Рішення

від 13.11.2019 по справі 910/3841/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2019Справа № 910/3841/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД"

до Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904

про стягнення 318 983,85 грн.

та за зустрічним позовом Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД"

про стягнення 349 920, 00 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача (за первісним позовом): Доброчинська А.С.;

Від відповідача (за первісним позовом): Лисяний В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехзбут ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП-273904 (далі - відповідач) про стягнення 318 983, 85 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 121118/1 від 12.11.2018 не здійснив своєчасну та повну оплату товару, поставленого позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 293 000, 00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 824, 73 грн. пені, 1 985, 17 грн. 3% річних та 173, 95 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехзбут ЛТД" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

08.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/3841/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 27.05.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у судовому засіданні 27.05.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

24.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення пені за Договором № 121118/1 від 12.11.2018 у розмірі 320 000, 00 грн.

В зустрічній позовній заяві, позивач вказав на те, що відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехзбут ЛТД") в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 121118/1 від 12.11.2018 порушив строки поставки продукції, передбачені Договором, внаслідок чого позивачем нараховано пеню у відповідності до п. 6.2 Договору.

Судом у судовому засіданні 24.06.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 08.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/3841/19 зустрічну позовну заяву Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 залишено без руху.

Судом у судовому засіданні 08.07.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 05.08.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У встановлений судом строк Комунальним автотранспортним підприємством №273904 КАТП-273904 було усунуто недоліки вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/3841/19, здійснено перехід до розгляду справи № 910/3841/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.08.2019.

29.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за зустрічним позовом) надійшла заява про часткову зміну підстав позову та збільшення позовних вимог.

29.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшли заперечення на відповідь на відзив.

02.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача (за первісним позовом) у підготовче засідання 05.08.2019 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/3841/19 на 14.08.2019.

Представник відповідача (за первісним позовом) у підготовче засідання 14.08.2019 не з`явився.

12.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

12.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

12.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, яку занесено до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву про часткову зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, відкладено підготовче засідання по справі № 910/3841/19 на 04.09.2019.

28.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Енерготехзбут" надійшли заперечення.

02.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Енерготехзбут" надійшли заперечення.

Представник позивача (за первісним позовом) у підготовче засідання 04.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення відкладення у справі № 910/3841/19 від 14.08.2019 року.

Представник відповідача (за первісним позовом) заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/3841/19 на 07.10.2019 та продовжено строк підготовчого засідання по справі № 910/3841/19 на 30 днів.

03.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву по розгляду справи по суті на 13.11.2019 року.

04.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача (за первісним позовом) надійшли пояснення по справі.

04.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача (за первісним позовом) надійшла заява по справі.

Представник позивача (за первісним позовом) підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти первісних позовних вимог, підтримав зустрічні позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 13.11.2019 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД (далі - постачальник) та Комунальним автотранспортним підприємством № 273904 КАТП -273904 (далі - покупець) укладено Договір № 121118/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар, в асортименті, кількості і за цінами, визначеними у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною) за адресою Покупця (м. Київ, вул. Охтирська, 8), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений Товар у порядку та на умовах, встановлених цим Договором) (Пункт 1.1. Договору).

Відповідно до умов пункту 1.2. Договору загальна сума Договору (загальна вартість Товару) складає - 3 790 800,00 грн. (Три мільйони сімсот дев`яносто тисяч вісімсот гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 631 800,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3. Договору асортимент, кількість та вартість Товару, який поставляється згідно Договору, зазначається також у видатковій накладній та рахунку, які надаються Постачальником Покупцю.

У випадку, якщо поставка Товару Постачальника Замовнику була здійснена без Заявки, однак Сторонами Договору були оформлені та підписані видаткові накладні, поставка Товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього Договору (Пункт 2.9. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору Покупець, на підставі цього Договору та відповідного рахунку-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок Постачальника оплату за Товар, зазначений у Додатку 1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору оплата за поставлений Товар здійснюється згідно накладних по факту поставки Товару з відстрочкою платежу до 30 (тридцяти) календарних днів.

Ціна на Товар є фіксованою і протягом дії Договору коригуванню не підлягає (крім випадків зазначених в п. 2.5. та 2.6. Договору (Пункт 3.3. Договору).

Поставка Товару Постачальником у розумінні п. 1.1. Договору здійснюється не пізніше 1 дня з дня отримання Постачальником від Покупця заявки на відповідний Товар (пункт 4.1. Договору).

Як встановлено пунктом 4.2. Договору приймання-передача Товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів, по якості - відповідно до документів, які підтверджують його якість. Товар вважає поставленим:

- по кількості - відповідно до видаткових накладних.

- по якості - відповідно до документів, які підтверджують якість Товару.

Згідно з пунктом 6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 20% від вартості товару, з якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення. Пеня нараховується по день виконання Постачальником прострочених зобов`язань за цим Договором. У разі порушення строків поставки Покупець вправі відмовитись від прийняття Товару.

Відповідно до пункту 6.5. Договору за несвоєчасну оплату Товару при порушенні умов даного Договору Покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно з пунктом 8.2. Договору всі повідомлення, необхідні для виконання цього Договору, вважаються переданими, якщо вони передані на адресу іншої Сторони кур`єром, засобами поштового зв`язку з підтвердженням про вручення, факсимільного зв`язку з письмовим підтвердженням отримання цього повідомлення.

Для передачі повідомлення використовуються реквізити Сторін, зазначені в розділі 11 Договору (пункт 8.3. Договору).

Пунктом 8.4. Договору встановлено, що усі зміни й доповнення до Договору є дійсними й обов`язковими для Сторін лише в тому випадку, якщо вони підготовлені за їх взаємною згодою, складені в письмовому вигляді, підписані повноважними представниками Сторін і скріплені печатками.

Сторони можуть домовитися про дострокове припинення дії Договору, склавши додаткову угоду, що можливе при повному виконанні кожною Стороною своїх зобов`язань перед іншою Стороною Договору (пункт 8.5. Договору).

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що усі повідомлення за цим Договором можуть бути зроблені факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, вручені кур`єром з відповідним підтвердженням про вручення.

Відповідно до пункту 10.4. Договору Договір набирає законної сили з дати заключення Договору і діє до 31.12.2018 року, за умови виконання сторонами своїх зобов`язань, у частині виконання грошових зобов`язань до повного взаємного розрахунку сторін.

Додатком № 1 до Договору (Специфікацією) сторони узгодили найменування товару: дизельне паливо (налив), одиниці виміру - літри, кількість 130 000; ціна за одиницю - 24, 30; загальна вартість 3 159 000, 00 грн.; вартість з ПДВ 3 790 800, 00 грн.

26.12.2018 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 До Договору № 121118/1 від 12.11.2018 та домовились про наступне:

1. На підставі частини частини 5 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922 - VIII продовжити дію Договору від 12 листопада 2018 р. №121118/1 на строк, достатній для процедури закупівлі на початку наступного року, але не довше ніж до 30 квітня 2019 року.

2. На підставі частини 5 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922 - VIII визначити суму закупівлі яка становитиме 20 % (20 відсотків) від суми Договору від 12 листопада 2018 р. №121118/1, тобто 758 160,00 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч сто шістдесят грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ (20%) 126 360,00 грн.

4. Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору від 12 листопада 2018 р. №121118/1 та набирає чинність з 01.01.2019.

На виконання умов Договору Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято зауважень товар на загальну суму 475 891 грн. 20 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох Сторін:

Як вказує позивач, ним були здійснені наступні поставки товару:

- Поставка від 23.11.2018 р. на загальну суму 158 630,40 що підтверджується видатковою накладною № 3197 від 23.11.2018 р.;

- Поставка від 04.12.2018 р. на загальну суму 158 630,40 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 3298 від 04.12.2018 р.;

- Поставка від 10.12.2018 на загальну суму 158 630, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3356 від 10.12.2018 р.

В свою чергу, покупцем відповідно до умов Договору було здійснено періодичні оплати на загальну суму 182 891, 20 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 2568 від 14 грудня 2018 р. на суму 18 630 грн. 40 коп.; № 2586 від 17 грудня 2018 р. на суму 20 000 грн. 00 коп.; № 2632 від 26 грудня 2018 р. на суму 50 000 грн. 00 коп.; № 2652 від 28 грудня 2018 р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № 2698 від 04 січня 2019 р.на суму 20 000 грн. 00 коп.; № 2720 від 15 січня 2019р.на суму 5 000 грн.; № 2741 від 17січня 2019 р. на суму 5 000 грн. 00 коп.; № 2758 від 21січня 2019р. на суму 5 000 грн. 00 коп.; № 2775 від 23 січня 2019 р. на суму 20 000 грн. 00 коп.; № 2784 від 24 січня 2019 р. на суму 5 000 грн. 00 коп.; № 2803 від 30 січня 2019 р. на суму 5 000 грн. 00 коп.; № 2812 від 31 січня 2019 р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № 2853 від 06 лютого 2019 р. на суму 2 260 грн. 80 коп.; № 2862 від 11 лютого 2019 р. на суму 2 000 грн 00 коп.; № 2877 від 14 лютого 2019 р. на сум 3 000 грн. 00 коп.; № 2920 від 26 лютого 2019 р. на суму 2 000 грн. 00 коп., копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 13.02.2019 року № 13/02 про сплату заборгованості у розмірі 300 000, 00 грн.

Вказана претензія була надіслана відповідачу на адресу: 03022, м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8.

Як вказує позивач станом на дату звернення з позовом загальний розмір заборгованості за Договором складає 293 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 318 983, 85 грн.: з яких 293 000, 00 грн. основна заборгованість, пеня у розмірі 23 824, 73 грн., інфляційні втрати у розмірі 173,95 грн. та 3 % річних у розмірі 1 985, 17 грн.

Відповідач у відзиву на позовну заяву, заперечив проти позовних вимог та зазначив, що несвоєчасна поставка позивачем товару стала однією з причин невиконання зобов`язань з оплати товару.

Відповідач, у строк встановлений для подання відзиву подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд стягнути з позивача (за первісним позовом) пеню у розмірі 349 920, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву позивач (за зустрічним позовом) вказав на те, що відповідач (за зустрічним позовом) в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 121118/1 від 12.11.2018 порушив строки поставки продукції, передбачені Договором, внаслідок чого позивачем нараховано пеню у вказаному розмірі у відповідності до п. 6.2 Договору.

Як вказує позивач (за зустрічним позовом) першу заявку на поставку товару позивач подав 22.11.2018 засобами електронної пошти на поставку 5 000 літрів дизельного палива вартістю 29, 16 грн. за літр. Товариство з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД своєчасно виконало заявку від 22.11.2018 та поставило 5 440 літрів палива вартістю 29, 16 грн. за літр, загалом на суму 158 630,40 грн лише 04.12.2018 р., що підтверджується видатковою накладною від 23.11.2018 № 3197.

28.11.2018 позивач (за зустрічним позовом) подав до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД засобами електронної пошти другу заявку від 27.11.2018 на поставку 5 000 літрів дизельного палива вартістю 29, 16 грн. за літр всього на 145 800, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД поставило 5 440 літрів палива загалом на суму 158 630, 40 грн. 04.12.2018, що підтверджується видатковою накладною від 04.12.2018 № 3298, як вказує позивач (за зустрічним позовом), з порушенням встановленого строку поставки на 4 дні.

30.11.2018 року позивач (за зустрічним позовом) подав Товариству з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД через оператора Нова пошта наступні п`ять заявок від 30.11.2018р. № 206/443, 207/444, 208/445, 209/446, 210/447 на поставку 5000 (п`яти тисяч) літрів дизельного палива кожна, всього на 25000 літрів, вартістю 29,16 грн за літр, загальною вартістю 729 000, 00 грн.

За твердження позивача (за зустрічним позовом), вищевказані заявки Товариство з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД отримало 03.12.2018р., що підтверджується повідомленням оператора Нова пошта , проте постачальник виконав лише одну заявку із отриманих та поставило 5440 літрів дизельного палива вартістю 29,16 грн. за літр всього на 158630,40 грн. 10.12.2018р., з порушенням встановленого строку на 6 днів.

За доводами позивача (за зустрічним позовом) інші 4 заявки на поставку 20000 літрів дизельного палива Товариство з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД не виконало, строк прострочення виконання цих заявок становить 199 днів.

Відповідно до умов пункту 6.2. Договору у порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 20% від вартості товару, з якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення. Пеня нараховується по день виконання Постачальником прострочених зобов`язань за цим Договором.

У зв`язку з вищевикладеним позивач (за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) пеню у розмірі 349 920, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у розмірі 276 440, 90 грн.,а зустрічні позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню у розмірі 291 600 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 293 000, 00 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 42 369, 90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3236 від 10.05.2019 на суму 10 000, 00 грн.; № 3304 від 22.05.2019 на суму 2 000, 00 грн.; № 3347 від 27.05.2019 на суму 10 000, 00 грн.; № 3364 від 29.05.2019 на суму 5 000, 00 грн.; № 3502 від 20.06.2019 на суму 2 000, 00 грн.; № 3537 від 27.06.2019 на суму 5 000, 00 грн.; № 3585 від 05.07.2019 на суму 5369, 60 грн. та № 3617 від 10.07.2019 на суму 3 000, 00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем (за первісним позовом) грошових коштів у сумі 42 639, 60 грн. після звернення позивача з позовом до суду, Господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/3841/19 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 42 639, 60 грн.

Таким чином, оскільки у відповідача (за первісним позовом) наявна заборгованість за поставлений, але не повністю оплачений товар на суму 250 630, 40 грн., відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Перевіривши наданий позивачем (за первісним позовом) розрахунок пені в сумі 23 824, 73 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.5. Договору за несвоєчасну оплату Товару при порушенні умов даного Договору Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку пені позивача (за первісним позовом), дійшов висновку про те, що при здійсненні розрахунку пені позивачем вірно визначено суму пені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 23 824, 73 грн.

Що стосуються первісним позовних вимог в частині стягнення з відповідача (за первісним позовом) 3% річних у розмірі 1 985, 17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 173, 95 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 985, 17 грн.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем (за первісним позовом) розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем з січня 2019 року по лютий 2019, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція), а відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, у межах заявленого позивачем періоду та з урахуванням дати виникнення обов`язку у відповідача з оплати товару, судом встановлено, що стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 173, 95 грн. є необґрунтованим, та задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення пені у розмірі 349 920, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1. Договору поставка Товару Постачальником у розумінні п. 1.1. Договору здійснюється не пізніше 1 дня з дня отримання Постачальником від Покупця заявки на відповідний Товар.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 20% від вартості товару, з якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення. Пеня нараховується по день виконання Постачальником прострочених зобов`язань за цим Договором.

Як стверджує позивач, за зустрічним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД було прострочено поставку товару за заявками від 27.11.2018 на 4 дні, за заявкою від 30.11.2018 на 8 днів, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, позивач (за зустрічним позовом) вказує, що 30.11.2018 року направив Товариству з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД через оператора Нова пошта наступні п`ять заявок від 30.11.2018р. № 206/443, 207/444, 208/445, 209/446, 210/447 на поставку 5000 (п`яти тисяч) літрів дизельного палива кожна, всього на 25000 літрів, вартістю 29,16 грн за літр, загальною вартістю 729 000, 00 грн.

За твердження позивача (за зустрічним позовом), заявки Товариство з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД отримало вищевказані 03.12.2018р., що підтверджується повідомленням оператора Нова пошта , проте постачальник виконав лише одну заявку із отриманих та поставило 5440 літрів дизельного палива вартістю 29,16 грн. за літр всього на 158630,40 грн. 10.12.2018р., з порушенням встановленого строку на 6 днів.

Відповідач (за зустрічним позовом) заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, у відповіді на відзив та відзиві на зустрічну позовну заяву вказує на те, що у експрес накладній Нової пошти , вказано тип направлення документи, будь - який опис вкладення документів відсутній, за твердженням відповідача, експрес - накладна № 59000382453110 не підтверджує направлення позивачем (за зустрічним позовом) 5 (п`яти) заявок на поставку палива.

Як вказує у відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач у відправленні від 30.11.2018 знаходились видаткові накладні, які складались позивачем в день загрузки товару і направлялись новою поштою відповідачу.

Крім того, відповідач (за зустрічним позовом) стверджує, що всі заявки, а саме від 23.11.2018; від 27.11.2018 та 30.11.2018 відповідач (за первісним позовом) надсилав на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому на заявках відсутні номери, а у заявках, які подані позивачем до зустрічного позову номери не надруковані як текст заявки, а написані від руки. Таким чином відповідач за зустрічним позовом, вказує, що доводи позивача (за зустрічним позовом) не можуть братись до уваги, як належні та допустимі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (за зустрічним позовом) надіслав відповідачу заявку від 27.11.2018 на поставку дизельного палива - 28.11.2018 та заявку від 30.11.2018 - 30.11.2018, з електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначена у Договорі поставки, що підтверджується скріншотом з електронної почти відповідача (за зустрічним позовом) ІНФОРМАЦІЯ_1.

У матеріалах справи наявна доповідна начальника відділу з конкурсних торгів Симоненка Я.Г. Комунального автотранспортного підприємства № 273904 КАТП -273904 з якої вбачається, що станом на 29.11.2018 року поставка товару по заявці від 28.11.2019 року не була виконана.

Суд, з урахуванням положень п. 4.1. Договору зазначає, що по заявці від 27.11.2018, яка була надіслана 28.11.2018 поставка мала відбутись в строк до 29.11.2018, тоді як по заявці від 30.11.2018, яка надіслана 30.11.2018 поставка мала відбутись в строк до 03.12.2018 з урахуванням того, що 1 та 2 грудня 2018 були вихідними днями.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач (за зустрічним позовом) прострочив поставку по заявці від 27.11.2018 - 4 дні (видаткова накладна від 04.12.2018) та по заявці від 30.11.2018 - 6 днів (видаткова накладна 10.12.2018).

Що стосується доводів позивача (за зустрічним позовом) про те, що 30.11.2018 ним було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю Енерготехзбут ЛТД через оператора Нова пошта п`ять заявок № 206/443, 207/444, 208/445, 209/446, 210/447, суд зазначає наступне.

З опису вкладення експрес - накладної № 59000382453110, які на думку позивача (за зустрічним позовом) підтверджують надсилання на адресу відповідача вищевказаних заявок, неможливо встановити чи саме ці заявки були надіслані позивачем 30.11.2018, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а тому суд вважає вказані доводи безпідставними та необґрунтованими.

Позивач (за зустрічним позовом) нараховує у відповідності до умов п. 6.5. Договору пеню у розмірі 349 920, 00 грн., а саме: за прострочення заявки від 27.11.2018 (4 дні) - 116 640, 00 грн. та за прострочення заявки від 30.11.2018 (8 днів) - 233 280, 00 грн. про що суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Водночас, оскільки обов`язок відповідача (за зустрічним позовом) щодо поставки товару позивачу не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 20% від вартості товару, з якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 904/3565/18 від 23.04.2019, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Як зазначалось судом вище, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки як встановлено судом, відповідачем (за зустрічним позовом) порушено строки поставки товару на суму 145 800, 00 грн., здійснивши перерахунок пені, з урахуванням викладеного, судом встановлено, що стягненню з відповідача (за зустрічним позовом) підлягає пеня в розмірі 291 600, 00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем (за первісним позовом) не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, а саме повної та своєчасної оплати у відповідності до умов Договору від 12.11.2018 року, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідачем (за зустрічним позовом) не спростовано доводів щодо прострочки поставки товару у відповідності до умов п. 4.1 Договору, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеній частині первісних позовних вимог, а судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позовом також пропорційно задоволеній частині зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8; код ЄДРПОУ 05433011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського 70, оф.205; код ЄДРПОУ 41253424) 250 631 (двісті п`ятдесят тисяч шістсот тридцять одну) грн. 00 коп. основного боргу, пеню у розмірі 23 824 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 1 985 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 17 коп., а також судовий збір у розмірі 4 146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 61 коп.

3. В частині стягнення 42 369 грн. основного боргу закрити провадження у справі.

4. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

5. Зустрічні позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 задовольнити частково.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХЗБУТ ЛТД" (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського 70, оф.205№ код ЄДРПОУ 41253424) на користь Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8; код ЄДРПОУ 05433011) пеню у розмірі 291 600 (двісті дев`яносто одна тисяча шістсот) грн., а також судовий збір у розмірі 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп.

7. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

8. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

9. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.12.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова