Постанова

від 04.12.2019 по справі 201/6848/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4780/19 Справа № 201/6848/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія:41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.,

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року

по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Інтернет-порталу Цензор.НЕТ в особі головного редактора Бутусова Юрія Євгеновича про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди і судових витрат,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Інтернет-порталу Цензор.НЕТ в особі головного редактора Бутусова Ю.Є. про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди і судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що у червні 2018 року йому стало відомо про поширення в мережі Інтернет стосовно нього неправдивої та недостовірної інформації, а саме:

- на офіційній сторінці громадянки України ОСОБА_3 в мережі Facebook, опублікована та поширена стаття відомого журналіста ОСОБА_5 під назвою «Нарик» головний меценат Дніпра. В даній статті зазначено: «В 2017-м бывший криминальный авторитет Нарик решил идти в большую Политику, стал публичной фигурой. В 90-х и 2000-х группировка Нарика забила столько гвоздей в гробы своих врагов, что Петровский стал главной фигурой криминального мира Днепра» fhttps://www.facebook.com/profiIe.php?id=l 00026754666425);

- на офіційній сторінці громадянки України ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 ) в мережі Facebook, також опублікована та поширена стаття відомого журналіста ОСОБА_5 під назвою «Нарик» головний меценат Дніпра. В допису до зазначеної публікації ОСОБА_7 УЖАС !!! неужели обязательно было давать кубок ворам в законе даже если стали родственники. ОСОБА_8 публичная личность да и член партии, а фото с криминальными авторитетом»;

- на офіційній сторінці ОСОБА_5 в мережі Facebook, опублікована стаття під назвою «Нарик» головний меценат Дніпра. В даній статті зазначено: «В 2017- м бывший криминальный авторитет Нарик решил идти в большую политику, стал публичной фигурой. В 90-х и 2000-х группировка Нарика забила столько гвоздей в гробы своих врагов, что Петровский стал главной фигурой криминального мира Днепра. С криминальным миром Петровского по-прежнему связывают близкие контакты с ОСОБА_9 , кличка Умка, днепровским вором в законе» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 у/posts/2146005728773045);

- на сайті інтернет-порталу Цензор.НЕТ (censor.net.ua), у загальному доступі опублікована стаття під назвою «Глава ФФУ, нардеп від БПП Павленко притягнув свату, кримінальному авторитету Наріку, Кубок європейських чемпіонів, - Сініцин. ФОТО» факт. Дана стаття на інтернет-порталі опублікована 24.04.2018 року об 11:30 (https://censor.net.ua/photo news/3062954/glava ffu nardep ot bpp pavelko pritaschil svoemu svatu kriminalnomu avtoritetu nariku kubok evropeyiskiliT де автором зазначено: «По центру якийсь піп. Київського патріархату, причому. Тримає Кубок європейських чемпіонів. У місті Дніпро. ОСОБА_10 . Більш відомий як Нарік. Його ж називають головним кримінальним авторитетом Дніпра».

Вищевказані твердження та висловлювання відповідачів у всесвітній мережі Інтернет на власних сторінках в Facebook, на думку позивача, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності і не підтверджені жодними доказами.

Позивач зазначав, що ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, не має судимостей, ніколи не мав будь-яких зв`язків з кримінальним світом, не має жодного відношення до кримінального світу та не є «кримінальним авторитетом на прізвисько « ОСОБА_11 », як це викладено недобропорядними людьми в своїх статтях.

Позивач вважав, що оскільки відповідачами поширена інформація відносно нього не відповідає дійсності, йому як добропорядному громадянину України нанесено моральну шкоду, яка полягаю у паплюженні мого чесного та незаплямованого ім`я.

Таким чином, відповідачами йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 200 000,00 грн., тобто по 50 000,00 грн. з кожного із відповідачів, та які він просив перерахувати добропорядним та чесним журналістам, а саме Національній спілки журналістів України (код ЄДРПОУ 00027140).

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати дії відповідачів, що виразилися в поширенні недостовірної інформації, неправомірними, зобов`язати їх спростувати вказану інформацію і стягнути з відповідачів моральну шкоду, задовольнивши позов у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують ділову репутацію ОСОБА_2 відомості, про те, що ОСОБА_2 відомий в кримінальних колах як « ОСОБА_11 », «керівник організованої злочинної групировки», «кримінальний авторитет», які опубліковані в мережі Інтернет: на офіційній сторінці ОСОБА_3 в мережі Facebook, опублікована стаття журналіста ОСОБА_5 під назвою «Нарик» - головний меценат Дніпра (https://www.facebook.com/profile.php?id=100026754666425); на офіційній сторінці ОСОБА_4 в мережі Facebook, опублікована стаття журналіста ОСОБА_5 під назвою «Нарик» - головний меценат Дніпра». Та додано допис - «УЖАС!!!! неужели обязательно было давать кубок «ворам в законе» даже если стали родственники. ОСОБА_8 публичная личность да и член партии, а фото с криминальными авторитетом.» (https://www.facebook.com/yuliya.kozhemyakina.359); на офіційній сторінці ОСОБА_5 в мережі Facebook, опублікована стаття під назвою «Нарик» - головний меценат Дніпра (https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/2146005728773045); на сайті інтернет-порталу Цензор.НЕТ (censor.net.ua), стаття Глава ФФУ нардеп від ОСОБА_12 притягнув свату, кримінальному авторитету Наріку, Кубок європейських чемпіонів, - Сініцин. (https://censor.net.ua/photo_news/3062954/glava_ffu_nardep_ot_bpp_pavelko_pritaschil_svoemu_svatu_kriminalnomu_avtoritetu_nariku_kubok_evropeyiskih).

Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 , опублікувавши спростовування в мережі Інтернет на власній сторінці у Facebook.com не пізніше 10 днів з дня набрання судового рішення законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_4 спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 , опублікувавши спростовування в мережі Інтернет на власній сторінці у Facebook.com не пізніше 10 днів з дня набрання судового рішення законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 , опублікувавши спростовування в мережі Інтернет на власній сторінці у Facebook.com не пізніше 10 днів з дня набрання судового рішення законної сили.

Зобов`язано Інтернет-портал Цензор.НЕТ спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 , опублікувавши спростовування в мережі Інтернет на сайті https://censor.net.uaне пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Стягнуто з Інтернет-портал Цензор.НЕТ на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням приписів зазначеної статті, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 08.05.2018 року позивачу стало відомо про поширення інформації, яка розміщена в мережі Facebook на власній сторінці ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме: «Петровский, известный в определенных кругах под именем «Нарик», проходил по материалам МВД как лидер организованный преступной группировки. Пик активности этой ОПГ приходился на период 2000-2004 годов. В 2005 году он покинул территорию Украины, ряд членов его группировки были задержаны, а сама группировка была фактически разгромлена». - «А это фотография свежая, 23 апреля 2018 года. Депутат ОСОБА_14 и глава ОСОБА_15 - слева. В центре - священник с Кубком Лиги чемпионов. Справа - ОСОБА_16 , широко известный как один из главарей криминального мира по кличке «Нарик», который является одним из спонсоров Федерации футбола Украины. Сын Павелко женился на дочери Петровского. Теперь они родственники». - «Дети за отцов не отвечают, говорят, дочь у Петровского - добрая женщина. Сам Петровский сейчас тоже, говорят, старается легализоваться, жертвует часть из «отжатого», «выбитого» и награбленного в легальный бизнес, щедро жертвует на церкви. Но я о другом».

Вищевказані твердження та висловлювання відповідача у всесвітній мережі Інтернет на власній сторінці в Facebook, позивач вважав безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності і не підтверджені жодними доказами.

По-перше, позивач ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, не має судимостей, ніколи не мав будь-яких зв`язків з кримінальним світом. Також, жодного відношення до кримінального авторитету за прізвиськом « ОСОБА_11 » він не має, вперше чує таке прізвисько, а тому вважав, що автором статті паплюжиться його ділова репутація та незаплямоване ім`я. По-друге, щодо посилання на сторінці в Facebook на вислів ОСОБА_17 , то дійсно ОСОБА_18 , будучи на посту міністра МВД у 2009 році вже висловлювався на адресу позивача без жодних доказів та казав що, він є «кримінальним авторитетом». З такими висловлюваннями ОСОБА_17 позивач, як поважна людина, не погодився та звернувся до суду з позовом про захист честі та ділової репутації.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-1639/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.08.2010 року, зобов`язано ОСОБА_19 протягом 10 днів з дня набрання чинності цього рішення спростувати викладену ним інформацію.

Позивач зазначав, що вказані в повідомленні факти і обставини невірними, такими, що не відповідають дійсності, порочать його честь і гідність, ділову репутацію. Про нього розповсюджена особиста інформація, яка не може поширюватися без його дозволу. Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів з метою спростування вказаної інформації, але такого спростування не відбулося, фактично була відмова. Звертався з цим питанням і до відповідачів, але в добровільному порядку спростування вказаної інформації в цьому повідомленні не відбулося, відповідачі відмовилися це робити.

Також встановлено, що позивач є засновником та керівником Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Олександра Петровського СОЛІДАРНІСТЬ, який займається благодійністю та надає благодійну допомогу незахищеним верствам населення, дітям сиротам та позбавленим батьківського піклування, закладам освіти та охорони здоров`я, організаціям захисту зазначених осіб Всеукраїнського та місцевого рівня. Завдяки зазначеній діяльності позивач є відомою на Дніпропетровщині та за її межами людиною, маю гарну ділову репутацію. Завдяки його благодійній роботі, його цінують та поважають різні прошарки населення оскільки при звернені до благодійного фонду отримують необхідну благодійну допомогу, як фінансову так і майнову. Завдяки допомоги фонду існують та підтримуються дитячі будинки, інтернати, тощо. З часу проведення на території України антитерористичної операції, він бере активну участь у наданні благодійної допомоги захисникам вітчизни, доправляє бійцям АТО шоломи, бронежилети, харчування, тощо. Також не забуває і про повернених з передової бійців, яким надає різноманітну допомогу в тому числі допомагає ліками, житлом, сприяє виїзду поранених за кордон на лікування.

Підтвердженням вищезазначеного є отримання ним з різних міст країни різноманітних листів подяки, за особисті заслуги мене нагороджували медалями та різноманітними грамотами, а саме: грамота за заслуги перед Українським народом за підписом Голови Верховної Ради України А. Парубія; благословенна грамота Патріарха Київського і всієї Русі-України ФІЛАРЕТА; грамота від Митрополита Дніпропетровського і Павлоградського за допомогу в проведенні фестивалю Мама+Я; подяка спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району м. Києва; подяка за активну участь у наданні благодійної допомоги особовому складу військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойових завдань у складі антитерористичної операції; подяка міського голови Дніпропетровської міської ради І.І. Куліченка; подяка ГО Жіночий клуб ДОБРОБУТ за надання благодійної допомоги; подяка дитячого будинку Ромашка за надання матеріальної допомоги дітям-сиротам; диплом Благодійного регіонального фестивалю МАМА+Я; переможець в номінації меценат року у конкурсі Найкращі спортивні досягнення Дніпропетровська 2013; переможець в номінації меценат року у конкурсі Найкращі спортивні досягнення Дніпра 2016; переможець в номінації меценат року у конкурсі Найкращі спортивні досягнення Дніпра 2017; почесна грамота за надання адресної фінансової допомоги до 26 квітня 2016 року 30-х роковин Чорнобильської катастрофи на соціальний захист інвалідів-ліквідаторів; подяка всеукраїнської громадської організації інвалідів Українське товариство глухих; подяка почесному меценату від дітей-сиріт Благодійного фестивалю Мама+Я; почесна грамота за надання адресної фінансової допомоги до 26.04.2017 року 31-х роковин Чорнобильської катастрофи на соціальний захист інвалідів-ліквідаторів; подяка Українського товариства глухих за надану допомогу; подяка за надану допомогу від Комунального закладу Михайлівська загальноосвітня школа I-II ступенів Михайлівської районної ради Запорізької області; Міністр оборони України нагородив нагрудним знаком ЗНАК ПОШАНИ; Голова Дніпропетровської обласної ради та голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації В.М. Резніченко нагородили медаллю за особисті заслуги та значний внесок у розбудову Дніпропетровської області; Дніпропетровський міський голова Філатов А.Б. нагородив пам`ятною медаллю ЗАХИСНИК ВІТЧИЗНИ, тощо.

Судом встановлено, що дані нагороди, листи, тощо є підтвердженням того, що позивач є добропорядною людиною, приймає активну участь у розвитку країни та має не заплямовану репутацію. Він за внутрішнім переконанням завжди допомагав та допомагає різним верстам населення, дбає про свій рідний край.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваного рішення, невірно встановлені фактичні обставини справи, що стало, зокрема, підставою для звернення ОСОБА_2 до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що недостовірна інформація, яка розповсюджена відповідачами в мережі Facebook, викликала несприятливі негативні наслідки для позивача, оскільки дана інформація переглянута багатьма користувачами Facebook. В очах оточуючих, в тому числі його сім`ї, друзів, знайомих, колег по роботі, сформувалося негативне враження його поведінки та оцінки його людських, ділових та професійних якостей, що безумовно принижує честь, гідність та ділову репутацію.

Проте, колегія суддів погодитися з такими висновками суду не може, оскільки суд дійшов них через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що відповідно до статі 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивачу у червні 2018 року стало відомо про поширення в мережі Інтернет стосовно нього неправдивої та недостовірної інформації в мережі інтернет, а саме:

- на офіційній сторінці громадянки України ОСОБА_3 в мережі Facebook, опублікована та поширена стаття відомого журналіста ОСОБА_5 під назвою «Нарик» головний меценат Дніпра. В даній статті зазначено: «В 2017-м бывший криминальный авторитет Нарик решил идти в большую Политику, стал публичной фигурой. В 90-х и 2000-х группировка Нарика забила столько гвоздей в гробы своих врагов, что Петровский стал главной фигурой криминального мира Днепра» fhttps://www.facebook.com/profiIe.php?id=l 00026754666425);

- на офіційній сторінці громадянки України ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 ) в мережі Facebook, також опублікована та поширена стаття відомого журналіста ОСОБА_5 під назвою «Нарик» головний меценат Дніпра. В допису до зазначеної публікації ОСОБА_7 УЖАС !!! неужели обязательно было давать кубок ворам в законе даже если стали родственники. ОСОБА_8 публичная личность да и член партии, а фото с криминальными авторитетом»;

- на офіційній сторінці ОСОБА_5 в мережі Facebook, опублікована стаття під назвою «Нарик» головний меценат Дніпра. В даній статті зазначено: «В 2017- м бывший криминальный авторитет Нарик решил идти в большую политику, стал публичной фигурой. В 90-х и 2000-х группировка Нарика забила столько гвоздей в гробы своих врагов, что Петровский стал главной фигурой криминального мира Днепра. С криминальным миром Петровского по-прежнему связывают близкие контакты с ОСОБА_9 , кличка Умка, днепровским вором в законе» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- на сайті інтернет-порталу Цензор.НЕТ (censor.net.ua), у загальному доступі опублікована стаття під назвою «Глава ФФУ, нардеп від БПП Павленко притягнув свату, кримінальному авторитету Наріку, Кубок європейських чемпіонів, - Сініцин. ФОТО» факт. Дана стаття на інтернет-порталі опублікована 24.04.2018 року об 11:30 (https://censor.net.ua/photo news/3062954/glava ffu nardep ot bpp pavelko pritaschil svoemu svatu kriminalnomu avtoritetu nariku kubok evropeyiskiliT де автором зазначено: «По центру якийсь піп. Київського патріархату, причому. Тримає Кубок європейських чемпіонів. У місті Дніпро. ОСОБА_10 . Більш відомий як Нарік. Його ж називають головним кримінальним авторитетом Дніпра».

Також установлено, що позивач є засновником та керівником Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Олександра Петровського СОЛІДАРНІСТЬ, який займається благодійністю та надає благодійну допомогу незахищеним верствам населення, дітям сиротам та позбавленим батьківського піклування, закладам освіти та охорони здоров`я, організаціям захисту зазначених осіб Всеукраїнського та місцевого рівня. Завдяки зазначеній діяльності позивач є відомою на Дніпропетровщині та за її межами людиною, маю гарну ділову репутацію. Завдяки його благодійній роботі, його цінують та поважають різні прошарки населення оскільки при звернені до благодійного фонду отримують необхідну благодійну допомогу, як фінансову так і майнову. Завдяки допомоги фонду існують та підтримуються дитячі будинки, інтернати, тощо. З часу проведення на території України антитерористичної операції, він бере активну участь у наданні благодійної допомоги захисникам вітчизни, доправляє бійцям АТО шоломи, бронежилети, харчування, тощо. Також не забуває і про повернених з передової бійців, яким надає різноманітну допомогу в тому числі допомагає ліками, житлом, сприяє виїзду поранених за кордон на лікування.

Підтвердженням вищезазначеного є отримання ним з різних міст країни різноманітних листів подяки, за особисті заслуги мене нагороджували медалями та різноманітними грамотами, а саме: грамота за заслуги перед Українським народом за підписом Голови Верховної Ради України А. Парубія; благословенна грамота Патріарха Київського і всієї Русі-України ФІЛАРЕТА; грамота від Митрополита Дніпропетровського і Павлоградського за допомогу в проведенні фестивалю Мама+Я; подяка спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району м. Києва; подяка за активну участь у наданні благодійної допомоги особовому складу військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойових завдань у складі антитерористичної операції; подяка міського голови Дніпропетровської міської ради І.І. Куліченка; подяка ГО Жіночий клуб ДОБРОБУТ за надання благодійної допомоги; подяка дитячого будинку Ромашка за надання матеріальної допомоги дітям-сиротам; диплом Благодійного регіонального фестивалю МАМА+Я; переможець в номінації меценат року у конкурсі Найкращі спортивні досягнення Дніпропетровська 2013; переможець в номінації меценат року у конкурсі Найкращі спортивні досягнення Дніпра 2016; переможець в номінації меценат року у конкурсі Найкращі спортивні досягнення Дніпра 2017; почесна грамота за надання адресної фінансової допомоги до 26 квітня 2016 року 30-х роковин Чорнобильської катастрофи на соціальний захист інвалідів-ліквідаторів; подяка всеукраїнської громадської організації інвалідів Українське товариство глухих; подяка почесному меценату від дітей-сиріт Благодійного фестивалю Мама+Я; почесна грамота за надання адресної фінансової допомоги до 26.04.2017 року 31-х роковин Чорнобильської катастрофи на соціальний захист інвалідів-ліквідаторів; подяка Українського товариства глухих за надану допомогу; подяка за надану допомогу від Комунального закладу Михайлівська загальноосвітня школа I-II ступенів Михайлівської районної ради Запорізької області; Міністр оборони України нагородив нагрудним знаком ЗНАК ПОШАНИ; Голова Дніпропетровської обласної ради та голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації В.М. Резніченко нагородили медаллю за особисті заслуги та значний внесок у розбудову Дніпропетровської області; Дніпропетровський міський голова Філатов А.Б. нагородив пам`ятною медаллю ЗАХИСНИК ВІТЧИЗНИ, тощо.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію від 02.10.1992 року № 2657-XII (далі Закон № 2657-XII), суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація. Яка розповсюджується будь ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи погодились на таку увагу.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону № 2657-XII оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи. Або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотримання розумних меж цих суджень.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Відповідно, коли висловлювання стосуються питання суспільного інтересу, свободі вираження думок зазвичай надаватиметься високий рівень захисту, а органи влади, таким чином, матимуть вузькі межі дискреційних повноважень. Більше того, межі допустимої критики щодо політика ширші, ніж межі критики щодо приватної особи. На відміну від останньої, політик неминуче та свідомо відкриває себе для пильного вивчення своїх слів та дій з боку журналістів та широкого загалу, а тому повинен проявляти більшу толерантність. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на політиків, навіть якщо вони виступають не як приватні особи, проте у таких випадках вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань (INSTYTUT EKONOMICHNYKH REFORM, TOV v. UKRAINE, № 61561/08, § 44, ЄСПЛ, 02 червня 2016 року).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.08.2018 року у справі № 607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 753/21759/16-ц, від 22.05.2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 05.06.2019 року у справі № 758/6022/14-ц та ін.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_2 є публічною особою, що не заперечувалося ним самим та підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого він є керівником Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Олександра Петровського Солідарність (а.с.112), відомим у суспільстві суспільним діячем, який обіймає публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави та суспільства, та його безпосередні дії становить суспільний інтерес.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02.06.2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» № ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, алей тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Так, у справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» вказано «43. Він повторює, що фундаментальною вимогою права дифамації (the law of defamation) є те, що для виникнення підстави для подання позову про дифамацію необхідно, щоб дифамація була звернена до конкретної особи. Якби усім державним посадовцям було б дозволено звертатися до суду з позовами про дифамацію через будь-яку заяву критичного характеру стосовно ведення державних справ, навіть у ситуаціях, коли до посадовця не зверталися на ім`я або в інший (такий, що може бути ідентифікований) спосіб, журналісти були б завалені позовами. Це не лише вилилося б у накладення надмірного і непропорційного тягаря на засоби масової інформації, що здійснювало б тиск на їхні ресурси та затягло б їх у нескінченні судові тяжби. Безсумнівно, це мало б ефект стримування, яке відчувала б преса, виконуючи роль рупора інформації та громадського охоронця порядку (watchdog)».

Таким чином, така оцінка є вираженням суб`єктивної думки відповідачів, тобто є не твердженням, висловленим ними особисто про факти, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації. Такі висновки не можуть бути, а ні спростовані, а ні підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Поширення таких висновків відповідачами повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел

За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів не погоджується із висновком суду про часткове задоволення позову, оскільки поширена відносно позивача вищевикладена інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Позивачем не було доведено належними доказами, що поширена про нього інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням, не довів, що оспорена інформація принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,Інтернет-порталуЦензор.НЕТв особіголовного редактораБутусова ЮріяЄвгеновича прозахист честі,гідності,ділової репутації,визнання дійпротиправними тазобов`язання вчинитипевні дії,стягнення моральноїшкоди ісудових витрат відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко