Рішення

від 02.12.2019 по справі 922/2776/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2776/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної фізики" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19-Д, корп. 34) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробничий центр європейські технології машинобудування" (61017, м. Харків, Велика Панасівська, 101, корпус В-2, кімната 1-2) про розірвання договору та стягнення 79838,06 грн. за участю представників:

від позивача - Купчик О. В., ордер КВ №761152 від 25.09.19, адвокат

від відповідача - Грімзін І. А., директор

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної фізики" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр європейські технології машинобудування" згідно вимог якого, позивач просить суд: розірвати Договір №32 від 14.11.2017, укладений між ТОВ "Центр технічної фізики" та ТОВ "Науково виробничий центр європейські технології машинобудування" та стягнути з відповідача на користь позивача 40800,00 грн. попередньої оплати; 29080,90 грн. пені; 2062,36 грн. 3 % річних та 7894,80 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.09.2019 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2019 усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання задоволено та на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 10.10.2019 на 10:30.

09.10.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24187) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2019 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 07.11.2019 на 10:30.

21.10.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 25055), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

21.10.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 25062 від 21.10.19).

24.10.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 25613), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

07.11.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 26800) про приєднання до матеріалів справи копію довідки про перерахування коштів, яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 25062 від 21.10.19), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2019 о 10:30.

18.11.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про визначення розміру судових витрат (вх. № 27836) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.2019 о 10:30.

Позивач у судове засідання 02.12.2019 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити повністю, розірвати Договір №32 від 14.11.2017, укладений між ТОВ "Центр технічної фізики" та ТОВ "Науково виробничий центр європейські технології машинобудування" та стягнути з відповідача на свою користь 40800,00 грн. попередньої оплати; 29080,90 грн. пені; 2062,36 грн. 3 % річних та 7894,80 грн. інфляційних втрат. Також просив суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач у судове засідання 02.12.2019 з`явився, проти позову заперечив повністю, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 02.12.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

14 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технічної фізики" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр Європейські Технології Машинобудування" (постачальник) було укладено Договір №32 (т.с. І а.с. 15-18), предметом якого було зобов`язання з виготовлення на замовлення позивача теплообмінника однотрубного у кількості 20 штук загальною вартістю 81600,00грн.

Додатком № 1 до Договору №32 від 14.11.2017, а саме у пункті 3, сторонами було погоджено та встановлено, що строк виготовлення постачання продукції складає 20 календарних днів з моменту зарахування на поточний рахунок виконавця (відповідача) передоплати у розмірі 40800,00грн. з ПДВ (т.с. І а.с. 19).

Технічні характеристики продукції (креслення) узгоджені сторонами у Додатку №2 до Договору (т.с. І а.с. 20).

Із обставин справи вбачається, що відповідачем було виставлено Рахунок на оплату №1115001 від 15.11.2017 на суму 81600,00 грн. (разом з ПДВ (т.с. І а.с. 21).

Із наявної у матеріалах справи поточної виписки по особовому рахунку позивача вбачається, що 22.11.2019 позивачем було перераховано на рахунок відповідача № НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк" (який було вказано у Рахунку на оплату№1115001 від 15.11.2017) грошові кошти у розмірі 40800,00 грн. із призначенням платежу: передплата за виготовл. продукції зг. рах. 1115001 від 15.11.2017 по дог. 32 від 14.11.2017 у т.ч. ПДВ 20 %-6800,00грн. (т.с. І а.с. 22).

Позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому наголошує на тому, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та належним чином та оплатив передоплату за продукцію.

Натомість відповідачем, всупереч умовам Договору №32 від 14.11.2017 продукція не виготовлена та про причини затримки у виготовленні продукції відповідачем не повідомлялось.

У зв`язку із вищевикладеним та з метою досудового врегулювання спору між сторонами, на адресу відповідача 21.06.2019 було надіслано лист, в якому позивачем було вказано про те, що враховуючи невиконання ТОВ "Науково-виробничий центр Європейські Технології Машинобудування" умов Договору №32 від 14.11.2017, виникли підстави для розірвання Договору та повернення покупцю передоплати, сплаченої за умовами Договору (т.с. І а.с. 23-24).

Однак відповідач відповіді на лист позивачу не надав та суму передоплати останньому не повернув.

З урахуванням наведеного, позивачем наголошує, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язання, поставка продукції за договором не відбулась.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини 1 ст. 177 ЦК України встановлено, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

У даному разі судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було на виконання умов Договору № 32 від 14.11.2017 перераховано відповідачу попередню оплату (т.с. І а.с. 22), однак відповідач в порушення умов договору не виготовив і не поставив позивачу продукцію на протязі 20 календарних днів з моменту зарахування на поточний рахунок виконавця передплати.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони передбачили та встановили, що у випадку порушення строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцеві пеню розраховану виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення постачання.

Згідно п.п.6.5 Договору, неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Зобов`язання з постачання продукції повинні були виконані постачальником не пізніше 14.12.2017 - протягом 20 календарних днів з моменту попередньої оплати (22.11.2017).

У зв`язку з вищенаведеними положеннями Договору та враховуючи невиконання зобов`язання по поставці продукції, відповідачу заявлено до стягнення пеню у розмірі 29080,90 грн. (т.с. І а.с. 30).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як штраф, пеня та їх розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, тому відповідач зобов`язаний виконати його умови і щодо нарахованої пені за порушення умов цього Договору.

За розрахунком позивача, сума пені за порушення строків поставки становить 29080,90 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, нараховані арифметично вірно, тому підлягають задоволенню.

Також, із обставин справи вбачається, що позивачем 21.06.2019 на адресу відповідача було надіслано лист, в якому позивачем було вказано про те, що враховуючи невиконання ТОВ "Науково-виробничий центр Європейські Технології Машинобудування" умов Договору №32 від 14.11.2017, виникли підстави для розірвання Договору та повернення покупцю передоплати, сплаченої за умовами Договору (т.с. І а.с. 23-24).

Однак відповідач відповіді на лист позивачу не надав та суму передоплати останньому не повернув.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором, відсутність результатів, на які розраховувала сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано факт порушення умов договору №32 від 14.11.2017, невиконання зобов`язань щодо своєчасного виготовлення та постачання продукції, у зв`язку з чим суд прийшов висновку, що неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді виготовлення і постачання продукції підтверджує істотність порушення відповідачем умов договору.

Частина 2, 4 та 5 статті 653 Цивільного кодексу України визначає, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву.

Проте доводи відповідача щодо відсутності доказів зарахування на рахунок позивача коштів спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою банківської установи, яка підписана директором відділення "Харківське №11" АТ "Альфа-Банк" (т.с. І а.с. 107).

Оригінал вказаної довідки було досліджено судом під час розгляду справи.

Доводи відповідача щодо передачі позивачу пробного зразка теплообміннику, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач категорично заперечує отримання від відповідача пробного зразка теплообміннику, оригінал акту приймання-передачі від 11.12.2017 під час розгляду справи відповідачем суду не представлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем.

Відповідно до вимог статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позовні вимоги про розірвання договору №32 від 14.11.2017 та стягнення 40800,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов`язання виготовити і поставити продукцію за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, а відтак позовні вимоги в частині позову щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, у свою чергу, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України).

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як визначено в ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач навів розрахунок суми судових витрат, що складаються із сплаченого за подання позову судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20787,55 грн. (т.с. І а.с. 125-126; 173-182).

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з вимогами частинами 1 - 3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як визначено в ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Правова позиція наведеного змісту міститься у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 р. у справі № 19/64/2012/5003, від 05 січня 2019 р. у справі № 906/194/18, від 19 лютого 2019 р. у справі № 917/1071/18.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач подав: Договір про надання правової допомоги №17 від 14.08.2019, додаткову угоду № 1 до договору від 14.08.2019, акт надання правової допомоги від 19.08.2019, квитанцію № 1 від 19.08.2019, акт надання правової допомоги від 26.09.2019, квитанцію № 2 від 26.09.2019, акт надання правової допомоги від 10.10.2019, квитанцію №3 від 10.10.2019, акт надання правової допомоги від 07.11.2019, квитанцію №4 від 07.11.2019, акт надання правової допомоги від 21.11.2019, квитанцію №5 від 21.11.2019, акт надання правової допомоги від 02.12.2019, квитанцію №6 від 02.12.2019, та посадочні документи (т.с. І а.с.127-143; 179-182).

Оригінали вказаних документів було досліджено судом під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Представник відповідача у відзиві категорично заперечив проти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (т.с. І а.с. 57).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, вислухавши позицію сторін, а також враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір №32 від 14.11.2017, укладений між ТОВ "Центр технічної фізики" та ТОВ "Науково виробничий центр європейські технології машинобудування".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробничий центр європейські технології машинобудування" (61017, м. Харків, Велика Панасівська, 101, корпус В-2, кімната 1-2, п/р НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 35586777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної фізики" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19-Д, корп. 34, код ЄДРПОУ 40695654, п/р № НОМЕР_2 в АТ "Альфа-Банк" у м. Києві, МФО 300346) - 40800,00 грн. суми попередньої оплати; 29080,90 грн. пені; витрати зі сплати судового збору у розмірі 3602,41 грн. та 18194,98 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" грудня 2019 р.

Суддя Є.М. Жиляєв