Ухвала

від 12.11.2019 по справі 761/43160/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43160/19

Провадження № 1-кс/761/29426/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 220190000000002 17 від 16.07.2019 за ч. 1 ст. 258-3 КК України про арешт майна,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором відділу ГПУ ОСОБА_5 клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 220190000000002 17 від 16.07.2019 за ч. 1 ст. 258-1 КК України.

На обґрунтування клопотання зазначено, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, у якому група осіб з числа громадян України здійснюють сприяння діяльності терористичної організації так званої «ДНР» шляхом організації незаконного переміщення та постачання товарно-матеріальних цінностей на тимчасово окуповану територію.

Зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились з невстановленими службовими особами ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» та інших підприємств про систематичне отримання товарів народного споживання.

Для врегулювання митних питань ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залучили третіх осіб, які надають брокерські послуги від ТОВ «Декларантсервіс» під час митного оформлення експорту товарів.

Зважаючи на вищевикладене, брокери супроводжували процес документального оформлення операцій з переміщення продукції від ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» до кінцевого отримувача «ООО «Кортес групп», що розташований на тимчасово окупованій території «ДНР».

У подальшому товари народного споживання, доставлені до «ООО «Кортес групп» в м. Донецьку, реалізовувались на користь структур «ДНР», зокрема, «Государственного предприятия «Республиканская топливная компания».

У ході проведення 28.10.2019 обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим виявлено та вилучено ноутбук марки «Asus» модель «Х501А», S/N «D1NOCX47292604C».

Постановою слідчого від 29.10.2019 зазначений ноутбук визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, тому слідчий просив накласти на нього арешт.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник власника майна заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого та представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведене положення Конституції покладене в основу однією з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається тільки тимчасове вилучення майна.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що найважливіша вимога ст. 1 вказаного Протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Тобто, відповідати вимогам діючих у відповідній державі законів та міжнародним актам.

Частиною 1 статті 7 КПК визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.

Вказана засада кримінального провадження у силу статті 9 КПК полягає у обов`язку слідчого, прокурора, слідчого судді під час кримінального провадження неухильно дотримуватися вимог, зокрема, Кримінального процесуального кодексу України.

Так, статтею 131 КПК передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов`язок.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто за фактом сприяння діяльності терористичної організації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична організація - стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації;

У той же час термін терористична діяльність законодавець визначив як діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму; фінансування тероризму - надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково: для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією; для організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією визначеного Кримінальним кодексом України терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби здійснення таких дій.

З викладеного вище вбачається, що дії, за фактом яких здійснюється досудове розслідування, тобто переміщення товарів на тимчасово окуповану територію не підпадають під поняття «сприяння терористичній діяльності». У той же час, сторона обвинувачення не довела, що грошові кошти, здобуті внаслідок збуту переміщених товарів на тимчасово окуповану територію, спрямовувались на фінансування тероризму.

Таким чином, надані слідчому судді матеріали не підтверджують наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Отже, відсутня одна з передбачених ч. 3 ст. 132 КПК обов`язкових складових, що виключає можливість задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст. 7, 9, 16, 131, 132, 167-173, 309, 395 КПК України слідчий суддя

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБУ ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 220190000000002 17 від 16.07.2019 за ч. 1 ст. 258-3 КК України відмовити.

На ухвалу упродовж п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1