюється позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Стаття 4 ЦК України визначає акти цивільного законодавства, до яких відносить Конституцію України, Цивільний кодекс України, акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (у чинній редакції від 23.11.2007), нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов`язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Таким чином, норми вищевказаних нормативно-правових актів не можуть поширювати свою дію на додаткові угоди № 3 від 15.01.2006, № 5 від 13.09.2006, № 6 від 29.12.2006, № 7 від 25.06.2007, № 8 від 27.06.2007, № 9 від 29.12.2011, № 9 від 10.12.2013, так як вони не передбачали відчуження державного майна третім відповідачем.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність погодження оспорюваних додаткових угод до Договору свідчить про відсутність правових підстав у третього відповідача для передання першому відповідачу у користування земельної ділянки державної власності для будівництва.

Відносно посилання позивача на положення Земельного кодексу України як на підставу визнання додаткових угод до Договору недійсними, суд зазначає наступне.

Позивач посилається на відсутність права у третього відповідача як постійного землекористувача розпоряджатися належними йому земельними ділянками відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угоди недійсними.

Однак, обов`язок третього відповідача передати земельну ділянки у користування для будівництва Об`єкта-2 визначався пунктами 3.1, 4.4, 5.3 укладеного сторонами Договору, який позивач не просить суд визнати недійсним.

При цьому, позивач ототожнює укладений відповідачами Договір (який встановив обов`язок третього відповідача передати земельну ділянку у користування) та додаткові угоди до нього, які такий обов`язок не встановлювали.

Тому суд не бере до уваги посилання позивача на положення земельного законодавства як на підставу для визнання недійсними додаткових угод.

Проаналізувавши рішення судів у попередніх спорах між сторонами укладеного Договору, на які посилалися перший та другий відповідачі у відзивах на позов, суд зазначає наступне.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 922/3093/17, яка не оскаржувалася сторонами та набрала законної сили, з посиланням на судову практику Верховного Суду про презумпцію правомірності правочину (постанова від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц) встановлено дійсність та чинність укладеного сторонами Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004 і додаткових угод до нього та обов`язковість виконання його умов.

Суд бере до уваги те, що правомірність та чинність укладеного сторонами Договору та додаткових угод до нього підтверджена преюдиційними обставинами, встановленими у попередніх спорах між сторонами Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, а й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст. 215 ЦК України).

З огляду на зазначене та відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оцінивши доводи сторін, повно та всебічно дослідивши докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про визнання недійсними додаткових угод до Договору з огляду на наступне.

Щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин за заявою першого відповідача суд повідомляє наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 267 ЦК України).

22.10.2019 під час підготовчого провадження першим відповідачем було подано заяву (вх № 25305) про застосування строків позовної давності, в якій перший відповідач просить застосувати строк позовної давності, обґрунтовуючи це тим, що перебіг позовної давності у цьому спорі необхідно рахувати з часу, коли саме МОН України довідалося або могло довідатися про порушення прав держави, а не з моменту, коли прокуратура Харківської області довідалась про порушення прав.

Проаналізувавши доводи першого відповідача щодо початку перебігу та спливу позовної давності у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку щодо спливу строку позовної давності за вимогами про визнання недійсними Додаткових угод: № 3 від 15.01.2006, № 5 від 13.09.2006, № 6 від 29.12.2006, № 7 від 25.06.2007, № 8 від 27.06.2007, № 9 від 29.12.2011, № 9 від 10.12.2013 та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі 916/575/17, прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у своїх постановах (від 18.04.2018 у справі № 911/2646/17, від 10.05.2018 у справі № 902/422/17, від 24.01.2018 у справі № 914/801/17) при дослідженні питання пропуску позовної давності слід з`ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу, а не органи прокуратури.

Таким чином, суд погоджується з доводам першого відповідача про те, що перебіг позовної давності необхідно рахувати з часу, коли саме Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління державним майном, довідалося або могло довідатись про порушення прав держави.

Визначаючи початок перебігу позовної давності, суд звертає увагу на те, що Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту (уповноважений на той час орган управління державним майном) було погоджено Договір, а тому з моменту його укладення орган, уповноважений виконувати функції держави у спірних правовідносинах (на даний час це Міністерство освіти і науки України) знав про взяття третім відповідачем на себе обов`язку передати земельну ділянку у користування для будівництва Об`єкта-2.

Таким чином, з моменту укладення Договору у Міністерства освіти і науки України існувала об`єктивна можливість знати про обставини його укладення та можливе порушення інтересів держави.

Судом також встановлено, що Додатковою угодою № 1, яка була узгоджена Міністерством України у справах молоді та спорту (уповноважений на той час орган управління державним майном) сторони погодили можливість встановлювати кінцеві строки забудови Об`єкта-2 окремими додатковими угодами за взаємною згодою сторін.

З огляду на це, МОН України було обізнане про можливість сторін продовжувати строки виконання зобов`язань шляхом укладення додаткових угод до Договору.

Остання Додаткова угода № 9 була укладена 10.12.2013.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами першого відповідача про сплив позовної давності за вимогами заступника прокурора Харківської області до сторін Договору про визнання недійсними Додаткових угод: № 3 від 15.01.2006, № 5 від 13.09.2006, № 6 від 29.12.2006, № 7 від 25.06.2007, № 8 від 27.06.2007, № 9 від 29.12.2011, № 9 від 10.12.2013.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, на захист якого позивачем спрямовано даний позов, заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини та недоведеність позовних вимог належними, достовірними та допустимим доказами, господарський суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа", Харківської державної академії фізичної культури про визнання недійсними з моменту укладення додаткових угод до Договору про спільну діяльність №1/30-09 від 30.09.2004, а саме: Додаткової угоди № 3 від 15.01.2006, Додаткової угоди № 5 від 13.09.2006, Додаткової угоди № 6 від 29.12.2006, Додаткової угоди № 7 від 25.06.2007, Додаткової угоди № 8 від 27.06.2007, Додаткової угоди № 9 від 29.12.2011, Додаткової угоди № 9 від 10.12.2013 у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 257, 261, 1130, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Заступника прокурора Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ: 02910108) в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10; код ЄДРПОУ: 38621185) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 128-А; код ЄДРПОУ: 25192236), Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (61019, м. Харків, провул. Більшовицький, 12-А; код ЄДРПОУ: 30588900), Харківської державної академії фізичної культури (61058, м.Харків, вул. Клочківська, 99; код ЄДРПОУ: 02928261) про визнання недійсними додаткових угод до договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "05" грудня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар