Постанова

від 04.12.2019 по справі 925/424/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 925/424/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Дзима Є.М. за довіреністю від 04.01.2019;

від відповідача - Шестаков С.М. за довіреністю від 19.07.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.09.2019 (повний текст складено 30.09.2019)

у справі №925/424/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Корсунь-Шевченківської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "ВЕРК"

про стягнення 1004122 грн. 91 коп.,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Корсунь-Шевченківська міська рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВЕРК" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю в розмірі 1 004 122,91 грн. за період 2015-2018 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці Корсунь-Шевченківської міської ради площею 3,3088 га, після закінчення строку дії договору оренди 31.10.2014 відповідач продовжив користуватись земельною ділянкою, однак ухиляється від укладання нового договору оренди, у зв`язку із чим рішенням виконавчого комітету позивача від 05.03.2019 було визначено збитки, як неодержаний позивачем дохід від оренди земельної ділянки внаслідок її фактичного використання відповідачем, які позивач просить стягнути на підставі ст.ст.22, 1166 ЦК України.

У процесі розгляду спору позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог та правової позиції, у якій він вказав, що помилково не враховано зміну розміру ставки орендної плати у 2017-2018, яка становила 3%, тому відповідач має відшкодувати 776649,53 грн. Також вказав, що згідно правових позицій Верховного Суду до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що відповідач не ухилявся від укладання нового договору оренди землі, що підтверджується листуванням сторін, проте, сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов; позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення; позивачем пропущено позовну давність з вимог за період з 01.01.2015 по 17.04.2016. Також відповідач вказав, що розмір орендної плати встановлений на рівні 3%, а не 5%, які застосовані позивачем у розрахунках. Також, у процесі розгляду справи відповідач направив проект мирової угоди, згідно якої він погоджується сплатити неодержаний дохід за останні 3 роки у розмірі 505376,20 грн.

Крім цього, в процесі розгляду справи судом було повернуто заяву прокурора про вступ у справу, оскільки прокурором не доведено та належними доказами не підтверджено необхідності захисту інтересів держави, а також з підстав пропуску процесуального строку на подання такої заяви.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року у позові відмовлено.

При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем невірно визначені правові підстави позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Корсунь-Шевченківська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також засади справедливості, оскільки, згідно правових висновків Верховного Суду у справі №924/1473/15, суд, встановивши, що позивачем невірно обрані правові норми, повинен був самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин і застосувати належні норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, а тому відмова у позові з підстав невірно обраних норм права порушує право позивача на доступ до суду; відповідач фактично визнав наявність заборгованості, направивши проект мирової угоди, однак, пропонував сплатити її у майбутньому, у зв`язку із чим вона була відхилена.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права і суд при прийнятті рішення обмежений заявленим способом захисту - необхідністю стягнення збитків; суд обґрунтовано залишив без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, а також відмовив прокурору у вступі в розгляд даної справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення і задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення без змін, також послався на пропуск позовної давності з частини вимог та пояснив, що відповідач згідний сплатити орендну плату за три останні роки, однак, у зв`язку із відсутністю договору немає підстав для платежу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач - Публічне акціонерне товариство "ВЕРК" є власником нерухомого майна - комплексу будівель та споруд загальною площею 13075,5 кв.м., який розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, буд. 144, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.03.2008, яке видане на підставі рішення виконкому Корсунь-Шевченківської міської ради №321 від 18.12.2007. Відповідно до витягу право власності на нерухоме майно зареєстроване Корсунь-Шевченківським виробничим відділком Комунального підприємства "Черкаське обласне БТІ" 06.03.2008.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності площею 3,3088 га, за адресою вул.Я.Мудрого, 144 (колишня вул.Леніна), у м .Корсуні- Шевченківському , кадастровий номер 7122510100:09:038:0007, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Корсунь-Шевченківської міської ради №21/3-1 від 24.01.2008 "Про визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів землі в м.Корсуні-Шевченківському" встановлено ставки орендної плати земельних ділянок, наданих для промислового використання, виробництва у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі.

26 травня 2008 між Корсунь-Шевченківською міською радою, як орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством "ВЕРК" (наразі - Публічне акціонерне товариство "ВЕРК"), як орендарем, було укладено договір оренди землі, за яким орендарю було надано для виробничого використання у строкове користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Корсуні-Шевченківському по вул.Леніна, 144 (нині вул.Я.Мудрого). Об`єктом оренди за договором є земельна ділянка загальною площею 3,3088 га у тому числі: 0,0332 га - капітальна одноповерхова споруда; 0,0265 га - під проїздами, проходами та площадками. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності орендаря. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена у розмірі 1199770,88 грн. Договір укладений строком на 5 років з правом подальшої його пролонгації. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата становить 59988,54 грн у рік, що складає 5% від нормативної вартості землі. Орендна плата становить 4999,05 грн у місяць.

Договір оренди землі було зареєстровано у Корсунь-Шевченківському районному відділі Черкаської районної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що 26.05.2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис №040878800040.

За Актом приймання-передачі земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 3,3088 га, яка знаходиться у м.Корсунь-Шевченківський, вул.Леніна, 144.

Згідно з рішенням Корсунь-Шевченківської міської ради від 30.05.2013 №44-15/19 термін дії договору оренди земельної ділянки від 26.05.2008 продовжено на 1 рік 6 місяців та встановлено орендну плату у розмірі 10% від нормативної вартості для виробничого використання.

11.09.2014 Публічне акціонерне товариство "ВЕРК" звернулося до Корсунь-Шевченківської міської ради з листом щодо продовження договору земельної ділянки строком на 5 років, у зв`язку із закінченням терміну дії.

01 жовтня 2014 року, між Корсунь-Шевченківською міською радою, як орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством "ВЕРК", як орендарем, було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець на підставі рішення сесії №44-15/19 від 30.05.2013 "Про продовження терміну дії договору оренди" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Корсуні-Шевченківському по вул.Леніна, 144. Об`єктом оренди за договором є земельна ділянка загальною площею 3,3088 га з кадастровим номером 7122510100:09:038:0007. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2997441,92 грн.

Договір укладений строком на 1 місяць 2014 року та діє до 30.10.2014. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата здійснюється із розрахунку 10% від нормативної вартості землі і в рік становить 119977,08 грн.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2014.

20.11.2014 рішенням №66-4/16 Корсунь-Шевченківської міської ради "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки ПАТ "ВЕРК" по вул.Леніна, 144" було вирішено продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки строком на 5 років та зобов`язано керівника підприємства у 10-ти денний термін переукласти договір оренди ділянки.

Між позивачем та відповідачем протягом тривалого часу проводилась переписка щодо умов договору оренди землі, на якому знаходиться нерухоме майно відповідача.

Так, листами Корсунь-Шевченківської міської ради №309/03-02 від 22.07.2015, №27/03-01 від 02.03.2016, №100/03-01 від 31.05.2016, №426/03-02 від 14.08.2017, а також листом від 17.10.2018 пропонувалося Публічному акціонерному товариству "ВЕРК" підписати договір оренди землі та направлялися проекти договору оренди землі у трьох примірниках.

Відповідач у листі №26 від 22.07.2015 просив при укладенні договору застосувати ставку 5% від нормативної вартості ділянки та реструктуризувати суму зобов`язання, що виникло станом на 01.07.2015 строком на 9 місяців.

У листі №27 від 10.08.2015 відповідач вважав за необхідне укласти додаткову угоду до попереднього договору від 01.10.2014, просив розробити такий документ, також реструктуризувати суму зобов`язань, що виникли станом на 01.08.2015 та встановити ставку 5% згідно рішення місіькради від 24.01.2008.

Листом №3 від 11.03.2016 відповідач просив надати обґрунтований розрахунок боргу, який підприємство має сплатити за 5 місяців 2014 року та за 2015 рік, а також підтвердив свою згоду на підписання договору та просить продовжити роботу над підготовкою відповідної документації.

Листом №18 від 22.12.2018 відповідач звернувся до позивача та просив переглянути відносини по укладенню договору на оренду земельної ділянки і затвердити на сесії і підготувати договір з 01 січня 2019 року.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, новий договір оренди між учасниками справи так і не було підписано.

Листом від 09.10.2018 відділ земельних ресурсів Корсунь-Шевченківської міської ради запрошував відповідача з`явитися на засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин на 11.10.2018 для розгляду питання використання Публічним акціонерним товариством "ВЕРК" земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів та несплати останнім орендної плати за фактичне використання земельної ділянки. Лист отриманий відповідачем 10.10.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про його вручення, проте, на засідання профільної земельної комісії землекористувач не з`явився.

Листами від 13.12.2018 та 22.01.2019 відділ земельних ресурсів Корсунь-Шевченківської міської ради запрошував відповідача на засідання комісії , яке відбудеться 17.12.2018 та 28.01.2019 відповідно, з приводу розгляду акта визначення збитків власнику землі внаслідок фактичного самовільного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати орендної плати.

28.01.2019 на засіданні комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам у м.Корсунь-Шевченківський, села Гарбузин та Саморідня, яка діяла на підставі рішення виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради №182/2018 від 14.11.2018, Публічному акціонерному товариству "ВЕРК" було визначено збитки у розмірі 1 024 122,91 грн., як неодержаний Корсунь-Шевченківською міською радою дохід від оренди земельної ділянки внаслідок її фактичного використання за період 2015-2018 роки, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Рішенням виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради від 05.03.2019 №39/2019 "Про затвердження акту про визначення збитків власнику землі по вул. Я.Мудрого, 144", затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 28.01.2019.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що відповідач не вчинив жодних дій до укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про її подальше використання відповідачем без договору оренди, збитки, які нараховані за використання земельної ділянки на користь позивача не сплатив, а тому просив стягнути з відповідача 1 024 122,91 грн. на підставі ст.ст.22, 1166 ЦК України.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на 20 000,00 грн., з посиланням на те, що з листа Корсунь-Шевченківської ДПІ стало відомо про сплату відповідачем у 2015 році 20000 грн. орендної плати за землю. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Крім цього, після закриття підготовчого провадження позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог та правової позиції, у якій він вказав, що помилково було не враховано зміну розміру ставки орендної плати у 2017-2018, яка становила 3%, тому відповідач має відшкодувати 776649,53 грн. Крім того, вказав, що згідно правових Верховного Суду до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 1212 ЦК України.

Судом першої інстанції вказана заява оцінена як заява про зменшення розміру позовних вимог і зміну підстав позову, та залишена без розгляду, оскільки подана після закриття підготовчого провадження.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що він не ухилявся від укладання нового договору оренди землі, що підтверджується листуванням сторін, однак, сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов, а саме, ставки орендної плати, позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення; позивачем пропущено позовну давність з вимог за період з 01.01.2015 по 17.04.2016. Також відповідач вказав, що розмір орендної плати встановлений на рівні 3%, а не 5%, які застосовані позивачем у розрахунках.

Крім цього, у процесі розгляду справи відповідачем були подані пояснення по суті спору і можливого врегулювання спору шляхом примирення, а також було направлено проект мирової угоди, згідно якої він погоджується сплатити неодержаний дохід за останні 3 роки у розмірі 505376,20 грн., однак, мирова угода сторонами не укладена.

За наслідками розгляду даного спору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, суд вважав, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо повної відмови у позові з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, після спливу строку дії оренди земельної ділянки та у зв`язку із відсутністю нового договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельні ділянці площею 3,3088 га, за адресою: вул . Я.Мудрого, 144 (колишня вул .Леніна ), у м.Корсуні-Шевченківському, кадастровий номер 7122510100:09:038:0007.

Отже, вказана земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, відмовляючи у позові, судом першої інстанції не було враховано що, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.42, 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) вказала, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка корелюється з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановивши, що позивачем невірно обрані норми матеріального права (ст.ст. 22, 1166 ЦК України) суд першої інстанції повинен був застосувати ті норми права, які регулюють спірні правовідносини (ст.1212 ЦК України) та розглянути спір по суті, а не відмовляти у позові з формальних міркувань.

При цьому суд першої інстанції необґрунтовано залишив без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у якій позивач посилався на зазначену постанову Верховного Суду, помилково оцінивши її як заяву про зміну підстав і предмету позову, хоча зі змісту вказаної заяви вбачається, що нею позивач не змінював ні підстави, ні предмет позову, отже, вказана заява по суті є поясненнями в порядку ст.ст. 169, 170 ГПК України і з об`єктивних причин не могла бути подана до закриття підготовчого провадження, оскільки постанова Верховного Суду у справі №924/1473/15 була оприлюднена 16.07.2019.

За встановлених фактичних обставин справи доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути 1 004 122,91 грн. за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, які визначені на підставі Акту про визначення збитків власнику землі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради від 05.03.2019 №39/2019.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18, рішення виконкому про затвердження акту з визначення збитків власнику землі не може оскаржуватись в судовому порядку (не лише адміністративного, а й іншого виду судочинства), однак, у випадку невиконання в добровільному порядку цього рішення орган місцевого самоврядування має право звернутися до господарського суду з позовом про відшкодування збитків. Саме в такому випадку при вирішенні позову виконкому буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику землі.

Враховуючи вказані висновки Верховного Суду, апеляційним господарським судом перевірено розрахунок збитків, який наведений у Акті, та встановлено, що він є невірним, оскільки у акті міститься посилання на рішення Корсунь-Шевченківської міської ради №21/3-1-1 від 24.01.2008 "Про визначення розмірів орендної плати при укладення договорів оренди землі в м.Корсунь-Шевченківському", однак, не враховані подальші зміни розміру ставок.

Так, рішенням Корсунь-Шевченківської міської ради №5-4 від 18.02.2011 "Про внесення змін до рішення Корсунь-Шевченківської міської ради №21/3-1 від 24.01.2008 "Про визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів землі в м.Корсуні-Шевченківському" з 01.03.2011 встановлено ставки орендної плати земельних ділянок, наданих для промислового використання, виробництва у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, земельних ділянок наданих для комерційного використання - 10% від нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням Корсунь-Шевченківської міської ради №29-3 від 31.08.2017 "Про внесення змін до рішення Корсунь-Шевченківської міської ради від 24.01.2008 №2/3-1 "Про визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди в м.Корсуні-Шевченківському" передбачено, що з 01.01.2017 при наданні в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам для промислового використання, виробництва, площа яких перевищує 2,5 га, ставка орендної плати встановлюється на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 ставка орендної плати для спірної земельної ділянки була встановлена в розмірі 5%, а з 01.01.2017 - у розмірі 3%.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У матеріалах справи наявні листи Відділу у Корсунь-Шевченківському району Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.10.2018 та від 04.12.2018 з інформацією щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у період з 2014 по 2018 роки.

Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,3088 га по вул. Я.Мудрого, 144 становила: на 01.01.2015 - 3743850,85 грн., на 01.01.2016 - 5364938,26 грн., на 01.01.2017 - 5686834,56 грн., на 01.01.2018 - 5686834,56 грн.

Отже, розмір недоотриманої орендної плати становить: за 2015 рік - 197192,54 грн. (3743850,85 грн. х 5%), за 2016 рік - 268246,91 грн. (5364938,26 х 5%), за 2017 рік - 170605,04 грн. (5686834,56 грн. х 3%) та за 2018 рік - 170605,04 грн. (5686834,56 грн. х 3%), а всього - 796649,53 грн.

Оскільки відповідач у 2015 році сплатив 20000 грн., які зараховані в якості орендної плати, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 776649,53 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування позовної давності з посиланням на те, що позовна заява підписана 15.04.2019, а тому термін, за який позивач зміг би відшкодувати збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю є 18.04.2016 - 01.12.2018.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Вказані правові позиці також підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.11.2018 у справі 924/127/17, від 15.05.2019 у справі № 922/2058/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17.

Однак, частинами 1, 4 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій; листування сторін тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у період з вересня 2014 року по грудень 2018 між сторонами велось інтенсивне листування щодо укладення нового договору оренди землі.

У справі, зокрема, наявні три проекти договорів оренди - від 27.05.2016, від 01.08.2017 та від 08.08.2018 зі змісту яких вбачається, що строк їх дії п`ять років (до 20.11.2019) і відповідач повинен сплатити орендну плату за період з моменту закінчення строку дії попереднього договору.

Відповідач у відповідях на звернення позивача не заперечував проти необхідності укладення договору, просив реструктуризувати суму зобов`язань, однак, ухилявся від підписання отриманих від позивача проектів, посилаючись на незгоду із розміром орендної плати, при цьому жодного разу не направив позивачу протокол розбіжностей до договору.

Крім того, у 2015 році відповідач сплатив за користування землею у 2015 році 20000 гривень.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що перебіг позовної давності неодноразово переривався у зв`язку із вчиненням відповідачем дій щодо визнання обов`язку з укладення договору та сплати орендної плати, та почався заново з 05.03.2019, тобто, з дати прийняття рішення виконкомом Корсунь-Шевченківської міської ради про затвердження акту по визначенню збитків, отже, позов подано в межах трирічної позовної давності.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 776 649,53 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, з прийняттям в цій частині рішення про задоволення даних позовних вимог. Отже, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківської міської ради задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВЕРК" (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Я.Мудрого (Леніна), буд.144, ідентифікаційний код 30146198) на користь Корсунь-Шевченківської міської ради (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул.Шевченка, буд. 42, ідентифікаційний код 33917227) для зарахування в дохід місцевого бюджету 776 649 (сімсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 53 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 11 649 (одинадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 17 474 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. У решті рішення господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.12.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Кравчук