Постанова

від 24.03.2020 по справі 905/1659/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р. Справа № 905/1659/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд", м. Маріуполь, Донецька область (вх. №353 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 (повний текст складено 09.12.2019) у справі №905/1659/19 (суддя Левшина Я.О.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд", м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 99651,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовбуд-Лідер" (надалі - ТОВ "Азовбуд-Лідер") звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд" (надалі - ТОВ "УВТК Маріупольбуд") дебіторської заборгованості у розмірі 99651,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на приписи ст.ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 611, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України, а також обставини, відповідно до яких відповідачем не було повернуто грошові кошти в сумі 99651,69 грн., які перераховані позивачем в якості передплати за товар на виконання усної домовленості з поставки.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19 позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 99651,69 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "УВТК Маріупольбуд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, відповідач зазначає наступне:

- судом першої інстанції необґрунтовано залишено поза увагою надані відповідачем докази, які підтверджують, що щебінь на суму передплати 99651,69 грн., здійсненої у листопаді 2017, був поставлений лише у січні 2018 за ініціативою покупця - ТОВ "Азовбуд-Лідер" у зв`язку з непотрібністю щебня у зазначені кількості раніше періоду здійсненої поставки;

- також не враховано, що факт здійснення поставки щебня у 2018 році підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними за січень 2018 та товарно-транспортними накладними за цей же період, які не були повернуті підписаними з боку позивача та не були підписані одразу після виконання поставок через недбалість працівників ТОВ "Азовбуд-Лідер";

- не взято до уваги, що договір поставки з позивачем укладено у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами (в тому числі електронними), факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, що відповідає приписам ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України;

- за твердженням апелянта весь час дії договору поставки між ТОВ "Азовбуд-Лідер" та ТОВ "УВТК Маріупольбуд" з листопада 2017 по січень 2018 щебінь перевозився ТОВ "Конкорд Транссервіс" на підставі Договору про надання послуг з перевезення вантажів від 10.10.2016, на підтвердження чого відповідачем надані рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт щодо послуг з перевезення щебеню до місця поставки; проте, суд першої інстанції помилково послався на неможливість встановлення із наданих відповідачем документів адреси пункту призначення та отримувача товару, оскільки такі відомості підтверджуються нотаріально засвідченою заявою свідка - ОСОБА_1 (водія, який перевозив товар);

- з урахуванням викладених обставин, а також діючих приписів цивільного та господарського законодавства, апелянт вважає, що всі зобов`язання перед ТОВ "Азовбуд-Лідер" з боку ТОВ "УВТК Маріупольбуд" щодо поставки щебеню ним були виконані, а гроші сплачені позивачем вже за поставлений щебінь; а тому, оскільки позивач просить стягнути суму неіснуючої заборгованості, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 поновлено ТОВ "УВТК Маріупольбуд" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "УВТК Маріупольбуд" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19; встановлено позивачу строк до 10.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; розгляд апеляційної скарги ТОВ "УВТК Маріупольбуд" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19 постановлено розпочати з 11.02.2020 без повідомлення учасників справи.

До початку розгляду справи по суті позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до суду.

Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в листопаді 2017 між ТОВ "Азовбуд-Лідер", як покупцем, та ТОВ "УВТК Маріупольбуд", як постачальником, в усній формі укладено домовленість про поставку товару, а саме щебня різних фракцій.

Відповідачем виставлено позивачу:

- рахунок-фактуру №СФ-0000068 від 02.11.2017 на оплату щебеню фр. 5-10мм з доставкою у кількості 400 т, ціна за 1 т - 309,17 грн., загальною вартістю 148401,60 грн. з ПДВ;

- рахунок-фактуру №СФ-0000070 від 08.11.2017 на оплату щебеню фр. 5-10 мм з доставкою у кількості 100 т, ціна за 1 т - 309,17 грн., загальною вартістю 37100,40 грн. з ПДВ;

- рахунок-фактуру №СФ-0000072 від 10.11.2017 на оплату щебеню фр. 5-10мм з доставкою у кількості 234,500 т, ціна за 1 т - 309,17 грн., загальною вартістю 87000,44 грн. з ПДВ.

Згідно платіжних доручень №280 від 02.11.2017, №281 від 03.11.2017, №291 від 08.11.2017р., №297 від 13.11.2017 позивач здійснив оплату за рахунками №СФ-0000068 від 02.11.2017, №СФ-0000070 від 08.11.2017, №СФ-0000072 від 10.11.2017 за щебінь у загальній сумі 272502,44 грн.

Як вказує позивач, відповідачем поставлено позивачу товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 01.11.2017 на суму 25933,18 грн., №РН-0000007 від 02.11.2017 на суму 41775,05 грн., №РН-0000008 від 03.11.2017 на суму 28938,31 грн., №РН-0000009 від 04.11.2017 на суму 20776,22 грн., №РН-0000010 від 06.11.2017 на суму 13727,15 грн., №РН-0000011 від 07.11.2017 на суму 7531,38 грн., №РН-0000012 від 08.11.2017 на суму 13430,34 грн., №РН-0000013 від 11.11.2017 на суму 20739,12 грн., всього на загальну суму 172850,75 грн., який був прийнятий позивачем, що підтверджується підписом керівника одержувача.

Листами вих. №б/н б/д, №31 від 21.05.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути залишок невикористаних грошових коштів в сумі 99651,69 грн. відповідно до акта звірки від 31.12.2017, яка була залишена останнім без задоволення.

Листом №21 від 29.01.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути залишок невикористаних грошових коштів в сумі 99651,69 грн. або здійснити поставку раніше оплаченого щебня згідно рахунку №СФ-0000072 від 10.11.2017 (платіжне доручення №297 від 13.11.2017 на суму 87000,00 грн., залишок непоставленої продукції згідно оплаченого рахунку №СФ-0000070 від 08.11.2017 (платіжне доручення №291 від 08.11.2017) на суму 12651,00грн.

Враховуючи, що вказані вимоги ТОВ "Азовбуд-Лідер" були залишені ТОВ "УВТК Маріупольбуд", позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із даним позовом, в якому просив стягнути дебіторську заборгованості у розмірі 99651,69 грн.

Як вже зазначалось, Господарським судом Донецької області 09.12.2019 ухвалено рішення у справі №905/1659/19, яким позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 99651,69 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відбулось укладення договору у спрощений спосіб відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, на виконання якого позивачем перераховано відповідачу попередню оплату на загальну суму 272502,44 грн., проте відповідач поставив позивачу товар всього на 172850,75 грн., який був прийнятий позивачем, а несплаченою залишилась сума 99651,69 грн. Разом з тим, місцевим судом встановлено, що позивач направив відповідачу вимогу повернути залишок невикористаних грошових коштів або здійснити поставку раніше оплаченого щебня, але відповідач ухилився від вчинення вказаних дій, належних та допустимих доказів сплати 99651,69 грн. чи здійснення поставки товару на цю суму до матеріалів справи не надано. Наведені обставини стали підставою для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Зокрема, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Наведене визначення кореспондує положенням ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Підстави виникнення зобов`язань передбачені ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України, згідно з положеннями яких зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правомірність правочину презюмується.

На підтвердження вчинення правочину щодо поставки товару до матеріалів справи надано видаткові накладні: №РН-0000006 від 01.11.2017, №РН-0000007 від 02.11.2017, №РН-0000008 від 03.11.2017, №РН-0000009 від 04.11.2017, №РН-0000010 від 06.11.2017, №РН-0000011 від 07.11.2017, №РН-0000012 від 08.11.2017, №РН-0000013 від 11.11.2017, всього на загальну суму 172850,75 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Отже, накладні є належним документом, що підтверджують оформлення договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України та ст.ст. 11, 509 ЦК України за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач перерахував, а відповідач отримав попередню оплату на загальну суму 272502,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №280 від 02.11.2017, №281 від 03.11.2017, №291 від 08.11.2017, №297 від 13.11.2017.

Статтею 662 ЦК України передбачений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи також встановлено, що відповідач поставив позивачу товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 01.11.2017 на суму 25933,18 грн., №РН-0000007 від 02.11.2017 на суму 41775,05 грн., №РН-0000008 від 03.11.2017 на суму 28938,31 грн., №РН-0000009 від 04.11.2017 на суму 20776,22 грн., №РН-0000010 від 06.11.2017 на суму 13727,15 грн., №РН-0000011 від 07.11.2017 на суму 7531,38 грн., №РН-0000012 від 08.11.2017 на суму 13430,34 грн., №РН-0000013 від 11.11.2017 на суму 20739,12 грн., всього на загальну суму 172850,75 грн., який був прийнятий позивачем, що підтверджується підписом керівника одержувача на накладних. Невикористаною залишилася сума сплати 99651,69 грн.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.ч. 1 та 2 ст. 530 ЦК України).

Позивач направив 29.01.2019 відповідачу лист (вих. №21 від 29.01.2019) з вимогою повернути залишок невикористаних грошових коштів в сумі 99651,69 грн. або здійснити поставку раніше оплаченого щебня згідно рахунку №СФ-0000072 від 10.11.2017 (платіжне доручення №297 від 13.11.2017 на суму 87000,00грн., залишок непоставленої продукції згідно оплаченого рахунку №СФ-0000070 від 08.11.2017 (платіжне доручення №291 від 08.11.2017) на суму 12651,00грн.

Факт відправлення відповідачу зазначеного листа підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштової накладної №8755301723466 від 29.01.2019 (а.с. 18, т.1).

З огляду на дату відправлення вимоги (вих. №21 від 29.01.2019) відповідачу (29.01.2019) та враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до пп. 1 п. 1 Розділу ІІ наказу Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" у кількості Д+2 днів, строк виконання зобов`язання по поставці спірного товару на суму 99651,69 грн., відповідно до норм ст.ст. 530, 663 ЦК України, не пізніше 08.02.2019.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо поставки позивачу товару у семиденний строку та не повернув попередньо оплачені кошти, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із вказаним висновком суду, апелянт стверджує, що на суму передоплати (99651,69 грн.) він поставив позивачу щебінь у січні 2018 за видатковими накладними: №РН-0000001 від 22.01.2018, №РН-0000002 від 23.01.2018, №РН-0000003 від 24.01.2018, №РН-0000004 від 25.01.2018, які не були підписані позивачем. Зокрема, як вказує відповідач, весь час поставки щебню видаткові накладні та товарно-транспортні накладні у двох екземплярах залишались водієм перевізника ТОВ "Конкорд Транссервіс" - ОСОБА_1 представнику ТОВ "Азовбуд-Лідер" в пункті розвантаження за адресою: м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А, для подальшого їх підписання цих документів директором вказаного Підприємства, оскільки за вказаною адресою керівник позивача фактично не знаходився, а представник, що приймав щебінь не мав повноважень на підписання таких документів. А вже після підписання другий екземпляр цих документів за домовленістю сторін повертався на адресу офісу відповідача, як це і відбувалось протягом 2017 року. Проте, відповідач не виконав такого обов`язку та не повернув підписаними документи щодо поставленого щебеню у січні 2018. Викладені обставини підтверджуються заявою свідка ОСОБА_1, працюючого водієм перевізника товару - ТОВ "Конкорд Транссервіс".

На підтвердження вказаних доводів, апелянт посилається на надані до суду першої інстанції наступні документи: договір №1010/16 від 10.10.2016 про надання послуг з перевезення вантажів з додатковими угодами; рахунки-фактури: №СФ-0000146 від 01.11.2017 на перевезення щебню кількістю 69,9т, №СФ-0000147 від 02.11.2017 на перевезення щебню кількістю 112,6т, №СФ-0000148 від 03.11.2017 на перевезення щебню кількістю 78,0т, №СФ-0000149 від 04.11.2017 на перевезення щебню кількістю 56,0т, №СФ-0000150 від 06.11.2017 на перевезення щебню кількістю 37,0т, №СФ-0000151 від 07.11.2017 на перевезення щебню кількістю 20,3т, №СФ-0000153 від 08.11.2017 на перевезення щебню кількістю 36,2т, №СФ-0000156 від 11.11.2017 на перевезення щебню кількістю 55,9т, №СФ-0000002 від 22.01.2018 на перевезення щебню кількістю 70,0т, №СФ-0000003 від 23.01.2018 на перевезення щебню кількістю 73,4т, №СФ-0000004 від 24.01.2018 на перевезення щебню кількістю 64,4т, №СФ-0000005 від 25.01.2018 на перевезення щебню кількістю 60,8т; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000144 від 01.11.2017, №ОУ-0000145 від 02.11.2017, №ОУ-0000146 від 03.11.2017, №ОУ-0000147 від 04.11.2017, №ОУ-0000148 від 06.11.2017, №ОУ-0000149 від 07.11.2017, №ОУ-0000151 від 08.11.2017, №ОУ-0000154 від 11.11.2017, №ОУ-0000002 від 22.01.2018, №ОУ-0000003 від 23.01.2018, №ОУ-0000004 від 24.01.2018, №ОУ-0000005 від 25.01.2018; електронний лист від 22.03.2018; заяву свідка.

Проте, наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у справі відповідно до ст. 277 ГПК України, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи, належно та повно встановленими судом першої інстанції, враховуючи наступне.

Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (надалі - Положення №88).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно із п. 2.4, 2.5 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Дослідивши надані відповідачем видаткові накладні №РН-0000001 від 22.01.2018, №РН-0000002 від 23.01.2018, №РН-0000003 від 24.01.2018, №РН-0000004 від 25.01.2018, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ці видаткові накладні не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, також відсутній особистий підпис особи, прізвище якої міститься як учасника у здійсненні господарської операції (позивача у справі).

В матеріалах справи також відсутні акти приймання-передачі з яких можливо встановити факт передачі відповідачем обумовленого сторонами товару.

Фактично відповідачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, котрими останній підтверджує обставини здійснення поставки товару в січні 2018, які підписані лише директором ТОВ "УВТК Маріупольбуд" - Гега Х.М. , тобто такі документи складені в односторонньому порядку та не можуть підтверджувати достовірність здійснення господарської операції.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції досліджено надані відповідачем в обґрунтування здійснення поставки інші докази щодо надання ТОВ "Конкорд Транссервіс" послуг з перевезення вантажів та встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2016 між відповідачем, як замовником, та ТОВ "Конкорд Транссервіс", як перевізником, укладено Договір №1010/16 про надання послуг з перевезення вантажів, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання з доставки вантажів автотранспортом, в пункти та строки, узгоджені сторонами (надалі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити надані послуги на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачені обов`язки перевізника, в тому числі, своєчасно надавати замовнику під завантаження автотранспортні засоби. У встановлений у замовленні строк та пункт призначення; отримувати у замовника належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та перевезення вантажів.

По завершенню надання послуг перевізник надає замовнику акт наданих послуг. Замовник повинен підписати вказаний акт протягом трьох робочих днів з моменту його отримання (п. 4.2 Договору).

Дата підписання акту є датою приймання наданих послуг та підтвердженням факту надання послуг (п. 4.3 договору).

За змістом п. 9.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 30.12.2017) договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2018, а в частині проведення розрахунків до повного виконання.

Як також встановлено, у 2018 році перевізником ТОВ "Конкорд Транссервіс" були надані послуги з перевезення щебню у кількості 268,6 т по м. Маріуполь, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 22.01.2018, №ОУ-0000003 від 23.01.2018, №ОУ-0000004 від 24.01.2018, №ОУ-0000005 від 25.01.2018, що відповідає кількості щебня, який, за твердженням позивача, не був поставлений.

При цьому, із наданих відповідачем документів не вбачається за можливе встановити конкретні відомості: адресу пункту призначення та отримувача, оскільки в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 22.01.2018, №ОУ-0000003 від 23.01.2018, №ОУ-0000004 від 24.01.2018, №ОУ-0000005 від 25.01.2018 та рахунках №СФ-0000002 від 22.01.2018, №СФ-0000003 від 23.01.2018, №СФ-0000004 від 24.01.2018, №СФ-0000005 від 25.01.2018 зазначений маршрут - "по м.Маріуполь".

Тобто, така інформація свідчить про виконання обов`язків перевізника ТОВ "Конкорд Транссервіс" щодо надання послуг з перевезення вантажу (щебеню) відповідача не до конкретного пункту призначення, зокрема, адреси позивача (м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А), а лише по населеному пункту, що не може об`єктивно підтвердити обставити поставки щебню в січні 2018, на які посилається апелянт.

Судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на електронний лист від 22.03.2018 як на доказ, що підтверджує факт поставки товару у січні 2018, оскільки:

- за відсутності в матеріалах справи інших листів, з яких можливо встановити, що сторони домовлялись про здійснення поставки у попередні періоди за допомогою електронного листування, суд апеляційної інстанції не може вважати вказаний лист офіційним листуванням сторін;

- зміст вказаного листа свідчить про те, що представник позивача просить відповідача направити акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017 із визначенням суми 99651,69 грн. на користь ТОВ "Азовбуд-Лідер", а також у цьому листі міститься інформація про майбутнє направлення позивачем видаткових накладних та актів звірки з підписом керівника ТОВ "Азовбуд-Лідер";

- разом з тим, із наданого відповідачем електронного листа не вбачається обставин здійснення поставки товару у січні 2018, в ньому також відсутнє будь-яке посилання позивача на те, що такий товар йому надходив;

- більш того, в електронному листі представник позивача просив направити акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017 із визначенням суми 99651,69 грн. на користь ТОВ "Азовбуд-Лідер", тобто сам позивач наполягав на необхідності врахування суми невикористаної передплати;

На підтвердження обставин здійснення поставки товару у січні 2018 відповідач також посилається на заяву свідка, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Л.М., зареєстрована в реєстрі за №2309. Згідно вказаної заяви ОСОБА_1, який 28.03.2017 працює водієм ТОВ "Конкорд Транссервіс", в період часу з 01.11.2017 по 25.01.2018 на підставі Договору про надання послуг з перевезення вантажів від 10.10.2016, укладеного між ТОВ "Конкорд Транссервіс" та ТОВ "УВТК Маріупольбуд", на вантажному автомобілі MAN, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, номерний знак НОМЕР_2 , я відвозив щебінь фракції 5-10мм, 5-20мм та 5-25мм за замовленням ТОВ "УВТК Маріупольбуд" на виконання його зобов`язань перед ТОВ "Азовбуд-Лідер" за дресою: м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3А.

Згідно пояснень свідка з 01.11.2017 по 11.11.2017 щебінь був відвезений з пункту навантаження - ПАТ "Кальчинський кар`єр", с. Кальчик до пункту розвантаження - м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3А, загальною вагою 465,9 т. З 22.01.2018 по 25.01.2018 він здійснив поставку щебня за замовленням ТОВ "УВТК Маріупольбуд" на виконання його зобов`язань перед ТОВ "Азовбуд-Лідер" з пункту навантаження - м. Маріуполь, вул. Станіславського, 1 зі складу ТОВ "УВТК Маріупольбуд" до пункту розвантаження - м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А, загальною вагою 268,6 т. При здійсненні поставок за адресою: м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А, він залишав кожного разу товарно-транспортну накладну та видаткову накладну на поставлений щебінь у двох екземплярах представнику ТОВ "Азовбуд-Лідер" для підписання цих документів директором ТОВ "Азовбуд-Лідер", оскільки за вказаною адресою він фактично не знаходився. Вже підписаними другий екземпляр цих документів за домовленістю між ТОВ "УВТК Маріупольбуд" та ТОВ "Азовбуд-Лідер" повинен був повертатись представником ТОВ "Азовбуд-Лідер" до офісу ТОВ "УВТК Маріупольбуд". Як зазначив свідок, йому відомо, що другий екземпляр товарно-транспортних накладних та видаткових накладних від 22.01.2018, 23.01.2018, 24.01.2018, 25.01.2018 не були повернуті підписаними з боку ТОВ "Азовбуд-Лідер" до офісу ТОВ "УВТК Маріупольбуд", причини неповернення невідомі.

Колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 1 ст. 270 ГПК України).

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363:

- товарно-транспортна документація це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- приймання вантажу це подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Згідно п. 8.26 Положення №363 (в редакції, чинній на момент оформлення ТТН) вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

За таких обставин, у разі надання спірних послуг поставки товару (щебеню) у січні 2018 відповідач повинен був оформити товарно-транспортні накладні та передати їх перевізнику, а відповідач (або його представник) зобов`язаний належним чином оформити ці документи на відвантажений товар.

Виходячи із вищенаведених приписів законодавства слід дійти висновку, що фактичні обставини справи, що полягають у одержанні позивачем товару за товарно-транспортними накладними не можуть вважатись доведеними за відсутності будь-яких відміток ТОВ "Азовбуд-Лідер" або представника цього Підприємства на товарно-транспортних накладних, наданих відповідачем в якості доказів отримання товару.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення перевезення товару до місця відвантаження ТОВ "Азовбуд-Лідер", відсутні документи, котрі підтверджують факт оформлення позивачем товарно-транспортних-накладних. Також не міститься доказів, з яких можливо встановити обставини, що водій ТОВ "Конкорд Транссервіс" залишав перевізні документи представнику ТОВ "Азовбуд-Лідер", зокрема, письмової розписки від представника позивача про отримання видаткової накладної на поставлений щебінь до матеріалів не додано. Більш того, відповідачем взагалі не підтверджено, що водій ТОВ "Конкорд Транссервіс" перевіряв повноваження особи, якій він передавав документи на поставку товару для подальшого їх підписання директором ТОВ "УВТК Маріупольбуд".

Неналежне виконання водієм перевізника товару своїх обов`язків щодо оформлення товарно-транспортних накладних при відвантаженні товару не може підтверджувати факт виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо поставки щебеню у січні 2018.

Отже, враховуючи те, що вказані в заяві свідка - водія ТОВ "Конкорд Транссервіс" ОСОБА_1 пояснення не підтверджуються наявним у справі доказам, наведені в заяві обставини не беруться судом до уваги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, саме на відповідача покладено обов`язок доказування тих обставин, на які він посилається в обґрунтування належного виконання ним взятих на себе зобов`язання з поставки товару за договором.

Враховуючи викладені приписи законодавства, а також встановлені обставини справи, щодо відсутності доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару у січні 2018, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача передоплати у розмірі 99651,69 грн.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "УВТК Маріупольбуд" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 у справі №905/1659/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов