Постанова

від 27.11.2019 по справі 922/3721/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д.- головуючий, судді - Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

позивача Резнікової М.Д.,

представника позивача - Загорняк Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шатерніков М.І.)

від 07.05.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Здоровко Л.М., судді - Лакіза В.В., Плахов О.В.,)

від 08.08.2019

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Приватного підприємства "Україна",

2. ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів Реєстраційна служба Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. 28.12.2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач), звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Україна" (відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2), в якій просила суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) ПП "Україна" від 28.12.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

2) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна місцезнаходження, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників) щодо ПП "Україна", проведену державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області Поповою Надією Сергіївною 29.12.2015, номер запису 14701050011000397;

3) скасувати внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) щодо ПП "Україна", проведену державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області Поповою Надією Сергіївною 29.12.2015, номер запису 14701050011000397.

1.2. В обгрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "Україна" від 28.12.2015, за умовами якого позивачем продано ОСОБА_2 частку в статутному фонді ПП "Україна" в розмірі 50% статутного фонду підприємства, що складає 1000,00 грн, укладено під впливом обману, оскільки у продавця не було наміру для настання юридичних наслідків за договором купівлі-продажу, натомість, у покупця було бажання заволодіти підприємством, його активами та майном, про що свідчить: невідповідність вартості приватного підприємства, визначеної в договорі купівлі-продажу, щодо розміру статутного капіталу, відсутність виконання зобов`язання покупцем щодо оплати останнім вартості придбанного підприємства.

1.3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що 28.12.2015 відбулись збори власників ПП "Україна", за участі ОСОБА_1 , на яких прийнято такі рішення: укласти договір купівлі-продажу статутного капіталу ПП "Україна", оскільки позивач вирішила продати ОСОБА_2 50% статутного капіталу ПП "Україна", що становить 1000,00 грн та здійснити перерозподіл часток статутного фонду ПП "Україна"; звільнити з посади директора ОСОБА_1 , прийняти на посаду директора ОСОБА_2 , змінити юридичну адресу підприємства, внести зміни до статуту ПП "Україна" (а.с. 215 т. 1). При цьому позивачем було надано ПП "Україна" нотаріально зареєстровану заяву, зареєстровану в реєстрі за № 1069 від 28.12.2015 (а.с. 214 т. 1). У цей же день сторони уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "Україна", що осопорюється.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.05.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що умовою визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання), вчиненого під дією обману, необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію, а також наявність умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину.

2.3. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "Україна", укладеного 28.12.2015, недійсним, оскільки встановлено, що: 1) сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов договору, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства; 2) доказів наявності в діях відповідача умисного введення в оману позивача при укладенні спірного договору, позивачем не надано; 3) сторонами правочину залучено приватного нотаріуса, яким засвідчено підпис Резнікової М.Д., яка підтвердила волевиявлення та відсутність тиску, заявлено про свій вихід зі складу учасників ПП "Україна", який було реалізовано шляхом укладення оспорюваного договору.

2.4. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що позивач, посилаючись на укладення оспорюваного правочину під впливом обману, зазначає, що їй невідомо, яким чином ОСОБА_2 став власником 100% статутного капіталу, проте встановлені судами обставини свідчать про вчинення позивачем цілком логічних і послідовних дій, що свідчать про зворотнє, а саме:

- рішенням засновника ПП "Україна" ОСОБА_1 , яка мала 100% голосів, від 10.03.2015 було прийнято до складу засновників ПП "Україна" ОСОБА_2 ;

- відповідно до реєстраційної картки (т.2 а.с.51-53) ОСОБА_1 . 10.03.2019 оформила картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- відповідні зміни були внесені 19.03.2015 до статуту ПП "Україна", підписи учасників підприємства засвідчено приватним нотаріусом;

- згідно з копії доручення від 10.03.2015 (т.2 а.с.63) ОСОБА_1 уповноважила, зокрема, ОСОБА_4 надати документи ПП "Україна" до органів нотаріату, Реєстраційної служби ХМУ юстиції, Реєстраційної служби ХРУ юстиції Харківської області для здійснення усіх реєстраційних та інших дій тощо;

- 25.03.2015 уповноваженою особою документи для державної реєстрації було подано державному реєстратору (т.2 а.с.62), а 27.03.2015 проведено державну реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, номер запису 14801050009009335.

- згідно з нотаріально посвідченою заявою від 28.12.2015 ОСОБА_1 . повідомила ПП "Україна" про свій вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Україна";

- 28.12.2015 відбулись збори учасників ПП "Україна" і було прийнято рішення щодо укладення договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, здійснити перерозподіл часток статутного фонду ПП "Україна", звільнити з посади директора ПП "Україна" ОСОБА_1 , прийняти на посаду директора ОСОБА_2 , змінити юридичну адресу підприємства, внести зміни до статуту ПП "Україна". Протокол містить підписи учасників підприємства і знову ж таки позивач цього рішення не оскаржує;

- укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) ПП "Україна" від 28.12.2015 та його підписання позивач підтвердила у судовому засіданні.

При цьому позивач звернулась з позовом у цій справі лише через три роки, 28.12.2018, до цього жодних юридичнозначим дій не вчиняла. Доказів оскарження позивачем жодної із цих дій матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 у справі № 922/3721/18 повністю, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм статей 215, 230, 638, 639 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України.

3.2. Заявниця стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не брали до уваги, що: у договорі купівлі - продажу відсутня така обов`язкова умова як ціна відчуженої позивачем частки корпоративних прав, а тому цей договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов; і такий договір взагалі є договором дарування; окрім того, договір купівлі - продажу було укладено у простій письмовій формі, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача, введеного в оману; загальні збори учасників ПП "Україна" 28.12.2015 не проводились; жодних рішень щодо укладення договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі, перерозподілу часток, внесення змін до статуту, зміни юридичної адреси, звільнення з посади директора чи прийняття на посаду іншої особи, які приймаються виключно на загальних зборах, з вказаних питань учасниками не приймалось.

3.3. Заявниця також вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено її клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушено вимоги статті 55 Конституції України.

3.4. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.2. Зокрема, статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

4.3. Згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

4.4. Отже для визнання судом недійсним правочину, як такого, що вчинений під впливом помилки, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність обману; істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману; наявність умислу в діях відповідача.

4.5. Беручи до уваги те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не довів наявність обставин, щодо яких її умисно було введено в оману відповідачем при укладенні осорюваного договору, Верховний Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими та законними.

4.6. Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо неправильної оцінки, наданої судами договору купівлі-продажу та інших доказів у справі (зокрема, нотаріальній заяві від 28.12.2015, в якій ОСОБА_1 повідомила ПП "Україна" про свій вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Україна"), оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.7. Натомість, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.8. Щодо доводів скаржника стосовно того, що оспорюваний договір купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) був укладений в простій формі, то Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що така обставина жодним чином не підтверджує вчинення правочину під впливом обману, оскільки відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Станом на 28.12.2015 нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) не вимагалось.

4.9. Аргументи скаржника щодо порушення судами норм статей 638, 639 Цивільного кодексу України, частини 8 статті 181 Господарського кодексу України з огляду на не врахування тієї обставини, що оспорюваний договір є неукладеним, оскільки в ньому сторони погодили, що позивачем продаєтьчся покуцю частка в статутному фонді ПП "Україна" в розмірі 50% статутного фонду підприємства, що складає 1000,00 грн, але не визначена її вартість, що сплачується продавцю, Верховний Суд також відхиляє, оскільки судами встановлено, що сторони здійснили фактичні дії щодо його виконання, і не можна вважати (визнавати) неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05.06.2018).

4.10. Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (частина 4 статті 632 Цивільного кодексу УКраїни). Суд апеляційної інстанції встановив, що жодних доказів, що частка ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 1 000, 00грн (50% від загального розміру статутного капіталу) не відповідала її реальній вартості матеріали справи не містять.

4.11. Щодо доводів стосовно порушення судом апеляційної інстанції права позивачки на участь у судовому засіданні, то Верховний Суд суд виходить з того, що 16.07.2019 позивачка брала участь у судовому засіданні, оголосила доводи апеляційної скарги і саме за її клопотанням було оголошено перерву в судовому засіданні 08.08.2019 для надання можливості забезпечити участь адвоката, у тому числі, для ознайомлення з матеріалами справи. Позивач та/або адвокат з 16.07.2019 не звернулись до суду для ознайомлення з матеріалами справи. Позивачем до початку судового засідання 08.08.2019 подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7458), посилаючись на похилий вік позивача і незадовільний стан здоров`я, та перебування адвоката у відрядженні.

4.12. Відповідно до частин 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

4.13. У даному випадку повідомлені позивачем причини неявки не були визнані судом поважними. Окрім того, судом апеляційної інстанції було враховано, що позивач була належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання; у судовому засіданні 16.07.2019 позивач брала участь особисто, оголосила суду доводи і вимоги апеляційної скарги, надала суду відповіді на запитання; у судовому засіданні з огляду на усне клопотання позивача було оголошено перерву до 14:15 год. 08.08.2019 для надання позивачу можливості забезпечити участь адвоката. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов законного висновку, що неявка позивача в судове засідання 08.08.2019 не перешкоджала розгляду справи.

4.14. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат.

6.1 Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2 З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 у справі №922/3721/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О.Баранець

Л. Стратієнко