Рішення

від 06.12.2019 по справі 420/4913/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4913/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представника позивача Серебрій Г.Г.

представника відповідача Аветюк С.В.

представника відповідача не з`явився

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ до Головного управління ДФС України в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення ДФС України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ЮГВТОРМЕТ до Головного управління ДФС України в Одеській області, Державної фіскальної служби України в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010211413 від 06.03.2019 р., податкове повідомлення-рішення №0010261304 від 06.03.2019 р., податкове повідомлення-рішення №0010221304 від 06.12.2019 р., податкове повідомлення-рішення №0010171413 від 06.12.2019 р., податкове повідомлення-рішення №0010041406 від 06.12.2019 р.;

визнати скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 р. № 0341/19 задоволеною.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 29.12.2018 №10162 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ЮГВТОРМЕТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

Перевіркою ТОВ ЮГВТОРМЕТ встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, зокрема, встановлено заниження доходів на вартість безоплатно отриманого товару за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 30788351 грн. в т.ч. у 2016 році на суму 9350880 грн., у 2017 році на суму 20943296 грн., у І кварталі 2018 році на суму 494175 грн., що призвело до заниження задекларованого показника рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку загальну суму сумі 30788351 грн. в т.ч. у 2016 році на суму 9350880 грн., у 2017 році на суму 20943296 грн., у І кварталі 2018 році на суму 494175 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення рішення №0010211413 від 06.03.2019 р., на суму 2333,34 грн., №0010261304 від 06.03.2019 р., на суму 2903392,90 грн., №0010221304 від 06.03.2019 р. на суму 166154,06 грн., №0010171413 від 06.03.2019 р. на суму 8649998,79 грн., № 0010041406 від 06.03.2019 р., на суму 1 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення не обґрунтованими та винесеним всупереч вимог чинного законодавства.

До перевірки позивачем було надано договори купівлі-продажу металобрухту, видаткові накладні, акти-приймання, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, тобто, всі необхідні документи, які в повному обсязі підтверджують факт здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ ЮГВТОРМЕТ та ТОВ Домметюг , ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайм СМ , ТОВ Мет-Опт-Торг , ТОВ Метстілтрейд , ТОВ Бушель-Груп .

При здійсненні перевірки позивач посилався на інформацію з відомчих інформаційних баз ІС Податковий блок щодо здійснення господарських операцій, в період проведення перевірки, з наступними контрагентами ТОВ Домметюг , ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайм СМ , ТОВ Мет- Опт-Торг , ТОВ Метстілтрейд , ТОВ Бушель-Груп .

Із вказаних інформаційних баз ревізорами взята інформація щодо податкової звітності цих юридичних осіб, на підставі якої зроблено припущення, що ці особи не мали достатньої кількості основних засобів та найманого персоналу для відвантаження саме такої кількості брухту.

Проте, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

ТОВ ЮГВТОРМЕТ не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань.

Крім того, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 19.03.2019 року позивачем подано скаргу, яку отримано Державною фіскальною службою України 21.03.2019, проте, рішення за результатами її розгляду відповідач так і не направив ТОВ ЮГВТОРМЕТ

Оскільки Державною фіскальною службою України не розглянув у встановлені пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України строки скаргу ТОВ ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 та не надіслано до 20.05.2019 позивачу рішення про розгляд скарги, скарга позивача вважається задоволеною.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 16.09.2019 року.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідачів Головного управління ДФС в Одеській області та ДФС України 23.08.2019 року, що підтверджується розписками про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали суду.

06.09.2019 року за вх. №31935/19 представником Головного управління ДФС в Одеській області та ДФС України А. В. Юренко (за довіреностями) надано відзиви на адміністративний позов .

Відзиви обґрунтовано наступним.

В результаті проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ ЮГВТОРМЕТ встановлено, що в порушення п.п.14.1.36 пД4Л ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України ТОВ ЮГВТОРМЕТ занижено доходи на вартість безоплатно отриманого товару за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 30 788 351 грн в т.ч. у 2016 році на суму 9 350 880 грн., у 2017 році на суму 20 943 296 грн., у І кварталі 2018 році на суму 494 175 грн., що призвело до заниження задекларованого показника рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 30788 351 грн., по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ Метстілтрейд , ПП Дюнамір , ТОВ Домметюг , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайн СМ , ТОВ Мет-Опт-Торг , ТОВ Бушель Груп .

Щодо взаємовідносин з ТОВ Метстілтрейд .

ТОВ Метстілтрейд не зареєстровано платником податку на додану вартість, податкові накладні на реалізацію товарів не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з базою ІС Податковий блок перевіряючими встановлено, що ТОВ Метстілтрейд відсутні основні засоби, в тому числі спецтехніка, також у підприємства відсутні трудові ресурси для здійснення навантаження та транспортування металобрухту.

Встановлене свідчить про безоплатне отримання металобрухту на загальну суму 7854088,51 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП Дюнаміс .

В ході проведення перевірки представлених ТОВ ЮГВТОРМЕТ первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених договорів, які висвітлюють взаємовідносини між ТОВ ЮГВТОРМЕТ із ПП Дюнаміс на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснень господарських операцій з придбання ТОВ ЮГВТОРМЕТ металобрухту у ПП Дюнаміс , у зв`язку з тим : у ПП Дюнаміс не має фізичних та технічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій та ПП Дюнаміс фактично не здійснював будь - яку фінансово- господарську діяльність.

Крім того, Головним слідчим управлінням, Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000002684 від 05.10.2016 за фактами вчинення фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ч. 3 ст. 28 ч 2 ст. 205 та ч. З ст. 209 КК України.), в якому значиться в тому числі ПП Дюнаміс .

Щодо взаємовідносин з ТОВ Домметюг .

В ході аналізу ІС Податковий блок за 2016 рік встановлено, що податкової декларації з податку на прибуток, балансу підприємства, фінансової звітності ТОВ Домметюг до податкових органів не подавало, що свідчить про відсутність будь-якої інформації про наявні офісні приміщення, складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, згідно з інформацією у ТТН, послуги по перевезенню металобрухту ТОВ Домметтюг надавало не маючи на балансі основних засобів та трудових ресурсів.

Щодо взаємовідносин з ПП Багіра 1 .

В ході аналізу ІС Податковий блок за 2016, 2017 рік встановлено, що баланс підприємства, фінансової звітності ПП Багіра 1 до податкових органів не подавало, що свідчить про відсутність будь-якої інформації про наявні офісні приміщення, складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №142016000000002684 від 05.10.2016, в якому значиться ряд підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі ПП Багіра 1 .

Щодо взаємовідносин з ТОВ Ферростар .

В ході аналізу ІС Податковий блок за 2017 рік встановлено, що згідного поданої звітності до податкових органів на балансі ТОВ Ферростар не рахуються основні засоби.

До перевірки взагалі не були надані акти приймання брухту від ТОВ Ферростар .

В ході проведення перевірки представлених ТОВ ЮГВТОРМЕТ первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених договорів, які висвітлюють |взаємовідносини між ТОВ ЮГВТОРМЕТ із ТОВ Ферростар , на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству встановлено відсутність факту реального здійснення господарський операцій з придбання ТОВ ЮГВТОРМЕТ металобрухту у ТОВ Ферростар .

Крім того, слідчим відділом слідчого управління прокуратури Дніпровської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015040000000416, в якому значиться ряд підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ Ферростар .

Щодо взаємовідносин з ТОВ Лайн СМ .

ТОВ Лайн СМ не зареєстровано платником податку на додану вартість, податкові накладні на реалізацію товарів не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В результаті проведеного аналізу договору поставки № ЛОМ-0106/17 від 01.06.2017 встановлено, що в Договорі не зазначено місце розташування складу постачальника, що не дає можливості встановити місце завантаженні товару, не наведено умови навантаженнях розвантаження товару.

Згідно з базою ІС Податковий блок у ТОВ Лайн СМ відсутні основні засоби, в т. ч. спецтехніка, також у підприємства відсутні трудові ресурси для здійснення навантаження та транспортування металобрухту.|

Крім того, слідчим управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2017 року за №32017100060000093 відкрито кримінальне провадження, в якому значиться ряд підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі ТОВ Лайн СМ .

Щодо взаємовідносин з ТОВ Мет-Опт-Торг .

В ході проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснень я господарських операцій з придбання ТОВ ЮГВТОРМЕТ металобрухту у ТОВ Мет-Опт-Торг , у зв`язку з тим, що у ТОВ Мет-Опт-Торг не має фізичних та технічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій та ТОВ Мет-Опт-Торг фактично не здійснював будь - яку фінансово-господарську діяльність.

Крім того, слідчим управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2017 року за №32017100060000093 відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.205 КК України у зв`язку з тим, що невстановленими особами створено суб`єкти господарювання з ознакам фіктивності, в т. ч. ТОВ Мет-Опт-Торг .

Щодо взаємовідносин з ТОВ Бушель - Груп .

Згідно із базою ІС Податковий блок встановлено відсутність у ТОВ Бушель-Груп спецтехніки, трудових ресурсів, основних засобів, залучення інших контрагентів, які б могли здійснювати завантаження та транспортування товару, що свідчить про неможливість проведення постачання товару (металобрухту).

Перевіркою встановлено, що ТОВ ЮГВТОРМЕТ безпідставно завищено рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звітів про фінансові результати за 2017 роки, І квартал, Півріччя, 9 місяців 2018 роки на загальну суму 7 656 088,75 грн. в т.ч. у 2017 році на суму 5 340 595,96 гри., 1 кварталі 2018 році на суму 542 859,59 грн., у 2 кварталі 20018 на суму 728 000 грн., у 3 кварталі 2018 ла суму 1 044 633 грн., що призвело до завищення задекларованого ТОВ ЮГВТОРМЕТ показника у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звітів про фінансові результати за 2017, 1, Півріччя, 9 місяців 2018 року на загальну суму 7656088,75 грн. в т.ч. у 2017 році на суму 5340595,96 гри., 1 кварталі 2018 році на суму 542859,59 грн., у 2 кварталі 2018 на суму 728000 грн., у 3 кварталі 2018 на суму 1044633 грн. та заниження задекларованого показника у рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" на загальну суму 7 656 088,75 грн. в т.ч. у 2017 році на суму 5 340 595,96 грн., І кварталі 2018 році на суму 5^ 2 859,59 грн., у 2 кварталі 20018 на суму 728 000 грн., у 3 кварталі 2018 на суму 1 044 633 грн.

При перевірці необхідних документів для приймання металобрухту від фізичних осіб ТОВ ЮГВТОРМЕТ у періоді з 01.01.2017 по 30.09.2018 встановлені порушення ст.4 Закону України Про металобрухт :

відсутність документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт;

в актах приймання металобрухту від фізичних осіб відсутня вся необхідна інформація, а саме: опис металобрухту, в деяких відсутні дані документа, який засвідчує особу.

Тобто, ТОВ ЮГВТОРМЕТ придбало невідомий брухт (не можливо встановити чи це вторинна сировина, чи побутові відходи, чи брухт чорних металів.

В судовому засіданні 16.09.2019 року оголошено перерву в судовому в підготовчому судовому засіданні до 15.10.2019 року.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року продовжено на тридцять днів строк для проведення підготовчого провадження по справі №420/4913/19.

Підготовче судове засідання призначено на 07.11.2019 року.

31.10.2019 року за вх. №40440/19 представником позивача Адвокатом Серебрій Г.Г. надано додаткові письмові пояснення , в яких підтримано правову позицію викладену в адміністративному позові.

В судовому засіданні 07.11.2019 року оголошено перерву в судовому в підготовчому судовому засіданні до 13.11.2019 року.

13.11.2019 року за вх. №42456/19 представником Головного управління ДФС в Одеській області М. Яківець (за довіреністю) надано додаткові письмові пояснення, в яких зокрема зазначено, що дані з інформаційної бази Податковий блок щодо господарської діяльності підприємства є належним доказом, враховуючи відсутність у позивача необхідних первинних документів.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі №420/4913/19 та справу призначено до судового розгляду по суті у відкрите судове засідання на 21.11.2019 року.

В судовому засіданні 21.11.2019 року оголошено перерву до 28.11.2019 року для надання додаткових доказів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальностю ЮГВТОРМЕТ , ЄДРПОУ 37173804, є юридичною особою, яку зареєстровано 14.07.2010 року за № 15551020000000468, виконує наступні види діяльності (за КВЕД): 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання; 38.32 Відновлення відсортованих відходів (основний) відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 29.12.2018 року №10162 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ЮГВТОРМЕТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 року.

12.02.2019 року за результатами перевірки складено Акт №000072/15-32-14-13/37173804, яким встановлені наступні порушення:

п.п.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податково кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , із змінами і доповненнями, пп.2.1 пп.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, розділу І Загальні положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 зі змінами та доповненнями, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248,п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 691999,2 грн., у тому числі за 2016 р в сумі 1683158,4 грн., за 2017 рік в сумі 4731100,56 грн., за І квартал 2018 року в сумі 186666,12 грн., II квартал 2018 року 131040,00 грн., 3 квартал 2018 в сумі 188033,94 грн;

пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.5 статті 44, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, 198.6 ст. 198, абз.14 п.201.10 ст.210 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами і доповненнями, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, із змінами та доповненнями, Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.01.16 №21, із змінами і доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159\28289, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2333,34 грн., в т.ч. за лютий 2018 в сумі 2333,34 грн.;

п.2.3 гл.2 Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями та п.6 розділ. II Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 29.12.2017 №148 із змінами та доповненнями;

п.1 ст. 3 Закону України Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР із змінами та доповненнями;

п.п. 47.1.3 п.47. 1 ст.47 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), встановлено недостовірність відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми №1 ДФ за період з І квартал 2016 по III квартал 2018 р., за що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

ст.4 Закону України Про металобрухт від 05 травня 1999 року №619- ХІУ (зі змінами та доповненнями), п.164.1 та 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ" (із змінами та доповненнями), ТОВ "ЮГВТОРМЕТ" у перевіряємому періоді занижено базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1639277,52 грн., на що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ із змінами та доповненнями, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді нараховано, але своєчасно не перераховано податок з доходів фізичних осіб із доходів вигляді заробітної плати, на що застосовані штрафні санкції, згідно ст.127 ПКУ, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

ст.4 Закону України Про металобрухт від 05 травня 1999 року N 619- ХІУ (зі змінами та доповненнями), п.164.1 та 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, п.п.1.2 та п.п.1.7 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ із змінами та доповненнями, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді занижено базу та об`єкт оподаткування з військового збору, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 60594,31 грн., на що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

порушення п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 п.п.1.4, п.п.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ із змінами та доповненнями, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді нараховано, але своєчасно не перераховано військовий збір з доходів у вигляді заробітної плати та інших доходів відмінних від заробітної плати, на що застосовані штрафні санкції, згідно ст.127 ПКУ, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

частини 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 р № 2464-УІ Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді порушено строки сплати єдиного внеску, на що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною.

22.02.2019 року за вих. №0339/19 ТОВ ЮГВТОРМЕТ до Головного управління ДФС в Одеській області надано заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства від 12.02.2019 року №№000072/15-32-14-13/37173804.

05.03.2009 року відповіддю за №4308/10/15-32-14-13-06 Головним управління ДФС в Одеській області розглянуто заперечення позивача та повідомлено про залишення висновків Акту перевірки від 12.02.2019 р. № №000072/15-32-14-13/37173804 без змін.

06.03.2019 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управління ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№0010211413, за яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 23333,34 грн. (дві тисячі триста тридцять три гривні 34 коп.) дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 79 коп.);

№0010261304, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 2903392,90 грн. (два мільйони дев`ятсот три тисячі триста дев`яносто дві гривні 90 коп.) із них: 1639277,52 грн. - за податковим зобов`язанням, 1263659,21 грн. - за штрафними санкціями, пеня - 456,17 грн.

№0010221304, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 166154, 06 грн. (сто шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят чотири гривні 06 коп.) із них: 60594,31 грн. - за податковим зобов`язанням, 104478,86 грн. - за штрафними санкціями, пеня - 1080, 89 грн.

№0010171413, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 8649998,79 грн. (вісім мільйонів шістсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 79 коп.) із них: 6919999,02 грн. - за податковим зобов`язанням, 1729999,77 грн. - за штрафними санкціями.

№0010041406, за яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування , норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 1 грн.

19.03.2019 року за вих. №0341/19 ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області ТОВ ЮГВТОРМЕТ подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №№0010211413, №0010261304, №0010221304, №0010171413, №0010041406, в якій позивач просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення та скасувати Акт перевірки від 12.02.2019 року №000072/15-32-14-13/37173804.

08.04.2019 року Державною фіскальною службою України за №16176/6/99-99-11-04-01-25 прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 19.05.2019 року.

12.06.2019 року за вих. №0361/19 ТОВ ЮГВТОРМЕТ до Державної фіскальної служби України направлено лист з проханням повідомити результати розгляду скарги, оскільки станом на 12.06.2019 року ТОВ ЮГВТОРМЕТ не отримано жодної відповіді.

17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 Державною фіскальною службою України винесено рішення за результатами розгляду скарги ТОВ ЮГВТОРМЕТ (вхід. №10347 від 21.03.2019 року), яким скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 06.03.2019 року №0010041406, податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0010171413, №0010211413, №0010221304, №0010261304 - залишено без змін.

Рішення від 17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 направлено на поштову адресу ТОВ ЮГВТОРМЕТ (66301, Одеська область, м. Подільськ, пров. Соборний, буд. 2) згідно списку рекомендованих листів №877 (ф.103) та фіскального чеку від 17.05.2019 року за трек-номером 0405342246931

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Податковий кодекс України.

Пункти 44.1, 44.2 статті 44 Податкового України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Стаття 47.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;

фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

податкові агенти.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Пункт 135.1 статті 135.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпункт 140.4.2 статті 140.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Підпункти 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168 стаття 168.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пункт 171.2. статті 171.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Пункт 176.2. статті 176.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 164. База оподаткування

Пункт 164.1, підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Пункт 198.5. статті 198.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Пункт 201.1 статті 201.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.10 статті 201.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Закон України Про металобрухт

Стаття 4

Приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред`явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов`язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом.

Стаття 1

побутовий металобрухт - непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність

ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі .

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 …Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. , яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Підставами юридичного спору в даній справі стало винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.03.2019 року № 0010211413, №0010261304, №0010221304, №0010171413, № 0010041406 якими донараховані податкові зобов`язання та штрафні санкції.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Суд критично ставиться до доводів податкового органу мотивуючи це наступним.

Так, акт перевірки хоч і містить посилання на номер кримінального провадження, проте відповідачем не надано суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наявності вироку, що набрав законної сили по контрагентам позивача, що вказані вище.

Крім цього, суд наголошує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 2 статті 77 КАС України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки останнє не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Також, суд звертає увагу, що невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17.

В частині посилань контролюючого органу на відсутність трудових та матеріальних ресурсів слід вказати наступне.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

При цьому, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справах № 814/937/15, № 815/3526/17).

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд приходить до висновку, що відповідачем поверхнево досліджено господарські операції по зазначеним вище контрагентами, не досліджено первинні документи в повному обсязі.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що подані позивачем первинні документи в частині зазначених вище контрагентів є належним чином оформлені, підтверджують реальність вчинення господарських операцій, що свідчить про хибність висновку контролюючого органу в цій частині.

Суд вважає за необхідне наголосити, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Зазначена правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання зобов`язань за договорами, за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

В постанові Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №805/4979/15-а адміністративне провадження №К/9901/24933/18, зокрема, зазначено, що неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків .

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додатну вартість є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на прибуток та на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що доводи контролюючого органу ґрунтуються лише на аналізі взаємовідносин контрагента позивача із іншими особами, інформація про яких наведена у акті, проте, без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із цими підприємствами.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.08.2018 по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними : при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

У той же час, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та контрагентів (позивача) за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття закону ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18).

Щодо практики Європейського суду з прав людини у питанні індивідуальної відповідальності платника податку

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 № 77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту .

Так, ще у 1976 році Рішенням Енгель та інші проти Нідерландів ЄСПЛ наголосив, що поняття кримінального обвинувачення у значенні статті 6 Конвенції має автономне значення і не залежить від того, чи пов`язано обвинувачення та застосовані санкції з кримінальним правопорушенням відповідно до національного законодавства, чи ні.

В рішенні суд зазначив, що держави безспірно наділені правом визнавати ті чи інші дії/бездіяльність кримінальним правопорушенням. Однак держави не наділені правом класифікувати як дисциплінарні правопорушення дії/бездіяльність, які за своєю суттю є кримінальними, та здійснювати переслідування правопорушника на дисциплінарному, а не кримінальному рівні (п. 81 Рішення ЄСПЛ Енгель та інші проти Нідерландів ).

Тобто, ЄСПЛ визначив, що у разі, коли певні дії держави насправді мають на меті кримінальне переслідування, такі дії повинні відповідати принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції.

Для визначення переслідування кримінальним відповідно до Конвенції, суд застосовує наступні три критерії, що отримали назву Критерії Енгеля (п. 82 Рішення ЄСПЛ Енгель та інші проти Нідерландів ):

(1) критерій національного права;

(2) критерій кола адресатів;

(3) критерій мети і тяжкості наслідків.

З огляду на позицію ЄСПЛ, варто розглянути штрафи за порушення податкового законодавства в розрізі визначених ЕСПЛ критеріїв для визначення необхідності застосування ст. 6 Конвенції при їх нарахуванні.

Перший критерій - критерій національного права є базовим, і ЕСПЛ аналізує, чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину відповідно до національних норм відповідної держави. Однак цей критерій відіграє досить незначну роль у контексті застосування гарантії справедливого судового розгляду, бо держава могла б уникати виконання вимог ст. 6 Конвенції шляхом декриміналізації злочинів.

Тому, законодавство відповідної держави є не більше ніж відправною точкою , а отримані таким чином відомості мають лише формальну цінність (п. 82 Рішення ЄСПЛ Енгель та інші проти Нідерландів ).

Розглядувані штрафи за порушення податкового законодавства містяться у ПКУ і за першим критерієм не відносяться до кримінального переслідування відповідно до Конвенції.

Тому такі штрафи слід розглянути далі за наступними двома критеріями. Такі критерії є альтернативними і не кумулятивними: для того, щоб стаття 6 була застосовною у справі, в якій фігурує термін кримінальне обвинувачення , достатньо, щоб відповідне правопорушення мало кримінальний характер у значенні Конвенції або загрожувало відповідній особі санкціями, які за своїм характером і суворістю належать до кримінальної сфери, (п. 57 Рішення ЄСПЛ у справі Лауко проти Словаччини , с. 2504- 05, п. 57).

Другим критерієм є дія норми, якою встановлюється відповідальність, за колом осіб. Якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне. В свою чергу штрафи за порушення податкового законодавства відповідно до ПКУ застосовуються до невизначеного кола осіб і, відповідно, відповідають вказаному критерію.

Однак, на цьому перевірка також не закінчується, і вона була б ілюзорною , якщо б у цих критеріях не враховувалися мета та ступінь суворості відповідальності, якого особа ризикує зазнати (п. 82 Рішення ЄСПЛ Енгель та інші проти Нідерландів ).

Тому третій критерій полягає в оцінці характеру та суворості відповідальності за його вчинення. Відповідно до загального правила, у випадку, якщо елемент покарання наявний, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину. В такому разі таке переслідування має відповідати, зокрема, принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції.

Отже за третім критерієм, враховуючи мету та суворість, відповідальність та штрафи за ПКУ у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ є кримінальним переслідуванням, їх застосування повинно допускатися тільки за дотримання відповідних критеріїв.

Такі висновки підтверджуються практикою ЄСПЛ. Зокрема, приналежність податкових штрафів до кримінального переслідування визначено ще у 2001 році у Рішенні ЄСПЛ у справі Справа J. В. проти Швейцарії від 3 травня 2001 року, де суд вказав (п./п. 48,49), у Рішенні по справі Остерлунд проти Фінляндії від 10.05.2015 року. Зокрема, за законодавством Фінляндії податкові штрафи, як і в Україні, формально не відносяться до кримінального покарання, проте, застосувавши Правила Енгеля , суд визнав такі штрафи кримінальним переслідуванням, зазначивши що:

відповідно до фінського законодавства, податкові донарахування здійснювалися не з метою грошової компенсації завданої шкоди, а як покарання для запобігання повторному вчиненню правопорушень. Тобто податкові донарахування відігравали такий собі стримуючий фактор і мали каральний характер .

У Рішенні Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції від 23.07.2008 року, враховуючи, що за законодавством Швеції податкові штрафи також не відносяться до кримінальної відповідальності, ЕСПЛ, дослідивши їх з точки зору Правил Енгеля , встановив (п./п. 79, 80, 82):

податкові штрафи не є засобом фінансової компенсації витрат, які могли бути спричинені поведінкою платника податків. Адже головна мета відповідних положень законодавства - спонукати платника податків до виконання ним своїх юридичних обов`язків та покарати за ухиляння від них. Отже, такі стягнення мають запобіжний і каральний характер. Останній зазвичай є ознакою кримінального покарання.

Про кримінальний характер правопорушення свідчить також суворість потенційного та фактичного покарання. Податкові штрафи у Швеції призначаються в розмірі, пропорційному до податку, від якого платник ухилився, надавши неточну чи невідповідну інформацію. Податкові штрафи, розмір яких становить, як правило, 20 або 40 % від суми податку, від якого ухилився платник, не мають верхнього ліміту і можуть сягати Значних розмірів...

ЕСПЛ має без сумніву однозначну позицію, що штрафи за порушення податкового законодавства є кримінальним переслідуванням, яке повинно здійснюватися виключно з дотриманням приписів статті 6 Конвенції, зокрема, обов`язковості доведення вини платника.

Відтак, обов`язок доведення саме вини позивача визнається не тільки національним законодавством України, а й прецедентною практикою ЄСПЛ.

Крім того, суд звертає увагу, що 25.09.2019 р. набрали чинності положення Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес від 18.09.2019 р.

Відповідно до Пояснювальної записки від 29.08.2019 року , наявність кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво (стаття 205 Кримінального кодексу України) вже давно є одним із способів тиску на бізнес в Україні. Так, окрім самого факту наявності кримінальної відповідальності за вказане діяння, контролюючі органи використовують вироки і матеріали досудового розслідування (протоколи допиту директора суб`єкта підприємницької діяльності) у якості доказової бази під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Тому обґрунтовуючи доцільність декриміналізації фіктивного підприємництва, варто акцентувати увагу на неспроможності при застосуванні статті 205 КК України досягнення мети кримінальної відповідальності та проблемі застосування статті 205 КК України, що полягає, зокрема у використанні у якості доказової бази фактів та обставин, встановлених вироком суду за статтею 205 КК України, та матеріалів досудового розслідування під час притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства.

Закріплення дій, що на сьогодні передбачені статтею 205 КК України, у якості самостійного складу злочину породжує низку негативних наслідків у правозастосуванні.

Особливості побудови складу злочину, передбаченого статтею 205 КК України, дали підстави для використання аналізованої статті в якості інструменту для зловживань під час притягнення осіб до відповідальності.

Зокрема, склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами.

Так, щодо використання матеріалів досудового розслідування слід зазначити, що у багатьох випадках контролюючий орган стверджував, що операції платника податку з його контрагентом не мають реального характеру на основі присутності в матеріалах адміністративної справи протоколу допиту керівника такого контрагента, отриманого в рамках кримінального провадження щодо фіктивного підприємництва. Часто суди при вирішенні податкового спору брали до уваги надані контролюючим органом матеріали досудового розслідування (викладені в протоколі допиту пояснення керівника контрагента платника податку) до уваги, вирішуючи на їх основі спір не на користь платника податку, не зважаючи на те, що це суперечить положенням процесуального законодавства, що передбачають, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили; суд не може обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатись на них, а також визнавати доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження суду…

На сьогодні в Україні склалася практика використання кримінальних проваджень як засобу тиску на бізнес, зокрема у контексті проведення податкових перевірок. Така тенденція спотворює суть і мету кримінальної відповідальності.

Порушення кримінальної справи, це фактично паралізація роботи підприємства, адже вилучається первинна документація, проводяться обшуки, накладається арешт на активи тощо. В результаті це має негативний вплив на функціонування підприємства, а в масштабі країни - і на весь бізнес-клімат. Часто кримінальні справи порушуються за поверхневими, неповністю з`ясованими обставинами, а як наслідок, невелика частка відкритих проваджень завершується переданням обвинувального акту до суду.

За статистикою Генеральної прокуратури України щодо розпочатих кримінальних проваджень за перше півріччя 2019 року зареєстровано 653 кримінальні правопорушення за ухилення від сплати податків. При цьому динаміка завершень досудових розслідувань підтверджує тенденцію щодо використання статті 212 Кримінального кодексу України як інструменту тиску на бізнес. Так, за перше півріччя 2019 року завершено розслідування у 376 кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків. Водночас з них - 241 провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину та 118 - у зв`язку із переданням клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності (тобто загалом 84% із завершених). Відповідно в край рідко досудове розслідування завершується переданням обвинувального акту до суду.

Відповідно гуманізація кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, відмова від карального характеру контролю за ухиленням від сплати податків дозволить створити сприятливіше середовище для функціонування бізнесу в Україні .

В свою чергу, Статтею 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку визначеному цим кодексом інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за якими покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом; під час перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів, які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та отримувати їх у платника податків у порядку, встановленому цим кодексом; під час перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб`єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності (фіктивності) укладених правочинів суб`єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Однак, податковою інспекцією, з перевищенням своїх повноважень, у акті перевірки від 12.02.2019р. зроблено висновок про те, що укладені між позивачем та ТОВ Домметюг , ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайм СМ , ТОВ Мет-Опт-Торг , ТОВ Метстілтрейд , ТОВ Бушель-Груп правочини є нікчемними, а товар набутий без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке приймання.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об`єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 12.02.2019р. не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки від 12.02.2019р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів.

При цьому, податковий орган після проведення відповідної перевірки, та маючи сумнів у реальності виконання сторонами вищевказаних договорів поставки, купівлі-продажу до органів податкової міліції з відповідними службовими документами не зверталися, кримінальної справи щодо посадових осіб позивача не порушувалося.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат у перевіряємому періоді.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування валових витрат в залежність від факту підтвердження реальності здійснення своїх зобов`язань його контрагентами.

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність їх загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, адже він не відображає фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ Югвтормет податкового законодавства.

Фактичне отримання товару (металобрухту) від зазначених контрагентів ТОВ Югвтормет та подальша його реалізація підтверджується належними первинними документами, за сукупністю яких, складається єдиний логічний ланцюг переміщення металобрухту. Відповідачем в акті також зазначено, що під час проведення перевірки встановлено факт реалізації отриманого товару контрагентам позивача. З аналізу картки рахунку 281: за перевіряємий період фактично весь отриманий від постачальників обсяг металобрухту було реалізовано покупцям - сальдо на кінець за дебетом 7831,243 т, за кредитом 7830,317 т. Крім того, було здійснено розрахунки як за отриманий, так і за реалізований товар, що також встановлено ревізорами під час перевірки та зазначено в акті. Що підтверджує реальний рух активів як позивача, так і його контрагентів.

В 2017 та 2018 роках відповідачем неодноразово було проведено зустрічні перевірки по господарських відносинах ТОВ Югвтормет із контрагентами по реалізації металобрухту, на що позивачем неодноразово надавалися до податкового органу належні довідки та первинні документи щодо підтвердження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин, в том числі і із вищевказаним підприємствами. І жодних висновків щодо нереальності цих господарських відносин податковим органом не було здійснено під час проведення зустрічних перевірок.

Щодо висновків відповідача щодо приймання ТОВ Югвтормет металобрухту від фізичних осіб та безпідставного завищення собівартості реалізованої продукції, а також заниження бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

Вказані висновки відповідача (щодо оподаткування операцій з придбання вторинної сировини (металобрухту) у фізичних осіб податком на прибуток та податком на доходи фізичних осіб і військового збору) є суперечливими і взаємовиключними.

З одного боку, твердження про відсутність реального характеру і безпідставне формування витрат, що базується на припущенні щодо відсутності у позивача документів, що підтверджуються набуття права власності; з іншого боку, - визнання Факту здійснення таких операцій, але, виходячи з "недоліків" складання актів приймання вторинної сировини (металобрухту) та заповнення графи "Опис металобрухту", - необхідність застосування до цих операцій загального режиму оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

На підтвердження факту реальності операцій із закупівлі металобрухту від фізичних осіб позивач надав акти приймання вторинної сировини (металобрухту); виписки по банківському рахунку та касову книгу позивача, що підтверджують факти розрахунків із фізичними особами - постачальниками металобрухту.

Крім того, факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується також копіями паспортів громадян - постачальників металобрухту, довідками про присвоєння ідентифікаційних номерів фізичних осіб, що були представлені посадовим особам контролюючого органу під час перевірки, що відображено в акті перевірки.

В актах приймання вторинної сировини (металобрухту) вбачається, що вони містять відомості про фізичних осіб - постачальників (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, серія, номер документа, що посвідчує особу, ідентифікаційний номер), найменування вторинної сировини "брухт чорних металів", опис металобрухту як "побутовий", вагу (у кг), ступінь засміченості (у відсотках), ціну за 1 кг, вартість, підписи посадової особи позивача (начальника приймального пункту) та фізичної особи - постачальника металобрухту.

В силу приписів 184 Цивільного кодексу України ідентифікація здійснюється лише по відношенню до речі, визначеної індивідуальними ознаками, що вирізняють її з- поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Металобрухт належить до речей, визначених родовими ознаками, оскільки має ознаки, властиві усім речам цього ж роду, вимірюється не штуками чи одиницями, а вагою.

Позивач надав до матеріалів справи фотографічне зображення груди металобрухту, що з свідчить про неможливість його ідентифікації.

Таким чином, відомості про належність металобрухту до такого виду як "побутовий" є достатнім з точки зору виконання вимог закону для його класифікації за певним видом.

За твердженням відповідача, ці операції не мали реального характеру (є фіктивними).

У той же час, податковий орган не вважає фіктивним (не реальним) дохід, виплачений на користь цих фізичних осіб за цими самими господарськими операціями, у зв`язку з чим визначив позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Кошти, виплачені позивачем на користь фізичних осіб - постачальників металобрухту, є пов`язаними з основною діяльністю позивача, а факт витрат підтверджуються документально та не заперечуються відповідачем.

Як встановлено судом, при проведенні перевірки та складенні акту перевірки, податковим органом не доведено належними доказами порушень податкового законодавства з боку позивача з огляду на презумпцію невинуватості та основні засади податкового законодавства, зокрема, презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 ст. 4 ПКУ).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо вимоги про визнання скарги товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 № 0341/19 задоволеною.

Судом встановлено, що 19.03.2019 року позивачем подано скаргу (вих. № 0341/19) до Державної фіскальної служби України (ДФС України - далі) з вимогою про скасування винесених податкових-повідомлень-рішень.

Скарга отримана ДФС України 21.03.2019 року.

08.04.2019 року Державною фіскальною службою України за №16176/6/99-99-11-04-01-25 прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 19.05.2019 року.

17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 ДФС України винесено рішення за результатами розгляду скарги (вхід. №10347 від 21.03.2019 року), яким скаргу задоволено частково, проте, як зазначає позивач вказане рішення так і не було ним отримано.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що рішення ДФС України від 17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 направлено на поштову адресу ТОВ ЮГВТОРМЕТ , що підтверджується списком рекомендованих листів №877 та фіскальним чеком від 17.05.2019 року.

З цього приводу суд вважає необхідним зазначити правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 12.07.2019 року по справі №813/5256/13-а.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржуване рішення відповідача про результати розгляду повторної скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача .

Тобто, із вищезазначеного вбачається, що рішення ДФС України, яким скаргу позивача задоволено частково не створює для нього юридичних наслідків, на відміну від податкових-повідомлень рішень ГУ ДФС в Одеській області від 06.03.2019 року, якими позивачу донараховано податкові зобов`язання та нараховані штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.06.2019 року по справі №826/11001/15.

Відтак, вимога про визнання скарги ТОВ ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 № 0341/19 задоволеною - задоволенню не підлягає.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ до Головного управління ДФС України в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення ДФС України - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010211413 від 06.03.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010261304 від 06.03.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010221304 від 06.12.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010171413 від 06.12.2019 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010041406 від 06.12.2019р.

В задоволенні вимоги щодо визнання скарги товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 № 0341/19 задоволеною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ - адреса: 66301, Одеська область, м. Подільськ, провулок Соборний, 2-г, код ЄДРПОУ 37173804

Головне управління ДФС України в Одеській області - адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Державна фіскальна служба України - адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197, телефони служби діловодства: тел. +38 (044) 2725159, електронна пошта: Kabmin_doc@sfs.gov.ua, www.minrd.gov.uа; kabmin_dec@minrd.gov.uа, gromada@minrd.gov.uа

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.