Постанова

від 27.11.2019 по справі 362/5155/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 362/5155/14-ц

провадження № 61-21642св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство ,

відповідач 1 - Київська обласна державна адміністрація,

відповідач 2 - ОСОБА_1 ,

відповідач 3 - ОСОБА_2 ,

відповідач 4 - ОСОБА_3 ,

відповідач 5 - ОСОБА_4 ,

третя особа 1 - ОСОБА_5 ,

третя особа 2 - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року в складі судді Медведєва К. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст заяви

У жовтні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства Київське лісове господарство (далі - ДП Київлісгосп ) звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Позов мотивовано тим, що відповідно до розпоряджень Київської ОДА від 12 грудня 2007 року № 1368-1373 Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у власність громадянам вилучено з постійного користування ДП Київлісгосп земельні ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 4,995 га, в межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області та змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення і передано у власність громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Посилаючись на те, що зазначеними розпорядженнями голови Київської ОДА вилучено землі сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,995 га, які знаходяться в одному кварталі лісництва і є єдиним масивом, тобто Київська ОДА розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею понад 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень, заступник прокурора Київської області просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що від імені держави в правовідносинах виступають її органи, а тому з метою вирішення питання про дотримання позивачем встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності необхідно встановити обізнаність органів держави про порушення її прав. Органи влади, як представники держави були обізнані про виділення спірних земельних ділянок з часу прийняття спірних розпоряджень; про порушення прав держави заступнику прокурора Київської області стало відомо у грудні 2007 року, проте до суду з цим позовом останній звернувся лише у жовтні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск прокурором строку позовної давності, що відповідно до вимог статті 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2017 року перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях не досліджено питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. Посилання судів попередніх інстанцій на сплату відповідачами збитків ДП Київлісгосп не спростовує факту порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України як єдиного розпорядника спірними землями, який довідався про порушення своїх прав лише після пред`явлення прокурором позовної заяви. Суди попередніх інстанцій не встановили та не перевірили, з якого саме моменту Кабінет Міністрів України дізнався про порушення свого права. Перебування майна у володінні особи, яка не є його власником, є триваючим порушенням, а тому строк позовної давності до вимоги про витребування майна не застосовується.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У липні 2017 року Київська обласна державна адміністрація подала заперечення до суду касаційної інстанції, у якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовано тим, що Київська обласна державна адміністрація діяла в рамках своїх повноважень та керувалась чинним законодавством на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень, оскільки земельні ділянки вилучались площею 0,99 га на кожну окрему особу. Прокуратурі Київської області про прийняття спірних розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації було відомо безпосередньо після їхнього видання, оскільки з січня 2005 року щомісячно Київською обласною державною адміністрацією надавались прокуратурі Київської області копії усіх розпоряджень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 362/5155/14-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу за позовом заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП Київлісгосп , до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 вилучено земельні ділянки із постійного користування ДП Київське лісове господарство (Васильківське лісництво, квартал 16), розташовані на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, змінено їхнє цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_6 , площею 0,99 га (ліси) кожному.

На підставі вказаних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 вищевказаним громадянам видано державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_1 - серії ЯЖ № 046028, кадастровий номер 3221483300:02:003:0013; ОСОБА_2 - серії ЯЖ № 046027, кадастровий номер 3221483300:02:003:0012; ОСОБА_3 - серії ЯЖ № 046030, кадастровий номер 3221483300:02:003:0015.

Відповідно до листа Управління Держземагенства у Васильківському районі від 18 березня 2014 року № 1396/01-1 зареєстровано перехід права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221483300:02:003:0011 та 3221483300:02:003:0014 на ім`я ОСОБА_4 .

З листа ДП Київлісгосп від 12 вересня 2014 року № 02-650 вбачається, що вилучені в межах Іванковичівської сільської ради на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 земельні ділянки (кадастрові номера 3221483300:02:003:0011-3221483300:02:003:0015) є єдиним лісовим масивом, який відноситься до лісового фонду Васильківського лісництва, квартал 16.

З листів ДП Київлісгосп від 17 липня 2013 року та наявних у матеріалах справи квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплатила збитки лісогосподарського виробництва землекористувачу за вилучену земельну ділянку лісового фонду Васильківського лісництва в кварталі 16 площею 0,9999 га в сумі 62 610 грн 61 коп.; ОСОБА_2 - в сумі 66 090 грн 39 коп., ОСОБА_3 - 62 875 грн 24 коп., ОСОБА_4 - 47 122 грн 61 коп., ОСОБА_4 - 61 112 грн 27 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що про порушення прав держави заступнику прокурора Київської області стало відомо у грудні 2007 року.

Проте враховуючи, що з цим позовом позивач звернувся лише у жовтні 2014 року, відповідачами заявлено про застосування строків позовної давності, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно із частиною другою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, 2004 року, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, яка діяла на час пред`явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що Київська обласна державна адміністрація та представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_9 подали заяви про застосування строку позовної давності.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України, 2004 року, суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київлісгосп з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме вказаним органам, права яких порушено, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Вказана позиція узгоджується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року у справі № № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що відповідно до Конституції України єдину систему органів виконавчої влади утворюють Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади, міністерства, місцеві державні адміністрації та інші органи виконавчої влади. Враховуючи, що органи виконавчої влади були обізнані про виділення спірних земельних ділянок, Кабінет Міністрів України довідався або міг довідатись про порушення прав держави з дня видачі спірних розпоряджень.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок суду передчасним та таким, що зроблений на припущеннях.

Враховуючи, що листом № 07/1-185 від 20 січня 2005 року прокурор Київської області зобов`язав Київську ОДА невідкладно після видання розпоряджень про передачу земельних ділянок надсилати їхні копії на адресу прокуратури Київської області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що про порушення прав держави прокуратурі Київської області стало відомо у грудні 2007 року.

Оскільки вищевказані обставини не були належним чином досліджені та перевірені судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не може з ними погодитись.

Виходячи з того, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП Київлісгосп , суди не з`ясували, коли зазначені органи довідалися або могли довідатися про порушення їхніх права та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав. Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність. Держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили, яким чином порушено права ДП Київлісгосп , яке листом від 21 вересня 2007 року повідомляло Державне підприємство Київський інститут землеустрою про те, що не заперечує щодо припинення права постійного користування на спірні земельні ділянки.

Таким чином, вирішуючи спір, суди виходили лише із того, що Кабінет Міністрів України та органи прокуратури, як представники органу державної влади, могли довідатись про порушення прав держави з грудня 2007 року, що суд касаційної інстанції вважає припущенням.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18).

Також при новому розгляді справи суд має врахувати правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов