КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22019000000000217 від 16 липня 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя в ухвалі вказав, що надані слідчому судді матеріали не підтверджують наявність обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а отже відсутня одна з передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України обов`язкових складових, що виключає можливість задоволення клопотання.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на ноутбук марки «Apple» модель «А 1534», EMC 2746, FCC 10: BCGA1534, IC: 579С-А1534 CAN ICES-3, SerialC02R914YGCN3, S/N: D1NOCX47292604C, вилучений під час проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає прокурор, 28 жовтня 2019 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено вказаний ноутбук, який не підпадав під дію ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. Однак проведеним оглядом вказаного ноутбука, в результаті слідчої дії - огляду було встановлено, що зазначений ноутбук марки «Apple» має доказове значення для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до постанови слідчого від 29 жовтня 2019 року зазначений ноутбук марки «Apple» визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того, як вказує апелянт, повну інформацію, що міститься на вилученому ноутбуці та стосується обставин вчинення злочину, можливо отримати лише після проведення експертного дослідження, що на думку прокурора є підставою для накладення арешту на вказаний ноутбук.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про необхідність скасування ухвали слідчого судді та накладення арешту на майно, представника власника майна щодо необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ГСУ СБ Україниздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220 190 000 000 002 17 від 16.07.2019 за ч. 1 ст. 258-1КК України, у якому встановлено, що група осіб з числа громадян України здійснюють сприяння діяльності терористичної організації так званої «ДНР» шляхом організації незаконного переміщення та постачання товарно-матеріальних цінностей на тимчасово окуповану територію.
У ході проведення 28 жовтня 2019 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_2 , слідчим виявлено та вилучено ноутбук «Apple», модель «А 1534», S/N: D1NOCX47292604C.
30 жовтня 2019 року старший слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на ноутбук «Apple», модель «А 1534», S/N: D1NOCX47292604C, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.
Відмовляючи в задоволені вищевказаного клопотання, внесеного в рамках кримінального провадження № 220 190 000 000 002 17, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, заслухав пояснення представника власника майна і прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказане майно, з огляду на те, що матеріали додані до клопотання не підтверджують наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а отже відсутня одна з передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України обов`язкових складових, що виключає можливість задоволення клопотання.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив, що зазначений ноутбук марки «Apple» має доказове значення для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та відповідно до постанови слідчого від 29жовтня 2019року його визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які слідчий послався у клопотанні.
Згідно ч.2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_10 дозвіл на вилучення ноутбука марки «Apple», як і взагалі на вилучення комп`ютерної техніки, не надавався (а.с.62-66).
В матеріалах, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що ноутбук марки «Apple» отриманий в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення.
Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами, а також свідчить про формальність постанови старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 від 29 жовтня 2019 року про визнання ноутбук марки «Apple» речовим доказом.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі вказує номер провадження 1-кс/761/29425/2019 та номер справи 761/29425/2019, що не відповідає номеру провадження та номеру справи оскаржуваної ухвали, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання слідчого з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя діяв у спосіб та у межах діючого законодавства.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погодженого прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22019000000000217 від 16 липня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/85/2020
Категорія: ст.171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_11
Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2020 |
Оприлюднено | 07.02.2023 |
Номер документу | 86958769 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти громадської безпеки |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Ященко Микола Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні