Постанова

від 18.01.2021 по справі 420/4913/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4913/19 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Ступакової І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення ДФС України,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року ТОВ ЮГВТОРМЕТ (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України, в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019 року:

- №0010171413, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 8649998,79 грн., з яких 6919999,02 грн. - за основним податковим зобов`язанням, 1729999,77 грн. - за штрафними санкціями;

- №0010211413, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2333,34 грн.;

- №0010221304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2903392,90 грн., з яких 1639277,52 грн. - за основним зобов`язанням, 1263659,21 грн. - за штрафними санкціями, пеня - 456,17 грн.;

- №0010261304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 166154, 06 грн., з яких 60594,31 грн. - за основним платежем, 104478,86 грн. - за штрафними санкціями, пеня - 1080,89 грн.;

- №0010041406, за яким застосована штрафна санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 1,00 грн..

Також позивач просив визнати скаргу ТОВ ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 року №0341/19 задоволеною.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку щодо відсутності реальності задекларованих позивачем фінансово-господарських операцій з придбання металобрухту у ТОВ Домметюг , ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайм СМ , ТОВ Мет-Опт-Торг , ТОВ Метстілтрейд , ТОВ Бушель-Груп , які вплинули на донарахування позивачу податку на прибуток спірним рішенням №0010171413, та операцій з придбання металобрухту у ТОВ Сучасні технології 2017 , які вилинули на зменшення від`ємного значення з ПДВ спірним рішенням №0010211413. Позивач вказує на те, що реальність здійснення господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами підтверджується наданими представникам податкового органу, що проводили перевірку, первинними документами. Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами і не дає підстав для сумніву в їх реальності та безтоварності.

Позивач також не погоджується з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за результатами проведених позивачем операцій з виплати фізичним особам грошових коштів за зданий металобрухт, які обґрунтовуються ревізорами недоліками документального оформлення позивачем таких операцій.

Заперечує позивач також і висновок акту перевірки про порушення ним пункту 1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівля, громадського харчування та послуг при проведенні операцій з приймання у фізичних осіб металобрухту за готівкові кошті.

Позивач також зазначив, що не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 19.03.2019 року позивачем подано скаргу, яку отримано Державною фіскальною службою України 21.03.2019 року, проте, рішення за результатами її розгляду відповідач так і не направив позивачу. Оскільки Державною фіскальною службою України не розглянуто у встановлені пунктом 56.8 статті 56 ПК України строки скаргу ТОВ ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 року (отриману ДФС 21.03.2019 року) та не надіслано до 20.05.2019 року позивачу рішення про розгляд скарги, скарга позивача вважається задоволеною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року позовні вимоги задоволені частково наступним чином.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення: №0010211413 від 06.03.2019 року, №0010261304 від 06.03.2019 року, №0010221304 від 06.12.2019 року, №0010171413 від 06.12.2019 року, №0010041406 від 06.12.2019 року, а в задоволенні вимоги щодо визнання скарги товариства з обмеженою відповідальністю ЮГВТОРМЕТ від 19.03.2019 року №0341/19 задоволеною - відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області та здійснено заміну відповідачів - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Державної фіскальної служби України їх правонаступниками - Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області та Державною податковою службою України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

ТОВ ЮГВТОРМЕТ , ЄДРПОУ 37173804 є юридичною особою, яку зареєстровано 14.07.2010 року за №15551020000000468, виконує наступні види діяльності (за КВЕД): 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування; 38.32 Відновлення відсортованих відходів (основний) відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 29.12.2018 року №10162 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ЮГВТОРМЕТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року.

12.02.2019 року за результатами перевірки складено Акт №000072/15-32-14-13/37173804 (надалі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення:

- пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.2.1 пп.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, розділу І Загальні положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28.03.2013 року №433, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 691999,20 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 1683158,40 грн., за 2017 рік в сумі 4731100,56 грн., за І квартал 2018 року в сумі 186666,12 грн., II квартал 2018 року 131040,00 грн., 3 квартал 2018 в сумі 188033,94 грн.;

- пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.5 ст.44, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, 198.6 ст.198, абз.14 п.201.10 ст.210 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159\28289, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2333,34 грн., в т.ч. за лютий 2018 року в сумі 2333,34 грн.;

- п.2.3 гл.2 Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 року №637 та п.6 розділ. II Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 29.12.2017 року №148 із змінами та доповненнями;

- п.1 ст.3 Закону України Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ;

- пп.47.1.3 п.47.1 ст.47 ПК України, встановлено недостовірність відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми №1 ДФ за період з І квартал 2016 року по III квартал 2018 року, за що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

- ст.4 Закону України Про металобрухт , п.164.1 та 164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді занижено базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1639277,52 грн., на що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

- пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді нараховано, але своєчасно не перераховано податок з доходів фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати, на що застосовані штрафні санкції, згідно ст.127 ПК України, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

- ст.4 Закону України Про металобрухт , п.164.1 та пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, пп.1.2 та пп.1.7 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді занижено базу та об`єкт оподаткування з військового збору, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 60594,31 грн., на що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

- пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України, пп.1.4, пп.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді нараховано, але своєчасно не перераховано військовий збір з доходів у вигляді заробітної плати та інших доходів відмінних від заробітної плати, на що застосовані штрафні санкції, згідно ст.127 ПК України, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною;

- ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , ТОВ ЮГВТОРМЕТ у перевіряємому періоді порушено строки сплати єдиного внеску, на що застосовані штрафні санкції, розрахунок яких відображено у Додатку 5 до акту перевірки та є його невід`ємною частиною.

22.02.2019 року за вих. №0339/19 ТОВ ЮГВТОРМЕТ до ГУ ДФС в Одеській області надано заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства від 12.02.2019 року №№000072/15-32-14-13/37173804.

05.03.2009 року відповіддю за №4308/10/15-32-14-13-06 ГУ ДФС в Одеській області розглянуто заперечення позивача та повідомлено про залишення висновків Акту перевірки від 12.02.2019 року №000072/15-32-14-13/37173804 без змін.

06.03.2019 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0010211413, за яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 23333,34 грн. (дві тисячі триста тридцять три гривні 34 коп.) дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 79 коп.);

- №0010261304, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 2903392,90 грн. із них: 1639277,52 грн. - за податковим зобов`язанням, 1263659,21 грн. - за штрафними санкціями, пеня - 456,17 грн.;

- №0010221304, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені на суму 166154,06 грн. із них: 60594,31 грн. - за податковим зобов`язанням, 104478,86 грн. - за штрафними санкціями, пеня - 1080,89 грн.;

- №0010171413, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 8649998,79 грн. із них: 6919999,02 грн. - за податковим зобов`язанням, 1729999,77 грн. - за штрафними санкціями;

- №0010041406, за яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування , норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 1,00 грн..

19.03.2019 року за вих. №0341/19 позивачем до ГУ ДФС в Одеській області подано скаргу на вказані вище податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019 року, в якій позивач просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення та скасувати акт перевірки від 12.02.2019 року №000072/15-32-14-13/37173804.

08.04.2019 року ДФС України за №16176/6/99-99-11-04-01-25 прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 19.05.2019 року.

12.06.2019 року за вих. №0361/19 ТОВ ЮГВТОРМЕТ направлено до ДФС України лист з проханням повідомити про результати розгляду скарги, оскільки станом на 12.06.2019 року ТОВ ЮГВТОРМЕТ не отримано жодної відповіді.

17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 ДФС України винесено рішення за результатами розгляду скарги ТОВ ЮГВТОРМЕТ (вхід. №10347 від 21.03.2019 року), яким скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.03.2019 року №0010041406, яким позивачу нарахований штраф 1 грн. за порушення законодавства в сфері застосування РРО, а податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0010171413, №0010211413, №0010221304, №0010261304 - залишено без змін (т.3 а.с.202-214).

Рішення ДФС України від 17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 направлено на поштову адресу ТОВ ЮГВТОРМЕТ (66301, Одеська область, м. Подільськ, пров. Соборний, буд. 2) згідно списку рекомендованих листів №877 (ф.103) та фіскального чеку від 17.05.2019 року за трек-номером 0405342246931.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення податкового законодавства з боку позивача, в той час як позивачем надано до податкового органу та суду всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність задекларованих позивачем фінансово-господарських операцій з придбання металобрухту та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Суд першої інстанції також визнав необґрунтованим висновок податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), єдиного соціального внеску (ЄСВ) та військового збору за результатами проведених позивачем операцій з виплати фізичним особам грошових коштів за зданий металобрухт.

Також суд першої інстанції зазначив, що, по-перше - скаргу позивача від 19.03.2019 року №0341/19 було частково задоволено ДФС України, а по-друге вказане рішення ДФС України не створює для позивача юридичних наслідків, на відміну від податкових-повідомлень рішень ГУ ДФС, якими позивачу донараховано податкові зобов`язання та нараховані штрафні санкції, а тому вимога про визнання задоволеною скарги позивача від 19.03.2019 року №0341/19 задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині скасування спірних повідомлень-рішень, та наводить свої заперечення лише стосовно спірних рішень по податку на прибуток, ПДВ, ПДФО, ЄСВ та військового збору, без наведення доводів в частині скасованого судом першої інстанції рішення №0010041406, яким позивачу нарахований штраф 1 грн. за порушення законодавства в сфері застосування РРО.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

При вирішенні даного спору, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення №0010171413, яким позивачу збільшені грошові зобов`язання з податку на прибуток, та рішення №0010211413, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2333,34 грн.

Аналіз змісту розділу 3.1.1 акту перевірки дозволяє зробити висновок, що грошові зобов`язання з податку на прибуток нараховані спірним рішенням №0010171413 за результатами проведених позивачем операцій з придбання металобрухту на загальну суму 30788351,00 грн. у таких постачальників: ТОВ Домметюг , ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайм СМ , ТОВ Мет-Опт-Торг , ТОВ Метстілтрейд , ТОВ Бушель-Груп .

Згідно розділу 3.1.2 акту перевірки відповідач спірним рішенням №0010211413 зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2333,34 грн., не погодившись з реальністю операції позивача з придбання позивачем металобрухту у ТОВ Сучасні технології 2017 .

Податковий орган не визнає реальність операцій з вказаними постачальниками, посилаючись на викладені в акті певні обставини діяльності таких контрагентів, зокрема: неподання деякими з них податкової звітності, відсутність в них достатньої кількості основних засобів, транспорту та найманого персоналу для відвантаження саме такої кількості брухту, тощо.

Крім цього, в акті перевірки відповідач посилається на існуючі кримінальні провадження, які відкрито стосовно деяких з вищевказаних контрагентів позивача.

Також податковий орган в акті перевірки посилається на складання товарно-транспортних накладних, за якими металобрухт перевозився від постачальників до позивача, з порушенням Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.

Колегія суддів в цілому підтримує позицію суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновків податкового органу про безтоварність операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, та вважає, що такі висновки акту перевірки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б з урахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом , дали б суду підстави стверджувати про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом ст.198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що по операціям з контрагентами, які перераховані в Акті перевірки, позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів справи, були надані відповідні договори купівлі-продажу металобрухту, видаткові накладні, акти-приймання, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані копії первинних документів за своїм змістом розкривають суть задекларованих позивачем з вказаними контрагентами господарських операцій, оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність.

Також колегія суддів погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів податкового органу про недостатність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, оскільки норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Є вірним посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справах №814/937/15, №815/3526/17, згідно якої відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також суд першої інстанції вірно не погодився з посиланнями в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень, відкритих стосовно деяких контрагентів позивача, оскільки лише сам факт наявності таких кримінальних проваджень без наявності по ним вироку суду чи ухвали про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, не може братися судом при вирішенні даного адміністративного спору як достатній та безумовний доказ вчинення позивачем фіктивних господарських операцій з такими контрагентами.

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, у даній справі підставами звільнення від доказування обставин, які стосуються фіктивності створення та діяльності вищевказаних контрагентів можуть бути лише вироки судів або рішення про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили.

Однак жодного такого вироку чи ухвали про закриття кримінального провадження відповідачем у даній справі надано не було.

Колегія суддів не погоджується з посиланням в акті перевірки на недотримання вимог по заповненню товарно-транспортних накладних, які визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила №363), оскільки Правила №363 не встановлюють правил податкового обліку і можливі помилки при складанні таких транспортних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, відповідно до якої наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер .

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що в акті перевірки на підставі даних бухгалтерського обліку позивача встановлена також і подальша реалізація позивачем в повному обсязі того металобрухту, придбання якого позивач задекларував від вищевказаних контрагентів, а також підтверджений факт проведення розрахунків в повному обсязі як за отриманий, так і за реалізований товар.

Також суд першої інстанції вірно врахував той факт, що в 2017 та 2018 роках відповідачем неодноразово було проведено зустрічні перевірки по господарських відносинах ТОВ Югвтормет із контрагентами по реалізації металобрухту, на що позивачем неодноразово надавалися до податкового органу належні довідки та первинні документи щодо підтвердження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин, в тому числі з вищевказаними постачальниками.

При цьому жодних висновків щодо нереальності цих господарських відносин податковим органом не було здійснено під час проведення таких зустрічних перевірок.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про безтоварність задекларованих позивачем операцій з придбання металобрухту у контрагентів-постачальників, які описані в розділах 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки, є недоведеними належними доказами, які б з врахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом дали б суду підстави стверджувати про відсутність реальних господарських операцій позивача з цими контрагентами-постачальниками, а надані позивачем документи по операціям з цими контрагентами підтверджують реальний характер цих операцій.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що зобов`язання з податку на прибуток спірним рішенням №0010211413 нараховані податковим органом не внаслідок завищення позивачем витрат по операціям із ТОВ Домметюг , ПП Дюнаміс , ПП Багіра 1 , ТОВ Ферростар , ТОВ Лайм СМ , ТОВ Мет-Опт-Торг , ТОВ Метстілтрейд , ТОВ Бушель-Груп , а на підставі висновку про заниження позивачем доходів на суму 30788351,00 грн..

Вважаючи операції по придбанню металобрухту у вказаних постачальників на суму 30788351,00 грн. нереальними, податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що металобрухт на цю суму був отриманий позивачем від невстановлених осіб безоплатно, а тому на таку суму позивач повинен був збільшити свої доходи (стор.56 акту перевірки).

Колегія суддів не може погодитися з такою методологію кваліфікації дій позивача в якості податкового правопорушення, оскільки це, по-перше - не узгоджується з нормами Податкового кодексу, по-друге - ґрунтується виключно на припущеннях і суперечить фактичним обставинам справи.

Оцінюючи правомірність аналогічних дій податкового органу під час кваліфікації в якості податкового правопорушення проведених платником податків операцій з придбання товарів, які податковий орган визнав нереальними, Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 року у справі №1.380.2019.000276 зазначив наступне:

На обґрунтування цього висновку колегія суддів Верховного Суду, крім наведених вище мотивів, зазначає, що донарахування ГУ ДПС позивачу суми грошових зобов`язань з податку на прибуток на підставі п.134.1 ст.134 ПК України не відповідає змісту правовідносин щодо сплати податку на прибуток підприємств. За встановленого перевіркою факту витрат платника цього податку контролюючий орган відповідно до встановлених нормами п.20.1 ст.20 ПК України повноважень має право витребувати від платника документи, які підтверджують ці витрати, а в разі не надання таких документів - виключити з податкового обліку непідтверджену суму витрат та збільшити дохід до оподаткування (або зменшити від`ємне значення об`єкта оподаткування). Одночасне врахування в податковому обліку витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого не відповідає методології застосування норм п.134.1 ст.134 ПК України .

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0010171413, яким позивачу збільшені грошові зобов`язання з податку на прибуток, та рішення №0010211413, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2333,34 грн.

Щодо правомірності спірного рішення №0010221304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2903392,90 грн., та рішення №0010261304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 166154,06 грн..

Зі змісту розділу 3.1.4 акту перевірки вбачається, що нарахування позивачу ПДФО та військового збору пов`язано з висновком акту перевірки про заниження позивачем бази оподаткування податком на доходи фізичних осібна загальну суму 9107097,36 грн. за результатами проведених позивачем операцій з приймання у фізичних осіб металобрухту за готівкові кошти.

Позиція податкового органу з цього приводу полягає в тому, що з наданих позивачем документів, якими оформлювались такі операції, неможливо встановити чи це вторинна сировина, чи побутові відходи, чи брухт чорних металів (код 7204 згідно УКТЗЕД), чи 00 брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево -кислотні (код 8548 1021 00 згідно УКТЗЕД), чи залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 1091 00 згідно УКТЗЕД), чи брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, які входять до переліку доходів, визначених ст.165 Кодексу (дослівно з акту перевірки стор. 81 акту), а тому проведені позивачем виплати фізичним особам за зданий металобрухт не звільняються від оподаткування податком на доходи (ПДФО), і позивач, як податковий агент, повинен був утримати з таких виплат та сплатити в бюджет ПДФО за ставкою 18% та 1,5 % військового збору.

Отже, предметом оцінки суду в рамках даного спору є висновок податкового органу про наявність у позивача, як податкового агента, обов`язку по утриманню та перерахуванню в бюджет ПДФО та військового збору з виплат фізичним особам за зданий металобрухт.

Відповідно до пп.165.1.25 п.165.1. ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Згідно пп.1.7 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Таким чином, в силу наведених положень Податкового кодексу при прийнятті від фізичних осіб наведених у пп.165.1.25 п.165.1. ст.165 ПК України видів сировини (вторинна сировина, побутові відходи, металобрухт) позивач не повинен утримувати та перераховувати в бюджет ПДФО та військовий збір.

Як вже зазначено вище, податковий орган не погоджується із застосуванням до позивача пп. 165.1.25 п.165.1. ст. 165 ПК України та пп.1.7 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень, посилаючись на неможливість ідентифікації сировини, яка приймалась позивачем від фізичних осіб в якості металобрухту.

Не погоджуючись з такою позицією податкового органу, суд першої інстанції вірно заначив наступне.

Вказані висновки відповідача щодо оподаткування операцій з придбання вторинної сировини (металобрухту) у фізичних осіб податком на прибуток та податком на доходи фізичних осіб і військового збору, є суперечливими і взаємовиключними.

В акті перевірки податковий орган з одного боку стверджує про відсутність реального характеру і безпідставне формування витрат, що базується на припущенні щодо відсутності у позивача документів, що підтверджуються набуття права власності, з іншого боку, - визнає факт здійснення таких операцій, але, виходячи з недоліків складання актів приймання вторинної сировини (металобрухту) та заповнення графи Опис металобрухту , - необхідність застосування до цих операцій загального режиму оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

На підтвердження факту реальності операцій із закупівлі металобрухту від фізичних осіб позивач надав акти приймання вторинної сировини (металобрухту); виписки по банківському рахунку та касову книгу позивача, що підтверджують факти розрахунків із фізичними особами - постачальниками металобрухту.

Крім того, факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується також копіями паспортів громадян - постачальників металобрухту, довідками про присвоєння ідентифікаційних номерів фізичних осіб, що були представлені посадовим особам контролюючого органу під час перевірки, що відображено в акті перевірки.

В актах приймання вторинної сировини (металобрухту) вбачається, що вони містять відомості про фізичних осіб - постачальників (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, серія, номер документа, що посвідчує особу, ідентифікаційний номер), найменування вторинної сировини "брухт чорних металів", опис металобрухту як "побутовий", вагу (у кг), ступінь засміченості (у відсотках), ціну за 1 кг, вартість, підписи посадової особи позивача (начальника приймального пункту) та фізичної особи - постачальника металобрухту.

В силу приписів ст.184 ЦК України ідентифікація здійснюється лише по відношенню до речі, визначеної індивідуальними ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Металобрухт належить до речей, визначених родовими ознаками, оскільки має ознаки, властиві усім речам цього ж роду, вимірюється не штуками чи одиницями, а вагою.

Позивач надав до матеріалів справи фотографічне зображення груди металобрухту, що свідчить про неможливість його ідентифікації.

Таким чином, відомості про належність металобрухту до такого виду як побутовий є достатнім з точки зору виконання вимог закону для його класифікації за певним видом.

Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції та зазначає, що за змістом пп. 165.1.25 п.165.1. ст. 165 ПК України звільняться від ПДФО дохід від здачі будь-якої сировини, яка перерахована в цьому пункті, а тому посилання відповідача лише на неможливість віднесення прийнятої позивачем сировини до одного з перерахованих в цьому пункті видів сировини не спростовують того факту, що позивач приймав від фізичних осіб сировину, дохід від здачі якої звільняється від оподаткування ПДФО згідно цієї норми.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення №0010221304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2903392,90 грн., та рішення №0010261304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 166154,06 грн, є вірним і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0010041406, за яким застосована штрафна санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 1,00 грн., то таке рішення також не підлягає скасуванню, оскільки , по-перше, правомірність рішення суду в цій частині апелянтом в апеляційній скарзі жодним чином не оспорюється, а по-друге - неправомірність податкового повідомлення-рішення №0010041406 визнана самим податковим органом в рішенні ДФС України від 17.05.2019 року за №2292216/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ ЮГВТОРМЕТ (т.3 а.с.202-214).

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Ступакова І.Г.