Постанова

від 10.12.2019 по справі 640/368/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/368/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

За участю: представника апелянта - Гордієнко Т.В.,

представників позивача - Михайлюк-Філімонової Є.В., Ісаєнка Ю.О.,

представника відповідача - Ващинець І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АМТУЛ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп Сервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Кормакс Трейд , Товариство з обмеженою відповідальністю Ревмофарм , Міжнародна благодійна організація Медіа Мир Інтернешнл , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситацій у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА , в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщення ТОВ МИЛА , розташованого за адресою: вул. Пшенична, 2-В в Святошинському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом опечатування (опломбування та відімкнення від джерел електроживлення); обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на позивача; контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки і погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, в тому числі право відтермінувати зупинення експлуатації приміщень, покласти на позивача; судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що під час здійснення перевірки ТОВ МИЛА встановлено порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року позов задоволено частково.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщення товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА , розташованого за адресою: вул. Пшенична, 2-В в Святошинському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року - без змін.

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю АМТУЛ , яке не брало участь у справі, у відповідності до частини першої статті 293 КАС України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з договором оренди приміщення №19-04/18, укладеним з ТОВ МИЛА 01.04.2018 ТОВ АМТУЛ приміщення за адресою: вул. Пшенична, 2-В в Святошинському районі міста Києва передані у користування строком на 2 роки 11 місяців, та обов`язок забезпечення правил пожежної безпеки згідно з умовами даного договору покладено на ТОВ АМТУЛ .

Свої доводи апелянт грунтує на тому, що перераховані в Акті позапланової перевірки порушення є безпідставними та некоректними, оскільки наведені формулювання виявлених у приміщеннях порушень роблять неможливим їх усунення, навіть за їх наявності, а відповідно й відновлення експлуатації приміщень.

Крім того, в рішенні суду першої інстанції не вказано, які конкретно порушення допущено відповідачем. Наголошує, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, якими підтверджується відповідність приміщень ТОВ МИЛА проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, у тому числі правилам пожежної безпеки.

Разом з тим, повне зупинення експлуатації приміщень ТОВ МИЛА призведе до фактичного припинення роботи підприємства, а відтак заподіє значну шкоду підприємству.

Підкреслює, що станом на підписання апеляційної скарги будь-які порушення у належних відповідачу складських приміщеннях відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про відсутність підстав для її задоволення. При цьому наголошує на відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.

Звернення ТОВ АМТУЛ з даною апеляційною скаргою є лише наміром по ухилянню від вкионання законного рішення суду та сусунення виявлених порущень у сфері пожежної безпеки на об`єкті перевірки за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 2-В.

Наголошує, що норми ДБН поширюються на всі об`єкти, а не тільки під час проектування чи реконструкції будівель. Стверджує, що людина, її життя і здоров`я є найвищою соціальною цінністю, тому встановлення хоча б одного порушення, яке створює загрозу для життя та здоров`я людини, є достатньою підставою для застосування заходів реагування.

Таким чином, дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві при зверненні до суду з даним позовом мають запобіжний характер на попередження надзвичайної ситуації з метою уникнення її фактичного настання.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві видано наказ № 687 від 15 листопада 2018 року Про проведення планових перевірок , яким доручено провести планову перевірку приміщення ТОВ МИЛА , розташованого за адресою: вул. Пшенична, 2-В у Святошинському районі м. Києва щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Повідомлення № 25/2759 від 20 листопада 2018 року про проведення планової перевірки вручено комерційному директору ТОВ МИЛА ОСОБА_2 .

На підставі вказаного вище наказу видано посвідчення № 4220 від 10 грудня 2018 року на проведення позапланової перевірки відповідача, яке вручене комерційному директору ТОВ МИЛА ОСОБА_2 .

Так, у ході перевірки посадовими особами позивача встановлено, що приміщення ТОВ МИЛА за адресою: вул. Пшенична, 2-В у Святошинському районі м. Києва експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

1) не проведено замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок (пункт 1.20 розділу IV Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року № 252/26697 (далі - ППБУ);

2) відсутні розрахунки допустимого струмового навантаження електричних мереж (пункт 2.26 розділу IV ППБУ);

3) групові електрощитки не оснащені схемами підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарату захисту (плавкої вставки) (пункт 1.16 розділу IV ППБУ);

4) відсутні акти проведення схованих робіт на прокладання електропроводки (пункт 1.12 розділу IV ППБУ);

5) ширина сходових маршів менша за 1м (пункт 7.3.13 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.37 розділу IІІ ППБУ);

6) ширина сходової площадки менша за ширину сходового маршруту в адміністративній будівлі (пункт 7.3.14 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.23 розділу IІІ ППБУ);

7) влаштовано під сходовою клітиною підсобне приміщення (пункт 2.37 розділу IІІ ППБУ);

8) у складських приміщеннях робоче місце комірника без обгородження їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки не менше 1,8м. які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей (пункт 9 розділу IV ППБУ);

9) ліфтовий хол не відокремлений від інших приміщень протипожежними дверима (3й поверх основного корпусу) (пункт 6.32 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.3 розділу IІІ ППБУ);

10) сходинки в межах маршу, що відноситься до шляхів евакуації сходової клітки, мають різні розміри по висоті підйому (пункт 7.3.9 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.23 розділу IІІ ППБУ);

11) відстань між стінами та штабелями менше 0,8м (підпункт 7 пункту 9.1 ППБУ);

12) ширина проходів та місця штабельного зберігання не позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно (підпункт 7 пункту 9.1 ППБУ);

13) не забезпечено ширину проходів між штабелями не менше 1м (підпункт 7 пункту 9.1 ППБУ);

14) захаращено шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами (пункт 2.37 розділу IІІ ППБУ);

15) знято пристрої для самозачинення дверей сходових кліток (основного та двоповерхового корпусу) (пункт 2.37 розділу IІІ ППБУ);

16) протипожежні двері не забезпечені пристроями для самозачинення, ущільнення в притулах, відповідне маркуванні, згідно з ДСТУ БВ.2-6-77 (порушення пункту 6.29 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.3 розділу IІІ ППБУ);

17) не проведено вимірювання значення електричного опору ізоляції між електрично не з`єднаними струмопровідними частинами ППКП, а також між ними і його корпусом на відповідність вимогам технічних умов на цей прилад (вимірювання повинно проводитись не менше 1 разу на 3 роки) (пункт 7.2.2 ДБН В.2.5-56:2014) (пункт 1.4 розділу V ППБУ);

18) не в усіх приміщеннях забезпечено утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані (пункт 2.2 розділу ІІІ ППБУ);

19) не всі вогнегасники навішені на вертикальні конструкції на висоту не більше 1,5м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасників і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення (пункт 3.10 розділу V ППБУ);

20) допускається складування матеріалів на відстані меншій ніж 0,5м до сповіщувачів (пункт 7.1.3 ДБН 2.5-56:2014) (пункти 1.1, 1.4 розділу V ППБУ);

21) двері з приміщень, які відчиняються в загальний коридор, не перенавішені таким чином, щоб не зменшувати мінімальну допустиму ширину коридору (другий поверх основного корпусу, другий поверх двоповерхового корпусу) (пункт 7.3.7 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБУ);

22) компоненти системи протипожежного захисту не перевірені на відповідність технічним умовам виробників та чинним нормативним документам та не наданий акт технічного обстеження СПЗ (п.6.4. ДБН В.2.5-56:2014) (пункт 1.4 розділу V ППБУ);

23) не здійснено перевірку працездатності пожежних гідрантів (пункт 2.1 розділу V ППБУ);

24) не здійснено перевірку пожежних кран-комплектів (пункт 2.2 розділу V ППБУ);

25) на дверцятах не всіх пожежних шафок із зовнішнього боку вказані після літерного індексу ПК порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів (пункт 2.2 розділу V ППБУ);

26) посадова особа, відповідальна за протипожежний стан приміщень, не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 26.05.2013 № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях (пункт 16 розділу ІІ ППБУ);

27) члени пожежної дружини (команди) не застраховані відповідно до Закону України Про страхування (пункт 12 розділу ІІ ППБУ);

28) сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (пункт 2.31 розділу ІІІ ППБУ);

29) клас вогнестійкості проходок електричних кабелів та інженерного обладнання складських приміщень основного корпусу через огороджувальні конструкції з нормованою межею вогнестійкості або через протипожежні перешкоди не відповідають межі вогнестійкості цих огороджувальних конструкцій або протипожежних перешкод за ознаками Е (показник втрати цілісності) та І (показник втрати теплоізолюючої спроможності) (пункт 2.4 розділу ІІІ ППБУ);

30) допускається відкрите прокладання електропроводів транзитом через пожежонебезпечні зони складського приміщення (3-й поверх основного корпусу) (пункт 1.18 розділу IV ППБУ);

31) на шляхах евакуації влаштовано поріг, висота якого перевищує 0,05м (4-й поверх основного корпусу) (пункт 7.3.8 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги (пункти 2.23, 2.37 розділу ІІІ ППБУ);

32) не менше одного разу на рік комісією не здійснюється перевірка стану вогнезахисного покриву металевих конструкцій (просочення) (пункт 2.8 розділу ІІІ ППБУ);

33) у разі виявлення пошкоджень вогнезахисного покриву (просочення) металевих конструкцій не уживаються заходи щодо його відновлення (ремонту або заміни) (пункт 2.8 розділу ІІІ ППБУ);

34) коридори без природного освітлення обладнати системою димовидалення (пункт 8.3.3 ДБН В.2.2-9-2009) (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБУ);

35) висота евакуаційних виходів менша 2м (пункт 7.2.7 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБУ);

36) в об`ємі сходової клітини прокладено трубопровід, який виступає за площину стіни і знаходиться на висоті, меншій 2,2м (пункт 7.3.22 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБУ);

37) двері евакуаційного виходу групи приміщень 2-го поверху основного корпусу не відчиняються в напрямку виходу людей з будівлі (пункт 7.2.9 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункт 2.27 розділу ІІІ ППБУ);

38) допускається застосування на шляхах евакуації першого поверху двоповерхової будівлі килимового покриття з невизначеним показником щодо горючості (за ДСТУ Б В.2.7-19), займистості (за ДСТУ Б В.1.1-2), димоутворювальної здатності (за ГОСТ 12.1.044) та токсичності продуктів горіння (за ГОСТ 12.1.044) (порушення пункту 7.3.3 ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги ) (пункти 2.23, 2.28 розділу ІІІ ППБУ);

39) на вікнах групи приміщень двоповерхової будівлі, де перебувають люди, встановлено глухі грати (пункт 6 розділу VI ППБУ).

11 грудня 2018 року державним інспектором з нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки складено протокол КИ № 087293/292 про адміністративне правопорушення відповідно до статті 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно посадової особи суб`єкта господарювання ТОВ МИЛА у зв`язку з порушенням вимог пожежної безпеки, установлених ППБУ.

За результатами вказаної перевірки державним інспектором складено Акт планової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 277 від 14 грудня 2018 року.

У подальшому, на підставі звернення ТОВ МИЛА Святошинським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві проведено позапланову перевірку приміщення ТОВ МИЛА за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 2-В та складено акт № 240 від 20 березня 2019 року щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

У відповідності до даного акта ТОВ МИЛА не усунуто 14 порушень із тих, які зафіксовані в акті планової перевірки № 277 від 14 грудня 2018 року, а саме порушення, зафіксовані у пунктах 5, 6, 8, 9, 10, 18, 20, 21, 22, 28, 31, 34, 35, 37.

Наведені недоліки, на думку контролюючого органу не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування разі її виникнення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не спростовуються доводи позивача про наявність порушень законодавства про техногенну та пожежну безпеку, що становлять небезпеку для життя та здоров`я людей, тому позовні вимоги про застосування заходів реагування є обґрунтованими.

Втім, вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки суд першої інстанції не вбачає у межах даного спору необхідності у встановленні способу, строку і порядку виконання судового рішення та покладення на позивача обов`язку щодо забезпечення виконання і контролю за виконанням судового рішення, відмінних від загального. Крім того, Управлінням ДСНС у м. Києві не надано доказів понесення судових витрат, відшкодування яких передбачено частиною другою ст. 139 КАС України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

У відповідності до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно частини четвертої ст. 4 зазначеного Закону виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

У силу вимог частини десятої статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Згідно з частиною сьомою статті 7 вказаного Закону на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до частин першої та другої ст. 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Статтею 66 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок до закону.

У відповідності до частини другої ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Таким чином, наведені норми закону дають право звертатися центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Положеннями частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина друга статті 70 Кодексу цивільного захисту України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час проведення перевірки як у грудні 2018 року, так і у березні 2019 року встановлено ряд порушень, які зазначені в актах перевірки від 14.12.2018 № 277 та від 20.03.2019 № 240, та які, на думку контролюючого органу, створюють загрозу життю і здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.

У той же час, поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері та які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав, передбачених ст. 70 Кодексом цивільного захисту України.

Згідно з п. 24 частини першої ст. 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

У силу вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 Класифікатор надзвичайних ситуацій , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (далі - Класифікатор) надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності .

У відповідності до п. 26 частини першої ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Отже, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає як при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, так і за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від наслідків такого порушення, що підвищують ризик виникнення пожеж та шкідливого впливу небезпечних чинників при пожежі, яка уже виникла.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року вже переглядалось в апеляційному порядку та за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА , постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року вказане рішення було залишено без змін.

Так, порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи врегульовано статтею 323 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини першої статті 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

Згідно частин четвертої, п`ятої статті 323 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

З аналізу зазначених вище положень процесуального законодавства вбачається, що при розгляді апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, необхідно з`ясувати чи були вже розглянуті судом наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Як вбачається з поданої апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АМТУЛ , її доводи та вимоги зводяться до того, що повне зупинення експлуатації приміщень, належних ТОВ МИЛА фактично паралізує роботу ТОВ АМТУЛ та позбавляє його можливості здійснювати господарську діяльність.

На думку апелянта, вказаний захід реагування є неспівмірним наявним порушенням, які визначені позивачем у Акті перевірки, та порушують справедливий баланс між інтересами апелянта та публічними інтересами.

Разом з тим, наведеним доводам вже було надано оцінку Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МИЛА .

Переглядаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виявлені у ході перевірки ТОВ МИЛА та не усунуті станом на момент розгляду справи судом першої інстанції порушення, зазначені в акті № 240 від 20 березня 2019 року, об`єктивно створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є абсолютно неприпустимим.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на можливі негативні наслідки у вигляді повного зупинення роботи підприємства є виправданими у розрізі того, що експлуатація приміщення ТОВ МИЛА до усунення виявлених у ході перевірки порушень становить небезпеку для життя та здоров`я людей, та застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення ТОВ МИЛА виявлених порушень.

Судом також наголошено, що такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції та звертає увагу на те, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 823/589/16, та, відповідно до частини п`ятої ст. 242 КАС України, є обов`язковою для колегії суддів при розгляді даної справи.

Твердження апелянта про те, що ні власник приміщень ТОВ МИЛА , ні орендар ТОВ Амтул не провадять будівельну, містобудівну чи архітектурну діяльність, належні ТОВ МИЛА приміщення після введення в експлуатацію не реконструювались, не реставрувались, щодо них не проводився капітальний ремонт чи технічне переоснащення, а законодавство не зобов`язує власників об`єктів нерухомого майна здійснювати їх перебудову або реконструкцію у зв`язку зі зміною державних будівельних норм також було предметом дослідження Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.10.2019.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що ДБН В .1.1-7:2016 є загальними нормами, які поширюються на всі об`єкти будівництва, а не тільки під час проектування і будівництва будинків, також їх реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, а тому приміщення, належні ТОВ МИЛА мають відповідати вказаним нормам.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що під час проведення перевірки у березні 2019 року позивачем було виявлено ряд не усунутих порушень, які стосувались не тільки вимог до збудованих у 2010 році приміщень згідно норм, діючих на той час, а і вимог у сфері пожежної безпеки.

При цьому, наявність у матеріалах справи висновку експерта №27/19 від 12.04.2019 за результатами проведення пожежно-технічного експертного дослідження, проведеного за заявою ТОВ МИЛА колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту даного висновку вбачається, що ТОВ МИЛА станом на 20.03.2019 усунуто переважну більшість невідповідностей щодо дотримання вимог Правил пожежної безпеки України, втім, з 39 пунктів переліку виявлених порушень неусунутими залишаються 9.

Посилання апелянта на акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікату відповідності КВ №000 від 18 січня 2011 року як на доказ відповідності приміщення ТОВ МИЛА вимогам правил пожежної безпеки судом при розгляді апеляційної скарги ТОВ МИЛА також було відхилено, оскільки вказані в згаданих документах відомості не спростовують наявність встановлених позивачем порушень.

Крім того, ТОВ МИЛА не позбавлене можливості у встановленому порядку звернутися з заявою до позивача про скасування заходів реагування, застосованих рішенням суду, після усунення виявлених порушень у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Також колегією суддів досліджено Акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 03.12.2019 №244, здійсненого на підставі звернення ТОВ МИЛА , з якого вбачається наявність виявлених перевіряючим органом недоліків у роботі вказаного підприємства.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що відповідач добре розумів та визнав існування порушень правил пожежної безпеки, що свідчить про об`єктивність Акту від 14.12.2018 № 277, який був предметом оскарження у даній справі.

З огляду на викладене, оскільки доказів, які б підтверджували повне усунення позивачем порушень, які можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі, матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення експлуатації приміщення ТОВ МИЛА .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АМТУЛ - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук