Постанова

від 10.12.2019 по справі 357/10749/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/10749/18 Головуючий у 1 інстанції: Кошель Б.І.

Провадження № 22-ц/824/12470/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, про визнання приватизації незаконною, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, про визнання приватизації незаконною, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування, визнання права власності на нерухоме майно. Зазначили, що з 26.01.1989 року по 10.07.2018 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - позивача ОСОБА_1 . Увесь час сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення ОСОБА_4 почав вимагати, щоб позивачка ОСОБА_2 звільнила зазначену квартиру, оскільки він є єдиним її власником. На даний час їм стало відомо, що 27.10.1997 року ОСОБА_3 одноосібно приватизувала спірну квартиру, а в подальшому 06.02.1998 року подарувала її ОСОБА_4 . Посилаючись не те, що на час приватизації ОСОБА_3 квартири вони також проживали в ній і за законом мали право прийняти участь у приватизації, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 просили визнати незаконною та скасувати приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане Шкарівською сільською радою народних депутатів; визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 06.02.1998 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку позовної давності. На момент приватизації квартири та укладення опорюваного договору дарування він був малолітнім, а про порушення свого права на приватизацію він дізнався лише в 2018 році після розірвання шлюбу між батьками.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

ОСОБА_4 та його представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , представник Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачка ОСОБА_3 є матір`ю відповідача ОСОБА_4

26.01.1989 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірваний (а.с. 24 т. 1).

З 20.08.1987 року по 29.09.1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 навчались в Національному університеті водного господарства та природокористування (Український Орден дружби народів інститут інженерів водного господарства), що підтверджується виписками з наказу № 268 від 24.08.1987 року та копією наказу №470 від 29.09.1990 року.

Відповідно до карточки прописки ОСОБА_2 , остання була прописана з 04.09.1987 року в гуртожитку по АДРЕСА_2 та виписана 15.03.1989 року в село Шкарівка.

Згідно карточки прописки ОСОБА_4 , останній був зареєстрований з 13.11.1987 року в гуртожитку по АДРЕСА_2 та знятий з реєстрації 12.10.1990 року в село Шкарівка.

З 25.01.1991 року ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

27.10.1997 року відповідачка ОСОБА_3 подала заяву керівнику Органу приватизації Шкарівської сільської Ради народних депутатів Білоцерківського району Київської області Бондар А.Г. про оформлення передачі у приватну спільну власність квартири АДРЕСА_3 (а.с. 30 т . 1).

В заяві, зазначено, що ОСОБА_3 просить передати у приватну власність квартиру, яку вона займає разом з членами своєї сім`ї на умовах найму та при оформленні квартири у спільну часткову власність просить передбачити розподіл долі власності між членами сім`ї в рівних долях вартості.

Згідно погосподарських книг, довідки Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №02-33-950 від 09.08.2018 року, членами сім`ї ОСОБА_3 були її син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_8 , онук ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_2 (а.с. 29, 35-38 т. 1).

На підставі рішення від 14.05.1996 року Органом приватизації Шкарівської сільської Ради народних депутатів Білоцерківського району Київської області 27.10.1997 року було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_3 (а.с. 25 т. 1).

В подальшому на підставі договору дарування від 06.02.1998 року ОСОБА_3 подарувала квартиру АДРЕСА_3 відповідачу ОСОБА_4 .

Правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

Статтями 1, 4, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, було визначено, що наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Така ж вимога зазначена в п. 5 Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, яке було дійсним на час приватизації, затвердженого наказом № 56 від 15.09.1992 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству (далі за текстом - Положення), передача займаних квартир здійснюється у приватну та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Згідно з п. 20 Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

У відповідності до п. 21 Положення у довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду

Встановивши, що на момент приватизації ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проживали та були зареєстровані в ній, для приватизації ОСОБА_3 органу приватизації були надані неправдиві дані щодо членів її сім`ї, які постійно проживають у квартирі, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконною та скасування приватизації квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, виданого на ім`я ОСОБА_3 та визнання недійсним договору дарування квартири відповідачу ОСОБА_4 . Разом з тим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_1 суд відмовив у зв`язку з спливом позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Як встановлено судом, на момент приватизації ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 у 1997 році позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім та досяг 18-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, перебіг позовної давності для нього на звернення з даним позовом почався 17 квітня 2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що документи на квартиру знаходилися у вільному доступі всіх членів сім 'ї.

Позивачі, не навели достатніх поважних причин, які б позбавляли їх можливості встановити та ознайомитись із правовстановлюючими документами на спірну квартиру.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачами було долучено копію свідоцтва про право власності на житло від 27.10.1997 року, виданого Органом приватизації Шкарівської сільської Ради народних депутатів Білоцерківського району Київської області, та договору дарування від 06.02.1998 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У підготовчому судовому засіданні судом першої інстанції було з`ясовано, що копії вказаних документів позивачі взяли у квартирі, якою користуються.

Також судом враховано, що відповідно до пояснень сторін до 2018 року між ними були близькі і довірчі стосунки.

Протягом 2005 року в сім`ї активно обговорювалась можливість вчинення ОСОБА_4 дарування спірної квартири позивачу ОСОБА_1 на його 16 річчя. Позивач ОСОБА_1 , проживаючи у спірній квартирі, оплачував житлово-комунальні послуги та отримував інформаційні довідки, які необхідні були йому для постановки на військовий облік та вступу до вищого навчального закладу.

Відтак, позивачі повинні були знати як про приватизацію спірної квартири в 1997 році відповідачкою ОСОБА_3 , так і про її дарування в 1998 році відповідачу ОСОБА_4 , проте, не звертались до суду з приводу порушених чи оспорюваних прав щодо спірної квартири до розірвання шлюбу в 2018 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що про порушення права на приватизацію він дізнався лише в 2018 році після розірвання шлюбу між його батьками та вважає правильним висновок суду про пропуск строку позовної давності, виходячи з аналізу досліджених доказів та пояснень сторін у їх сукупності.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності не оскаржене позивачкою ОСОБА_5 , а відтак вона погодилась з правильністю висновків суду.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Крижанівська Г.В.