Рішення

від 09.12.2019 по справі 905/1659/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2019 Справа № 905/1659/19

Суддя господарського суду Донецької області Левшина Я.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "УВТК Маріупольбуд", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 99651,69 грн.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Азовбуд-Лідер , м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УВТК Маріупольбуд , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 99651,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неповернення відповідачем грошових коштів у сумі 99651,69грн., перерахованих позивачем в якості передплати за товар на виконання усної домовленості з поставки.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 173-175, 179, 181, 198, 220, 222, 265, 306, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 611, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: листи ТОВ Азовбуд-Лідер б/н б/д; №31 від 21.05.2018, №21 від 29.01.2019 про повернення залишку невикористаних грошових засобів в сумі 99651,69грн.; рахунки-фактури №СФ-0000072 від 10.11.2017, №СФ-0000068 від 02.11.2017; податкові накладні; платіжні доручення №280 від 02.11.2017, №281 від 03.11.2017, №291 від 08.11.2017, №297 від 13.11.2017; товарно-транспортні накладні; видаткові накладні: №РН-0000006 від 01.11.2017, №РН-0000007 від 02.11.2017; №РН-0000008 від 03.11.2017, №РН-0000009 від 04.11.2017, №РН-0000010 від 06.11.2017, №РН-0000011 від 07.11.2017, № РН-0000012 від 08.11.2017, №РН-0000013 від 11.11.2017; акт звіряння взаємних розрахунків за 2017рік.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №905/1659/19 передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбуд-Лідер , м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю УВТК Маріупольбуд , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 99651,69 грн. залишено без руху на підставі ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України; надано позивачу строк п`ять днів для усунення недоліків; встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду копії ТТН від 02.11.2017, ордеру та копії свідоцтва на представника Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбуд-Лідер , докази направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та додатків до позовної заяви, а саме: копії ТТН від 02.11.2017, ордеру та копії свідоцтва на представника Товариства з обмеженою відповідальністю Азовбуд-Лідер .

04.10.2019 від позивача надійшла заява б/н від 01.10.2019, в якій останній повідомив про усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху, на підтвердження надав відповідні докази.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відкрито провадження у справі №905/1659/19; постановлено справу №905/1659/19 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду заперечення (за наявності).

31.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що зобов`язання перед позивачем з боку відповідача з поставки щебню були виконані. Зазначив, що щебінь на суму передплати 99651,69грн., здійсненої у листопаді 2017 року, був поставлений у січні 2018 року за ініціативою покупця - позивача у справі, у зв`язку з непотрібністю щебня у зазначений кількості раніше періоду здійсненої поставки. Факт здійснення поставки щебня у 2018 році на суму 99651,69 грн. підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за цей період, які не були повернуті підписаними з боку позивача та не були підписані одразу після виконання поставок через недбалість працівників ТОВ Азовбуд-Лідер . Зазначив, що акт звіряння від 31.12.2017 був підписаний з боку відповідача на виконання домовленості з позивачем, а саме позивач в електронному листі від 22.03.2018 просив відповідача підписати акт звіряння станом на 31.12.2017 для бухгалтерської звітності на підприємстві, на що позивач, в свою чергу обіцяв повернути підписаними видаткові накладні за січень 2018 року, товарно-транспортні накладні за січень 2018 року та акт звіряння станом на 25.01.2018, але не виконав такого обов`язку зі своєї сторони. Весь час дії договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, між ТОВ Азовбуд-Лідер та ТОВ УВТК Маріупольбуд з листопада 2017 року по січень 2018 року щебінь перевозився Товариством з обмеженою відповідальністю Конкорд Транссервіс на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів від 10.10.2016. До відзиву додано: акт звіряння станом на 25.01.2018; видаткові накладні: №РН-0000001 від 22.01.2018, №РН-0000002 від 23.01.2018, №РН-0000003 від 24.01.2018, №РН-0000004 від 25.01.2018; товарно-транспортні накладні; договір №1010/16 від 10.10.2016 про надання послуг з перевезення вантажів з додатковими угодами; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); електронний лист від 22.03.2018; заяву свідка; наказ №4-к від 27.03.2017 про прийняття на посаду; статутні документи.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.241 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.

Отже, суд вважає, що справа №905/1659/19 може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи сторони в усній формі домовились про поставку товару, а саме щебня різних фракцій.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактури №СФ-0000068 від 02.11.2017 на оплату щебеню фр. 5-10мм з доставкою у кількості 400 т., ціна за 1т. - 309,17 грн., загальною вартістю 148401,60 грн. з ПДВ, рахунок-фактури №СФ-0000070 від 08.11.2017 на оплату щебеню фр. 5-10мм з доставкою у кількості 100 т., ціна за 1т. - 309,17 грн., загальною вартістю 37100,40 грн. з ПДВ, та рахунок-фактури №СФ-0000072 від 10.11.2017 на оплату щебеню фр. 5-10мм з доставкою у кількості 234,500 т., ціна за 1т. - 309,17 грн., загальною вартістю 87000,44 грн. з ПДВ.

Згідно платіжних доручень №280 від 02.11.2017, №281 від 03.11.2017, №291 від 08.11.2017р., №297 від 13.11.2017 позивач здійснив оплату за рахунками №СФ-0000068 від 02.11.2017, №СФ-0000070 від 08.11.2017, №СФ-0000072 від 10.11.2017 за щебінь у загальній сумі 272502,44 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем поставлено позивачу товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 01.11.2017р. на суму 25933,18 грн., №РН-0000007 від 02.11.2017р. на суму 41775,05 грн., №РН-0000008 від 03.11.2017р. на суму 28938,31 грн., №РН-0000009 від 04.11.2017р. на суму 20776,22 грн., №РН-0000010 від 06.11.2017р. на суму 13727,15 грн., №РН-0000011 від 07.11.2017р. на суму 7531,38 грн., №РН-0000012 від 08.11.2017р. на суму 13430,34 грн., №РН-0000013 від 11.11.2017р. на суму 20739,12 грн., всього на загальну суму 172850,75 грн., який був прийнятий позивачем, що підтверджується підписом керівника одержувача.

Листами №б/н б/д, №31 від 21.05.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути залишок невикористаних грошових коштів в сумі 99651,69грн. відповідно до акта звірки від 31.12.2017, яка була залишена останнім без задоволення.

Листом №21 від 29.01.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути залишок невикористаних грошових коштів в сумі 99651,69грн. або здійснити поставку раніше оплаченого щебня згідно рахунку №СФ-0000072 від 10.11.2017 (платіжне доручення №297 від 13.11.2017 на суму 87000,00грн., залишок непоставленої продукції згідно оплаченого рахунку №СФ-0000070 від 08.11.2017 (платіжне доручення №291 від 08.11.2017) на суму 12651,00грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача суми передоплати у розмірі 99651,69грн., сплаченої відповідно до умов усного договору поставки.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату товару №СФ-0000068 від 02.11.2017, №СФ-0000072 від 10.11.2017, №СФ-0000070 від 08.11.2017.

Позивач здійснив оплату вказаних рахунків згідно платіжних доручень №280 від 02.11.2017, №281 від 03.11.2017, №291 від 08.11.2017р., №297 від 13.11.2017 на загальну суму 272502,44грн.

За правовою природою виставлені позивачем рахунки - є пропозицією укласти договір, який в установлені строки не був відкликаний оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов`язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто позивач своєю оплатою рахунків підтвердив укладання договору у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

При цьому, відповідач не зробив дії, направлені на відкликання своєї пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 641 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір, в якому одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, згідно із ст.265 Господарського кодексу України є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 272502,44грн., що підтверджується платіжними дорученнями №280 від 02.11.2017, №281 від 03.11.2017, №291 від 08.11.2017р., №297 від 13.11.2017.

Факт отримання передоплати в сумі 272502,44грн. відповідач не заперечує.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно із ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідач поставив позивачу товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 01.11.2017р. на суму 25933,18 грн., №РН-0000007 від 02.11.2017р. на суму 41775,05 грн., №РН-0000008 від 03.11.2017р. на суму 28938,31 грн., №РН-0000009 від 04.11.2017р. на суму 20776,22 грн., №РН-0000010 від 06.11.2017р. на суму 13727,15 грн., №РН-0000011 від 07.11.2017р. на суму 7531,38 грн., №РН-0000012 від 08.11.2017р. на суму 13430,34 грн., №РН-0000013 від 11.11.2017р. на суму 20739,12 грн., всього на загальну суму 172850,75 грн., який був прийнятий позивачем, що підтверджується підписом керівника одержувача на накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив 29.01.2019 відповідачу лист №21 від 29.01.2019 з вимогою повернути залишок невикористаних грошових коштів в сумі 99651,69грн. або здійснити поставку раніше оплаченого щебня згідно рахунку №СФ-0000072 від 10.11.2017 (платіжне доручення №297 від 13.11.2017 на суму 87000,00грн., залишок непоставленої продукції згідно оплаченого рахунку №СФ-0000070 від 08.11.2017 (платіжне доручення №291 від 08.11.2017) на суму 12651,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на суму передоплати у розмірі 99651,69грн. він поставив позивачу щебінь у січні 2018 року за видатковими накладними: №РН-0000001 від 22.01.2018, №РН-0000002 від 23.01.2018, №РН-0000003 від 24.01.2018, №РН-0000004 від 25.01.2018, які не були підписані позивачем, проте товар був поставлений, в підтвердження чого надав наступні документи: договір №1010/16 від 10.10.2016 про надання послуг з перевезення вантажів з додатковими угодами; рахунки-фактури: №СФ-0000146 від 01.11.2017 на перевезення щебню кількістю 69,9т, №СФ-0000147 від 02.11.2017 на перевезення щебню кількістю 112,6т, №СФ-0000148 від 03.11.2017 на перевезення щебню кількістю 78,0т, №СФ-0000149 від 04.11.2017 на перевезення щебню кількістю 56,0т, №СФ-0000150 від 06.11.2017 на перевезення щебню кількістю 37,0т, №СФ-0000151 від 07.11.2017 на перевезення щебню кількістю 20,3т, №СФ-0000153 від 08.11.2017 на перевезення щебню кількістю 36,2т, №СФ-0000156 від 11.11.2017 на перевезення щебню кількістю 55,9т, №СФ-0000002 від 22.01.2018 на перевезення щебню кількістю 70,0т, №СФ-0000003 від 23.01.2018 на перевезення щебню кількістю 73,4т, №СФ-0000004 від 24.01.2018 на перевезення щебню кількістю 64,4т, №СФ-0000005 від 25.01.2018 на перевезення щебню кількістю 60,8т; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000144 від 01.11.2017, №ОУ-0000145 від 02.11.2017, №ОУ-0000146 від 03.11.2017, №ОУ-0000147 від 04.11.2017, №ОУ-0000148 від 06.11.2017, №ОУ-0000149 від 07.11.2017, №ОУ-0000151 від 08.11.2017, №ОУ-0000154 від 11.11.2017, №ОУ-0000002 від 22.01.2018, №ОУ-0000003 від 23.01.2018, №ОУ-0000004 від 24.01.2018, №ОУ-0000005 від 25.01.2018; електронний лист від 22.03.2018; заяву свідка.

Як вже було встановлено в рішенні господарського суду Донецької області від 16.01.2019 у справі №905/1738/18, видаткові накладні №РН-0000001 від 22.01.2018, №РН-0000002 від 23.01.2018, №РН-0000003 від 24.01.2018, №РН-0000004 від 25.01.2018 не можуть розглядатися як докази передачі товару позивачу, оскільки вищевказані видаткові накладні не є документами, що підтверджують здійснення господарських операцій з поставки відповідачем товару та прийняття його позивачем, оскільки вони не містить обов`язкових реквізитів, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Зокрема, у цих видаткових накладних не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутній особистий підпис особи, прізвище якої міститься як учасника у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд встановив наступне:

10.10.2016 між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Конкорд Транссервіс (перевізник) укладений договір №1010/16 про надання послуг з перевезення вантажів, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання з доставки вантажів автотранспортом, в пункти та строки, узгоджені сторонами (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги на умовах, передбачених даним договором.

В п. 2.1 договору передбачені обов`язки перевізника, в тому числі, своєчасно надавати замовнику під завантаження автотранспортні засоби. У встановлений у замовленні строк та пункт призначення; отримувати у замовника належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та перевезення вантажів.

За умовами п. 4.1 договору оплата наданих послуг здійснюється замовником безготівковим розрахунком на рахунок перевізника на підставі рахунку перевізника та акту наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками обох сторін.

По завершенню надання послуг перевізник надає замовнику акт наданих послуг. Замовник повинен підписати вказаний акт протягом трьох робочих днів з моменту його отримання (п. 4.2 договору).

Дата підписання акту є датою приймання наданих послуг та підтвердженням факту надання послуг (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2017 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2018, а в частині проведення розрахунків до повного виконання.

У 2018 році перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю Конкорд Транссервіс були надані послуги з перевезення щебню у кількості 268,6т по м. Маріуполь, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 22.01.2018, №ОУ-0000003 від 23.01.2018, №ОУ-0000004 від 24.01.2018, №ОУ-0000005 від 25.01.2018, що відповідає кількості щебня, який на думку позивача, не був поставлений.

Проте, з наданих відповідачем документів неможливо встановити адресу пункту призначення та отримувача, оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 22.01.2018, №ОУ-0000003 від 23.01.2018, №ОУ-0000004 від 24.01.2018, №ОУ-0000005 від 25.01.2018 та рахунках №СФ-0000002 від 22.01.2018, №СФ-0000003 від 23.01.2018, №СФ-0000004 від 24.01.2018, №СФ-0000005 від 25.01.2018 зазначений маршрут - по м.Маріуполь .

Електронний лист від 22.03.2018, на який посилається відповідач на підтвердження того, що товар був поставлений на суму 99651,69грн. у січні 2018 року, суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, неможливо ідентифікувати вказаний лист як офіційне листування між юридичними особами (сторонами у справі), по-друге, з тексту листа не вбачається, які саме підписані видаткові накладні будуть направлені після підписання акту звіряння, складеного станом на 31.12.2017.

В матеріалах справи міститься заява свідка, посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Л.М., зареєстрована в реєстрі за №2309.

Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 повідомив наступне: Я ОСОБА_1 , з 28.03.2017 працюю водієм ТОВ Конкорд Транссервіс . В період часу з 01.11.2017 по 25.01.2018 на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів від 10.10.2016, укладеного між ТОВ Конкорд Транссервіс та ТОВ УВТК Маріупольбуд , на вантажному автомобілі MAN, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, номерний знак НОМЕР_2 , я відвозив щебінь фракції 5-10мм, 5-20мм та 5-25мм за замовленням ТОВ УВТК Маріупольбуд на виконання його зобов`язань перед ТОВ Азовбуд-Лідер за дресою: м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3А.

З 01.11.2017 по 11.11.2017 щебінь був відвезений з пункту навантаження - ПАТ Кальчинський кар`єр , с. Кальчик до пункту розвантаження - м.Маріуполь, пров. Учбовий, 3А, загальною вагою 465,9т.

З 22.01.2018 по 25.01.2018 я здійснив поставку щебня за замовленням ТОВ УВТК Маріупольбуд на виконання його зобов`язань перед ТОВ Азовбуд-Лідер з пункту навантаження - м. Маріуполь, вул. Станіславського, 1 зі складу ТОВ УВТК Маріупольбуд до пункту розвантаження - м.Маріуполь, пров. Учбовий, 3А, загальною вагою 268,6т.

При здійсненні поставок за адресою: м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3А я залишав кожного разу товарно-транспортну накладну та видаткову накладну на поставлений щебінь у двох екземплярах представнику ТОВ Азовбуд-Лідер для підписання цих документів директором ТОВ Азовбуд-Лідер , оскільки за вказаною адресою він фактично не знаходився. Вже підписаними другий екземпляр цих документів за домовленістю між ТОВ УВТК Маріупольбуд та ТОВ Азовбуд-Лідер повинен був повертатись представником ТОВ Азовбуд-Лідер до офісу ТОВ УВТК Маріупольбуд . Мені відомо, що другий екземпляр товарно-транспортних накладних та видаткових накладних від 22.01.2018, 23.01.2018, 24.01.2018, 25.01.2018 не були повернуті підписаними з боку ТОВ Азовбуд-Лідер до офісу ТОВ УВТК Маріупольбуд , причини чого мені не відомі .

В заяві ОСОБА_1 підтвердив обізнаність зі змістом статей закону про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.

Згідно наказу від 27.03.2017 №4-к з 28.03.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду водія постійно.

За приписами ч.9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Суд критично ставиться до заяви свідка ОСОБА_1 , оскільки викладені ним обставини не підтверджуються належними доказами.

З урахуванням наведеного, відповідач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження факту поставки щебню у січні 2018 року на суму 99651,69грн.

З огляду на наведені норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача передоплати у розмірі 99651,69грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1921,00грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи не містять документального підтвердження надання таких послуг. Позивачем не надано договору про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт, рахунків тощо.

Позивачем на підставі ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не була подана заява про подання доказів понесення ним витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у покладенні витрат на професійну правничу допомогу на відповідача за недоведеністю.

Витрати з оплати судового збору у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер", м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВТК Маріупольбуд", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 99651,69 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УВТК Маріупольбуд" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Станіславського, 1; ЄДРПОУ 01242024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нікопольський, 75-а; ЄДРПОУ 40463152) попередню оплату у розмірі 99651,69грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 09.12.2019.

Суддя Я.О. Левшина