Постанова

від 03.12.2019 по справі 914/2298/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа №914/2298/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

секретар судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Соломчака Ярослава Петровича б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/2253/19 від 18.06.2019)

та апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Добрянського Ігоря Леонідовича б/н від 18.06.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2274/19 від 20.06.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст складено 27.05.2019)

у справі № 914/2298/17

за позовом: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", (надалі ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" ) м. Дрогобич, Львівська область

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Соломчака Ярослава Петровича, (надалі ФОП Соломчак Я.П.), м. Дрогобич, Львівська область

відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Добрянського Ігоря Леонідовича, (надалі ФОП Добрянський І.Л.) м. Дрогобич, Львівська область

про припинення ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" права на постійне користування земельною ділянкою, скасування акта про надання в користування земельної ділянки, визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 та зобов`язання вчинити дії

за участю учасників справи:

від позивача: Чукла С.П. - представник (довіреність № 3-31/07 від 02.01.2019)

від відповідача-1: Ісків Н.П. - адвокат (свідоцтво №2090 від 29.09.2012, довіреність №115 від 23.09.2019)

від відповідача-2: Піцикевич В.В. - адвокат (ордер на надання правової допомоги серії ЛВ № 135463 від 05.03.2019)

від відповідача-3: не з`явився

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Дрогобицька міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", ФОП Соломчака Я.П. та ФОП Добрянського І.Л. про припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою площею 1,3287 га, розташованою за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013; скасування акту про надання в користування вказаної земельної ділянки; зобов`язання відповідачів передати спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/2298/17 в задоволенні позовних вимог в частині припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га., за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9, скасування акту про надання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га. за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9 та зобов`язання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" передати по акту приймання-передачі Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га., за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9 відмовлено, провадження в справі в частині зобов`язання Добрянського І.Л. , Соломчака Я.П. передати по акту приймання-передачі Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га., за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9 та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П. , який в подальшому був перереєстрований на Добрянського І.Л. припинено (а.с. 142-150 том І).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін (а.с. 55-61 том ІІ).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 у справі №914/2298/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (а.с. 193-210 том ІІ).

На новому розгляді, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2298/17 позов задоволено частково. Припинено право ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9. Визнано недійсним договір суперфіцію від 15.06.2015, укладений між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на користь Дрогобицької міської ради 2 400,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 3 600,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 6 607,50 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Стягнуто з ФОП Соломчака Я.П., на користь Дрогобицької міської ради 800,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 200,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 2 202,50 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції (а.с. 51-66 том IV).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з врахуванням вказівок касаційної інстанції, встановив, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, доказів зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки матеріали справи не містять. Також судом встановлено, що за відповідачем-1 обліковується заборгованість із сплати земельного податку за земельну ділянку. Враховуючи порушення відповідачем-1 вимог положень пунктів ґ та д ст. 141 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 підлягає задоволенню. Дослідивши договір суперфіції від 15.06.2015, суд зазначив, що такий укладений з порушенням вимог ст.102-1 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 317, 319, 321, 413 ЦК України, оскільки ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів розпорядився спірною земельною ділянкою, яка не перебуває у його власності. Відтак, визнав позовні вимоги в частині визнання правочину недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Щодо позовної вимоги про скасування акту про надання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га за адресою м. Дрогобич, вул. М.Грушевського, 9, то оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" видавався такий акт, суд визнав таку вимогу безпідставною, а тому в її задоволенні відмовив. В частині позовних вимог про зобов`язання відповідачів по акту приймання-передачі передати Дрогобицькій міській раді спірну земельну ділянку, то з врахуванням того, що така вимоги відноситься до зобов`язально-правових способів захисту, а між позивачем та відповідачами не існує зобов`язальних відносин, а існують речово-правові відносини, то суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. В зв`язку з чим в позові в цій частині відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП Соломчак Я.П. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів та Соломчаком Я.П. , в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник не погоджується з висновком суду щодо не цільового використання земельної спірної земельної ділянки, оскільки відповідно до технічної документації на дану земельну ділянку, така земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови. Також у цивільній справі №442/7401/15-ц судом було встановлено, що при укладенні договору суперфіцію між Соломчаком Я.П. та ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів було досягнуто усіх істотних умов, а представник заводу був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на підписання цього договору. Враховуючи, що дане рішення набрало законної сили, то відповідно в силу ст. 75 ГПК України встановлені обставини по справі щодо Соломчака Я.П. не підлягають доказуванню у справі № 914/2298/17. Відтак, на думку апелянта, відсутні підстави для визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015. Окрім того, скаржник вважає, що спір в частині визнання недійсним вказаного договору не підвідомчий господарському суду, так як Соломчак Я.П. , укладаючи договір суперфіцію діяв як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.

Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП Добрянський І.Л. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів та Соломчаком Я.П. , в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду було прийнято за його відсутності, в зв`язку з тим, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Також вважає, що спір в частині визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 не підвідомчий господарському суду, так як Соломчак Я.П. , укладаючи вказаний договір, діяв як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець. Апелянт стверджує, що ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів , надаючи право забудови спірної земельної ділянки, не було порушено цільового використання 3цієї земельної ділянки, оскільки згідно технічної документації на земельну ділянку така відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови. На цій земельній ділянці дозволено розміщення будинків та споруд. Про відповідність цільовому призначенню земельної ділянки вказують також містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 18.08.2017.

В судовому засіданні 03.12.2019 представником ФОП Соломчака Я.П. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з тим, що, на його думку, представник Ісків Н.П., яка представляє інтереси ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів на підставі довіреності № 115 від 23.09.2019, виданою ліквідатором Букреєєвим І.І., є неналежним представником, оскільки, як стверджує представник, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 908/2609/17 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 у справі №908/2609/17, якою було призначено ліквідатором ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" голову ліквідаційної комісії Букрєєва Ігоря Ігоровича, і який підписував довіреність Іськів Н.П.

Представники позивача та відповідача-1 проти задоволення клопотання заперечили, вважають його безпідставним, оскільки доказів відкликання довіреності на представника Ісків Н.П. заявником не подано, як і не подано самої ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 908/2609/17.

Приписами п.1 ч.1, ч.3 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з ч.3, ч.4 ст. 61 ГПК України підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Станом на момент розгляду даної справи, суду не подано заяв про повідомлення щодо припинення представництва за довіреністю чи скасування довіреності, так само як і не подано суду доказів відкликання довіреності № 115 від 23.09.2019 на представника Іськів Н. П.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні вищевказаного усного клопотання представника ФОП Соломчака Я.П. про відкладення розгляду справи.

Також представником ФОП Соломчака Я.П. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що, на його думку, ФОП Добрянський І.Л. неналежним чином повідомлений про час судового засідання, яке призначене на 03.12.2019 на 11:00 год. Оскільки, як стверджує представник, за інформацією, яка міститься на офіційному веб-порталі Судової влади України в розділі Список судових справ, призначених до розгляду дана справа № 914/2298/17 призначена до розгляду 03.12.2019 не на 11:00 год, а на 09:45 год. Тобто, відмінна інформація між тою яка міститься на вказаному сайті та в ухвалі суду могла бути причиною неявки ФОП Добрянського І.Л. в судове засідання, яке було призначене 03.12.2019.

Представники позивача та відповідача-1 проти задоволення клопотання заперечили, вважають його необґрунтованим та таким, що подане з метою затягування розгляду справи.

В даному випадку суд зазначає, що порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання визначений Господарським процесуальним кодексом України. Зокрема, ст. 120 ГПК України, з врахуванням ч.11 ст.242 названого кодексу, передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою, ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи №914/2298/17, учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 14.11.2019 про призначення розгляду справи в судовому засіданні 03.12.2019 на 11:00 год , шляхом надіслання судового рішення в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказані учасниками справи адреси.

Окрім того, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 про призначення справи №914/2298/17 в судовому засіданні 03.12.2019 саме на 11:00 год була, у відповідності до вимог Закону України Про доступ до судових рішень , 18.11.2019 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстраційним номером 85647676.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Згідно з частиною 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Тобто, ФОП Добрянський І.Л. не був позбавлений права на відстеження ухвалених судом апеляційної інстанції процесуальних рішень у Державному реєстрі судових рішень. А також беручи до увагу ту обставину, що ФОП Добрянський І.Л. є одним із скаржників у справі № 914/2298/17, то суд вважає, що останній мав би цікавитися та вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. Окрім того, адвокат Піцикевич В.В. є представником ФОП Соломчака Я.П., а не ФОП Добрянський І.Л.. щоб заявляти усні клопотання від його імені.

Відтак, враховуючи, що судом було вчинено усі процесуальні заходи для вчасного та належного повідомлення ФОП Добрянського І.Л. про дату, час і місце розгляду справи, явка сторін не визнавалася обов`язковою, то відповідно колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в зв`язку з чим клопотання представника відповідача-2 до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні представником ФОП Соломчака Я.П. заявлено третє усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам врегулювати даний спір мирним шляхом на підставі ст.186 ГПК України.

Представники позивача та відповідача-1 проти задоволення клопотання заперечили, стверджують, що ніяких пропозицій щодо врегулювання спору від відповідача-2 на їхні адреси не надходило. Згоди на врегулювання спору за участю судді не дали.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті .

Враховуючи, що розгляд справи №914/2298/17 знаходиться на стадії розгляду справи по суті, тобто, заявником порушено строк, встановлений ст. ч. 1 ст. 186 ГПК України, та, беручи до уваги заперечення позивача та відповідача-1, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про врегулювання спору за участі судді.

Представник ФОП Соломчака Я.П. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

ФОП Добрянський І.Л. явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Поштова кореспонденція суду направлялася на адресу ФОП Добрянського І.Л., яка зазначена ним в апеляційній скарзі (а.с. 115-117 том IV), в клопотанні адресованому суду апеляційної інстанції (а.с. 152-153 том IV), та яка аналогічна адресі зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( 82100 , Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шептицького, 18, кв.12). Однак, ухвали суду поверталися на адресу суду із відміткою пошти повертається за закінченням терміну зберігання . Будь-яких повідомлень на адресу суду від скаржника про зміну місця реєстрації (проживання) не надходило.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вжито усіх необхідних та залежних від нього заходів для належного повідомлення скаржника про час і місце судового засідання, проте, останній не скористався своїм правом участі у судових засіданнях.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги ФОП Соломчака Я.П. заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4414/19 від 09.07.2019), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзиву щодо апеляційної скарги ФОП Добрянського І.Л. Дрогобицька міська рада не подала, однак, в судовому засіданні представник в усному порядку проти задоволення такої заперечив.

Представник ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг, поданих підприємцями Соломчаком Я.П. та Добрянським І.Л. заперечив повністю з підстав, викладених у письмових міркуваннях по справі (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/5215/19 від 19.08.2019), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

На вимогу суду першої інстанції Державний архів Львівської області надіслав рішення виконавчого комітету Дрогобицької районної ради депутатів трудящих від 03.10.1974 №402 "Про видачу акта на право користування землею Дрогобицького заводу автокранів", згідно якого вбачається, що Дрогобицькому заводу автокранів затверджено встановлені межі і розміри землекористування на території колгоспу імені ХХІ з`їзду КПРС площею 41,10 га (а.с. 78-79 том ІІІ).

Відповідно до Державного акту на право користування землею 1992 року за Автокрановим заводом м. Дрогобич закріплено в постійне користування 42,49 га землі (а.с. 259-262 том ІІІ).

Ухвалою Дрогобицької міської ради ХХІІІ сесії четвертого демократичного скликання від 28.12.2004 №426 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", затверджено Відкритому акціонерному товариству "Дрогобицький завод автомобільних кранів" матеріали по інвентаризації земельної ділянки площею 13287 кв.м на вул. Грушевського, 9 в м. Дрогобич (а.с. 16 том І).

ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів є правонаступником ДП Дрогобицький завод автомобільних кранів та ВАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів (а.с. 153-191 том І).

У 2010 році ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів було отримано технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 1,3287 га кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, що знаходиться за адресою: м . Дрогобич по вул. Грушевського,9 на території Дрогобицької міської ради Львівської області з цільовим призначенням для обслуговування території дитячого садка (а.с. 145-215 том ІІІ).

15.06.2015 між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (суперфіціар) та фізичною особою Соломчаком Ярославом Петровичем (суперфіціарій) було укладено договір суперфіцію, згідно з умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 1500 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, для будівництва та експлуатації на ньому нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності (а.с. 69-74 том І).

03.12.2015 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/7401/15-ц задоволено позовні вимоги Соломчака Я.П. до ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та визнано за Соломчаком Я.П. право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 1500 кв. м, що становить 1/9 від земельної ділянки, яка знаходиться на вул. Грушевського, 9, м. Дрогобич, кадастровий номер 461060000:01:004:0013 (в редакції ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про виправлення описки від 28.01.2016) (а.с. 97-98, 102- том І).

10.05.2016 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву Соломчака Я.П. про виправлення описок у мотивувальній та резолютивній частинах рішення задоволено. Виправлено описку в описовій частині рішення. Крім того, виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 та викладено її у такій редакції: Визнати за Соломчаком Я.П . право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 3000 кв. м., що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться по вул. Грушевського,9 в м. Дрогобич, кадастровий номер 461060000:01:004:0013 (а.с. 103-104 том І).

13.01.2016 державним реєстратором на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 у справі № 442/7401/15-ц зареєстровано право відповідача-2 на забудову земельної ділянки (суперфіцію), площею 3000 кв.м., що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться по вул. Грушевського, 9, в м. Дрогобич, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013. Строк дії - 10 років (а.с. 18-20 том І).

Позивач оскаржив зазначені вище рішення від 03.12.2015 та ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2016 та 10.05.2016 до Апеляційного суду Львівської області.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.03.2017 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 в редакції ухвал Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2016 та від 10.05.2016 про виправлення описок залишено без змін (а.с. 61-62 том І).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.09.2015 №44731148 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, перебуває в постійному користуванні ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (а.с. 19-20 том І).

Згідно Інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 13.01.2016 правокористувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 3 000 кв.м., що становить 1/4 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення, є Добрянський І .Л. (а.с. 22-24 том І).

Позивач стверджує, що оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності, а ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" користується нею на підставі права постійного користування, то, укладаючи договір суперфіцію та змінюючи її цільове використання, відповідачем-1 було порушено норми земельного законодавства, а сам договір суперечить інтересам територіальної громади м. Дрогобича.

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га, за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9 та скасування акту про надання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9; зобов`язання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Добрянського І.Л. , а також Соломчака Я.П. по акту приймання-передачі передати Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9 та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 року, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Соломчаком Я.П . Крім того, підставою для подання позову стало невнесення відповідачем-1 орендної плати та земельного податку в розмірі 5 819 829 грн.

Відповідач-1 проти позову заперечує частково, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про припинення права на постійне користування земельною ділянкою та скасування акта про надання в користування земельної ділянки. Водночас задовольнити вимогу про визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 з підстав, вказаних позивачем. Зокрема, навів доводи щодо невідповідності договору вимогам статті 102-1 ЗК України та незаконності розпорядження земельною ділянкою неуповноваженою особою, що встановлено у справі №442/3975/15, а також погодився з доводами позивача щодо його виключного права як власника земельної ділянки на укладення договору суперфіцію.

Відповідач-2 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка передана у користування в порядку чинного на той момент законодавства, на підставі рішення (ухвали) самого позивача від 28.12.2004 №426, яке на час розгляду справи є чинним, зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулось, а обставини, встановлені у справі №442/7401/15, у тому числі і щодо правомірності землекористування на підставі договору суперфіцію від 15.06.2015, є такими, що не потребують повторного доведення щодо відповідача-2. Відповідач-2 вказав, що факт правомочності сторін при укладенні договору суперфіцію від 15.06.2015, дотримання форми договору був предметом судового розгляду і є доведеним в межах справи № 442/7401/15.

Відповідач-3 проти позову заперечує, вважає, що він у вищевказаних правовідносинах брав участь як фізична особа, а тому вимога позивача до нього в частині зобов`язання передати земельну ділянку по акту та визнання договору суперфіцію недійсним не відноситься до юрисдикції господарського суду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, обсяг прав та обов`язків власника та постійного користувача земельної ділянки, наслідки порушення порядку та умов використання земельної ділянки регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Глава 15 ЗК України передбачає можливість користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, на підставі права постійного користування або на підставі права оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької районної ради депутатів трудящих № 402 від 13.10.1974 було затверджено встановлені межі і розміри землекористування Дрогобицького заводу автокранів площею 41,10 га (а.с. 79 том ІІІ).

У Державному акті на право користування землею зазначено, що за Автокрановим заводом м. Дрогобич закріплено в постійне користування 42,49 га землі (а.с. 256-262 том ІІІ). Згідно плану землекористування вбачається, що в межах даної земельної ділянка наявна ділянка №2 Дитсадок-яслі по вул. Грушевського, 1,45 га (а.с. 256 том ІІІ).

Відповідно до п. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Предметом даного спору є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич по вул. Грушевського,9 на території Дрогобицької міської ради Львівської області з цільовим призначенням для обслуговування території дитячого садка, межі земельної ділянки необхідної для обслуговування дитячого садочку площею 1,3287 га якої було чітко визначено технічною документацією у 2010 році, а також присвоєно кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 (а.с. 145-215 том ІІІ).

Як встановлено судом, станом на дату розгляду справи земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, належить до комунальної власності територіальної громади м. Дрогобич, від імені якої розпорядження здійснює Дрогобицька міська рада. Судом також встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка передана в постійне користування ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".

Приписами ст. 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Порядок припинення права на землю регулюється главою 22 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення як права власності на земельну ділянку, так і права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 141 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення з позовом) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Стаття 19 ЗК України передбачає поділ земель на категорії за їх основним цільовим призначенням; за основним цільовим призначенням виокремлено таку категорію земель, як землі житлової та громадської забудови. Такими землями є земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 цього Кодексу).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Разом з тим ч. 5 ст. 20 ЗК України передбачає, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як вбачається із технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 - обслуговування території дитячого садка . Відповідно до висновку Управління Держкомзему в м. Дрогобич Львівської області, який є частиною вищевказаної документації, земельна ділянка має обмеження містобудівного характеру, серед яких - використання ділянки відповідно до цільового призначення (а.с. 214 том ІІІ).

Водночас, згідно договору суперфіцію від 12.06.2015 частина земельної ділянки за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 передавалася відповідачем-1 відповідачу-2 в строкове платне користування для будівництва та експлуатації на ньому нежитлового приміщення . Відповідна інформація була внесена також до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 використовується не за цільовим призначенням , яке встановлено у документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки.

Проте, матеріалами справи не підтверджується, що уповноваженими органами, зокрема, позивачем, приймалося рішення щодо зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки.

Судом також встановлено, що за відповідачем-1 обліковується заборгованість із сплати земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9. Зокрема, листом Головного управління ДФС у Львівській області від 13.02.2018, підтверджено, що за ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" станом на 07.02.2018 обліковується заборгованість на загальну суму 289 090,20 грн (а.с. 10 том ІІ).

Факт наявності вказаної заборгованості не заперечується і самим відповідачем-1.

Зі змісту листа Головного управління ДФС у Львівській області від 27.03.2019 вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2018 у справі №908/2609/17 про банкрутство ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" визнано кредиторські вимоги ГУ ДФС у Львівській області на суму 260 764,91 грн земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9 (а.с. 227 том ІІІ).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення вимог пунктів "ґ" та "д" ст. 141 ЗК України, відтак наявними є підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013. В зв`язку з чим позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 413 ЦK України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Як зазначалося вище, земельна ділянка за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, належить до комунальної власності територіальної громади м. Дрогобич від імені якої права власника здійснює Дрогобицька міська рада.

Водночас, як встановлено судом, спірний договір суперфіцію ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" уклав щодо вищевказаної земельної ділянки, яка не перебуває у його власності.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У зазначеному вище Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, вчинення дій щодо майна позивача поза його волею (шляхом укладення спірного договору суперфіцію) обмежує право позивача, передбачене ст.ст. 317, 319 ЦК України.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги позивача про визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, в зв`язку з чим правомірно задоволена судом.

Доводи відповідача-2 про те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 03.12.2015 у справі №442/7401/15-ц встановлено факт належного укладення спірного договору, судом до уваги не беруться з огляду на те, що вказаним рішенням не встановлювалися обставини щодо змісту прав позивача та обов`язків ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на спірну земельну ділянку , які є предметом дослідження у цій справі.

Безпідставними також є доводи відповідача-2 про наступне схвалення спірного договору подальшими діями структурних підрозділів позивача з огляду на те, що спірний договір не укладався позивачем, а тому з його сторони (уповноважених осіб) не було перевищення повноважень. Слід також зазначити, що дозвільні документи видавалися структурним підрозділом позивача, який наділений повноваженнями в галузі містобудування, проте, не наділений повноваженнями в галузі регулювання земельних відносин, зокрема, щодо розпорядження земельними ділянками. Такими повноваженнями наділена Дрогобицька міська рада, яка від імені територіальної громади виступає власником земельної ділянки.

Щодо твердження відповідача-2 про те, що він у вищевказаних правовідносинах брав участь як фізична особа, а тому вимога позивача до нього в частині зобов`язання передати земельну ділянку по акту та визнання договору суперфіцію недійсним не відноситься до юрисдикції господарського суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з ч.1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом, а згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Як вбачається з інформації, відображеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Соломчак Я.П. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.12.2007, відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає; видами діяльності особи є: роздрібна торгівля меблями та іншими товарами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 35-36 том І).

Крім того, відповідно до змісту п. 1.1 договору суперфіцію від 15.06.2015, який є предметом оскарження в цій справі, в строкове платне користування надано частину земельної ділянки (1500 кв. м) для будівництва та експлуатації на ній нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію (ФО-П Соломчаку Я.П.) для здійснення своєї господарської діяльності (а.с. 87-96 том І).

Тобто, у спірних правовідносинах відповідач-2 виступав як фізична особа-підприємець.

Згідно відомостей відображених у ЄДРЮОФОПГФ Добрянський І.Л. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.05.2005 (а.с. 30-31 том І), відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає. Відповідно до актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права Добрянський І. Л. є правокористувачем спірної земельної ділянки (а.с. 23 том І)

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом до вищеназваних підприємців.

Аналогічна правова позиція щодо підвідомчості даного спору суду господарської юрисдикції відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №914/2298/17.

Щодо вимоги позивача про скасування акту про надання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га за адресою м. Дрогобич, вул. М.Грушевського, 9 та про зобов`язання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Добрянського І.Л. , а також Соломчака Я.П. по акту приймання-передачі передати Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою м. Дрогобич, вул. М. Грушевського , 9, то суд зазначає наступне.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

В даному випадку, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" видавався акт про право постійного користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га за адресою м. Дрогобич, вул. М.Грушевського, 9.

Відтак, з огляду на відсутність такого акту, суд вважає, що позовна вимога про скасування такого акту є безпідставною, а тому в її задоволенні правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Безпідставною також є вимога позивача про зобов`язання відповідачів передати спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу, оскільки, ні земельним законодавством з урахуванням фактичних відносин між сторонами, ні договором між позивачем та відповідачами з огляду на відсутність відповідного договірного регулювання, не передбачено такого обов`язку (невиконання якого було б підставою для зобов`язання його виконати) як передача ділянки за актом приймання-передачі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вимога про зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі відноситься до зобов`язально-правових способів захисту. Разом з тим, між позивачем та відповідачем-1 не існує зобов`язальних відносин, а існують речово-правові відносини. Відсутні зобов`язально-правові відносини і між позивачем та відповідачем-2 та відповідачем-3. Відтак, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, в постановах від 30.01.2018 у справі №756/5793/15-ц та від 06.06.2018 у справі №457/1258/14-ц. Верховний Суд у вказаних постановах зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до них не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України у випадку, якщо позов подано до кількох відповідачів, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно п.7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право є солідарним.

Вимога позивача про зобов`язання відповідачів передати спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу вищенаведеним норм ГПК України не відповідає, що також унеможливлює її задоволення.

Беручи до уваги вищенаведене, апеляційна інстанція вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування акта про надання в користування вказаної земельної ділянки та зобов`язання відповідачів передати спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу.

Вимоги позивача щодо припинення права постійного користування ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" земельною ділянкою площею 1,3287 га, розташованою за адресою: м. Дрогобич, вул. Грушевського, 9, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 обґрунтовані поданими належними доказами, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо твердження ФОП Добрянського І.Л. про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали в неналежному повідомленні про дату, час і місце судового засідання під час якого було прийнято оскаржуване рішення, в зв`язку з чим, він був позбавлений можливості належним чином захистити свої права та інтереси, то суд апеляційної інстанції наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали місцевого господарського суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи направлялися відповідачу-3 за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (82100 Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шептицького, буд.18, кв.12).

Аналогічна адреса зазначена ФОП Добрянським І.Л. у письмових поясненнях, адресованих суду (а.с. 221 том ІІІ).

Проте, процесуальні документи суду першої інстанції поверталися на адресу суду без вручення з відміткою відділення пошти "за закінченням терміну зберігання".

Також слід зазначити, що у вказаних вище поясненнях ФОП Добрянський І.Л. просив суд розглядати справу на основі наявних у справі доказах (а.с. 221 том ІІІ).

Отже, колегія суддів вважає, що направляючи судову кореспонденцію за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у позовній заяві ( АДРЕСА_6 ), суд здійснив усі процесуальні дії щодо належного повідомлення відповідача-3 про дату, час і місце розгляду справи, однак останній не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом першої інстанцій під час розгляду справи було порушено норми процесуального права.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтами всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за відповідними скаржниками.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ФОП Соломчака Я.П. залишити за скаржником.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ФОП Добрянського І.Л. залишити за скаржником.

4. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Н.А. Галушко

Л.С. Данко